Посювицы и загадки.

 Поел* изданія г. Номисомъ, зам*чательнаго по полнот* и обработка, сборника Малорусскихъ пословицъ и поговорокъ,—всякое другое собрате представляется б*днымъ. Таково и предлагаемое нами собраніе пословицъ и поговорокъ. Многія изъ приводимыхъ зд*сь пословицъ имеются и въ сборник* Номиса; но мы всетаки нашли нужнымъ напечатать ихъ въ „Трудахъ Экспедиціи", по сл*дующимъ соображешямъ: 1) пословицы и загадки уясняютъ міровоззр*ніе народа, а потому служать дополненіемь къ матеріалам^ напечатаннымъ въ 1 выпуск* 1го тома; 2) вс* пословицы и загадки, приводимыя нами, взяты изъ рукописныхъ источниковъ, а именно: или записанныхъ нами, или сообщенныхъ намъ другими собирателями. Такъ, по Упшцкому уЬзду Подольской губерній, большая часть пословицъ, сообщена намъ г. Д ыминскимъ, по Черкасскому Еіевской губерній —Г. М. Си мирен ко мъ. Большая часть пословицъ записана въ западной части Подольской губерній, а равно въ Подлясь* и Полісь*, откуда до сихъ поръ было наимен*е этнографическихъ матеріалові и потому предлагаемыя пословицы и загадки представляють интересъ, свидетельствуя о степени распространенности однородныхъ пословицъ по территоріи Малорусскаго населенія. З) Независимо отъ этого, предлагаемое собрате пословицъ и загадокъ служитъ матеріаломь для изученія языка, представляя особенности фонетическія, лексическія и грамматическія, характеризующія или Подольское, или Полесское, или Украинское нар'Ьчія. 4) Наконецъ, мы расположили пословицы по предметамъ, или понятіямь, ими характеризуемымъ; поэтому представляется известное удобство пользованія ими, хотя, конечно, при этой группировки, потребовавшей не мало времени и труда, неизбежны недостатки. Наприм., пословица иногда им^етъ несколько значеній; но мы, избегая повторенія, помещали ее одинъ разъ, по понятію или предмету, характеризуемому ею, или, въ случай трудности подведенія подъ то или другое понятіе,—по предмету, въ пословиц* упоминаемому. Но, не смотря на неизбіжньш ошибки отъ такого или иного толкованія пословицы, мы см^емь думать, что принятый нами способъ группировки пословицъ и загадокъ—практичнъ'йшШ, по удобству пользованія матеріаломь.

П. Чубинскій.

Марта 12ю дня 1873 года.

Городшцбискій заводь.

пословицы.

А.

.онгелъ.

Якъ дитина паде, то ангілг подушку кладе;   а якъ старий лижить, то чортъ камінь держить. іУш. у.]

Б.

Баба (женщина, старуха,  знахарка).

Якъ світа світомь—то не буде баба вйтомъ. [Чер. у.]

Бабине грімно—всімь людямъ дивно.

Не буде баба дівкою.

Гарна баба й безъ едвабю [Уш. у.]

Якъ би де въ затинку, то стала би за дівку. [Уш. у.]

Бабо, давай сало, аби за мое стало.

Зъ чимъ баба на торгъ, зъ тимъ зъ торгу.

Хотіла баба видри, та насилу сама видерлася.

Изгадала баба дівера, що добрий бувъ. №рк. у.]

Сідай, бабо, підвезу тя.— Нема часу: треба йти.

Баба зъ воза—конямъ легше.

Баба й чортъ—то все ідно:

Де чортъ не може, то тамъ бабу пошле.

Бабу й чортъ не змудрує.

Баба й чорта звела. [Уш. у.] (См. Жінка).

 Багатство,  Заможність (богатство, богатый, зажиточность, зажиточный).

ПОВИЄ  прОЛИТИМЪ  НЄ  буває. [Черв, у.]

Багатство Богъ на вилахъ носить: кому схоче, тому й дасть. [Рад у]

Хиба птичого молока въ него нема.

Тілько пташечого молока нема. [Уш. у.]

Багатство дме, а нещастя вдвое гне.

Багатий бідного не знає.

Хто ість фляки, той думає, що каждий таки.

Багатий дивується, чимъ убогий харчується. [Уш, у.]

Багатому щастя, а убогому діти.

Багатому чортъ діти колише.

Багатому и дурневі мисце дадуть.

Хто багатъ, тому радъ. [Уш. у]

Багатый, якъ земля свята. [Уш. у.]

Мужикъ багатий, а панъ кудлатий, то все ідно.

Багачі ідять калачі, але вони сплять въ день, а мало въ ночі. [Уш. у.]

Багато задумає, а смерть за плечима. [Уш. у.]

Якъ є колб чого тупать, то є що й хрупать. [Черк, у.]

Тоді чоловгаъ весело співає, якъ пятерикомъ погоняє.

Хлібь вбірає, хто его має. [Уш. у.]

Я уМІЮ  ВОРОЖИТЬ,   ЯКЪ  Є ЩО ВЪ  рОТЪ  уЛОЖИТЬ. [Черк, у.]

Добре дуріти, якъ приступає. Ситий голодного не понімає. [Рад. у.]

Бадёристый (бодрый духомъ, бойкій, бравий). (См. Веселий).

Ага! вбоки взялася, аби ребро не боліло. [Черк, у.] Хлопъ біду по боку, коли   докучає,   трястя іі матері,   нехай   мене знає! [Черк, у.]

Не говори, біда; мовчи, лихо! Помолися въ скалі, въ лісі, та нічого не бійся. \, Боже, якъ дававъ. [Уш. у.]

Бажання, Молитва (желаніе, пожеланіе). (Си. Предаёшь).

Дай, Боже, троє разомъ: щастя, здоровъя и душі спасения. [Черв, у.] Пошли, Господи, съ неба чого кому треба. [Черв, у.]

Дай, Боже, старимъ очі, а молодимъ розумъ. [Черк, у.]

Ой, Боже, батьку, дай грошей и въ претлъ и въ шапку. [Черк. у.]

Дай ему, Боже, въ землі легко лежати. [Уш. у.]

Борони, Боже, вдъ пана Яна, козячого кожуха, еоломъяного капелюха, вербовихъ дровъ. [Уш. у.]

Сідайте, най вее добре сідає. [Уш. у.]

Колибъ то можно бути черезъ зіму котомъ, черезъ літо, пастухомъ, а на Великдень попомъ. [Уш. у.]

И моя душа не зъ лика—того хоче, що й людьська.

И моя душа не зъ лопуцька,  того хоче, чого й людьська. [Берд. у.]

Бодай васъ лихо минуло.

Щобъ васъ пророкувала добра година [Черк. у.]

Най ему легенько иметься. [Уш. у.]

Бакаляръ {бакалавръ).

Бакаляру, не дрімайте, беріть перігь та кусайте. [Уш. у]

Балакливий {словоохотливый). (См. Лепетень).

Більше іж^ а меньше говори. [Уш. у.]

Барпшполець.

Що пьяна жінка, що скаженна кішка, що зъ Боршиполя чоловшъ —

ВСЄ  ОДНа.  [Полт. губ.]

Басаринва {выговоренный подарокъ, взятка).

Дай куку въ руку. [Черк. у.] Треба ему дати куку въ .руку.

Батько {отецъ).

(См. Мати. Діти. Дочка. Синъ).

Батькове и мамине благоедовіння и въ воді не тоне, и въ огні не горить. [Уш. у.]

Якъ кажуть, то й батька вьяжуть. [Уш. у.]

Одинъ тому часъ, що батько въ плахті, а мати щодня, то й же кажуть, ЩО  брІДНЯ. [Черк, у.]

Выгравъ батьво справу: взявъ въ шкуру и додому тшовъ, [Уш. у]

Впавъ батько зъ гори—чорта его бери.

Байка (баснъ, выдумка).

Не все то правда, що байка каже. [Уш. у.]

Безгрішье   (безденежье).

(См. Гроші. Бідность. Багатство).

Все купи, та купи—купила притупило. [Черк. у.]

Біда (бгъдностъ, несчастге).

(См. Лихо. Недоля. Злидні. Нещастя).

Нікому не хочеться за горячий камень ухватиться. [Черк.у.] И муха на заваді. [ЧерЕ.у.]

Міні (чи тамъ ій, ему і д.) и муха на заваді. [Чер. у.]

Одною поганяю, а другою слези втираю. [Черк.у.]

Еому що, а мені якъ разъ шдъ   стежку. [Черв.у.]

Аби тільки торбинка розвязалась, а тамъ и мешечокъ. [Черв, у.]

То тільки пштокъ, а впереді ягідки. [Уш. у.]

На около вода, а въ середині біда. [Уш. у.]

Ідна біда не докучить, а десять.

Ідна біда не докучить, мовлять старі люде,

Бо якъ ідна заворушить—то сотня прибуде. [Берд. у.]

Зъ бідою, якъ зъ рідною мамою.

їдь хутко—біду наженемъ, ідь по волі—тебе нажене.

Не ходить біда по лісі, а по людяхъ.

Бкъ біду перебуде,—ідна згине, друга буде.

Біда біду породила, а біду чортъ. [Уш. у.]

Вже йду, взявшися за біду. ІУш. у.]

Булобъ краще, та нікуди—хочъ у боки, та навприсядки. [Черк, у.]

 бІДИ  ПОЛИ  Вр1ЖЪ   Та   ВТІкаЙ.   [Уш. у.]

Бідність, Неспроможність, Убожество (бгъдностъ, нищета).

(См.   Біда).

Еуди не обирни, то дзюравимъ на верхъ. [Уш. у.]

ІП,0   ПОМЪ,   ЯКЪ   борЩЪ   НІ   СЪ   ЧИМЪ.   [Уш. у.]

Якъ нема статку, то й нема упадку. [Черк. у.] При злидняхъ, та ще й зъ перцемъ. [Черк. у.] Зъ пустоі стодолі пусті горобці. [Уш. у.]

КожуХЪ   КОЗИНИЙ,   вербові   ДрОВа— ТО   Й  СверТЬ.   [Черк, у.і

На світі стількі латъ, скілько въ селі хатъ. [Уш. у.]

Наша хата зъ Богомъ тріма: якъ на дворі, то и у наеъ тепло.

Коли убогому женитися, то тоді нічь мала.

Утікай голий, бо ти обдеруть. [Уш. у]

Зимно—то не димно. [Уш. у]

Збіранимь колоеьямъ не напхаешъ рота.

„1жъ, куме, хлібь, хочь позичений." — „Та мешжъ его не оддавати."

[Черв, у.]

Такъ чисто въ хаті, що хоть каши розкинь. [Черк, у.]

ЕуДИ   ПШОВЪ,   ТО  ВеСЬ   ХВеСЬ.   [Черк, у.]

Кому те добро зістанеться, що нема нічого — прийде голий, забере въ пазуху,   та й понесе. [Черк, у.]

Вставъ, підперезався, та й зовсімь зобрався. [Уш. у.]

Чи зискъ, чи страта—одна заплата.

Бодай той іздурівг, що мені виненъ. [Уш. у.]

Чого въ багатимъ дворі нема,—хіба хліба та солі. [Черк, у.]

Спать зъ панами, а істи зъ свинями. [Черк, у.]

Не скупость—така спроможність. [Золот. у.]

Якъ умре богатиръ, то іде весь миръ; а якъ умре бщнякъ, то тільки пшъ та дякъ. [Уш. у.]

Пийте, діти, воду, бо вода свячена. [Уш. у.]

Якъ въ стодаді не молотиться, то въ хаті не колотиться. [Уш. у.]

Якъ я се добро мавъ, то я тоді  кумовавъ, а якъ теперь шдуиавъ,

ТО   Я  ВЖЄ   НЄ  КуМЪ  СТаВЪ.   [Каменец, у.]

Де коротко, тамъ и рветься. [Уш. у.]

Де тонко, тамъ ся рве. [Уш. у.]

Який борщъ—такъ его й морщъ. [Полт. губ.]

КуПИВЪби   СЄЛО,   Та   ГрбШбЙ   ГОЛО.   [Черк, у.]

Прийшовъ нестатокъ, випивъ остатокъ. [Уш. у.]

Меньше   ВКуСу,   меньше   Й   Трусу.   [Черк. у.]

Ото зібрався, якъ убогій на сісіль. [Уш. у.]

(См. Біда. Лихо).

Більмо.

Більмо окові не искодить, а тілько на него не бочить. [Уш. у.]

Більший (вистій по положенью или средствамъ). (См. Сгарший.)

Більшому більше й треба. Великому велика й яма.

Бійка (битье, драка). (См. Сварка. Кий).

Палиця мае два кінця.

Бъють такъ ЯЕЪ Гамана Жидівського.

Въ очахъ миготить, а въ голові світиться.

За битого двухъ небитыхъ дають, та ще й не беруть.

Богъ.

(См. Образъ. Набожний. Чоргь).

1денъ Богъ безъ гріха. Такъ буде, якъ Богъ дасть. [Уш. у.] Що Богъ дасть, то буде. [Уш. у.] Хто зъ Богомъ—Богъ зъ нимъ.

ЯКЪ  буВШИ  ВЪ  Бога  ГОДеНЪ,   ТО  НЄ  буДЄТЬ   ГОЛОДвНЪ.   [Черк. у.]

Кого Богъ засмутить, того й потішить. Которий Богъ помочивъ, той и висушить. [Уш. у.] Кого Богъ судить, чоловшъ не розсудить. [Уш. у.] Якъ Богъ дає, то й вшномъ пхає. [Уш. у.] Якъ Богъ дасть вшъ, то найдеться лшъ. [Уш. у.] Якъ Богъ нашъ, такъ ми бісові. [Уш. у.] Якъ Богъ не позволить, то й свиня не зысть. Якъ би Богъ слухавъ пастуха, то бъ вся череда виздихала. Якъ Богъ дасть, батко хату продасть, та собаку купить, то до хати ні хто не пристануть.

Якъ би не Бігь, хто бы намъ поміта.

Якъ зачнуть сіно косити, не треба Бога за дощъ просити. [Уш у.]

Якъ ми Богові, такъ нашъ Богъ. [Уш. у.]

Чолов1къ мислить, а Богъ керує.

Божоі моці ні хто не переможе. [Уш. у.]

Богу помолись—зачинай, не бійсь.

Богъ тершвъ и намъ казавъ. [Уш. у.]

Богъ терпить до пори.* [Рад. у.]

ЧвреЗЪ   ТЄ  ЧОЛОВШЪ  И  ВОЛЬНує,   ЩО  БОГЪ  ИИЛОСерДНИЙ.   [Черк, у.]

Богъ не злізе зъ неба зъ иемъ бити, але якъ накаже, то ажъ очі

ПОВНЛаЗЯТЬ. [Уш. у.]

Богъ не прийде батогомъ карати. [Рад у]

Богові Святому дякуйте. [Уш. у.]

Богъ мае більше, якъ роздавъ. [Уш. у]

Богъ бачить, ЯЕЪ сирота плаче.

Богъ давъ, Богъ взявъ. [Уш. у.]

Богъби за васъ говоривъ.

Бога хвали, а чорта не гніви. [Рад. у.]

Вогъ знає хто живий, а чортъ знає хто вмре. [Уш. у.]

Безъ Бога ні до порога,   а зъ Богомъ хоць и за море. [Рад у.]

БеЗЪ  БоЖОІ  ВОЛІ   Нв   ЗГИНеШЪ НІКОЛИ.  [Бііьсв. у.]

Хто Бога не боиться, той людей не соромиться. [Уш. у.]

Передъ Богомъ гріхь, передъ людьми см1хъ.

Боженьки,   Боженьки!   надъ  ними  ви  богуватимате,   якъ   насъ   не

[Черк. у.]

Набрався Богъ богатихъ да бідними роскидае. [Каменецв. у.] Бога не вчить, якъ хлібь родить. [Ч. п.]

Болото.

Болото—золото. Борода.

Борода—честь, а вуси и въ собаки есть. [Рад. у.]

Бридкий, Нечипурний   (безобразный,   некрасивый, неряшливый,  неопрятный). (Си. Вдача. Лінощи).

Вродила мати, та не облизала.

Не дивись, що забродивсь, аби халявъ не покалявъ. [Гадяч. у.]

Задріпалась,  якъ мельникова корова. [Уш. у]

Такий чистий, я'къ жидівський пантофель.

Нечистаго и вода не обмое. [Уш. у.]

їли, яйъ пани, а наляли, якъ свині [Уш. у.]

Масти мужика медомъ, а вшъ смердить гноёмъ. [Уш. у.]

БрвХИЯ (неправда, ложь, ліунг). (См. Лепетень. Нагсшръ. Логовірь).

Защо купила (або: купивъ), за те й продаю. То така правда, якъ вошъ кашляє. Песъ бреше, а вггеръ несе. Песъ би того не слухавъ. [Уш. у.] Дюдяиъ брехні не перещекатн.

Не все то правда, що на весіллі плещуть.

Правда що раки: бо червона юшка. [Уш. у.]

Якъ скаже сухо, то застряне по ухо. [Уш. у.]

Нехай брешуть, аби не вкусили. [Черк, у.]

А хочешъ що збрехати—ЯЗИЕЪ  прикуси. [Уш. у.]

Брехнею світі перейдешъ, а назадъ не вернееся. [Уш. у.]

Брехню люблять, а брихнівг ні.

Хто бреше, той ея пробреше. [Уш. у ]

По правді бреши, по правді очі вилізуть. [Кам. у.]

Хто разъ збреше и другий разъ не вірять.

Бреше, ажъ за нимъ куриться.

Бреше, якъ шовкомъ шиє.

Заклявсь, ажъ сорочка полотном* стала.

Вітерь віє, собака бреше, а брехунъ говоре—то все ідно. [Рад. у.]

Брехать не ціпоагь махать. [Черк, у.]

Бувалий (опытный, практичный). (См. Зріст». Розумний. Наука).

Бувъ я на коні и шдъ конеиъ. [Уш. у.] Знаю я де козамъ роги втинають.

ЧоЛОВШЪ  ХОЧЬ   НЄ  ИОЛОЧеНИЙ,   Та  ПО ТОКу  ВОЛОЧеЯИЙ.   [Черв, у.]

Не питай вченого, а питай бувалого. [Черк, у.]

Не питай старого, а бувалого. [Рад. у.]

Еолибъ той разумъ на переді, що на заді. [Уш, у.]

В.

Вартість (стоимость).

Не йде о каштунокъ, але наідо&ь. [Уш. у,]

Худший—то золотий, йоториї хороший—то сорокъ грошей. [Уш. у.:

Вдова, Вдовецъ.

(См. Рідь. Семья).

Богъ за жінку, чоловкъ за дівку:

Хто вдову мина, то щастя нема. [Черв, у.]

 (характеръ' природных качества). (См. Кроса. Бридкій).

Така Парася придалася. [Рад. у) Який вродився, такий и згине. [Уи. у.]

Лисий вродився, лисий згине. [Уш. у.]

Ще ся той не вродивъ, щоби вешъ угодивъ. [Уш. у.]

Шймаешъ—поідевге, а не пійиаепгь—яішки шдемъ. [Уш. У]

ВвСбДІСТВ (веселый нравъ, веселое состояніе духа). (См. Бадеристий).

Хоць біда, та гоцъ. [Уш. у.]

Та нехай люде сміються який я веселий. [Уш. у.]

Весілля (свадьба).

Гарне весілля на воротяхъ не висить.

Поки ся весілля скоіть, то и рана затоіть. [Кам. у.]

Якийсь то дідько жениться, та весілля нема. [Крененец*. уО

Верба (ива).

Сукъ не верба. Вербичъ (вербная недгьля).

Вербичъ! а на себе Еожухъ тербичъ. [Рад. у.]

Вередливість  (капризч.

Хоць гірший, аби инший. [Уш. у.]

Зъ него и чортъ въ ступі не потрафить. [Уш. у.]

ВИДЬ (лицо).

На чолі не написано хто який.

Вида.

Вяла острі, а ідень нонець мають.

Вина, Пеня, Напасть (виновность, придирка, несправедливое обвинете).

(См. Кара).

По нитці клубокъ ся знайде, ргш. у.]

Ударъ сшъ—ножниці обізваться.

Не <йсъ батька шеъ— самъ улізг.

Святий та бокий, СВИЕИ ПОІВЬ, та идночі сидівг. [Чер. у.]

Не богатий платить, а виноватий.

Кінь на чотирохъ ногахъ спотяваеться. [Уш. у.]

Не жаль впасти, та каби зъ добраго коня. [Ул. у.]

Дядько на тітку насівея:  тітку, голубко, засмійся. [Черв, у.]

