Ця адреса ел. пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Яваскрипт.

Авторизація






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація

Два поетичні генії – Тарас Шевченко й Шандор Петефі | Надрукувати |
Зміст
Два поетичні генії – Тарас Шевченко й Шандор Петефі
Сторінка 2

Два поетичні генії – Тарас Шевченко й Шандор Петефі

Tarasz Sevcsenko. Kobzos: Vаlogatott költemények / Forditotta Weöres Sandor; Шандор Петефі. Поезії: Вибрані твори / Перекл. з угор. Леонід Первомайський. – К.: “Модус Колоріс”, 2006. – 400 с. + 334 с.

 

Поява спільного видання творів найвизначніших поетів України та Угорщини – справді знакова подія для обох країн. Адже творчість Т.Шевченка часто порівнюють із творчим спадком Р.Бернса, Г.Гейне; але у громадській думці й літературознавстві України та Угорщини утвердилася паралель між особистостями й духом творчості Т.Шевченка і співця угорської свободи Шандора Петефі (1823 – 1849).

Перша згадка про Шевченка в угорській пресі заявилася раніше від перекладів його творів – 1865 р. у статті “Поезія України” журналіста й перекладача Імре Зілахі (1845-1866), створеній на основі даних із книжки Ф.Боденштедта “Поетична Україна” (1845). Детальніше факти біографії та творчості українського поета висвітлив видатний громадсько-політичний діяч і вчений-енциклопедист України Сергій Подолинський у статті “Нігілізм в Росії” (1881, у німецькомовній газеті робітників Угорщини “Arbeiterwochenchronik”).

Проте першим увів до наукового вжитку паралель Шевченко – Петефі угорський дослідник біографії та творчості Петефі Гуго Мельтцль (1846-1908), який, до речі, став також і першим перекладачем Шевченка в Угорщині (балада “Лілея”, 1877) [1]. Це наукове відкриття з часом стало загальнопоширеним лейтмотивом значної кількості угорських й українських праць про Кобзаря від кінця ХІХ ст. і до нашого часу; їхні автори вважали Шевченка й Петефі уособленням волелюбних устремлінь своїх народів. Спільні риси знаходили як у біографіях обох поетів, так і в народності, новаторстві, ідейно-художній спорідненості й типологічній подібності їхніх творів дослідники й поети-перекладачі Закарпаття (Кальман Кеньвеш-Тот,1888; Міклош Мате,1896; Кальман-Юрій Жаткович, 1900; Гіадор Стрипський, 1916; Шандор Бонкало, 1938; Ласло Балла, 1961; Ю.Шкробинець, 1964; В.Васовчик, 1969; Я.Штернберг,1974), Угорщини (Геза Каціані, 1915; Геза Кепеш, Дьєрдь Радо, 1964 та ін.), кияни (Л.Первомайський, 1938; О.Білецький, 1953; І.Новиченко, 1964; І.Дзюба, 1965; К.Шахова, 1972; І.Мегела, 1980 та ін.).

Кожний перекладач Шевченка відбирав для опрацювання певні твори згідно зі своїми уподобаннями та критеріями. Проте справжнім феноменом у контексті навіть світової культури став безсмертний “Заповіт”: на цей час існує вже 16 угорських перекладів твору. Починаючи від першого (1916) перекладу Гіадора Стрипського і Балінта Варги, “Заповіт” доносили до земляків найвизначніші літератори Угорщини й Закарпаття (Шаролта Ланьї, 1939; Габор Андор,1948; Геза Кепеш,1951; Антал Гідаш, 1951; Шандор Вереш,1953; Тібор Барабаш, Йожеф Вальдапфель, Єва Грігаші, Дьєрдь Радо – усі – 1961; Ласло Балла, 1968; Дежьо Тандорі, Ю.Шкробинець – обидва – 1984 та ін.) [3].

