ЛИПА Іван Львович (псенл. і крипт.— Іван Степовик, Петро Шелест, Петро Маріенко, Мих.Міщанин, Марнієнко, Літописець, М. Л., М. М., Мих. Житецький та ін.; 24.11 1865, м. Керч — 13.XI 1923, м. Винники, тепер у складі Львова) — укр. письменник і громад.-культур, діяч. Батько Ю. І. Липи. Навч. у Казан, і Харків, (закін. 1897) ун-тах. Один із засновників і авторів програми (молодих українців») нелег. антицаристського т-ва «Братство тарасівців» (1891—93); 1893 був засуджений до ув'язнення. Працював лікарем в Ананьєвському (на Одещині) й Полтав. земствах, з 1902 — в Одесі. 1919 — міністр віросповідань УНР. Того ж року виїхав у Зх. Україну. Брав діяльну участь в одес. «Просвіті», упорядкував і видав 1905 альм. «Багаття». Разом з Ю. Липою 1917 виступив ініціатором заснування вид-ва «Народний стяг». Друкувався з 1892 у журналах «Зоря», «Правда». «Літературно-науковий вістник», «Шершень», альманахах «Терновий вінок», «За красою», «З-над хмар і з долин», «На шляху», антологіях «Акорди», збірниках «Досвітні огні», «З неволі», газ. «Рада» та ін. Автор багатьох оповідань («Він умирав», 1905; «У невідому путь», 1908; «Живі свідки» та ін.), повісті «Нові Хрести» (1913), казок-поем «Колесо життя», «Дух всесвіту» (обидві — 1909), «З нового світу» (1918), в яких правдиво відобразив тяжке життя народу, духовні поривання демокр. інтелігенції. Л. порушував нац.-патріотичні й філос.-етичні проблеми (оповідання «Утома», 1922, «Або воля, або смерть», 1923), переосмислював фольклорно-казкові сюжети («Сім братів», 1899; «Лада прекрасна», 1924). Як прозаїк тяжів до соціально-психол. манери письма. Писав інтимну («В альбом Івасі», «Журба», «її очі», «На спомин», «Цвіти ще трохи...», усі — 1906) та громадян. («Суд визволеного краюі», 1903; «З чужини», «У камеру № З»,«У камеру № 5», «Уночі», «Море», усі — 1908) лірику, поезії у прозі. Л. належать статті про творчість Б. Грінченка, О. Плюща та ін., спогади про Н. Грінченко (1909), І. Франка (1918), про «Братство тарасівців» (1925) та ін. Переклав окр. вірші М. Лєрмонтова, С. Надсона, П. Вейн-берга. Був у дружніх стосунках з М. Комаровим, О. Кобилянською, М. Коцюбинським, О. Олесем, М. Вороним, В. Самійленком. Частина спадщини зберіг, в Держ. архіві Одес. області.