На иоій Насті вчинилися напасті. ГУш. у.]

Чиі родини, а наші уходини   [Уш. У]

Накривъ его мокримъ рядномъ.

На кімь скрутиться, а старому змелеться. [Ушицк. у.]

Горобці просо зъми, а синиця въ клітку впала.  [Уш. у.]

Знає кішка чиє сало зила. [Уш. у.]

Выродокъ (отродье).

(См. Рідь).

Рщъ не безъ вирода. Витребеньки (затгьи).

Спустився на витребеньки, [уш. у.]

Виховання (воспитаніе). (См. Наука. Пестунъ. Діти).

Гни тоді дерево, якъ воно молоде.

На круте дерево крутого клина треба.

Чимъ горнець накитвъ, тишь буде смердіти.  [Уш. у.]

Де сшъ нянекъ, тамъ дитина безъ очей.  [Уш. у.]

Вівця (овца).

Вівцю стрежуть, а друга дивиться. Ідна паршива вівця все стадо заразить.

ВЬІДДЖВІСТЬ (надопдливостъ, придирчивость, навязчивость).

Лізе въ очі,  якъ слота.

Причепився, якъ сліпий до затирки. [Уш. у.]

Приліпився, якъ пьявка до тіла.

Вчепився, якъ єдиній плота.

Мовъ репяхомъ взявся.

Безъ Гриця и вода не освятиться. [Кам. у.]

Де не посієпгь, то тамъ вродится.

Відплата (отмщеніе, воздаяніе).

Якою мірою міряєпи., такою и тобі отдадуть. [Уш. у.] Що поыявъ, то ся вродить. [Уш. у.]

 (возъ). Маешъ візг и перевіз^

В1дъ (волъ).

Працює, якъ чорний віль. [Уш. у.] Силованимъ воломъ не доробишся. Безъ вола хата гола. [Уш. у.] Старий віль бороіи не Попсує. [Уш. у.] Волові дай, положись и жини по волі. [Уш. у.]

Вірність (впрность).

Разлучить рискань та лопата. [Уш. у.]

Вісті (вгьсти).

Ні пісьма, ні посла. [Уш. у.]

Вмвръ (вптеръ).

ВІТерЬ  ДОЩЪ  ПрОПуДИТЬ.  [Черк, у.]

Війна (война).

До завою, треба строю. [Уш. у.]

Владика (владыка, архієрей).

У владиЕЇ два язики: однимъ Бога хвалить, другимъ людей дурить.

Власність (собственность), (См. Свое. Користь. Чуже.)

Ліпше своя латана, тжъ нова хапана. [Уш. у.] Чужого не бери, а свого не попусти. [Черв, у.] Ваша хата, ваша й правда. [Уш. у.]

ВОВКЪ (волкь).

(См. Злість.)

Не затрубить такъ песъ, ЯЕЪ ВОВЕЪ. [УШ. у.] Вовкъ не такий недобрий, якъ страшний. [Уш. у.] Вовка ноги годують. [Уш. у.] Вовча натура тягне до ліеа. [Уш. у.] Вовка бояться, то и въ люъ не йти. [Уш. у.] И ліченого ВОВЕЪ. бере [Уш. у.]

Не   поганий  вовкъ,   що   въ  порожню   ліза   комору.   [Черк, у.]

Носивъ вовкъ вівці, понесли и его. [Уш. у.] Одізвуться вовкові коровьячи слбзи. О вовку помовка,  а вовкъ и есть. [Рад. у.] Кусь мене, вовче, хоць зубівг не маешъ. Зъ вовками пововчи вой. [Уш у.]

Вода.

Скільки води ни пий, а все пьянимъ не будешъ. Тиха вода береги ломить. [Уш. у.] Всего не переймешь, що водою плине. [Уш. у] Вода въ ідного бере, другому дає. [Уш. у.]

Водохрище (канунъ Боюявленія).

Чудо не водохрищи:   цілий день пости,   а въ вечері' води напийсь.

[Уш. у.]

ВОДОЦЮга {бродяга).

Хто вшъ, той пропавъ. [Уш, у.] ВОЛЯ {свобода).

Всякому своя воля. [Уш. у.]

Вольному воля, спасенному рай. [Уш. у]

Горе тобі, воле, коли тебе корова рогомъ коле.

ВорОГЪ  {вртъ).

Доки   не нагодуєшь свошмъ хл!бомъ,   доти не будешъ ворога мати.

[Уш. У]

Ворога хл1бомъ карай. [Уш. у.] Ворожба.

Баба ворожила: або вмре, або буде жива. [Уш. у.] Баба ворожила, та й головою наложила. Ворожила, даки въ шсокъ не вложила.

Вошъ,

Держиться, якъ вошъ кожуха.

Встидъ (стыдъ). (См. Соромъ).

Такий встидъ, якъ тій кобилі, що В13ъ переверне. [Уш. у.]

г.

Гадюка (змпя).

Дівчата не бийте гадюки, бо не сничете хліба чорного. [Черк, у.]

Гиря  (шалопаи). (См. Гульвіса).

Захтіла гиря ысниывъ. [Полт. губ.] Гладкий (жирный, толстый).

(См. Здоровье.)

Треба шести, щоби звести.

Поки тлустий схудне, а худий згине. [Ушин. у.]

Глухий   (глухой). (См. Ухо.)

Глухий не дочує, то видумає. Мовчи, глуха, менше гріха. [Уш. у]

ГОЛІННИЙ (отважный, смгьлый). (См. Швидкий).

Або панъ, або пропавъ. [Уш. у.] Або збуду, або дома не буду.

Голодъ.

(См. Біда. Бідность).

Голодъ не панъ. [Уш. у]

Голодний кумі хмбъ на умі. [Уш. у.]

Голодний зъ1сть и холодне. [Уш. у.]

Добро собаці й муха. [Уш. у]

Въ степу и хрущъ мясо. [Уш. у.]

Не голодна корова, якъ въ стрісі солома є. [Черк, у.]

Такъ ість—ажъ за вухами трещить. [Уш. у.]

Зося, Ядоха, колибъ борщу хочь трохи. [Уш. у.]

За крудя Собка— не зосталось на хаті снопка. [Уш. у.]

 Голова.

(См. Разумъ. Здоровье).

Що голова, то розумъ. [Уш. у.]

ТТТо зъ голови, то и зъ мислі.

Голова велика, а розуму мало.

Голова місця шукає.

Сива голова—а дурна. [Уш. у.]

На те Богъ давъ голову, щобъ посторонокъ не зсунувся.

Твоя голова не до позолоти.

А дежъ бъешъ, жъ не въ голову. [Уш. у.]

Голота  (нищета).

(См. Бідність. Старець).

Голота вилізла зъ болота.

ГоЛОМу  розбій  НЄ   СТрашеНЪ.   [Рад. у.]

Голота   НЄ   боІТЬСЯ   НІ   Грому,   НІ   тучи.   [Більск. у.]

Голота не боітьея ні дощу, ні болота. [Вії. у.] Горбатий.

(См. Вдача). Не  ПрИЛІПИТЬ   ГОрбатОГО   ДО СТІНИ.   [Черк, у.]

Горе.

(См. Лихо. Недоля. Жаль. Біда).

Ні, отъто горе—що важко нести, а жаль покинути. [Черк, у.] Не въ думці печена редька. [Черк, у.]

Горілка (водка).

(См. Пиття)

Горілка не дівка, здорова злодійка. Гори (юры).

Шануй   ГОрИ,   МОСТИ   будуть   ЦІ ЛИ   КОСТІ.   [Уш. у.]

Городяне   (горожене).

Розумнійте міске теля, якъ сільска дитина. Горобець  (воробей).

Горобець малий, та й то моє серце. [Уш. у.]

Господарство и Господаръ (хозяйство, хозяинъ).

(См. Хліборобство. Жінка. Чоловікь).

При готовой колодці добре вогонь класти. [Уш. у.]

Якъ не гарно, то не господарно. [Уш. у.]

Хто купує садъ, то гроші вернутся назадъ, а хто купує жлинъ, то

І  ГрОШІ   ЗЪ   НИМЪ.   [Черк. у.]

До святого Миколи—не сій гречки, не стрижи овечки. [Уш. у.] На жито ору, а гречки не маю. [Уш. у.]

Меньше   на ДВОрІ,   ІЄГШЄ   ВЪ ГОЛОВІ.   [Кам. у.]

И когутъ на своімь сміті господаръ. [Уш. у.] Добра господиня, коли повна скриня. [Уш. у.] Господиня! Сімь городівг одна диня. [Уш. у.] Наварила, Луцяже не буде істи цюця.

За яершоі  небожки,   були   на маслі пирожки;  а   за цієї бридохи и но киселя трохи. [Уш. у.]

За сієі Евдохи—колибъ борщу хоць трохи. [Уш. у.] Де багацько господинь, тамъ хата неметена. Пішло поле въ лісг [Уш. у.]

Гостюванне и Гість (ющеніе и гость).

(См. Щирий. Рдъ.)

Въ гостяхъ добре, а въ дома ще лучше. [Уш. у.] Въ гостяхъ добре нити и істи, а въ дома спати. Де люблять—не вчащай, де не люблять—не бувай. [Уш. у.] Тутъ мені ради, а тамъ мене ждуть. [Черк, у.] Першого дня гость—якъ золото, другого—якъ срібло, третёго—якъ мідь: хоть сідай, та до дому їдь.

Гость, якъ невиьникъ, де посадять, тамъ и сидить.

Гость увидить чого треба. [Уш. у.]

Дай, Боже, гостя, то й наллюся. [Уш. у.]

Який гість, така ему честь. [Уш. у.]

На прошеного гостя багато треба. [Уш. у.]

Грибъ.

Сиди, грибе, поки тебе хто здибле. [Уш. у.] Обібравея грибомъ, то лізь въ борщъ. [Уж. у.]

Гріхь.

(См. Богъ. Чортъ. Рай. Пекло.)

Гр1хъ не йде въ губу, але зъ губи. [Уш. у.] Все мнется, а гріхи зостанутся. [Уш. у.]

Гр1хЪ   ЗЪ   Губи   ХОИВу   робить.   [Черк, у.]

Коли гріхь, то сховай въ ипхъ.

Що гр1хъ, то въ м1хъ, а що снасибі—то въ торбу. [Черк. у.] Чоловшъ не святий, щобъ не согрішивг,   а не чортъ—щобъ не покаявся.

Громада (мірь, общество).

(См. Гуртъ.)

Громада— великий чоловшъ.

Голосъ громади—голосъ Божий. [Уш. у.]

М1ръ     веЛИКИЙ   ЧОЛОВШЪ, ЗаПОМОЖе ОДНОГО.   [Черк. у.]

Що буде бабці, то буде и громадці.

Громниці.

На громниці—напьется півень водиці. [БІДЬСК. у.]

ГрОШІ (деньги). (См. Багатство. Бідність).

Въ   Грошей   ОЧЄЙ  Нема.   [Черк, у.]

Гроші— не полова. [Уш. у.]

Грошей, якъ въ жида вошей. [Уш. у.]

Грошей багацько, а сцастя нема.

На віщо намъ гроші, коли ми сами хороши.

Хто мае гроші—всюди хороший.

За свій грошъ, всюди хорошъ.

Все добре, якъби то гроші.

Чого за гроші не можна зробить    и Бога за гроші можна купить.

[Черк, у.]

Аби побренькачи, будутъ послухачи.

Якъ шдешъ безъ гроыей въ городъ, то самъ собі будешъ ворогъ.

Пропали мої гроші, и собаки не брехали. [Черк. у.]

Біда зъ грішми—біда и безъ грошей. [Уш. у.]

Охъ! Боже, Батьку! Дай мені грошей въ пришлъ и въ охапку. [Черк. у.]

  (общество, компанія). (См. Громада.)

Де густо, тамъ не пусто. Гуртъ зробить, гуртъ и зьість.

Въ гурті ІСТИ,  ВЪ  гурті робить Й  Треба.   [Черв, у.]

Гульвіса (шалопай).

(См. Гиря. Ледащо).

Гуляй, гиро,—три дні святъ.

Дзюраваго мішка не насипишъ.

За тобою скрізь золоті верби ростуть.

Гуска (гусь).

Штнри гуски—дві подушки.

д

Дания (отрава).

Се вже такъ—зъ даний причина. [Черк, у.]

Дбадість (заботливость).

Зеренце до зеренця, то й буде мірка.

ПІДУ  ДО   ГОСПОДИ,  Щобъ «Є   буїО  ШКОДИ.   [Черк, у.]

Делікатний (нгьжный).

Делікатний, якъ паньський хортъ.

День.

Прибуло дня на курячу пъядь. [Уш. у.]

Дівка.

(См. Жінка. Кохання. Любощи).

Дівка, якъ верба, де еі посадишъ, тамъ вона прийметься. [Уш. у] Хочъ кривошсъ, аби Вогъ притсъ.

Неси, Боже, патлатого, щобъ було завіщо скубти [Черк, у.] На ногахъ не зігнієпга, та й дівкою не вмрешъ [Черв, у.] Соломъяний парубокъ візьме золоту дівку.

Скорійше оженеться  соломъяний парубокъ,   шжъ   оддасться   золота дівка.

Такъ мене,   мамко,  хлопці  дуже любять,   що за кулаками світа не бачу.   [Каменец, у.]

Тікай до дідька, бо мамка ся дивлять. [Уш. у.]

Тілько зиску, що въ писку. [Уш. у.]

Тоді дівку віддавай заміжї>, коли ся люде шлють.

Треба чепко ходити, будуть хлопці любити. [Уш. у.]

Хоць ряба и погана, та доля кохана. [Уш. у.]

Якъ прийде перша Причиста—тоді лисиця чиста. [Черк, у. ]

Обгіхало двірг білою конякою. [Черк, у.]

До Дмитра дівка хитра, а по Дмітрі лавку витри. [Уш. у.]

Кому калачъ пікся, а кому довівся. [Черк, у.]

Дідь  (дгьдушка). (См. Рідь. Семья).

Лучше соломъяний дідт>, шжъ золотий синъ. [Уш. у.] Наши діди зазнали біди.

Дідько (чортъ).

(См. Чортъ).

Дідька зыжъ не печінку. [Уш. у.]

Дідько ся наплаче, ЯЕЪ часто мруть. [Уш у.]

ДІЛО (дгъло).

(См. Прада. Работа. Хліборобство).

Пішло діло назадъ, що й дідько не радъ. [Уш. у.] Не диввсь на чоловіка, а на его діло. [Уш. у.] Не кажи: „гоцъ", поки не перескочишъ. [Уш. у.]

ДІТИ (дгьти).

(См. Батько. Мати. Семъя. Дочва. Сияъ).

Дасть Богъ діти, дасть Богъ и на діти. [Черк, у.]

Мали діти—малий клоштъ, а підростуть—буде великий.  [Уш. у.]

Сёго пальца вріжъ—болить, и того вріжг—болить.

Пъять падыцвъ на руці, которого не обріж'ь, то все болить. [Рад. у.]

Ідноі мами діти, та не ідноки. [Уш. у.]

И сова хвалить своі діти.

Якъ би не діти, то булобъ добре въ корчмі седіти. Люби дитину ЯЕЪ душу, а тряеи, якъ грушу. [Уш. у.] Свого розуму пробує.

Дитина каже, що бита, але не каже защо. [Уш. у.] Дитина не плаче, мати не догадається. [Уш. у.] Вмерла мала дитинка—хороша годинка. [Черк, у.] Така дитина, якъ опецокъ. [Уш. у.]

Гуща  ДІтеЙ  НЄ   РОЗГОНИТЬ.   [Кіевск. у.]

Натягни, Боже, на кисіль шкурку, поки мати зъ церкви прийде. Дніпро (Дншръ).

Роби,   ЯКЪ   ДнШерЪ   робить.   [Черв, у.]

Довгъ (долгъ денежный).

Дай руками, а не виходишъ ногами. Довгъ мутить, а голодъ краде. [Уш. у.]

Добро, Добрий (добро, благотворительность, доброта).

Ёинь назадъ себе, знайдешъ передъ собою. [Уш. у.]

Ліпше зъ добримъ загубить, якъ зъ дурнииъ найти. [Уш. у.]

Зъ добримъ найдешъ, то й подкишъ.

Доброму скрізь добре. [Рад. у.]

Доброму—добра памъять.

Такій, якъ хлібь мъякий. [Чер. у.]

Доля (судьбина, счастье). (См. Щастя. Недодя).

На щасливого долю. [Уш, у.] Лихої долі не вгодаешъ. [Уш. у.]

Дорщъ (урожай).

(См. Хліборобство).

Роди, Боже, на щастливого долю. [Уш. у.]. Роци, Боже, на всякого долю. [Уш. у.] Такъ багато губъ, що й лкъ захрясне. [Чер. у.] Якъ мокрий Май, то жито—якъ гай. Нажато, якъ на довгій ниві. [Уш. у.]

Дорога.

ХТО   ДОрОГу   Простує,   ТОЙ   ДОМа  НЄ  НОЧуе.   [Більск. у.]

Хто колує, то вдома ночує.

Подъ ноеомъ въетьея, та въ руки не дається. [Чер. у.]

Гаї, гай, та не дома. [Уш. у.]

Дороге (дороюе).

Тяжко брати, а важко кидати. [Уш. у.] Тяжко нести, а жаль покинуть. [Уш. у.]

Достатокъ и Прибутокъ [зажиточность, прибыль). (См. Багатий).

Отъ прибутку голова не болить. [Чер. у.]

Коли стало на Юшку, стане и на Петрушку. [Уш. у.]

Кашу масломъ не зопсуешъ.

Дочка (дочь).

(См. Батько. Семъя. Діти. Дівчина).

Годуй дочки, хоць  безъ сорочки.

Дощъ (дождь).

Дай, Боже, погоду, и зверху воду. №р. у.]

Знову дощъ—чи винъ накупився.

За великою хмарою малий дощъ буває.

Друавба.

Для милого друга и воли зъ шуга.

Дуля (шишъ).

Невелика штука—загни палець, та йкорлюка. [Чер. у.]

Дурень (дуракъ, глупецъ). (См. Недотепний).

Що не скаже,  то все півтора людьського. [Чер. у.] Торохъ! діда въ кашу; слава Богу, що въ нашу. [Уш. у.] Пуць зъ неба! Ось и ми коли вамъ треба. [Чер. у.] Таке меле, що и купи не держиться. [Чер. у.] Великий до неба, а дурний якъ треба. [Чер. у.]

Великий, якъ світа, а дурний,  якъ сакъ.

Високий, ажъ до неба, а дурний, якъ не треба. [Рад. у.]

Вирісь, а розуму не вшісь. [Уш. у.]

Пъяниця проспиться, а дурень ніколи. [Уш. у.]

Не має третеі клепки въ голові. [Уш. у.]

Дурна голова нічого не поможе. [Уш. у.]

За дурною головою, то и ногамъ біда.

И въ ночі и въ день—завше пень.

Не знає нічого, якъ табака въ розі. [Уш. У]

Учений,' та не дрюкований.

Возиться, якъ дерень зъ ступою. [Чер. у.]

Рветься, якъ дурний до образа. [Уш. у.]

Зъ дурнижъ найдешъ, то й не поділисся.

Зъ дурнемъ зайди самъ дурнемъ будешъ.

Зібралося два Юриі,  та обидва дурниі. [Уш. у.]

Дурному первазія, а умершому ладанъ—то все ідно.

Дурному вічная памъять.

Дурному огню въ руки не давай   [Уш, у.]

Дурний думкою богатіє.

Дурний не спить, а дурному ся снить. [Уш. у.]

Дурнівь не сіють, сами ся родять.

На дурні—не оруть, не сіють, сами ся родять.

Багатому и дурневі місце дадуть.

На, дурний, печеноі редьки—будешъ розумний. [Кам. у.]

Ні въ пъять, ні въ десять. [Уш. у.]

Ти ему говори лубки, а вшъ каже, що образки.

Ти тільки знаешь, що зъ миски та въ ротъ. [Уш. у.]

У людей дурні мруть, а у насъ якъ зъ води йдуть. [Кам. у.]

Пішли дурня по раки, а вшъ жабъ наловить. [Уш. у.]

Ворона литає, а дурень голову задирає.

Ані івши, ані пивши,—скачи, дурню, ошалівши.  [Уш. у.]

Ані до сака, ані до бовта—вічний дурень. [Уш. у.]

Ані шити,  ані пороти. [Уш. у.]

Плаче що мала галузка на шию впала. [Уш. у.]

Поіхавь вітра въ полі шукати.

„Що дурню робить?" Воду міряю.