Історія знайомства українців із творчістю Петефі досить своєрідна. Закарпатці читали його поезії в оригіналі, наддніпрянці – у численних російських перекладах (В.Бенедиктова,1861; М.Михайлова, О.Плещеєва та ін.). Стати першими перекладачами творів Петефі українською судилося галичанам. 1891р. у львівському журналі “Зеркало” з’явився вірш “У лісу пташка є своя” (“За Петефі”), підписаний криптонімом “К”. Вірогідно, його автором міг бути К.Устиянович – священик і поет, колишній редактор цього журналу в 1882-1883 рр. [4]. Цей почин викликав справжню зливу звернень до поетичного спадку Петефі. Його окремі вірші, їх цикли й поеми перекладають українські літератори Австро-Угорської та Російської імперій, а згодом – УРСР та незалежної України (О.Маковей, 1892; І.Плешкан, 1893; B.Щyрат, 1895-1896; П.Грабовський, 1897; О.Келлій, 1909; В.Гренджа-Донський, Й.Архій, А.Карабелеш, Ю.Качій, І.Петровцій, М.Попович, Ф.Потушняк, В.Коротич, В.Сосюра, Б.Чигиринець, Ю.Шкробинець та ін.).

Шандору Петефі присвячено значну кількість художніх творів українських авторів: оповідання Н.Рибака “Поет іде в ніч”, поезії Л.Первомайського, В.Лучука, Ю.Гойди, Дьєрдя Дупки, К.Гурницького, В.Сосюри, П.Скунця, В.Фединишинця, Ю.Кириченка та ін. На тексти Петефі створено пісні закарпатськими композиторами Дежьо Задором, Іштваном Мартоном, Емілем Кобулеєм; художник П.Балла – автор циклу картин, присвячених славетному поетові. В Ужгороді 1990 р. відкрито пам’ятник Ш.Петефі, там же функціонує його музей, в якому, зокрема, презентовано багато матеріалів про перебування поета на території Закарпаття (Ужгород – Мукачево – Гать – Берегове – Бадалово) улітку 1847 р. [2]. У Берегові 1987 р. відкрито меморіальну дошку Ш.Петефі роботи місцевої художниці і скульпторки Ж.Ортутаї. Про те, що в Україні гідно шанують пам’ять угорського поета, промовисто свідчить і факт появи рецензованого видання, в якому під однією обкладинкою зустрілися вибрані твори двох поетичних геніїв – Ш.Петефі в перекладах Л.Первомайського (1908-1973) і Т.Шевченка в перекладах Шандора Вереша (1913-1989).

Авторство проекту, виконання макета й ошатної обкладинки, вишукане мистецьке оформлення тому належить угорському художнику Стефану-Арпаду Мадяру; керівником проекту став Олександр Чалий, заступник голови Секретаріату Президента України. Спонсорами виступили: з українського боку – корпорація “Індустріальна Спілка Донбасу” та Алчевський металургійний комбінат, з угорського – металургійний комбінат “Дунаферр” за сприяння Посольства України в Угорщині та Посольства Угорщини в Україні. Консультували видання акад. HAH України, директор Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України Микола Жулинський та його заступник з наукової роботи д. філол. н. Сергій Гальченко.

Обидві частини тому відкриваються зверненнями до читачів Президентів Віктора Ющенка й Ласло Шойома, а також голови ради директорів корпорації “ІСД” Сергія Тарути, в яких пошановано двох національних геніїв і висловлено подяку всім причетним до цього унікального видання, яке, поза сумнівом, сприятиме кращому взаєморозумінню між обома країнами та розширенню їхнього співробітництва.

Коротка, але насичена інформацією передмова акад. НАН України І.Дзюби “Тарас Шевченко і Шандор Петефі” розкриває основні риси спорідненості двох поетів (також двома мовами). Українська частина супроводжується вступною статтею Леоніда Первомайського до книжки його перекладів “Шандор Петефі. Поезії” (К.: Дніпро, 1972), яка й увійшла повністю до рецензованого видання (додано лише один вірш “О зоря сорок восьмого року!”). Леонід Первомайський – поет, прозаїк, перекладач – почав перекладати твори Ш.Петефі ще 1934 р. з допомогою Мате Залки; окремі збірки поезій Петефі він опублікував 1938, 1949, 1959 і 1972 рр. Докладніше про особистість Л.Первомайського та його перекладацьку манеру немає потреби нагадувати – це добре відомі сторінки як українського, так й угорського літературознавства.



 
< Попер.   Наст. >

glibov.jpg

Опитування

Що привело вас на наш сайт?
 

Хто на сайті?

сторінку переглядають: 4 гостей
© 2014 Літературний ярмарок