Ти его въ воду, а вшъ проситься въ болото.

Отакъ наши галки бъють. [Чер. у.]

Я. кажу: „образи", а вшъ мині лубъя провадить. [Чер. у.]

 Виекочивъ, якъ козакъ зъ маку.

Напитавъ сорокъ святихъ безъ великого посту.

Першъ розжвякай, а потомъ говори.

Ще тютя зъ поливянимъ носомъ. [Уш. у.]

Неначе й гапка люде! [Чер. у.]

И Богъ за дурнимъ. [Уш. у.]

Дурниця (пустякъ).

Не спускайся, Грицю, на дурницю. [Уш. у.} Не здавайся, Грицю, на дурницю. [Каж. у.]. Вари воду, вода й буде, вкинь храну—юшка буде. [Уш. у.]

Душа.

Гарний на лиці, а поганий на душі. [Уш. у.] Пішла душа по рукамъ, та й чорту досталась. [Уш. у.] Радабъ душа до раю, да гріхи не пускають. Бідний той,—що душі не мае. [Уш. у.]

Дяка (благодарность). (См. Бажання).

Задзінкуе,—тато мами не цілує. [Уш. у.] Цілую васъ въ закаблуки. [Уш. у.] Одна дяка за рибу, ще за рака. [Уш. у.] Дай вамъ, Боже, здоровья и вшъ. [Чер. у.]

Дятелъ.

Чортъ би дятла знавъ, колибъ на его нісь. [Уш. у.]

Ж.

Жаба (лягушка).

Дметься, якъ жаба въ болоті. [Уш. у.] Пнеться, якъ жаба до гусяти. [Уш. у]

Жаль (сожаліьніе).

(См. Горе. Журба. Плата).

Мати моя часто и густо плаче за мною. [Чер. у.] Жаль, та не дуже; плакалабъ, та не хочеться, [іер. у.]

Такъ макали   за нииъ батько и мати,  що трохи въ голову не позаходили.   [Чер. у.]

Жалько пира, жалько й дива [Чер. у.]

Багатому жалько карабля, а вбогому кошеля. [Чер. у.]

Жарти (шутки, затрьіванія).

Зъ жарпвъ добра нема. [Уш. у]

Дай, Боже, жартовати, аби не хорувати. [Уш у]

Жартъ—жартомъ, а хвість на бкъ. [Уш. у.]

Життя (жизнь). (См. Здоровья).

Живий—жива загадка.

Нехай мруть, та дорогу труть, а ми еухарівг яаеупшшъ, та за ними рушимъ.   [Чер. у.]

Пишно не пишно, лишби затишно. [Кал. у.]

Зъ кимъ жити, того й пізнавати.

Що на світі прожилось, такъ якъ во сні здалось. [Уш. у.]

Чортъ бери все коли життя зле. [Уш. у.]

Іму такъ жити, якъ въ Бога за дерми. [Уш. у.]

Половина світа скаче, половина плаче. [Чер. у.]

Пом1жъ пллямъ влучай. [Чер. у.]

Треба жить, якъ набіжить. [Уш. у.]

Не такъ жий якъ хочеться, а такъ якъ можеться. [Уш. у.]

Жий тихо, тихо, та не рушай лихо. [Уш. у.]

Такъ жить, якъ набіжіть:—не такъ якъ хочеться, а такъ, якъ можеться.    [Чер. у.]

Тимъ ся концемъ чисати, которимъ можно достати.

Жив1тъ (желудокъ, животъ). (См. Здоровья.)

Лядащому животові  и пирогі водять [Уш. у.] Слабому животові и перЬъ зашкодить.

Жидъ (еврей).

Жидъ не сяде обідати, доки кого підмане. [Уш. у.] Жидівське заразъ, а паньське почекай. [Уш. у.] Жидъ брехнею живе и все зъ носъ тягне. Якъ біда, удавайся до жида. Рабинъ умеръ, а книжка осталась. [Уш. у.]

 Де десять жидівг,—тамъ ярмарокъ. [Уш. у.] Чваниться, якъ Берко въ колоді. [Уш. у] Горе моїй аренді зъ паршивиїь жидомъ. [Уш. у.] Якъ киемъ набито жидівь въ хаті. [Чер. у.]

Жінка (жена, женщина).

(См. Чоловкъ. Одружина. Баба).

Жінка перша—вцъ Бога, друга—вэдъ людей,   а третя—вщъ чорта.

[Уш. у.]

Жінка въ чоловіка вкраде и передъ его поставить [Чер. у.]

Воду вари—вода й буде;  ідна жінка вмре—друга буде. [Уш. у.]

Розумна жона—якъ два міха пшона. [Уш. у.]

Розумна жона   чоловіка зъ біди вирятує,   а дурна   ще   втовкмачить

[Уш. у.]

Дівкою—повна улиця, жінкою—повна тчъ   [Уш. у.]

Розумна жона якъ стуга пшона, а якъ пшоно въ узлі, то й розумъ

ВЪ   Г..Л.   [Чер. у.]

Біда якъ жінка бліда, але жъ лиха година, коли жінка — якъ ка^ лина. [Чер. у.]

Не гнівись жона, коли въ каморі апхъ пшона.

У баби волосъ довгий, а розумъ короткий.

Волосся довге, а розумъ короткий. [Уш. у.]

Не вірь жінці дома, кобилі въ дорозі. [Уш. у]

Нігде жінці правди не кажи   [Уш. у.]

Зъ паномъ не братайсь, жіньці правди не кажи,  а чужоі дитини за

СВОЮ  НЄ  бери.   [Чер. у.]

Хто жінці волю дає, той самъ себе продає. [Уш. у.]

Який дідько Хомка, така й его жінка.

Якъ чоловшъ жінки не бъе, то вона якъ колода гниє.

Чоловкъ, якъ ворона, а все жінці оборона.  [Уш у.]

Не кажи бабці, а лишъ всій громадці. [Уш. у.]

Не хвалися зъ еемого дня, а зъ семого року. [Чер. у.]

Кол1бъ було ранше прийшовъ, то бувъ би зъ хвостомъ знайшовъ.

Журба (кручина). (См. Жаль. Горе).

Журба ссе за серце якъ жаба. [Рад. у.] Журба нічого не дасть. [Рад. у.]

Завада.

Ему и муха на заваді [Чер. у.]

Заєць.

(См. Хорий. Квороба).

Вшъ такъ боіцця, ЯЕЪ заець бубна. Волочиться, якъ заець зъ хвоетомъ. [Уш. у.] Куди куцому до зайця.

Заздрість, Зазіхання (задность и зависть). (См. Чуже. Користь).

п   Очима пиво випъешъ.

Єсть въ пеку молоко, та голова не віазить. [Уш. у.] Риба въ воді, та їсти іі годі. [Уш. у.] Зазіхни йршъ, щобъ було більпгь. [Чер. у.] Въ чужихъ рукахъ завше більший кавалокъ.

Залеиснисть (зависимость).

(См. Багатий. Сила. Старший. Наймитъ).

На чшмъ возі ідепгь того и пісню співай. [Уш. у]. Не ходять ясла за волами, а воли за яслами. [Уш. у.] Якъ дудку настроишъ, такъ вона грае. [Уш. у.]

Запасъ.

Запасъ біди не чинить. [Рад. у.]

Запомога (помощь).

Протри мині смажні уста, а сахарни и самъ соби протру. [Чер. у.]

Заривання (зарокъ).

Не заривайся нічого робити, тілько ухо укусити. [Кам. у.] Не зарикайся бути въ старцяхъ. [Уш. у.]

Райвий (лишніїі).

Приший кобилі хвісга.

Збіжжя (хлпбъ).

Xлібъ мое ноги й руки.

Зв1ръ (звгьрь).

Не виръ, бо зв1ръ, хоть не вкусить, то злякає. [Уш. у.]

Звичай (приличія р, обыкноветя).

Я знаю кому день добрий, а кому добридень.  [Уш. у.]

Яке добридень, таке І помагай Боже   [Уш. у.]

Въ гостяхъ всего було, а припрохя ні трохи. [Чер. у.]

Здоровъя (здоровье).

(См. Живіть. Зубъ. Ліки.)

Глянь на лице, та не питай о здоровья. [Уш. у.] Здорова, якъ вода. [Уш. у.] На добрий камень що насипъ, то змеле. [Уш. у.] Здоровий, якъ полісьскій злодій. [Чер. у.] Такий слабий, якъ вчетверо мотузъ. [Уш. у.]

Земля.

Багатий, якъ земля свята. [Уш. у.] На чорний землі хліба сіють. [Уш. у.]

Зіма.

Зіма на дитячий розумъ переведе. [Уш. у.]

Злість (злость и злостливостъ). (См. Вдача. Люде. Песъ. Чортъ.)

Якъ нема риби безъ кості, такъ чоловіка безъ злості. [Уш. у.]

Тілько кости, а повно злости. [Уш. у.]

Гризешъ мене, яка ржа залізо. [Уш. у.]

Бігає зъ язикомъ, якъ зъ мечемъ. [Уш. у.]

И межъ капустою есть болото гнилыхъ качашвъ.

Сотворивъ Богъ три зла: чорта, бабу и козла.

Добро довго памятаеться, а зло ще довше.

Не будуть ся за ними звони звонити.

Злидні (злосчастіе). (См. Бідний.)

Просилися злидні на три дні, та й вигнать не можна, [Чер. у.]

Черезъ злидні світа не бачу.

Чисті злидні, ажъ на три дні. [Кам. у.]

Злодій (воръ).

(См. Вина. Крадіжь. Кара. Чуже.)

Злодія на шибеницю ведуть а вшъ ще каже, що не правда.

Злодієві—одна дорога.

Зли замки и доброго злодія зроблять. [Уш. у.]

Хто порося вкравъ тому въ ушахъ пищить.

На злодію шапка горить. [БІЛЬСК. у.]

Доти, доки своєю головою не наложивъ.

Не винуватъ Гнатъ, а винувата хата, шо въ хату. [Чер. у.]

Кортить, якъ того злодія красти. [Чер. у.]

Обдирай церкву, а дзвоницю латай.

ЗнаемІСТЬ (знакомство).

Знаються, якъ лисі коні. Зневага (неуваженіе).

Теперъ яйці стали розумніші, якъ курі.

Золото.

Дорогій товаръ зъ земли лізе. [Чер. у.] Золото н въ болоти світиться.

Золотоноша.

Золотоноша! якажъ ти хороша. [Чер. у.]

 (возрастъ, лпта). (См. Молоде. Старисть).

Якій зрктъ—така й сила, які літа—такій розумъ. [Чер. у.]

Які літа—такій розумъ. [Уш. у.]

Ршъ— якъ мокрого літа.

Бувъ кінь добрий, та з^здивея. [Уш. у.]

Пройшди мої літа, якъ вітри округъ світа. [Уш. у.]

Минулося моє время, не рветься, не плаче. [Чер. у.]

Більпгь я забувъ, якъ ти знаешъ.

Зуби.

Аби   Зуби,   ТО  ХЛЙЪ  буде.   [Рад. у.]

Каби зуби, а xлібъ буде. [Кам. у.]

Добрі   Зуби,   ЩО   Й   КИСІЛЬ  ІДЯТЬ.   [Чер. у.]

Щука вмре, та зуби іі будуть.

 И

Искра.

(См. Пожежа).

Зла искра все спалить и сама згине. [Уш. у] Зъ малоі искри великій вогонь буває.

І.

 (пища, кушанье),

Колибъ не губка, то булабъ и шубка. [Уш. у.]

Щоби не губка то була би шубка.

Якъ єсть що істи, добре на печи сісти. [Уш. у.]

Стільки смаку, скильки гріху. [Чер. у]

Хоць ненасипчасто, аби накипчаето. [Уш. у.]

 та каша, то їда наша. [Чер. у.]

 та вода, то козача "іда. [Чер. у.] Тоди 1жъ, якъ їсться; тоді пий, якъ пъеться. Густа каша дитей не розгонить. [Уш. у.] Не стане кишка за начинку. [Уш. у.]

Казнащо (дрянь).

Не буде зъ неї муки хліба. [Уш. у]

Камінь (камень).

На одшмъ місті й камень оброста. [Полт. губ.]

Шдъ лежачій камінь и вода не потіче. [Рад. у.]

Цропавъ, якъ камінь въ воду. [Уш. у.]

Що може зродить камінна гора, коли въ ій води нема.   [Чер. у.]

Каня (коршунъ).

Виглядає, якъ каня дощу. [Уш. у.]

Нехай коршакъ на ваші півні насядеться. [Рад. у.]

Кара (наказаніе).

(См. Вина. Злодій).

Чия кривда, най того Вогъ скарає. Зъ єдного вола двохъ шкуръ не деруть. [Рад. у]. Хто шдъ кимъ яму копає, той въ неі самъ упадає. Гриць наваривъ, Гриць и по1въ.

Прийдеться его, до его. [Чер. у.] Прийдеться ниточка до клубочка. [Чер. у.] Звідки пришло, туди й пішло. [Уш. у.] Нехай знає два крови назадъ. [Уш. у.] Нехай разбирає по суботахъ. [Уш. у.] Якесь наваривъ пива, такъ и випий его. Катюзі по заслузі.

Кацапъ (велжорг/ссъ),

Богъ сотворивъ цапа, а чортъ кацапа. [Чер. у.]

Кашель.

(См. Здоровья.)

Кашель безъ кольки—нічого невартъ. [Чер. у.]

Квасъ.

Такій квасъ, якій въ насъ. [Уш. у.]

КІЙ (палка).

Хто хоче собаку вдарити, той кій знайде. [БІЛЬСК. у.] Хто хоче пса вдарити, той знайде чимъ. [Уш. у.]

Кінь и Кобила.

Коня купить—не бублики купить. [Чер. у.] Дай коневі вівса та гони якъ пса. [Уш. у.] Киньську головку де здибаешъ, загнуздай. Силуванимъ кбнемъ не наіздисся. [Чер. у.]

Штъ.

Перший КІТЇ. за плігь. [Уш. у.]

Кліщи (клещи).

На те циганъ ЕЛІЩИ держить, щобъ его въ руки не пекло.

Клопитъ (хлопоты).

Не мала ^аба клопоту, та купила порося.

Клятьба (божба).

Хростъ мене—хрестикомъ далебі загаморгомъ, коли неправда. [Ч

І, а.      17

Ковбаса.

Не для пса ковбаса. Коза и Козелъ.

Не борони козі ліса—най може. [Уш. у.] Зъ козла ні шерсти, ні молока. Бовть, якъ козелъ у воду.

Козакъ.

Козакъ, якъ голубъ, куди не полетить, то наїсться. [Чер. у.] Не пивъ води Дунайської, не івь соли козацькоі. Коли козакъ въ полі, тогди вінь на волі. [Уш. у.]

Кол1сникъ (колесникъ).

Коліеникь по шиі въ трюкахъ, но коліно въ довгахъ. [Уш. у.]

Комаръ.

Кусає комаръ до пори. Компанія.

Зли  компаній и доброго чоловіка запутають. Ери компаній и смерть добра.

Користь, Користливість (корьгстолюбіе, личная польза). (См. Заздрість. Чуже).

Кождий за себе дбає.

Рука хоць крива, та собі горнить.

Своя губа близче.

Своя рука владика.

Близча сорочка тіла, якъ сукмана, або кожухъ. [Уш. у.]

Самъ собі чоловшъ не ворогъ. [Рад. у.]

1жъ рибу, та рибалки не змжъ. [Чер. у.]

Куй залізо, якъ гаряче, а якъ захолоне — тоді не вколупнешъ. [Чер. у.]

И твое мое и мое твое, тільки мое не твое. [Чер. у.]

То тимъ, то шъ, аби за мое стало. [Уш. у.]

Риба пливе де глибче, а чоловік* де лучче.

Корова.

Корова, що дуже реве, мало молока дає.

Ходивъ до коровъ и кожухъ роепоровъ. [Уш. у.] Ходить ЯЕЪ корова за телямъ.

Корчма (кабакъ).

(См. Горілка. Пиття).

Хто корчму минає, той щастя не мае. Кохання (любовь).

(См. Любощи. Миле. Краса).

Хоць на два дні, аби ладний. [Кам. у.]

Любишь мене убрану, люби и неубрану. [Кан. у.]

Хоць въ одній дели, аби до любові. [Чер. у.]

Нехъ не буде чого істи, аби було зъ кімь сісти. [Кам. у.]

Що будемо робити, коли погана не хоче любити,—то ли будемо бити.

[Чер. у.] Краса, Врода (красота).

Що грубе, то й люба. [Уш. у.]

Хорошій—чорту на гроші, поганий—Богу коханий. [Уш. у.]

Пребери пень—то буде подобень. [Уш. у.]

Одъ поганихъ не втікла, гарнихъ не догнала. [Черв, у.]

Не впувала на худобу, а впувала на уроду. [Черк, у.]

Красоту на тарильці не крають. [Уш. у.]

Чичко товаръ продає. [Уш. у.]

На чорному й хлібь родить, а на білому—ср..ь ходять. [Чер. у.]

Дала красу, та не дала долі. [Уш. у.]

Кравець (портной).

Такъ кравець крає, якъ матерій стає. [Кам. у.]

Крадіжь (воровство).

Приложеніе

(Документы о коддовстві, извлеченные изъ Кіевскаго Центральнаго Архива).

Testes ex parte Petri Deroczeskiego:

Frimus testis, Kazimierz Jab?o?ski sic recognovit: i? ja, b?d?c u Kostia w domu, tom s?ysza? z ust Ko?ciowych: „i? ja nie mam tej choroby ni od kogo, ty?o od ?ony Piotrowej". W tym razie powiedli Ko?ci? do cerkwi. To jeszcze s?ysza?em, ?e Zobodzi?ska na podsieniu, przedemno i cechmistrzem m?odszym, powiada?a i m?wi?a te s?owa: „bodaj was B?g zabi? z cechmistrzem waszym, i?e nas?a? na cz?owieka czarta, i?e cirpi niewinnie, tom s?ysza?a w cerkwi". To zezna? pod sumieniem.

Testis secundus, Sobestian ?uczy?ski tak zezna?: i? ja s?ysza?em to od samej Kostychi: «i? si? obezwa? z?y duch przez mego m??a, kt?ry zes?any jest przez cechmistrzow? nasz?, Piotrow?». I to jeszcze s?ysza?am od ?o?nirki Marcinowej na ulicy Dominika?skiej, i? ta? ?o?nirka powiedzia?a, ?e z?y duch jest nas?any od cechmistrzowej Piotrychi. Zezna? pod sumieniem.

Testis tertius, ?awrzyniec Partman to zezna?: i? my, id?c z ko?cio?a, a ?e Eobodzi?ska nam na ulicy powiedzia?a, i?: «panowie! gdy si? nie ujmiecie o tym Ko?tiu, i to wam wszystkim b?dzie, gdy? nas?a?a Piotrowa cechmistrzow? czarta na Ko?ci?, bo w cerkwi si? obzywa? i m?wi?, ?em tu przys?any od chrypliwy cechmistrzowej Piotrowej».

Testis ?uartus, Kazimirz Baranowicz tak zezna?: i? mie prosi? Piotr, abym poszed? do Ko?tia, abym mu m?wi?: „czemu udajesz mie i ?on? moje, aby ?ona moja nas?a?a czarta na niego". Co ja m?wi?c tkaczowi K., on odpowiedzia? mie:  „?e ni od kogo to ja mam i cirpie ten b?l, tylko od ?ony Piotrowej

cechmistrzowej, i? grzeje mnie wewn?trz". Co zezna? pod sumieniem.

Na co pars citata i sama zezna?a: „?em to i ja przyznaje jako te ?wiadki powiedzieli i zeznali, co poprzysi?gli".

Книга Еаменецъ-Подолъскаго магистрата, годъ 1700—1713, Ж° 4437; листь 426 на оборотіь.

2.

1700. Постановлене Луцкаго гродскаго суда о производстві сл%дствія по дьлу между дворянами остюшкевичами    и Сенковскиии    о   взаимкыхъ  обидахъ   и

оскорбленіяхг.

Костюшкевичи, между прочимъ, обвиняли Оенковскихъ вътомъ, что послідніе приказали крестьянка своей Хведонихі, искусной въ чарод-ЬйетвЬ, околдовать хозяйство лстцовъ, отчего у нихъ случился падежъ скота, убыль въ пасік* и т. п.

Roku tysi?cznego siedmsetuego, miesi?ca Aprilis sz?stego dnia.

Na roczkach s?dowych grodzkich ?uckich, od dnia o?mnastego miesi?ca Marca roku teraz id?cego, wy? na akcie mianowanego, przypad?ych i s?downie odprawowa? si? zacz?tych, przed nami: Wojciechem Stanis?awem Czermi?skim, podczaszym Wo?y?skim, podstaro?cim, Jerzym Stanis?awem na Markowiczach Hulewiczem, wojskim ziemskim W?odzimirskim, s?dzi?, i Wawrzy?cem Stanis?awem z Pep?owa Pep?owskim, wojskim ziemskim ?uckim, pisarzem,-nikami s?dowemi grodzkiemi ?uckiemi,—przypad?a sprawa z regestru za przywo?aniem wo?nego genera?a—szlachetnego Adama Walowskiego, appa-ritora s?dowego, mi?dzy instigatorem s?dowym i jego delatorami, urodzonemi ich mo?ciami pany: Benedyktem i Apolloni? Porwanieckiego, rodzicami, Eliaszem i Ann? Zorzewskiego, synem i synow?, Ko?ciuszkiewiczami Chobu?towskiemi, ma??onkami, dziedzicami cz??ci pewnych wsi Olizarowa, cum assistentia mari-torum debita sprawy swojej aktorami i pozwanemi, a urodzonemi ich mo?ciami pany: Stanis?awem i Ann? Kopczy?skiego, primi voti Janow? Bereznick?, secundi ad praesens voti S?kowskiemi, ma??onkami, rodzicami, tak?e pannami: Ann?, Katharzyn? Bereznickiemi, i pani? Zofi? Bereznickiego Burbi?sk?, ex primo voto sp?odzonemi c?rkami, tudzie? panem ?ukaszem S?kowskim, synem, niemniej Sylwestrem Kopczy?skim, bratem rodzonym jej mo?ci paniej S?kowskiej, cum assistentia, kt?rzyby jej potrzebowali, de jur? debita, a niepotrzebuj?cemi samemi przez si?, tak?e swojej sprawy pozwanemi i aktorami, za pozwami grodzkiemi ?uckiemi mutuo od stron po siebie wydanemi na termin s?dzenia si? s?d?w grodzkich ?uckich i u s?du niniejszego produkowanemi, kt?re za podniesieniem od stron oboch by?y czytane, i jest pierwszy tenoris se?uentis:

Athanazy na Mi?czynie Mi?czy?ski. podskarbi nadworny koronny, ?ucki, Krzepicki, ?osicki etc. starosta. Urodzonym ich mo?ciom panom: Stanis?awowi i Annie Kopczy?skiego, primi voti Janowej Bereznickiej, secundi ad praesens voti S?kowskim, ma??onkom, rodzicom, tak?e pannom: Annie, Katharzynie Be-raznickim, i paniej Zofiej Bereznickiego Burbi?skiej, ex primo voto sp?odzonym c?rkom, tudzie? panu ?ukaszowi S?kowskiemu, synowi waszmo?ci?w niemniej jego mo?ci panu Sylwestrowi Kopczy?skiemu, bratu rodzonemu waszmo?ci, pani S?kowska, cum assistentia, kt?rzyby jej potrzebowali, a niepotrzebuj?cym samym przez si?, pozwanym,—z osoby i ze wszystkich generaliter d?br waszmo?ci?w, le??cych i ruchomych, zwierzchno?ci? jego kr?lewskiej mo?ci a moj? w?adz? staro?ci?sk? przykazuj?, aby?cie waszmo?? przede mn? samym, albo urz?dem moim grodzkim ?uckim, na roczkach grodzkich ?uckich, kt?re w roku tera?niejszym—tysi?c siedmsetnym dnia czwartego   Februarii  przypadn?  i s?dzone vel  his   difficientibus  in  aliis   subse?uentibus,   sami oblicznie i zawicie stan?li, na instanti? i prawne poparcie instygatora s?dowego i jego delator?w— urodzonych icli mo?ci?w pan?w. Benedykta i Apolloniej Porwanieckiego, rodzic?w, Eliasza i Anny Zorzewskiego, syna i synowej,   Ko?ciszkiewicz?w Chobu?-towskich, ma??onk?w, dziedzic?w cz??ci pewnych wsi Olizarowa, cum assistentia maritorum debita aktor?w, kt?rzy waszmo?ci?w pozywaj?  o   to:   i? waszmo??, przepomniawszy boja?ni Bo?ej, prawa pospolitego, tudzie? i s?siedzkiej przyja?ni, ale w ?cis?ym s?siedztwie zostaj?c, nie kontentuj?c si? dawniejszemi krzywdami, szkodami, oppressyami,  tak aktorom jako   poddanym   onych   poczynio-nemi, ?mieli?cie i wa?yli?cie si? r??nych czas?w owcom ko?ci "ko?skich na szyj? wi?za?; za poddanemi z dobyt? szabl? goni?; Trochima poddanego posiec; sia-no???,  ogrody i grunta aktorom   nale??ce  odebra?;  ryb   w   stawie   tamejszym ?owi? nie dopuszcza?; poddanego Charka wygna?; prosa Demkowi wypa??, rodzic?w7, to jest jednych z aktor?w, nieraz s?owami nieprzystojnemi i uszczypliwemi zel?y?. O czym pierwsza protestatia, process i dekret przez zesz?ego jego mo?ci pana ?ukasza Porwanieckiego, dziada jednych z aktor?w,   tocz?cy si? szerzej w sobie maj?. Coraz tedy i dalsze waszmo?? czynicie prepeditie:  ogr?d,   nazywaj?cy si? Charkowski, p?otem ogrodzony, za dworem swoim violenter odebrali?cie. Conse?uenter, roku tysi?c sze??set dziewi?dziesi?t sz?stego poddan? swoje Chwedonich? waszmo?? subordynowawszy, aby Jana Mosnowskiego, ch?opca ac-toris, pobi?a i pokrwawi?a, kt?ra do dwora actoris przypadszy, tych?e aktor?w dyffamuj?c, b?d?c w czarach i gus?ach podejrzana,  publice   przechwala?a   si?: vobaczysz co ja wam uczyni?"; albowiem ой tego? czasu bonie, byd?o i drohiazki gospodarskie marnie padn? i zdychaj?; ?adnego w pasiece po?ytku,  miodu   ani roju, actoris nie maj?, i na zdrowiu coraz znacznie uszczerbek choruj?c ponosz?; kt?ra to

Chicediunycha, jako teraz jej gus?a przez ludzi dobrze tego   wiadomych wyjawiaj? si?, ?e jakoiuemi? w?ze?kami wru?y; poniewa? i roku   tysi?c sze??set dziewi?dziesi?t si?dmego, na Wniebowst?pienie Pa?skie, wed?ug kalendarza Ruskiego, przed wschodem s?o?ca drogie we wsi Olizarowie wod? s skopca przeliwa?a, kt?r? roboczy Chwe?ko Sawczuk,   dziedziczny poddany jego mo?ci pana Jajkowskiego, i drugi parobek   na imi? Sydor,   z noczlegu nadjechawszy, widzieli i upominali, w czym ona,  aby tego nikomu nie powiadali i nie g?osili, prosi?a. O czym actores dowiedziawszy si? prosili bez przyjaci??,   aby   to onej zganiono by?o i sprawiedliwo?ci z mianowanego ch?opca uczynili, tedy waszmo?? nie uczynili, owszem pobla?yli, i tak w te  nadzieje i dot?d   co roku takowe? przeleicanie ulicy i niciami przeplatania czyni. W roku tysi?c sze??set dziewi?dziesi?t ?smym roboczego Hawry?a Wieliczuka, poddanego actoris,   wo?y pas?cego na polu ad praesens jego mo?ci pana Jajkowskiego, nie w ?adnej szkodzie, sam waszmo??, panie S?kowski,   zbi?e? i pokrwawi?e?;   siano??ci   cerkiewne niema?? sobie przyw?aszczy?e?. Potyni, tego? roku ta? Chwedunicha z czonemi pannami c?rkami waszmo?ci?w po pasiece nieopowiednie chodzi?a. Tego? roku, z przychodem wojska cudzoziemskiego, ochraniaj?c ruin? ca?ej wsi poddanym, stacje, rath? i ugod? za wszystko pogodzi?,  jednak ducta   proportione do gromady poddanym swoim waszmo?? przy?o?y? si? z?bronili, przez co waszmo?? pani S?kowska konfuzva wielka aktora nieraz nakarmi?a. Na ostatek, roku tysi?c sze??set dziewi?dziesi?t dziewi?tego przez ca?e lato pi?cioro bez pastucha pu?ciwszy po zbo?u ozimym i jarym, pas?cy si? w zbo?u aktor?w, niema?? szkod? uczynili?cie; drog? przez ?yto i j?czmie? waszmo?? umy?lnie na szkod? aktor?w czyni?c, utorowali?cie; miedzy poprzeorywa? kazali?cie. Tego? lata konie aktoris za g?r? przerzeczonemu panu ?ukaszowi S?kow-skiemu zaj?? kazawszy, przez trzy dni w chlewie g?odem morz?c, wypu?cili?cie. Jeszcze na tym nie ma?o maj?c, waszmo?? pani S?kowska czonego na zdrowie  actoris  pana Sylwestra  Kopczy?skiego, rodzonego ,?, kt?ry, zjechawszy na pole actoris w?asnym, ile przy s?abo?ci zdro-napadszy, zar?wno z czeladzi? cum armis, dnia trzydziestego pierw-Augusta roku tera?niejszego, i z koni pozsiadawszy, verbis laesivis con-sam pan Kopczyfiski aktora za piersi porwawszy, po ziemi w??czy? bi?, a jego mo?? pan Olszewski, kt?ry zar?wno z nim przypad?, za barki trzyma?, a gdyby nie ludzie, w polu b?d?ce, przybiegszy aktora nie salwowali, pewnieby by? szabl? rozci?? i o ?mier? przyprawi?,—jednak z diffidacy? publiczn? na zdrowie aktora odjecha?a. Tego? dnia jad?cego aktora z pola te? wy?-mianowane panny c?rki waszmo?ci?w, ze dworu wypadszy swego, osobliwie panna Anna Bereznicka, tak samego aktora jako i matki onego s?owami nieprzystoj-neini l?yli i sromocili. W kilka dni potym czeladnika actoris, urodzonego Jana Szyma?skiego, jad?cego z lasu, przerzeczony jego mo?? pan Kopczynski, z czeladzi? swoj? zast?piwszy, ma?o nie zabit W tej?e nadziei waszmo??, panie S?-kowski, post?puj?c, ch?opc?w poddanych actoris r??nie prze?ladujesz i bijesz, a samego aktora z religiej najgrawasz si?: tandem dzie? Wniebowzi?cia Naj?wi?tszej Panny Maryej, ?wi?ta Rzymskiego, w cerkwi b?d?c, na konfuzy? aktora, a bardziej uraz? Bosk?, kitajkow? zas?onk? przez aktora dan?, odrzuci? kazawszy, a swoje p??cienn?, prezbitera przy znacznej confuzyej, odrzuci? kazali?cie; a gdy aktor tamt? kitajkow? zas?onk? obraz Naj?wi?tszej Panny zas?oni? kaza?, bez uszanowania nabo?e?stwa cerkiewnego i ofiary Boskiej, z krzykiem i ha?asem, aktora sromoci?e?. Na ostatek, dawno b?d?c winni od wyp?aconych p??torasta z?otych prowizyi p???sma z?otego za p??rocza, osmak? ?yta po?yczonego—z?otych pi?tna?cie, jako i zatrzymanych miarek pastuchom um?wionych, jako te? Trochiroowi, poddanemu aktor?w, p??macy ?yta Horochowskiej — va-loris z?otych sze??dziesi?t, — odda? i zap?aci? nie chcecie; owszem aktor?w publicissime dishonorujecie, na zdrowie odpowiadacie. Przez co?cie waszmo?? w winy prawne popadli, do szk?d niema?ych przyprowadzili, —na termin wy?-oznaczony pozywaj?, na kt?rym, jako na zawitym, aby?cie waszmo?? stanowszy. tak processowi i dekretowi pierwszemu w r??nych pretensyach ferowanemu, co kt?rego si? actores przychylaj?c, jako i r??nych wiolencii, oppressii, przez waszmo?ci?w tudzie? i przez czelad? i poddanych osobliwie: Chwedunich? gust?w r??nych czyni? dopuszczacie,—Jana Mosnowskiego, ch?opca pobicia, we dworze aktor?w, diffainowania, Hawry?a Wieli pobicia,—pana Kopczynskiego, brata swego, na zdrowie actor?w sprowadzenia, przez kt?rego na aktora cum armis i z czeladzi? napadnienia, dyffamowania, za piersi porwania, po ziemi w??czenia, bicia, przez pana Olszewskiego za barki trzymania, i ma?o o ?mier? nie przyprawienia,  na. zdrowie diffidowania,  przez panny na drodze zast?pienia aktora, l?enia, sromocenia,— itidem przez pana Kopczynskiego, z czeladzi? swoj? zast?piwszy, Szyma?skiego ma?o nie zabicia, —ch?opc?w r??ne prze?ladowania i bicia,—z religiej najgrawania si?,—w cerkwi z obraz?w Naj?wi?tszej Panny zas?onki kitajkowej, przez aktora danej, odrzucenia, przytym aktora sromocenia:—do przys?uchania si? win prawnych. A za? wzgl?dem siano??ci, ogrod?w i grunt?w odebrania, ryb w stawie ?owi? niedopuszczenia, poddanego Charka wygnania, prosa Demkowi wypasienia, ogroda Charkowski-ego odebrania, siano??ci cerkiewnej przyw?aszczenia Niemcom prowent?w przy?o?y? si? zabronienia, przez ?rzybi?t pi?ciorga w zbo?u ozimym i jarym szkody naczynienia, drogie przez ?yto j?czmi? actoris umy?lnie czynienia, miedzy poprze-orywania, koni za g?ro zaj?cia, przez trzy dni morzenia, prowiziej od sta pi?ciudziesi?t z?otych za p?? roku i za osmakie ?yta niezap?acenia, miarek pastuchom um?wionych, i Trochimowi, poddanemu actoris, p??macy ?yta miarj Horochowskiej—valoris z?otych sze??dziesi?t nieoddania. A zatym do oddania z sowito?ci? tego wszystkiego i szk?d nagrodzenia i winom prawnym przys?uchania si?, i we wszystkim, co czasu prawa proponowano i deklarowano b?dzie, s?downie odpowiadaj?c, skutecznie si? usprawiedliwili. Pisa? w zamku ?uckim, roku tysi?cznego siedmsetnego, miesi?ca Januaru dnia jedynastego.

Drugi za? pozew tak si? w sobie ma: Athanazy na Mi?czynie Mi?czynski, podskarbi nadworny koronny, ?ucki, Krzepicki, ?osicki etc. starosta. Urodzonym ich mo?ciom panom: Stanis?awowi i Annie Kopczynskiego, primi voti Bereznic-kiej, secundi ad praesens voti S?kowskim, ma??onkom, cum assistentia mariti, z os?b i ze wszystkich generaliter d?br waszmo?ci?w, le??cych i ruchomych, zwierzchno?ci? jego kr?lewskiej mo?ci, a moj? w?adz? staro?ci?sk? przykazuj?, aby?cie waszmo?? przedemn? samym, albo urz?dem moim grodzkim ?uckim, na roczkach grodzkich ?uckich, kt?re w roku tera?niejszym—tysi?cznym siedm-setnym, die 4 Februarii przypadn? i s?dzone b?d?, vel his dificientibus in aliis subse?uentibus, sami oblicznie i zawicie stan?li na instanci? i prawne poparcie instygatora s?dowego i jego delator?w, urodzonych ich mo?ci?w pan?w: Benedykta i Apolloniej Porwanieckiego, rodzic?w, Eliasza i Anny Zo-rzewskiego, syna i synowej, Ko?ciuszkiewicz?w Chobo?towskich, ma??onk?w, dziedzic?w cz??ci pewnych wsi Olizarowa, cum assistentia maritorum debita aktorom, kt?rzy waszmo?ci?w do stawienia przed s?d grodzki Eucki, przechy-si? do swojej protestatiej i pozwu principalnego, wzgl?dem przys?uchania in prawnych i szk?d nagrodzenia za uczynki przez nich pope?nione, to pana Jana Olszewskiego, kt?ry zar?wno z jego mo?ci? panem Kopczy?-skim na aktora cum armis napadszy, tam na zdrowie nast?pienia, ma?o o ?mier? nie przyprawienia, tudzie? czeladzi r??nych waszmo?ci?w r??nych wio-lencyi, krymina??w, szk?d czynienia dopomagaj?cemi i zar?wno z waszmo?ciami czyni?cemi, w pierwszym pozwie i terminie opisanemi, a waszmo?ciom po imionach i przezwiskach lepiej wiadomemi i znajomemi, osobliwie Chwedonichy, przez kt?r? Jana Mosnowskiego, ch?opca actoris, pobicia, i aktor?w we dworze diffamowania, b?d?c w czarach i gus?ach podejrzan?, tam?e publice przechwalania si?, przez co koni, byd?a i drohiazh?w zdychania i pasieki niefruMiftho-wania, przez nie po pasiece niewiadomie chodzenia,—do stawienia, a w niestau—samym waszmo?ciom za nich odpowiadania, na termin oznaczony pozy-i; na kt?rym, jako na zawitym, aby?cie waszmo?? stawszy, pomienionych, to jest: jego mo?ci pana Olszewskiego, tudzie? czelad? i poddanych, przed s?d stawili, w niestawieniu sami za nich odpowiadali, i na wszystko, co czasu prawa proponowano i deklarowano b?dzie, s?downie odpowiadaj?c skutecznie si? usprawiedliwili. Pisa? w zamku ?uckim, roku tysi?cznego siedmsetnego, miesi?ca Jannuarii dnia jedynastego.

Trzeci pozew od ich mo?ci?w pan?w S?kowskich i innych po ich mo?ci?w pan?w Kosciuszkiewicz?w, ma??onk?w, i innych, temi jest pisany s?owy: Atha-nazy na Mi?czynie, Maciejowie i Pu?ajowie Mi?czy?ski, podskarbi nadworny: Koronny, ?ucki, Krzepicki, ?osicki starosta. Urodzonym ich mo?ciom panom, Alexandrowi Jajkowskiemu, Eliaszowi Ko?tiuszkiewiczowi Chobu?towskiemu-Stephanowi Ladzie,  jedne zmow? z sob? maj?cym,   i  powod?w spoinie   oppri z   osoby i   z d?br waszmo?ci?w generaliter wszystkich powag? jego mo?ci   a  w?adz? urz?du mego staro?ci?skiego przykazuj?, aby?cie przedemn? samym albo urz?dem moim grodzkim ?uckim, na roczkach grodzkich Euckich, roku tera?niejszego tysi?cznego siedmsetnego, miesi?ca Martii o?mnastego dnia przypadaj?cych, albo je?liby te nie doszli — na innych najbli?ej przypad?ych i najpierwiej s?dz?cych si?, sami przez si? oblicz-nie i zawicie stan?li, na instanti? i prawne poparcie instygatora s?dowego i jego delator?w — urodzonych ich mo?ci?w pan?w: Stanis?awa St?pkowskiego i Joanny Kopczy?skiego, pierwszego ma??e?stwa urodzonego niegdy jego mo?ci pana Bereznickiego, powt?rnego jego mo?ci pana Stanis?awa S?kowskiego ma??onki, cum assistentia et authoritate tego? jego mo?ci pana S?kowskiego, ma??onka i opiekuna swego ma??e?skiego, kt?rzy, przychylaj?c si? do protesta-ciej swoich przeciwko waszmo?ciom w grodzie Luckim zaniesionych, pozywaj?, o to: i? waszmo??, mo?cipanie Jajkowski, w dobrach wsi Olizarowie cz??? pewn? prawu do?ywotnemu pow?dki jej mo?ci paniej S?kowskiej, a prawu dziedzicznemu urodzonych pani i panien: Katharzyny urodzonego jego mo?ci pana Stephana Borbi?skiego ma???ki, Anny i Zofiej panien Bereznickich, z pierszym pow?dki ma??onkiem sp?odzonych c?rek,—podleg?e, od nienale?ytego possessora, a raczej prawa w?asnego i s?usznego interceptora, trzymaj?c, i zatrudniwszy zna? powod?w i dziatki ich w tej?e cz??ci wsi Olizarowa usi?uj?c wycisn??, ?adnego dnia prawie nie przepuszczasz, kt?regoby? ci??kiej i niezno?nej powodom nie zadawa? krzywdy, kt?re anteriores zapomniawszy, a raczej Panu Bogu

w roku przesz?ym—tysi?c sze??set dziewi?dziesi?t dziewi?tym, dnia ?smego miesi?ca Julii, poddanego powod?w Olizarowskiego Chwed-ka, parobka dworskiego, na dobrowolnej drodze mianowicie waszmo??, panie Jajkowski, zbi?e?, skaleczy?e?! Lewka parobka w lew? r?k? obuchem w staw, gdzie si? ko?ci do ?opatki schodz?, uderzy?e?, ?e r?ki podnie?? i ni? robi? bez p??roka nie m?g?; uderzy?e? znowu tego parobka w tym?e roku, tysi?c Iziewi?dziesi?t dziewi?tym, dnia trzynastego miesi?ca Augusta po-obuchem zbi?e?, skrwawi?e?, ?e do tego czasu w?ada? sob? i robi? nie mo?e, do ostatniej zdrowia ruiny i skaliczenia przywiod?e?; konie i wo?y na w??ce i pode dworem powod?w le??cej w owies i w insze zbo?a zasiane na z?o?? wp?dzasz, zbo?a tratujesz, wypasasz; w roku tysi?c sze??set dziewi?dziesi?t dziewi?tym owsa kop cztyrydzie?ci wypas?e?, ?e powodowie i zebra? go dla wielkiej spaszy nie mogli; gdy pow?dka, jej mo?? pani S?kowska, wo?y i konie waszmo?ci w owsie zostawszy, zaj?? chcia?a, waszmo?? zajmowa? nie dopu?ci?e?, te? konie i wo?y odbi?e?, a suspitiej, jakoby o tych koniech i wo?ach, w owsie powod?w pas?cych si?, powodom da? wiadomo?? urodzony B?a?ej Oszczepalski, czeladnik powod?w; waszmo?? dnia szesnastego miesi?ca Augusta, rano bardzo, na samym ?witaniu, na dw?r powod?w, in absentia na ten czas powoda, jego mo?ci pana S?kowskiego, w obozie b?d?cego, naszed-szy, tego? urodzonego Oszczepalskiego, we drzwiach sieni stoj?cego, zastawszy na podw?rze wyci?gno?e?, obuchem zbi?e?, w r?ce lewej ko?? piszczel mi?dzy ramieniem przetr?ci?e? i na r?kie lew? skaliczy?e?; pow?dk?, jej mo?? pani? S?kowska, na ten czas na ???ku ?pi?c?, tym tumultem obudzi?e?, gdy w bia?ym odzieniu prawie wysz?a i „czerni?by czeladnika jej bi?e?"? pyta?a, s?owy ?el?ywemi po?aja?e?, posromoci?e?, „?e? bi? i jeszcze bi? b?dziesz"—pochwala?e? si? i odpowiada?e?; a gdy pow?dka, jej mo?? pani S?kowska, urodzonego jego mo?ci pana Sylwestra Kopczy?skiego, brata swego rodzonego, prosz?c aby? waszmo?? od wiolencii, gwa?t?w supersedowa?e?, pos?a?a, a jego mo?? pan Kop-czyfiski, brat rodzony powod?w, dnia ostatniego miesi?ca Augusta tego? roku sze??set dziewi?dzicii?t dziewi?tego, do waszmo?ci przyjecha?, a mo?ci panie Eliaszu Ko?ciuszkiewiczu Chobu?towski, zasta? i o poprzestanie tych?e wiolencyi prosi?,—waszmo?? nies?usznemi poswarkami i zarzutami, urodzeniu szlacheckiemu przeciwnemi, tego? jego mo?ci pana Kopczy?skiego napadli?cie, wprz?d na polu sie? i r?ba? chcieli?cie, z szablami, przybrawszy do siebie jego mo?ci pana Lada z czeladzi? Szyma?skiin i Hawry?em do samego dworu gnali?cie, na gwa?t w cerkwi we dzwon bi? kazali?cie niepo-jednokro?, „?e si? po tysi?cu z?otych z?o?ymy a Kopczy?skiego i S?kowskiego zabijemy" odpowiadacie i grozicie, i inne gwa?ty i wiolencye, w protestacyach wyra?one, do kt?rych i ten pozew referowa? si? powinien, powodom, jako waszmo?ciom na terminie szerzej zarzucono i dowiedziono b?dzie, zadajecie i czynicie; przez co waszmo?? winy prawne na si? zaci?gn?li?cie, powod?w do szk?d niema?ych przywiedli?cie; do kt?rych win na waszmo?ciach wskazania, szk?d nagrodzenia, taxy raz?w zap?acenia, fidejussora za bespiecze?stwo zdrowia stawili—powodowie waszmo?ci?w na termin wy? oznaczony pozywaj?, na kt?rym, jako na zawitym, aby?cie waszmo?? stan?wszy, skutecznie odpowiadaj?c, usprawiedliwili si?. Pisa? w zamku ??ckim, roku Pa?skiego tysi?cznego siedm-setnego, miesi?ca Januarii jedynastego dnia.

Po kt?rych podniesieniu i przeczytaniu pozw?w, strony spoinie u s?du prosi?y i domawia?y si?, aby onym na sp?lne actorati i reati sprawienie nakaza?;

a potym strony obie, ich mo?? panowie Ko?ciuszkiewiczowie, ma???kowie, aktorowie, per maritum personaliter, a jego mo?? pan Stanis?aw S?kowski, pozwany, suo et aliorum nomine personaliter, u s?du niniejszego stanowili si?, i, w tych sprawach rozpraw? prawn? mi?dzy sob? maj?c, kontrowersowali. Kt?rych kontrowersyi s?d niniejszy grodzki ?ucki do siebie wniesionych wys?uchawszy i z onych dobrze wyrozumiawszy, ex quo strony obie pretensye grun-

I, 2.

є, о ogrody, grunta i o wiolencye, do siebie ab utrin?ue alleguj?, co bez litiej na gruncie rozs?dzone by? nie mo?e (dla tego potrzebno by? uznawa officii condescensio i przyjaci?? locatio), i nakazuje, aby strony obie urz?d ni<-niejszy, absentia unius vel duorum non obstante, od aktu niniejszego za niedziel dwie najbli?sze sp?lnym kosztem na grunt sprowadzi?y i przyjaci?? po jednemu wysadzi?y, gdzie urz?d, inkwizycyej na wiolencye i sp?lne stron preten-sye wys?ucha, strony z ich mo?ciami pany przyjacio?ami ex re oculis subjecta, rozs?dz?, pomiarkuj?, ex ae?uo et justo pomoderuj?, satisfakcy?, komu b?dzie nale?a?a, naka??; kt?rego aktu strony impugnowa? nie b?d?, owszem dosy? uczyni?, dawszy luit? trzesh grzywien przez stron? stronie, a s?dowi tyle? natychmiast, co strony obie zi?ci? powinne pod win? banicyej, kt?r? s?d w niedo-sy?uczynieniu na stronie spreciwiaj?cej si? zaraz wskazuje, a publikaciej oraz ukrzywdzonej prosekucyej termin na s?dach grodzkich ?uckich po sprzeciwe-niu si? bli?szych zawity zachowuje causa statuitionis ad eundem terminum sus-pendituret conservatur. Co wszystko dla pami?ci do xi?g niniejszych grodzkich, t zapisano.

Книга іродская Луцкая, декретовая, годъ 1700—1706, № 3062; листъ 272.

3.

1701,  февраля 12. Ptuieme Каменецъ-Подольснаго магистрата, по которому он признаетъ бездоказательною жалобу міщанина Судца на гречанку Антоновую о томъ, что она посыпала порогъ въ домі истца какимъ-то порошкомъ.

Judicium necessarium banitum Cameneci in Podolia, die Sabbatho ante festum sancti Valenti, die 12 Februarii, anno Domini millesimo septingente-simo primo.

W   sprawie pana  pocztarza  Sudca, aktora, przeciw greczynki ratione sypania czar?w jakich?,   to jest procJiu  na progu  sypania.

S?d tedy niniejszy Kamieniecki subdelegentski, z obostron pilnie i dobrze wyrozumiawszy   partium propositiones et allegationes, i z

onej i ?wiadk?w wys?uchania, i? nie pokaza?o si? dokumentnie z om?-greczynki, aby co z?ego sypania i czar by?o, wi?c s?d nakazuje, aby pomieniona greczynka poprzysi?g?a ad ргохітшп judicium samotrze?, i? nie wie o tym nic i nie sypa?a ?adnego proszku, ani z naprawy czyjej nie czyni?a ?adnych czar?w w domu pana Sudca, pocztarza jego kr?lewskiej mo?ci, i tym si? w ?yciu swym nigdy nie bawi?a.

Книга Каменецъ-Нодолъскаго магистрата, годъ 1700—1713, Ж: 4437, листъ 39 на оборотгъ.

4.

1702, февраля 24.   Жалоба міщанки Маріанньї Бахчинской   на міщанина Северина Хржановскаго и жену его.

Хржановскіе оклеветали Бахчинскую, будто бы она посредствомъ чародійства лишила разсудка дочь Хржановскихъ; между т'Ьмъ какъ сами они похвалялись разстроить коддовствомъ семейную   жизнь  дочери  Бахчинской  и пытались подсылать  ея мужу

какіе-то околдованные пироги.

Actum in officio advocatiali Camenecensi in Podolia, anno 1702, die 24 Februarii.

Do urz?du i akt niniejszych, w?jtowskich, Kamienieckich, ormenskich, przyszedszy personaliter pani Marianna Bachczy?ska, protestowa?a si? na pana Seweryna Chrzanowskiego w ten ni?ej opisany sens i punkta.

Pierwszy punkt: ?e s?ysza?am jakoby by?a mowa przy jego mo?ci panu bur-grabim Kamienieckim, ?em ja c?rk? pana Chrzanowskiego oczarowa?am, i? szale? musi,   a z okaziej tej,   ?eby pan Biernacki   c?rk? moj?, wzi??.   Na  co

0          ?wiadk?w pana Chrzanowskiego prosz?.

li punkt: jako si? cieszy? i chwali?   pan Chrzanowski,   m?wi?c,   ?e po c?rki pani Bachczynskiej ?y? d?ugo nie maj?,; na co jest ?wiadkiem pan

pan Anastas, na co gotowi   poprzysi??. Trzeci punkt: ?e piro?Jd kaza?a nosi? panu Biernackiemu do kordygardy, "jna co jest ?wiadkiem ?o??ierzka regimentu ja?nie wielmo?nego jego  mo?ci   pana wojewody Kijowskiego,   kt?ra przy in?uisitiej u jego mo?ci  рапа .jburgrabiego zezna?a tylko, ?e ^i? tego wa?y? nie ?mia?a i bra?a si? nosi?  mu  te piro?ki.

1          to przy protestaciej zapisuj? i waruj? sobie,  aby mi napotym  na dom m?ji na dziatki moje czego uczyni? nie chcia?a, bo je?eli mi si? co stanie, to nani? wszystkie   win?   sk?ada? musz?,   bo   si? nawa?y?a   na   moj   dom.    O   co

protestuj?c si?, zachowuj? sobie, :'salve . w tym prawnie czyni?, tak?e punkt: jako si? szczyci?a pani Chrzanowska, i? nad niedziel trzy pan Biernacki z c?rk? moj? ?y? z sob? dobrze nie b?d?, jako? si? tak sta?o, na co i ?wiadcz? si?.

Книга Еаменецъ - Подольскаго   магистрата,   годъ   1700 — 1713,   № 4439, лштъ 38.

5.

1704, іюля 7.   Показаній  свидітелей   по  ділу   объ обвиненіи  цехмистра ІЯна Затвардзевича   въ употребленіи чародійственньїхг средствъ   для усиленія своихъ заработковъ.

Actum Cameneci in Podolia, Sabbatho post festum Visitationis Beatissimae Mariae Virginis ргохііпа, anno 1704.

Bazyli Fia?kowski, aktor,   sic retulit:   i? robi?c u pana  czechmistrza Jana twardziewicza za warsztatem, przysz?a   na   ten czas Mikitycha,   kt?ra   panu czechmistrowi da?a prochu w p?atku czarnym i tak m?wi?a: „посыпь *) собі за холевы тою проху, нехай ся до вась все добре привертає". Przyszed? wiecz?r do pana czechmistrza pan Feliczki; pan czechmistrz rzek? panu Feliczkiemu: „прьгнісла міні тётя Микитыха пороху, подитъ й вы возміть собі". W tym pan Feliczki poszed? zaraz do domu swego i tam wziowszy m?ki szed? do tyi (sic) Mikitychi, a jam natenczas, id?c z wod?, rzek? do mnie pan Feliczki: „хвала Богу, Василю, щось мене перешовъ зъ полнымъ, буде счасця!,, A jam rzyk?: „где идете, пане ойче?"—„Пійду до Микитихи просити, щобы міні такого пороху дала, якъ пану цехмистрови".

Idem sic retulit: i? b?d?c u pana czechmistrza zarobi?em u niego z?oty, a natenczasz by?em winien do czechy funt jeden wosku, w tym przyszed?em do pana czechmistrza, upominaj?c si? o z?oty, pan czechmistrz tak odpowiedzia?: „co? ty winien do czechu wosku, to ja za ciebie zap?ac?"; w tym pan czechmistrz z braci?, nie kupiwszy wosku do ko?cio?a, tylko pili, on z?oty przepili, na co jest i ca?a czycha.

Ex parte Basilii  Fia?kowski,   actoris, testis Jakub H?sirkowicz sic retulit: i?,   poszwarzywszy   si?   aktor   z   panem   czechmistrzem   m?odszym,   z   swoim pocz?li sobie na oczy wytyka?,   jako to,   aktor   czechmistrowi:   „a

si? bawicie czarami"; w tym czechmistrz, wygnawszy   go   z  domu,   poczo? przedemn?: „on mnie chce w k?opot wprowadzi?, a on sam do tego pocz?tkiem, bo s eserhwi sznura orzn??". Com s?ysza?, to zeznaj?.

Mikitycha denuo sic retulit: i?em da?a znowu tego prochu na to, ale ?eby jeno robota by?a.

Basilius Fia?kowski, actor, sic retulit: i?em by? nam?wiony od czechmistrza m?odszego, a?ebym by? poszed? na Bozdwo na dzwonnic? i sznura od dzwona ur?n??, z kt?rym sznurem gdym przyni?s?, czechmistrz wziowszy on sznur w dziury u warsztatu pok?ad?; tak?e strony daru z czerkwi gdym przyni?s? w r?ce, on odemnie odebrawszy ten dar, w?o?y? w wod? ?wi?cone i on? pokropi?.

Judicium praesens deliberat ad prosimum.

Книга Каменецъ-Подольскаго магистрата, годъ 1700—1713, Л? 4437; листь 231 на оборотгь.

6.

1704, іюля 14. Показаній подмастерья   Василія  Фіялковскаго   объ  употребленіи тремя мастерами ткацкаго цеха въ Каменц%  чародЪйственныхъ   средствъ   для

снисканія работы.

Actum Cameneci in Podolia, Sabbatho post festum sanctae Margarethae yirginis ргохіше, anno 1704.

Interrogatoria illustri Basilii Fia?kowski, aktoris:

??e kiedym by? w Kozowie u majstrowy pewny, i roboty nie bywa?o, wtym tamta majstrowa moja pos?a?a syna swego, aby urmol sznura od dzwonu.   A

Латинскую транскрипцію Южно-Русской річи зі я замінили Русскими буквами.

Д. Г. natenczasz (sic) spa?. I widzia?em, ?e jak przyni?s? syn majstrowy ten sznur trowa. wziowszy on, kurzy?a nim i co? przymawia?a, Potem, jakem przy-tu,do Kamie?ca, stano?em u pana czechmistrza m?odszego za czeladnika, u kt?rego gdym s?u?y?, roboty nie bywa?o. Wtym ja mu przypomnia? Kozow-kie roboty strony tego sznura. Wtym pan czechmistrz poczo? mie prosi?, abym i ja tego sznura ur?n??, i mnie, podczasz (sic) takich mroz?w niemaj?cemu sukien, da? swego pan czechmistrz ko?ucha, a?ebym poszed? i urzno?. Co dla pro?by uczyni?. Z kt?rym sznurem on nic nie robi?, tylko kurzy?, ale ?adnej nie bywa?o; tak?e strony daru, i?, jeno w?o?ywszy w wod? tym darem kropi?.

Idem sic retulit: i?em raz siedzia? na warsztacie, przyszed? do mnie w dom pana czechmistrza Fedor ?elichoski, rzek? do mnie: „круто коло мене було; колыбы не една баба мене подратовала, прышло бы се егинути". A jam na to odpowiedzia?: „a kt?ra ju? to baba, czy Mikitych??"—Ой, не, odpowiedzia?, не та Микитыха, але ишна".

Czechmistrz m?odszy sic retulit: „i? my o wszystkich czarach z panem Ty-liczkim wiemy i z Fedorem ?elichowskim".

Книга Еаменецъ- Подольскою магистрата, юдъ 1700—1713, № 4437, лиетъ 233 на оборотгь.

1704, іюля 21.   Приговоръ  Каменецкаго   магистрата,   опреділяющій   наказание т%мъ мастерамъ, которые прибігали къ употреблению чародійства   для сниска-

нія ce6t работы.

Actum Cameneci in Podolia, Sabbatho ante festum beatae Magdalenae pro-xima, anno millesimo septingentesimo ?uarto.

W sprawie mi?dzy Wasylem Fia?kowskim, rzemios?a tkackiego, aktorem niniejszym, a uczciwemi: panem Janem Zatwardzia?owiczem, cechmistrzem f?od-szym rzemios?a tkackiego, Janem Felickim i Fedorem ?elichowskim, magistrati tego? rzemios?a tkackiego, pozwanemi o zadanie zabobon?w pewnych. I? pozwani, przez namow? samego? aktora, dla g?stszej i ustawicznej roboty, zaci?gn?li bab? na us?ug? zabobonn?., kt?ra swemi machiawelstwami i chytro?ciami podwi?dszy pozwanych na to przywiod?a, i? j? radzi s?uchali i, wed?ug jej namowy, sprawowali si?. S?d niniejszy w?jtowski Kamieniecki, maj?c to w rozs?dku dla dokument?w, aby aktor dowodzi?, zda? na in?uisiti?, interim jako nieosiad?ego aktora a jeszcze hultaja, kaza? do wi?zienia, z kt?rego aby dowodzi?. A ?e ten hultaj, zadawszy t? kalumni? pozwanym, z wi?zienia uciek?, dla tego s?d mniejszy w?jtowski Kamieniecki, widz?c, i? to plotki jakie? wznici? aktor, poniewa? nie dostawa? sprawy; a przecie, ?e si? pozwani dobrowolnie przyznali, i? tych gus??w babskich za?ywali, tak?e i nauki aktorowej s?uchali i podwie?? si? dali, nie przestrzegaj?c Boga i sumienia, wa?yli si? zabobonami zabawia?,—przykazuje, a?eby m?odszy cechmistrz urz?d sw?j deponat a? do elekciej; ci za? dwaj pozwani magistrowie powinni na ko?cu najni?szym zasiada? i wszelk? us?ug? cechow? odprawia? tak?e a? do elekciej; ka?dy z nieb ma da? wosku po ?wierci kamienia, to jest cechmistrz m?odszy z Janem Teli-ckim do ko?cio??w Katedralnego i Franciszka?skiego, Chwedor za? ?elichow-ski do cerkwie ?wi?tej Tr?jcy katedralnej Kamienieckiej; na miejscu za? cech-mistrza m?odszego wolno sobie obra? nominata do upodobania a? do elekciej; skromno?? te? wszelaka zakazuje si?, aby ?aden tym pozwanym do uczciwo?ci z tej okaziej nie przymawia?, pod winami kamienia wosku i wi?zienia ?wier? roku, przykazuje; aje?eliby kt?rykolwiek tak z magistr?w jako i z m?odszych mia? ha?as uczyni? w cysze, takowy podpada? b?dzie winy zwy? opisanej.

Книга Еаменецъ-Подольскаю магистрата, годъ 1700—1713, № 4437; листь 234 на оборотгь.

8.

1707, мая 19. Жалоба Свято-Никольскаго братства на міщанку Гапку изъ Острога о томъ. что она приказала своему сыну, вероятно,   съ   цізлью   произвести колдовство, отрізать веревки отъ церковныхъ колоколовъ.

Actum Cameneci in Podolia, feria secunda post Dominicam Rogationis ргохіта, anno Domini 1707.

Do urz?du i akt niniejszych Kamienieckich radzieckich veniens persona-liter, s?awetni bratstwo cerkwi ?wi?tego Niko?aja Greko-Ruskiego, czyni?c solenn? protestaci? naprzeciwko z Ostroga wdowie, kt?ra mieszka u Bazylego Haczkewicza. I? pomieniona Hapka, przyszedszy do cerkwi i dawszy na s?u?b? Bo??, a nam?wiwszy syna swego, aby zosta? si? w tej?e cerkwi ?wi?tej, kt?ry zostawszy si?, a podczas elevatiej samej przyszedszy przed cerkiew, gdzie dzwony wisz?, wrsn?t od dw?ch dgwon?w postronk?w na jakie? csary. Gdzie widz?c, student ze szko?y ?ebkiewicz z?apa? ch?opca na tym, gdy rzn??, syna pomienionej Hapki, i odjo? od onego ch?opca n?? i kawa?ek postronka, a z drugim kawa?kiem uciek?. Co czyni?c solenn? protestati? z on? pomienione bratstwo cerkwi ?wi?tego Niko?aja, mie? akcj?, na co, i dla czego to rzn?? kaza?a synu swemu; na co, solenniter protestuj? si?.

Книга Еаменецъ-Подольскаю магистрата, годъ 1700—1713, М 4437; листъ 699 на оборотгъ.

9.

1709, іюля 24. Жалоба міщанки Агнессы Шагиновой на міщанку   Клецкую   за клевету, будто Шагиновая занимается чародЬйствомъ и состоитъ  въ  связи сълетавцемъ (перелетнымъ злымъ духомъ).

Actum Cameneci in Podolia, feria ?uarta in yigilia sancti Jacobi Apostolis ргохіта, anno 1709.

Agneta Szahinowa—aktorka, Grzegorzowa Kiecka—citata.

Aktorka proponit: 1) i? mie niepot?ciwie uda?a przed lud?mi pozwana; 2) id?c z weso?a od pani Wojciechowej powiedzia?a pozwana: „i? tam letawiec 3) m?wi?a i obnosi mie pani Grzegorzowa,  i?   daje   jakie?  korupcie panom; 4) dotego opowiada i mie obnosi i udaje pani pozwana, i?bym u niej koszule po?ycza?a jake? brudnej.

Pozwana odpowiada na pwwszy (sic) punkt: i?em nie udawa?a aktork? i nie wini (sic) ni o czym; 2) i tegom nie m?wi?a o latawcu i nie- wini (sic); 3) i tegom nie m?wi?a, aby jakie korupcie dawa?a pani aktorka; 4) odpowiadam: i?e u mnie aktorka chcia?a koszuli brudnej i szuka?a u mnie, ale nie wffli (sic) na co.

Datur dilatio super in?uisitionem.

Книга Еаменецъ-Подолъскаю магистрата, "годъ 1700—1713, № 4437; листь 753 на оборотгь.

10.

1710, мая 27. Рішеніе магистратская суда города Выжвы, по которому опре-дьлено. чтобы мъщанинъ Данило Олифировичъ испросилъ прощеніе у міщанина Никиты Веремейчика въ томъ, что онъ голословно заподозрилъ его жену въ колдовствЪ, вслідствіе котораго будто капуста перестала рости въ огороді

Олифировича.

Actum die 27 maja.

Przed nami: Hawry?o Olifirowiczem, Semenem Wo?czkiem, burmistrami, Olex? Tyszkiewiczem, Sy?? Jwaniukowiczem, przysi??nemi, uskar?a? si? s?awetny Mikita Weremejczyk na s?awetnego Dani?? Olifirowicza, jako m??a, a na ?on? jego, jako pryncypa?k?, o to i takowym sposobem: „I?, moi ?askawi panowie, zadaje mi wzgl?dem ?ony mojej jakoby co? nakszta?t czarodziejstwa, jakoby gdy ?ona moja by?a w ogrodzie ich w dobry spos?b, nie urodzi?a, si? Jcapusta, czy prawda, czy nie; przez co teraz nam zadaje. Upraszam waszmo?-ci?w o uwag? i dowody, je?eli maj? jaki dokument".

Pozwany Dani?o Olifirowicz takowe odpowied? uczyni?: „I?, moi ?askawi panowie, prawda, ?e wym?wili si? z ?on? moja respektem, ?e ?ona Mikity Weremejczy-ka jak p?jdzie kraj ogroda mego sadzi? kapust? dla c?rki swojej, zawsze mi nieurodzaj kapusty staje si?. Zaczym wi?cej nic mu i ?onie jego   nie

S?d niniejszy, wys?uchawszy obodw?ch stron kontrowersyej, poniewa? Dani?o, stawaj?c w imieniu ?ony, potwierdza, cho? jak powiada nie ma nego inszego dokumentu nakszta?t, m?wi?c po Rusku, „прнкріпу": kapusta nie rodzi si?,—za ten bez dowodu wyst?pek s?owny nakazujemy dekretem niniejszym: aby za zniewag? i s?owa z?e przeprosi? z lud?mi w domu, wyk?ad prawny wr?ci?, zak?adaj?c na upartego—ktoby si? wa?y? to? samo bez dokumentu zadawa?—winy, to jest kop 2, tak na zwierzchno?? zamkow?, i na nasz urz?d miejski Wy?ewski; a je?eli pozwany ma krzywd? przez aktora ratione przej?cia,—wolne salw? zachowujemy o to do pozwania. Obiedwie strony kontenci dekretem nasaym.

Книга магистрата города Выжвы, годъ 1710—1725, Л? 1294;  листъ на оборотп.

11.

1710, іюня 25. Жалоба священника   Ивана   Ставицкаго   на   міщанина   ГригоріяБабиженко о нанесеній ему различныхъ   оскорблений,   между   прочимъ,   о   томъ,что Бабиженко упрекалъ истца въ знайомстві со злымъ   духомъ   и   подсылалъсвою тещу производить  чародійства концомъ веревки противъ дома истца.

Actum Cameneci in Podolia, feria ?uarta  in crastino   festi   sancti Baptistae ргохіта, anno Domini 1710.

Wielebny ociec Jan Stawicki—aktor, Hrehory Babi?enko—pozwany.

Aktor proponuje i uskar?a si? na pozwanego: i? pier?cie? ukrad?a ?ona moja, to zadawa?a ?ona pozwanego i jeszcze do tego m?wi?a: „i? tak b?dzie tobie, jako popadie, i b?dziesz si? trzaska?a, jako popadia, i obdu?a si§, i opuch?a, i b?dzie puch?a"; i ??da?a ?onie mojej: „?e? biha?a za dialciem ipod-???nic? onego? by?a i z moim m??em to? czyni?a". I do tego sam pozwany m?wi: „?e ma ten pop djab?a, i poprzysi?gnie, i? z nim nikt nie wskura. B?d?c teszcza pomienionego pozwanego w domu z onym mieszkaj?c i chodz?c popodle wr?t moich, motuzkiem jakim? chwia?a i wiele czar?w czyni?c. O co upraszam, aby mi nie czyni? tego, i o s?d sprawiedliwy upraszam waszmo?ci?w pan?w".

Pozwany odpowiada: o pier?cin nie wiem, ani znam   si?,   o  ?onie   nic   nie

wiem, czyli to zadawa?a i opuch?o?ci nie znam si?, ani ?ona moja; o pod???-nice mo?e to i by?, mo?e to i m?wi?a ?ona moja ?onie pana aktora, i tom s?ysza? od Piotra nieboszczyka; o djab?a m?wi?em to i z mowy hospodyna. „i? postawi? przed tob? djab?a"; z strony teszczy nie znam si? i nie ii si? do tego.

Dan dilatio stronie aktorowej do dnia

Книга Еаменецъ-Подолъскаю магистрата, М4437, годъ 1700—1713, листъ 866.

12.

1710, іюня 28. Приговоръ радецкаго Каменецъ-Подольснаго суда по ділу между священникомъ !оанномъ Ставицкимъ  и міщаниномь Григоріекгь Бабиженкомъ.

Судъ призналъ Бабиженка виновнымъ въ клевегЬ и приказалъ   ему   публично   извиниться; въ случаі-же повтореній обиды, постановыъ подвергнуть  его боліє строгому

наказанію.

Actum Cameneci in Podolia, Sabbatho in vigilia sanctorum Petri et Pauli Apostolorum ргохіта, anno Domini 1710.

S?d niniejszy Kamieniecki radziecki, wyrozumiawszy z in?uizytiej zionej i dekretu pirszego (sic) mi?dzy stronami uwa?ony i po?o?ony, тач kich 'punktach onego wykona?, jako przepisany jest die ante  festum   sanctam Haedvigis electam viduam ргохіта, а s? strony punkt?w jeszcze tera?niejszych, i? sam si? pozezna?, i to m?wi?a ?ona onego?, i? bihala sa diakiem  po Kar-wasarach.

S?d, uwa?ywszy, uznaje, aby uczyni?a rewokaci? publice na ratuszu, i honor jako panu aktorowi tak i ma??once onego przyzna?a. Vadium s?d zak?ada in-?uantum by si? pokaza?o wi?cej na pozwanego i ?on? onego, aby tak s?owa i kalumnie, i pana aktora i aktork? publikowa?a pomi?dzy lud?mi, ma i by? pod surowym karaniem publicznym. Koszta maj? powr?ci? decre-tis praesentis vigore.

Книга Каменецъ-Подолъскаю магистрата, № 4437, годъ 1700—1713, листь 867.

13.

1710, іюля 20. Жалоба міщанина Григорія Бабиченка на міщанина бедора Яцева о томъ, что онъ заподозрилъ его въ чародійстві и унесъ изъ его дома лікар-

ство, назначенное для ребенка.

Actum Cameneci in Podolia. feria secunda ante festum sanctae Mariae Magdalenae ргохіта, anno Domini 1710.

Hryhory Babiczenko—aktor, Fedor Jacew—pozwany.

Aktor uskar?a si? na pozwanego: i? ja dla dzieci?cia swego chorego ziele przystawi? do pieca, a pozwany—nie wim, jakim sposobem—wzio? to ziele ju? dni kilka, i m?wi, ?e to czary, bez bytno?ci mojej i ?ony.

Pozwanego c?rka odpowiada: i?em ja nie bra?a tego ziela, ty?o wzi??a ba-rycka bez wiadomo?ci aktora i aktorki.

S?d Kamieniecki radziecki, wyrozumiawszy z propositiej stron, odsy?a do s?du pana w?jta.

Книга Каменецъ-Подолъскаго магистрата, годъ 1700—1713, № 4437, листъ 789.

14.

1710, ноября 16. Жалоба старосты Дымирскаго, Петра Ласка,   на   слугу  свого Франциска Рогозинскаго о томъ, что онъ, похитивъ у истца значительную сумму денегъ, старался утаить свой поступокъ посредствомъ чародійства   и  потомъ, уличенный въ кражі, оклеветалъ Трипольскаго передъ судомъ.

Roku tysi?c siedmsetnego dziesi?tego, miesi?ca nowembra szesnastego dnia. Na urz?dzie grodzkim, w zamku jego kr?lewskiej mo?ci ?uckim, przede mno, Alexandrem na Bakowcach Tomaszewskim, podczaszym Brac?awia Litewskiego, burgrabim grodzkim ?uckim, personaliter comparens urodzony jego mo?? pan Maciej Trypolski, towarzysz chor?gwi pancyrnej wielmo?nego jego mo?ci pana Piotra ?aska Dimirskiego, nomine tego? jego mo?ci solenniter, przeciwko urodzonemu jego mo?ci panu Stanis?awowi Pa?uskiemu, miecznikowi ?ytomirskiemu, burgrabiemu grodzkiemu W?odzimirskiemu, i na

I, 2.

miejscu jego mo?ci panu namie?nikowi zostaj?cemu, tak?e urodzonemu Franciszkowi Rogozinskiemu, przedtym s?udze wspomnianego wielmo?nego jego mo?ci pana starosty Dymirskiego, zdrajcy, nies?uszno protestacy? po ucieczce ?a?owa? (sic) przed pomienionym urz?dem przeciwko wielmo?nemu mo?ci panu staro?cie Dymirskiemu, panu swemu, podaj?cemu, solenniter iadczy i protestuje si§ o to:

I? pomieniony Franciszek Eogozi?ski, b?d?c przedtym na us?udze niegdy }j pami?ci wielmo?nej jej mo?ci pani Maryanny z Potoka, primo voto )lnikowej Kijowskiej, secundo Manieckiej, chor??yny Czerniechow-skij, a potym, post fata onej, s?u??c przerzeczonemu wielmo?nemu sui prote-stantis rachmistrzowi, podczas liczenia summ pieni??nych, po tej?e wielmo?nej jej mo?ci paniej Manieckiej, chor??yny Czerniechowskiej, pozosta?ych, o?m set czerwonych z?otych z?odziejskim sposobem z skryni wzio? i na swoje obr?ci? potrzeb?. Potym o wspomnione pieni?dze sta?a si? inwestigatia z pisanych, si? mieli podzie?? Ex quo i w dyspozycyi pomienioneby pieni?dze, 3j nie da? excussyi ani wywoda, tylko fictis rationibus excusowa? si? tym, wielmo?ny jego mo?? pan starosta Dimirski, suspensa ulteriori

do d?br swoich ?okacz, wy?pomienionego pana dobrach Zarzyckich. Zostawiony, chc?c si? ex delicto suo illicito ad maleficia, do czarownic tve wsi Mi?hTmie uda? si?, arrepta potym consilio za?o?ywszy sobie longius iter do ?okacz, dla eliberowania swoich rzeczy tam b?d?cych suprapraeventionis wielmo?nego jego mo?ci pana starosty animatis passibus divertens. Od s?ug wielmo?nego jego mo?ci pana starosty prze-rzeczony ucieka? poczo?, lecz potym dogoniony i prowadzony, a gdy przy nim w botach na pi?tkach naleziono, ?adnej z tego wszystkiego nie da? z siebie excu-sacyej. Wi?c za tak oczewistemi dowodami i za licem dw?chset pi??dziesi?t z?otych Polskich w skrzyni jego w ?okaczach b?d?cej, a dw?dziestu czerwonych z?otych, przy nim znalezionych, i innymi ?wiadectwy, se?uestrowany zosta? i do grodu tutejszego oddany by?. Kt?rego gdy gr?d niniejszy dla publicznych incursiej ad carceres przyj?? nie chcia?, w maj?tno?ci pana starosty sufficien-tia victus cognita zatrzymany, gdzie przez ten czas vacantibus judiciis bywszy, nescio qua arte elapsus, miasto tego, aby mia? szuka? ?aski i clementiej tego? wielmo?nego jego mo?ci pa,na starosty, protestacye w grodzie W?odzimirskim, die 1 Decembris anno millesimo septingentesimo sexto uczynione, moris cri-minationibus et imposturis na pomienionego, honorem intaminatum crudissime opisa?. A jego mo?? pan burgrabia W?odzimirski, czyli przez si? samego, czyli te? loci tenentem, pomienion? ?mia? i wa?y? si? do akt przyj?? protestacy?, jako et impossessionato et notato crimine furti cz?owieka. Ratione tedy tal nies?usznej nienale?ycie uczynienia i pomienionej protestacyey, jako te? i nieprawnie do akt urz?d W?odzimirski przyj?cie, iteratis manifestowawszy si? i protestowawszy yicibus, ofiarowa? pro paenis legum jur? agere wielmo?nego jego mo?ci pana starosty nie zaniecha?, salvam zostawiwszy tej manifestaciej meliorationem augendi vel minuendi, a tera?niejszej, wkr?tce napisanej, mnie, urz?du, prosi?,

Книга гродскіяя  Луцкая, поточная,  М 2591, годъ 1709; теть 750 на обо-ротгь.

15.

1711, мая 29. Замітка изъ книгъ Дубенскаго магистрата о томъ, что, по настоя-нію управляющая имЪшемъ, дворянина бедора Ковнацкаго, заставляли плавать женщинъ, заподозръ-нныхъ въ произведена засухи, и послі испьітанія ихъ, отпускали на поруки къ мужьямъ.

Roku 1711 pamowa?a susza na tutejszym goryzoncie przez niedziel kilka abo kilkana?cie, ?e ziemia, upragniona deszczu, pracowitemu gospodarzowi s?ab? otuch? w obfito?ci prognostikowa?a. A tak z woli wielmo?nego jego mo?ci pana Teodora Kownackiego, ekonoma d?br ja?nie o?wieconego хіесіа jego mo?ci, nam wielce mo?ciwego pana, wed?ug dawnych zwyczaj?w, maj?c do niewiast suspici?, kazano onych w wodzie k?pa?, pr?buj?c onych, je?eli kt?ra b?dzie p?ywa?a. Gdzie k?pali wiele niewiast w wodzie, mi?dzy kt?remi p?ywali te, to jest: ze wsi Pohorilec: 1) Krawczycha, 2) Jaroszyclia, 3) Myszczycha Mar-?oczyka, 4) Lubicka, 5) Kowaleniatyclia, 6) Jurczycha, 7) Marijczycha, 8) Bur-gaczycha, 9) Hawrylicha, kt?ra by?a gospodyni? we dworze, 10) Susicha Mko-nowa. Tych tedy wszystkich wzi?to za wart? do Dubna do zamku. A ?e nast?pi?a pro?ba m???w tych niewiast pomienionych, wyr?czaj?c onych i z wi?zienia, tedy zwierzchno?? na pro?b? onych kazali wypu?ci? do czasu; kt?rzy m??owie maj? znowu onych ?onek swoich do s?du przystawi?, kiedy kas?. Co dla pami?ci jest zapisano, die 29 Mai, anno ut supra.

Ениіа Дубенскаго магистрата, Л? 1381, годъ 1703—1712; листъ 180.

16.

1813 г. мая 18.   Приговоръ Каменецкаго магистрата,   по которому  определено, чтобы міщанка Марина Дубеняцкая   приняла   очистительную присягу   въ томъ, что она не занимается колдовствомъ.

Actum Cameneci in Podolia, feria secunda ante festum Pentecostes ргохіта' anno Domini millesimo septingentesimo tertio.

Aktor — Mathias Roskowski,   ?o?nierz   z pod regimentu kr?lewicza jego mo?ci, przeciwko pozwanej Marynie

Aktor proponit: ?e ?on? moje nieuczciwemi s?owami zel?y?a i mnie obieca?a oczaroiua?, jako si? poka?e z in?uisitiey.

Citata odpowieda: ?e mi Mathiaszowa zabroni?a z sob? jecha?: „jak mi ta nic dobrego pojedzie z solo za m??em, to ja z nim nie b?d? mieszka?a", a o czarach nie poczuwam si?, ani si? znam do nich.

S?d niniejszy radziecki, wyrozumiawszy z in?uisitiej ?wiadk?w, i? pozwana aktork? zniewa?y?a s?owami nieuczciwemi, przeto ma trzy grzywny da?, i dwa dni siedzie? wi?zienie, i aktork? przez ludzi przeprosi?. Strony za? czar?w, aby mia?a oczarowa? Mathiasza, ma si? od tego odprzysi??, poniewa? z ?wiadectwa nie pokazuje; je?eliby za? mia?o na nie co pokaza? napotym za dowodem s?usznym, aby sie mia?a czarami bawi? i z Mathiaszem konwersowa?, ma by? u pr?gi przez mistrza czwiczona i z miasta wyp?dzona,   i koszta prawne aktorowi ma odda? — dekretem mniejszym nakazuje.

Книга Еамеиецъ-Подольскаго магистрата, годъ 1700—1713, № M37;   листъ 387 на оборотгъ.

П.

1714 г. декабря 11. Письмо крестьянина Ивана Боровскаго къ міщанину Михаилу Трублаенку.

Въ этомъ письмі Б'оровскій   грозить разрушить  таинственнымъ образомъ городскую ллотину  и   мельниду,   въ   случай,  если   не   уплатятъ   следующей   ему  отъ  города

суммы.

Fena  tertia   post  festum  Immaculatae  Conceptionis  Beatissimae   Virginis Mariae ргохіїпа, anno Domini 1714.

Ad officium acta?ue praesentia, castrensia, capitanealia, Laticoviensia perso-naliter veniens ministerialis regni generalis, providus Mathias P?k, officii prae-sentis apparitor, obtulit officio praesenti et ad acticandum porrexit litteras ad honoratum Michaj?o Trub?ajenko,   oppidanum Laticoviensem,   per   laboriosum Borowski,   molendinatorem   Szcodroviensem   scriptas,   ?uorum   tenor ejusmodi: Mnie wielce mo?ci panie Michale, kumie m?j,  z serca ukochany! Nizki uk?on posy?am waszmo??i wielce memu panu serdecznemu kumowi, i mile pozdrawiam wesp?? z pani? ma??onk?, wa?cin?, a kum? moj?,. I   to donosz? waszmo??i,   memu mo?cipanu:  kt?ry winien gubernator z?otych czterdzie?ci za prac?, com zajmowa? grobl?, tedy ja prosz? waszmo??i, mego mo?ci-pana,   aby?,  jako kum i przyjaciel,   t?   kart? da? przeczyta?,   gdy? ja winien Mosiowi ?lepemu z?otych czterdzie?ci;   niech?e  jego mo??  pan gubernator za mnie zap?aci Mosiowi, za m?j d?ug,   aby odda? Mosiowi ?lepemu mojej pracy z?otych czterdzie?ci. Je?eliby nie chcia? jego mo?? pan gubernator, pan Czamo-?uski,   odda? tych z?otych czterdzie?ci,   to niech sobie  nie rozum*,  ?ebym go nie mia? poci?gno? do grodu.   Je?eli nie uwa?a  na gr?d,   tedy  niech  uwa?a, aby nietylko Szczodrowska grobla cala by?a,   ale i miejska;   b?d? si? stara? o to za jego nieuwag?;   nietylko ja sam mia?by  si? stara?,   ale i dziatki moje i antecessorowie moje b?do si? stara? o to,   aby na moim kawa?ku  chleba nikt nie u?ywa?, bo to ?al uwagi nie ma.   Je?eli chce kto u?ywa? chleba kawa?ek mego,   tedy niech da na cerkwie Latyczowskie z?otych sto,   i  niech  mu Pan B?g da z tego chleb, jeszcze go b?d? b?ogos?awi?, jak mi si? pok?oni, a je?e liby nie mia?,   na moje pro?b? uwa?aj?c,   uczyni?,   tedy surowo przypisuj? — niech si? postrzegaj? we wszystkim.   Tedy prosz? waszmo??i,  mego mo?cipana kuma kochanego,   aby ta karta   by?a  przeczytana   przed  wszystkim   urz?dem miejskim; prosz?, i powt?rnie prosz? waszmo??i kuma, aby wasze? memu szwagrowi ?lusarzowi,   panu Miko?ajowi,   aby?cie byli przy tym — jakim  sposobem do mnie b?d? pisali, i prosz? waszmo?ci?w moich pan?w, pana Miko?aja i wa-szeci mego kuma, aby?cie odpisali do mnie—czyli ?le, czyli dobrze. A miernikowi tak przypisuj?: niech Pana Boga prosi za mego zi?cia i za siostr? gdy? by?em tam we m?ynie, ?em mu w kamie? nie zag??bi? r?ce, wtenczas by mi? pozna?. Je?eli nie uwa?a na m?j dekret i na moje przywitanie, nie wiem, czy jemu zaszkodzi, czy mnie, ?e si? on wa?y? na moje prac?. Wi?cej nie oznajmuj?, tym ko?cz?, ?em jest ?yczliwy Jan Borowski, mielnik Szczo-drowski. Intitulationis ex altera parte tenor se?uitur talis: Memu wielce mo?ci panu Micha?owi Trub?ajowi, a memu kochanemu kumowi, w Latyczowie do r?k w?asnych odda? nale?y. Post ingrossationem vero originale idem offerens ad se recepit, et de recepto officium praesens ?uietawit.

Книга гродская, Летичевская, „запысовая" и поточная, годъ 1714,   № 5253; листь 264.

18.

1715 г. сентября 28.   Показаній,   отобранный   въ Каменецкомъ магістраті отъ міщанки Регины Рожицкой   по ділу   о   попытки  міщанки   Васинской   околдовать міщанина Андрея Гродзицкаго.

Actum Cameneci in Podolia, Sabbatho ante festum sancti Mihaelis   Archan-geli ргохіта, anno 1715.

S?awetny   J?drzej   Grodzicki — aktor,   przeciwko  pozwanej   szynkarce pana Adama Stupalskiego.

Aktor   proponuje:    „a poniewa? s?d nakaza?, aby?my pokazali dokument tej k?utni, wi?c prosimy kontenuacy? tej sprawy i k?utni, kt?r??my mieli z aktoratu.   wi?c pozwana, a jako jest tu,   tego  si? nie przeczy   i  to laje, i? to tak by?o, a nie inaczej."

odpowiada i daje in scriptis responsoria naprzeciwko propositiej aktora, prosi, aby by?o aktikowane, de tenore tali: stosuj?c si? ja ad proposi-tionem jego mo?ci pana aktora et defensora ejusdem causa, czy juste, czy nie producentis, jako samo prawo pokazuje defendere et judicare secundum et se?uitatum ka?dego ?wi?tobliwego s?du, ale czyta?em in „Specu?o Saxonico": „nemo condemnatur, nisi jur? victus"; zaczyni w tym terminie inter partem actoream et citatam zaszed? termin et ?uidam supra jus qui tragit criminalis paenas, wi?c tedy, excusando ka?dy innocentiam suam, powinien mie? excusationem niewinno?ci swojej. Poniewa? jego mo?? pan aktor proponit ream esse in sua propositione, ja za? deduco innocentem te? pomie-nione Regin?, i? primario s?u?y?a ta? szynkarka u pana s?dzica grodzkiego, subdelegata miasta Kamie?ca-Podolskiego, a potym pani Grzegorzowa Wisinska odmawia?a j? od pana J?drzeja Grodzickiego, daj?c spos?b, aby stamt?d poszed?szy nie do niej ale do siestrzenice, kt?r? nie wiedz?c ta? szynkarka, gdzieby mieszka?a siestrzenica, trafi?a do Surinackiego, i stamt?d wzi?ta w dom pana J?drzeja Grodzickiego. Po kt?r? sam przychodzi?, potym j? kara? kaza?, m?wi?c: „dla czego? ty odemnie posz?a?" Odpowiedzia?a, ?e mnie pani Wisinska odm?wi?a, aby u pana J?drzeja nie zostawa?a, to mi deklaruj?c, i? miejsce masz u mnie, nie waruj si? nikogo, ja tobie pani? b?d? i co b?dzie nale?a?o zap?ac? nale?ycie; o to ci? prosz?, chciej to uczyni? i potrafi?, aby? ty ?ab? w sskorupie pod?o?y?a pod pa?skimi g?owami pod s?om?. Kt?ra obieco-

sp?dnic? i st?ge bogato. Co ja s?ysz?c, zl?k?am si?, coby to za nica by?a, i tego nie chcia?am uczyni?, ani si? sp?dnicy i st?dze radowa?. Po tym pobiciu do pana Adama Stupalskiego s?u?y? posz?a, jak mnie kaza? bi? pan J?drzy Grodzicki. T? kar?, otrzymawszy, tom wym?wi?a: „panie, niewinnie? mi? kaza? kara?, ale gdyby? ty wiedzia?, co tobie pani Grzegorzowa my?li, wtenczas by? mi? niewinn?, by? uzna?". To si? zaniecha?o przez czas d?ugi. Co sobie przypomniawszy, pan J?drzy Grodzicki, i co? mu do g?owy przysz?o, przj -chodzi do pana mego, Adama Stupalskiego, toties ?uoties vicibus prosz?c mnie: „moja panno, mi??a? mi co? opowiedzie?, tom sobie teraz przypomnia?, o pa-niej Or?owskiej3. Kt?remu si? zbrania?a, a niesnaski mi?dzy niemi czyni? nie chcia?a, dowodnie to wiedz?c, jako mnie m?wi?a pani Or?owska. "Wi?c tedy usilnie prosi? mi? pan J?drzy Grodzicki kilka razy, abym mu to opowiedzia?a, com po pobiciu niewinnym m?wi?a, zaklinaj?c si? pan J?drzy po kilka razy: „powied? mi, panno, co to jest za fundament tej twojej mowy, poprzysi?gam ci, ?e tylko B?g o tym wiedzie? b?dzie, w tym ci? obezpeczam, ani ?adnej wiadomo?ci mie? kto o tym mo?e, i w ka?dym terminie gotowem ci? defendo-wa?, broni? i zast?powa?". Jako to prawdziwie m?wi?, doskonale przy tej mowie swojej zostaj?, i lud?mi dowodzi?, jako mi? molestowa? pan J?drzy Grodzicki, kt?remu ten sekret musia?am wyda?, kt?rego przysi?gam, poniewa? mnie na to wokowano, to prawdziwie ?wi?tobliwemu s?dowi waszmo?ci?w pan?w donosz?. Aktor zatem uprasza o delacj?  na   odpowied? jako protestaciej,   tak i res-

S?d tedy niniejszy wojtowrski Kamieniecki, wyrozumiawszy z stron kontro-wersyi, a poniewa? pan aktor uprasza o delati?, wi?c daje delati? ad ргохі-mum terminum, aby stali z s?uszncmi munimentami.

Книга Каменецъ-ИодоАЬСкаю магистрата, № 4M2, годъ 1712—1719, листь ИЗ на оборотп.

19.

1715 г. сентября 30. Заявленіе піщанки Варвары Висинской о томъ,  что пока-занія Регины Роншцкой, будто Висиненая пыталась околдовать Гродзиакаго, —

ложны и вымышленны.

Actum Cameneci in Podolia, feria secunda in crastino festi saneti Michaelis Archangeli ргохіта, anno 1715.

Do urz?du i akt niniejszych w?jtowskich Kamienieckich przyszedszy perso-naliter ut?ciwy pan Grzegorz Wisinski, mieszczanin Kamieniecki. wesp?? z ma??onk? sw? Barbar?, solenniter reprotestuj?c si? naprzeciwko protestacyej, uczynionej w s?dach jego mo?ci pana burmistrza od Reginy Ro?yckiej, panny, a szynkarki ut?ciwego pana Adama Stupalskiego, mieszczanina Kamienieckiego, i jej samej, o to: i? ta protestantka, udaj?c w swojej protestacyej i opisuj?c niewinnie i nies?usznie pani? reprotestantk?, i?by on? mia?a przy-do jakiej? konfuzyej,   turbacyej i wstydu i jakiego? pobicia, do   kt?rego pani reprotestantka ani si? w tym zna, ani si? czuje, i aby mia?a namawia? protestantk?, to jest Rozali?, do jakiego? uczynienia i dawania w szhorupie a w?o?enia w siano ?ab? i w?osy jakie? czarne, obiecuj?c onej?e sp?dnic?, st?gwi bogate w darunku, Wi?c nie czuj?c si? ni w czym w tym pani reprotestantka uprasza, aby tego wszystkiego dowodzi?a s?usznemi dowodami i lud?mi godne-mi, i?by to wszystko by?o przez pani? reprotestantk?, jako udawa?a i opisa?a w swej protestaciej, i ?eby ю by?o wszystko z informacyej i namowy paniej reprotestantki s?awetnemu panu J?drzejowi Grodzickiemu, ?awnikowi Kamie-nieckiemu, u?o?enie nad g?owami w siano na g?rze. Do tego? ta pani reprotestantka reprotestuje si?, aby t?? mia?a dziwk? Rozali? odmawia? od wy?pomie-nionego pana J?drzeja Grodzickiego — aby, odstawszy od onego?, u paniej reprotestantki s?u?y?a. I to jest nies?uszne opisanie w protestatiej swej uczynione, bo tego nie potrzebowa?a ani potrzebuje. Wi?c iterum at?ue iterum solenniter reprotestuj?c si? uprasza i powt?rnie, aby tego cokolwiek w swej protestatiej wszystkiego, jako opisa?a, dowodzi?a.

Книга   Каменщъ - Цодолъскаго   магистрата,   М   4443,   годъ   1712 — 1719, листь 41?.

20.

1715, Октября 2. Мировая сд%лка между міщанами: Гродзицкимъ, Высинскою и

Рожицкою.

Рожицкая призиаетъ, что показаній ея о мшшомъ тарод-Ьйств-Ъ Высинской вымышлены; Высинская-же и Грод,шцші отказываются отъ преслЬдовашя ея за клевету.

Actum Cameneci in Podolia, feria ?uarta ante festum sancti Francisci Con-fessoris ргохіта, anno 1715.

Do urz?du i akt niniejszych w?jtowskich Kamienieckich przyszedszy perso-naliter s?awetny pan J?drzy Grodzicki, tudzie? s?awetny pan Grzegorz Wisinski z Barbar?, ma??onkowie, b?d?c aktorami przeciwko wstydliwej pannie Reginie R??yckiej o zadanie przez pomienion? panom aktorom, a osobliwie panu Grze-gorzovi i Barbarze ma??onkom, rzeczy jakich? nieut?ciwych, kt?rzy aktorowie, dochodzi? pomienionej judicialiter, b?d?c ohydzonemi na honorze, kt?rym tym pomienionym nie dowiod?a, i to? pomienion? do kontinuaciej sprawy tych?e pan?w aktor?w nie dopu?ciwszy, wzi?ty honor publice przywr?ci?a, i ile tego potrzeba b?dzie przywr?ci? b?dzie gotowa, tych?e solennie z icliraogciami zakonu Dominika ?wi?tego przeprosi?a. Czym si? kontentuj?c, panowie aktorowie, a wi?cej dla mi?o?ci Boskiej to czyni?c, t?? pomienion? Regin?, ?adnego sobie prawa nie zachowuj?c i od process?w odst?puj?c kwituj?. Jako? i pomienion? wstydliwa panna Regina, si? by? ju? winn?, tak de litis expensis, jako inszych pretensyi, i, i r?kami swemi w?asnemi podpisuj?. Za? ich mo?? panowie aktorowie. jako i panna pozwana, affektowali o za?o?enie s?usznego vadium,—je?eliby si? kto mia? tak z pomienionych stron, jako i obcych ludzi, zwy?pomienione zadawanie i kalumnie reindnkowa?, na takowego zak?ada si? grzywien czworo cztyrna?cie, rewokacya publiczna wi?zienia in fundo ?wier?   roku.   Quod   actis est impressum. Andrzej Grodzicki, manu propria. Jako nieumiej?ce pisma, k?ad-niemv znaki krzy?a ?wi?tego r?kami swemi: Grzegorz Wisinski t, Barbara Wi-siftska f- Jako assistens tej?e sprawy Jakub Dadumowicz, i imieniem onej?e podpisuj?, a ona  jako nieumiej?tna, krzy? ?wi?ty k?adn? Raina R??ycka f.

Книга Каменецъ-Нодолъскаго магистрата, М 4442, годъ 1712—1719; листъ 416 на оборотгь.

21.

1716, Іюля 2. Приговоръ магистрата города Выжвы, предписьівающій, чтобы Mt щанка Супруниха и ея діти извинились передъ міщанкою Ламазянкою въ томъ, что публично ее обвинили въ причиненій смерти посредствомъ чародійства нЪ-

сколькимъ лицамъ.

Actum die 2 dnia Julii, 1716.

Przed nami: Jackiem Potapowiczem, laudwojtem, Jackiem Weremejczyk Махутет Paszkowiczem, burmistrzami, Semenem Merczukiem. ?ukaszem, nikami przysi??mmi, stanowszy Lomazianka protestowa?a si?, uskar?aj?c na Suproniukow w ten spos?b i o to: i?, moi ?askawi panowie, ob?a?owani Supro-niukowie, zawziowszy z dawnych czas?w rankor i niech?? przeciwko ca?emu domowi mojemu, wszelkich sposob?w wynajduj?, aby mi? zgubi? mogli. Jako? na to usadziwszy si? i do rzeczy przywodz?c, czasu pewnego przypadszy, pier-wiej c?rka Suproniowej pod chat? moj? p?aka? pocz?ta, m?wi?c i narzekaj?c, ?e nam Lomazianka zjad?a matk? nasz?. Potym przypadszy syn Supronowej ?ukasz, do okna mego, poczo? zniewa?a?, szkalowa?, czarownic? nazywa?, powiadaj?c: zjad?e? Tokaryka i Chi?czuka, a teraz nam zjad?e? math§; post?j no czarownico, nie ujdzie to, zaraz, by par? wo??w odwa?y?, poszlemy zaraz po kata, wnet my ci? spr?bujemy, nie nasy?a? by?o kury pod chat? nasze, aby ?piewa?a na szkod? nasze». Nie tylko, moi ?askawi panowie, mnie tak wniwecz obracali, ale c?rk? moje Ahapk?, jak si? im upodoba?o, szkalowali. Zaczym, moi ?askawi panowie, upraszam waszmo?ci?w tej protestacyej do rozprawy prawnej do xi?g zapisania i oraz ?wiadk?w wys?uchania.

?wiadkowie, parobcy pa?scy zamkowi, Nikon i Jarosz, zez nali pod sumie niem w te s?owa przed przysi??nym Semenem Merczukiem: „i? jake?my szli na Sobolowszczyzne, a? Suproniukowie na Lomaziank? wrzeszcz?, zniewa?aj?, czarownic? nazywali, ?e ty nic dobrego tak wiele ludzi pojad?a?, jeszcze chcesz nam i matk? tak zje??, jako Tokaryka, abo Chi?czuka, i tam wi?cej co mog?o im do g?by przyj?? przymawiali, konfudowali." Co jest do xi?g   connotatum.

Przeciwna strona, stanowszy, takow? obron? wnosi?a, to jest sama Snpro-z synem Sawko: „i?, moi ?askawi panowie, jakem ja zemdla?a, dzieci oje, prawda, z ?alu narzekali na Lomaziank?, ?e z twojej okazyej Tokaryk i Chi?czuk z tego ?wiata zszed?. Bo prawda, moi ?askawi panowie, ja sama powiadam, niech co chce ze mno czyni;  jak   si?  z   kimkolwiek   zerwie,   zawsze darmo nie minie, i Tokaryk z Chi?czukiem jak si? stali z ni? prawowa?, z tej przyczyny poumierali, na to nie trzeba ?wiadk?w, jak m?wi?em tak i m?wi?— z jej okazyej z ?wiata poschodzili." Potym ta? strona inaczej odpowiedzia?a: „?em ja, co s?ysza?am od ludzi, to m?wi?am, a najbardziej z serca wym?wi?am." Co my podajemy do uwagi.

S?d niniejszy, wys?uchawszy obodw?ch stron controwersyej, przychylaj?c si? do samej s?uszno?ci prawa pospolitego, poniewa? pozwana strona pierwiej i sama przed nami urz?dem zeznawa?a, ?e taka Lomazianka, ?e z tej okazyej ludzie poumierali, to jest Chilczuk i Tokaryk, a potym inaczej na ostatku odpowiedzia?a—„?e to ja m?wi?am z serca a nie z prawdy",—nakazujemy niniejszym dekretem naszym: aby Supronowa z synami, u?ywszy zacnych ludzi, w domu Lomaziank? za takow? napa?? i konfuzy? przeprosi?a i wyk?ad prawny wr?ci?a; a za takow? odwag?, ?e si? wa?y?a, jako powiedzia?a sama Supronowa z serca przymawia?, ?e jak si? z kim zerwie, darmo si? nie wywinie, jako Tokarykowi i Chi?czukowi,—aby winy za to na urz?d nasz kop dwie Litewskich, a drugie dwie kop na zwierzchno?? zamkowe zap?aci?a, a potym w zgodzie mieszkali; a mia?aby kt?ra strona powsta? na kt?r? zak?adamy winy tak?e po kop dwie Litewskich na urz?d i na zamek.   Strony   obie kontenci dekretem naszym.

Книга магистрата города Выжвы, годъ 1710—1725, № 129d; листь 156 на оборотп.

22.

1716, Іюля 23. Приговоръ Каменецкаго магистрата, которымъ опреділено подвергнуть ЕШТКІ нищую Марину за попытку очаровать домъ войта Армянскаго Павла Святовича.

Actum Cameneci in Podolia, feria quinta in crastino festi sanctae Mariae Magdalenae ргохіта, anno 1716.

Jakub Badumowicz, jako instigator, przeciwko Marinie, obwinionej.

Aktor proponit: i? ta bia?og?owa jest pojmana, kt?ra  u pana w?jta  natiej Ormie?skiej przyszedszy  z czarami, w chustce zawi?zanemi, sypa?a pod okna, I, z?apawszy, dano do wi?zienia. Wi?c prosz? s?du sprawiedliwego o ?wi?t? na one.

Tandem judicium praesens ad liberam confessata przyst?puje. Mariana tak zezna?a: „i?em z Brod?w rodz?c si?, mia?a m??a na imi? Marcina, z kt?rym Marcinem bra?a szlub tam?e w Brodach. M?? m?j pomar? ju? 13 lat. Jam po ?mierci m??a posz?a tu na Podole szuka? dziedzica. I tu przyszedszy bawi?am si? i ?y?am o chlebie proszonym." To przyzna?a: „i? ja przyszedszy do domu pana Paw?a Swiatowicza, i tam dziewczyna mie powiedzia?a: „i? nie mog§ p?j?? za m??, gdyby? mi co poradzi?a." Jam rzek?a: „?e ja tobie uczyni?, ?e p?jdziesz za m??." I posz?am, i chcia?am si? uk?a?? spa? u pana w?jta Ormie?-skiego. I tam mie z?apano z tym prochem. Prochu tego nabra?am na drodze i chcia?am one dziewczyn? odurzy? swoimi zabobonami." Czary s? ne—proch i z?b з umar?ego. I, 2. tedy niniejszy burgrabski zamku miasta Kamie?ca Podolskiego, po? z s?dem w?jtowskim tego? miasta Kamenca Podolskiego miawszy stron kontrowersyej, tudzie? z konfessat dobrowolnych i przyznania si? dobrowolnego, a poniewa? obwiniona Maryna przyznaje, i?, poszedszy w dom pan?w Swiatowicz?w i radzi?a dziwce, i?by mia?a p?j?? pr?dzej za m??, a poszedszy z prochem, w kt?rym proszku i ko?ci by?y i z?b cz?owieczy, i sama przyznaje, i? z tym z?apano w domu pana w?jta natij Ormien-riej,—wi?c judicium one dobrze ztrutynowawszy, one natur? wyexaminowaw-szy, nakazuje, aby wzi?ta by?a na konfessata korporalne, i ogniem ma by? palona; na co odsy?a ad executionem do s?du miejskiego w?jtowskiego. Executia ma by? in instanti; konfessat korporalnych z sumptu  czopowego   na  expensa.

Книга   Еаменецъ-Подольскаго   магистрата,   Ж   4442,   годъ    1712—1719; листъ 522.

23.

1716, Ноября 15. Жалоба мЪщанки Солтовской на міщанку Фурикевичеву о томъ, что посл?дняя несправедливо оклеветала истицу въ чарод^ствЪ.

Actum Cameneci Podoliae, Sabbatho post festum sancti   Martini   Episcopi prozima, anno millesimo septingentesimo decimo sexto.

Aktorka—pani Janowa   Czerniechowska,  pozwana—pani   Marcinowa   Furi-kiewiczowa.

Aktorka proposuit, skar??c si? nie na pana Marcina, ale na pani? Marcinowa, o to: o zadanie czar?w przez przyj?cie jakoby aktorki w dom pozwanej i tam mia?a zbiera? ?miecie i trzaski. Gdzie postrzegszy jakoby aktorka, porwawszy kropid?o ze ?wi?con? wod?, kropi?a, przestrzegaj?c onym czarom, na kt?rych by si? lepiej zna?a, i potym, publice wszedszy mi?dzy ludzie, te powiedzia?a, „?e by?a tu u mnie So?towska, trzaski i ?miecie zbiera?a, postrzegszy, wod? ?wi?con? kropi?a," co lud?mi obwie?ci? gotowam.

Pozwana odpowieda, ?em nie widzia?a pani So?towskiej, anim kropi?a, tylko dziewka sz?a po mi?d do piwnice, a wyszedszy z piwnice, rzek?a do mnie dziewka: „tu by?a pani So?towska." I pyta?a si?: „czego wasze? szukasz?0 Ona odpowiedzia?a, ?e „krawca szukam Stanis?awa, by?a z synem swoim ma?ym." na to odpowiedzia?a: „?e tu pan Marcin mieszka, a nie krawiec." niniejszy, wyrozumiawszy kontrowersie, potrzebne uznaje w tej sprawie pani? So?towska, aktork?, a pozwan? Marcinowa Furikiewiczow? ii kt?r? naznacza na przysz?ych s?dach vigore praesentis decreti.

Книш   Каменецъ-подольскаго   магистрата,   J\?   4442,   годъ   1712 —1719; листъ 576.

24.

1717, Іюля 5. Приговоръ Каменецкаго магистрата, предписывающей мироиъ окончить тяжбу, возникшую по поводу обвиненія міщанкою Фурикевичовою міщанкиФарановской въ колдовстві.

Actum Cameneci Podoliae, feria ?uarta post festum Visitationis Beatae Ma-riae Virginis ргохіта, anno 1717.

Aktor—pan Faranowski, pozwany—Marcin Furykiewicz.

Aktor, proponuj?c o kontrowersie mi?dzy stronami, i?e ze z?o?ci przed s?dem niniejszym pani pozwanego ?ona wyjawi?a, zadaj?c gusta mierzeniem wody, tudzie? i o ogniu wmienia?a, wr???c przez aktora ?on? o p?atek zginio-ny Furykiewicz?w, o kt?ry si? aktorka odprzysi?g?a we dworze D?u?eckim; a   eraz, id?c z s?du, ?onie mojej m?wi?a: „murwa publiczna, poczekaj no."

Pozwana strona odpowiedaj?c powiedzia?a: i?em zapewni? mierzeniem wody wr??y?a aktora ?onie, a o ogie? wiem, i?e gorza? na kominku jego, ale tego nie m?wi?, i?e bucha? z wody; wzgl?dem i?em murestwa nie zadawa?am, ani ?aja?am pani? aktork?.

W sprawie niniejszej mi?dzy Grzegorzem Faranowskim i ma??onk? jego, aktorami, a pozwanym Marcinem Furykiewiczem i ma??onk? jego, s?d cum matura deliberatione stron controversiej wys?uchawszy, uznaje: ?e poniewa? neguje w propositiej aktora wyra?one zadawania pozwana, zaczym, oczyszczaj?c aktork? i aktora z nienale?ytej zadawania vexy, ma pozwana na przysz?e s?dy od-przysi?d? si? w rot? ni?ej opisan?, jako nic aktorce nie zadawa?a ani zadaje, vigore praesenti decreti nakazuje si?.

Книга Каменецъ-Подольскаю магистрата, № 4442, годъ 1712—1719; лист 633 на оборотгъ.

25.

1717, Іюля 7. Показаній, отобранныя въ Каменецкомъ магистрат^  по  ділу объобвиненіи міщанки Маньковской солдаткою Колецкою въ томъ, что она успішно ведетъ торговлю въ питейномъ заведеній вслідствіе колдовства.

Actum Cameneci Podoliae, feria ?uarta post festum Visitationis Beatae Mariae Virginis ргохіта, anno 1717.

Aktor—Adam Mankowski, citatus—Wojciech Ko?ecki.

Aktor proposuit: stosuj?c si? do dekretu, i?em wywi?d? ?wiadk?w, wywodz?c niewinno?? moje w zadaniu sobie i ?onie mojej niezno?n? kalumnie przez pana pozwanego, jako uczy wy?ej propozycia; zaczym prosz? o ?wi?ta sprawiedliwo??, aby teraz i napotym takowe wywo?ywania i zadawanie tu sie w Kamie?cu nie dzia?y, z lesi? honoru jej mo?ci paniej Axentowiczowej, u kt?rej przedtym aktora syna s?u?y?a-

Pozwana strona odpowiada: stosuj?c si? do dekretu przesz?ego, ale nie dopuszczam panu aktora, a? poka?e abszejt od s?u?by; a potym, jako ?e mieszkam czynszowym sposobem wielkim kosztem, gdzie czasu pewnego siedz?c pani' Adamowa na przyspie i z ?yczliwo?ci swojej widz?c ?al ?ony mojej („?e czynsz drogi,oszynku nie mam ?adnego, trunek kwa?nieje8), na co ?onie mojej aktora ?ona rzek?a, m?wi?c s?owa takowe: „g?upia, ja sama bym by?a szynku nie mia?a, gdybym od Micha?ka kata postroneJc nie mia?a, kt?ry od lodziej?w zostaje si?." Ale my takiemi rzeczami nie bawi?c, zdali?my sie na ?ask? Pana Boga. A ?e mi zadaje aktor z?odziejstwo, niech doka?e, jako mi w izbie mojej powiadali, a ja z ?on? moj?, gotowi?my na s?owa i przysi?d?. Na ostatek i te, ?e m?wi?a aktora ?ona („pro? Stanis?awa, to ci to uczyni, tylko jak si?, upije, aby cie nie wyda?"), zdaj? si? te? na ?wiadka miecznika, kt?rego pan aktor, uprzedziwszy, wywi?d? do in?uisitiej.

W sprawie niniejszej mi?dzy panem Adamem Mankowskim, aktorem, z jednej, a z drugiej Wojciechem Ko?eckim, pozwanym, s?d niniejszy, wyrozumiawszy z propositiej i excusatiej stron controversiej, uznaje: aby ante omnia pan aktor przyni?s? uwolnienie od s?u?by regimentowej, albo pozwolenie od commendy; pozwany za? aby dokumenta lepsze i doskona?e produkowa? i ?wiad-ki wywodzi?—przy kim to aktora ?ona podinawia?a pozwanego ?on?—nakazuje si? pod grzywien czterna?cie obon (sic) stronom i wi?zieniem termin zawity, vi-gore praesentis decreti ad proximum.

Книга Еаменецъ-Додолъскаго магистрата, № 4442, годъ 1712—1719, листь 633.

26.

1717, Іюля 21. Приговоръ Каменецкаго магистрата, по которому назначены штрафъ и тюремное заключеніе   въ наказаніе   за   бездоказательное   обвиненіе въ колдовства

Actum Cameneci Podoliae, Sabbatho  ante  festum  sancti  Jacobi  Aposto? pro хіта, anno 1717.

Dekret mi?dzy Adamem Mankowskim, aktorem, a pozwanym Wojciechem Ko?eckim.

W sprawie generalnej i finalnej mi?dzy panem Adamem Mankowskim i Orszul?, ma??onkami, aktorami, stawaj?cemi rozpiraj?cemi si? z panem Wojciechem Ko?eckim i Ann?, ma??onkami, pozwanemi, — o zadanie nies?uszne od pozwanych aktorom o postronek jaki? z?odziejski dla szynku: jakoby aktora ?ona mia?a pozwanego ?on? uczy?, aby trzyma?a. A ?e per omnia rozpi-raj?c si? pozwani aktorom nie dowiedli tego, i sami libere confessi coram ju-dicio moderno, i? wracamy ore nostro proprio panom aktorom honor, potci-wo??,—zaczyni s?d niniejszy cum matura deliberatione zwa?ywszy decernit: aby podobne in futurum nie dzia?y si? zadawania nies?uszne, paenibilem uznaje pozwanego, naznaczaj?c perpetuum in futurum silentium nie tylko inter partes, ale i kto kolwiek wa?y?by sie tym?e podobne wznawia? akcye, b?d? podpada? pod rygor kamienia wosku i rok wi?zienie ratuszne; a teraz ma pozwany in-stanti zasi??? wi?zienie ratuszne poty, p?ki wosku nie odda funt?w do kaplice radzieckiej; litis ехреша aktoru aby pozwany odda? prawne, tudzie? co go kosztuje abszyt po?ow? obda?; potym w dom aktora cum honestiS" simis status przyszedszy pozwany, solenn? deprecati? aby uczynili—nakazuje sub rigore et vigore paenae banitionis et infamiae colli, vigore praesenti decreti.

Книга Каменецъ-Подольскаю магистрата, Ж 4442, юдъ 1712—1719; листъ 641 на оборотгъ.

27.

7718, іюня 17. Показаній, отобранныя въ Каменецкомъ магистрат^ отъ Евреекъ, 3anoAO3ptHHbixb въ колдовства

Roku 1718, die 17 Junii, przy zachodzie s?o?ca, postrze?ono na imi? Chajk? Szmujlich?, kt?ra garnek wyniozszy w gn?j zagrzeba?a. I t? Hajk? przyprowadzono na urz?d, i pytana by?a, coby to by? za garnek? Ona zezna?a: ?e Josiowa da?a mnie szostaczek, ?ebym ten garnek zanios?a i zarzuci?a; a ja jako uboga wzio?em szostaczek i tom uczyni?a, ale nie wiem co w tym garku by?o. A gdy Josiow? ow?, muzykantk?, przyprowadzono, pytano, coby to by? za garnek, kt?ry pos?a?a zarzuci??—Josiowa zezna?a to: ?e od dni kilka co? si? sta?o c?rce mojej, sly wiatr one podwieno?, a tak na twarzy ma rumieniec dziwny i t?skni sobie i nic je?? nie mo?e; dla czego radzi?am si? ludzi, niewiast r??nych. A tak niewiasta jaka? zacho?a przyobieca?a, ?e te odchodzi tej dziwce, kt?ra niewiasta kaza?a mi nagotowa? nici, jajec i wosku, m?ki, maku, jagie?. I ja, to zgotowawszy, da?a; alem nie widzia?a, co ona z tym robi?a; tylko ?e w garnek kaza?a, wk?adszy to, odnie??, gdzie ludzie nie chodz?, w wod?, aboli gdzie. I da?am ?yd?wce szostaczek za to. Na to ja sumieniem zeznaj? i wolno c?rk? moje obaczy?. Kt?rych ?yd?wek pomienionych za wart? pobrano do zamku.

Книга Каменецъ-Подольскаю магистрата, юдъ 1709—1739, Ж 1370, листъ 81 на оборотп.

28.

1713, іюня 27. Обвиненіе міщанки   Потаповичевой  міщанкою  Деменичовою   въ попытки принести ей вредъ, посредствомъ  ненадлежащаго   употребления   сыворотки.

Actum die 27 Junii, 1718.

Przed nami: Tomaszem Zdaniukiem, lantwojtem, Jackiem Wieremejczykiem, na miejscu burmistrowskim uproszonym, Miko?ajem Wremejczykiem, burmistrzami, Omelianem Osyjkiem, Semenem Wo?czkiem i Iwanem Koladyczem, ?awnikami przysi??nymi, uskar?a? si? s?awetny Jacko Potapowicz, burmistrz, z ?on?, za zniewag? i zadania czarodziejstwa ?eni? onego, na Ann? Semenow? Demeniczow? Praczow?, w ten spos?b i o to: I?, moi ?askawi panowie, prosi?a u ?ony mojej pozwana Traczowa ?ona syrwatki; mia?a da?; a potym nie zi?? dla czego nie bra?a, kt?r?, syrwatk? sami?my zgotowali i zjedli. Ona tedy, nie wiedzie? z czego, pocz??a os?awia? przed lud?mi, powiedaj?c, ?e jakoby ?ona moja mia?a, zakasawszy si?, p??ka? w syrwatce. O czym ludzie pocz?li szemrze?, rozumiej?c po ?eni? mojej co inszego. I to si? wlek?o z tydzie?. Czasu jednego potym, jak wysz?a ?ona moja, us?ysza?a, ?e rozmawia pozwana ?ona Traczowa z bia?og?owami, ?e jakobyS delcie lepi?a z ciasta. I m?wi na to ?ona moja: „jest to plotki, tak to nie jest prawda, jak o mnie Annuska Traczowa nies?usznie gada." Kt?ra zaraz powiedzia?a: „abo? nie prawda? jam to sama widzia?a, co? robi?a." Za co ?eni? mojej ?al sta?o, da?a w g?b?, a za tym jeszcze kurw?, z?odziejk? Siennick? i Rzepnick? nazwa?a^ O co ja, widz?c takowe zadanie i zniewag?, upraszam sprawiedliwo?ci.

Pozwana strona takow? odpowied? uczyni?a: i?, moi ?askawi panowie, mia?am ja potrzeb? na wsi Starej Wyzwie, gdzie bywszy powr?ci?am do domu, A? ?ona burmistrza Jacka na wodzie chusty p??cze, i m?wi?: „nie wiem gdzie moje dzieci i wiem, ?e ju? nie maj? czego je??." Kt?ra, prawda, obieca?a mi dla dzieci syrwatki da?, a ja obieca?am trawy na??? za to. I zaraz posz?a do kom?rki. Ja, nie wiedz?c ni o czym, spojrza?am przez dyle, kt?r?dy mi ma poda?. A? widz?, ?e ?ona burmistrzowa, zciedziwszy z gork?w syrwatk?, zakasawszy si?, coraz r§Jc§ obmocsywssy, mi?dzy nogi! Co ja postrzegszy, zaraz pobieg?am do Uliany wdowy, siostry burmistrzowej, i oznajmi?am o tym, i radzi?am si?, co mam czyni?, jak mi da syrwatk?? Powiedzia?a: „je?eli przyniesie, to oddasz wieprzykowi, a sama nie jedz." Ja m?wi?: „mam ja bra?, a wziowszy darmo mam traw? ???! nie b?d? bra?a." I jako? ona mi nie przynosi?a, a ja i owszem temu by?a rada. I tylko tego by?o. Potym niepr?dko, nie wiem od kogo, dowiedzia?a si? ?ona burmistrzowa i, przyszedszy pod chat? do mnie, gdzie tak wiele bia?yg??w siedzia?o: naprz?d Juskowa Oli-firczukowa, druga Pilipowa, trzecia Paw?owa Sykuncowa i Winniczka, a wtym przysz?a i Cichoszycha; tam tedy rozmawiali?my r??nie z sob?: raz, ?e s?ysze? jakoby mia? Kij?w zgorze?, drugi raz, ?e jakoby mia? kto? z ciasta dzicie zlepi?, i o Lewkowym zi?ciu. Gdzie, przyszedszy ?ona burmistrzowa, dawszy „p.omaga B?g", usiad?a przy nas i m?wer „niech nas wi?cej b?dzie, ale to nie prawda co ludzie brzesz?, tak na mnie i ty, kumo, m?wisz nies?uszne rzeczy, ?ebym ja mia?a tak czyni? z syrwatk?." M?wi? ja na to: „abo? nie prawda? ja sama widzia?em." Za c? mie zaraz w g?b? da?a raz i drugi, m?wi?c na mnie: „?e ty, Ъигшо, ?yd?wko, ty? za pana Fa?kowskiego za po?ern co chcia?a nosi?a i pod?o?nic? onego by?a." Ja z ?alu m?wi?am: „sama ty kurwa jeste? Siennick?, bo? za pana Ko?obockiego i w turmie siedzia?a."

Na dow?d aktora skargi ?wiadek 1-szy Chwe?ka Paw?owa Sykuncowa ?ona, pierwiej b?d?c sumieniem obowi?zana, a potym w te s?owa zezna?a: i? ja id?c od rzeki do domu, a? siedzi Filipicha pod chat? Semena Tracza, a sama Se-menicha przez okno patrzy. I jam tam?e, odpoczywaj?c, usiad?a tamt?dy, i Se-menicha, wyszedszy z chaty, mi?dzy nami usiad?a; i pocz?li rozmawia? to strony Kijowa, ?e zgorza?, to strony dzieci?cia, ?e kto? robi? z ciasta. W tym razie, przyszedszy do nas ?ona Jacka burmistrzowa, m?wi na to wszystko: „to nie prawda, co ludzie brzesz?, i ty. na mnie, kumo, powiadasz, ?ebym ja mia?a nies?uszne rzeczy czyni?." A Semenicha, wstawszy, m?wi: „abo? nie jam sama widzia?a, ?e ty syrwatlc? mi?dzy nogami, zakasawszy si?, myl?, i goto wam na to przysi?c." A ?ona burmistrzowa za to, porwawszy si?, pchn??a, tego nie widzia?am—czy uderzy?a, czy nie. A Semenicha wzajem do niej si? porwa?a i nazywa?a z?odziejk? Siennick?. Tedy za to, o?wiadczywszy sie, da?a mnie i Pilipisie po groszowi. Jam, grosz porzuciwszy na ziemi, posz?am do domu. Wi?cej tam co by?o—nie wiem. Na dow?d jeszcze ten?e ?wiadek przysi?g? wykona?.

Drugi ?wiadek—Mikity Winnika ?ona, pierwiej pod sumieniem zezna?a: i? jake?my siedzieli pod chat? z ?onkami Semena Tracza, gdzie pocz?li rozma-?e jakoby kto? mia? lepi? dzieci? z ciasta, i tam dalej rozmawiali?my z a? przyszedszy ?ona Jacka burmistrza, m?wi: „wszystko to nie prawda, tak w?a?nie jak i ty m?wisz na mnie nies?uszne rzeczy." Semenicha m?wi: „abo? nie prawda? jam sama widzia?a, ?e ty syrwatk? mi?dzy nogami my?a." Za to ?ona Jackowa w g?b?, razy dwa da?a i trzeci raz w g?ow?. Semenicha, jak si? porwa?a do niej, tedy ta? ?ona burmistrzowa jak pchn??a, i nogi Semenicha zadar?a. A ja tymczasem do rzeki do chust posz?a, i tam jak si? swarzyli, nie uwa?a?am tego i nie s?ysza?am wi?cej nic. Na dow?d ?wiadectwa ten ?wiadek poprzysi?g? przed nami urz?dem.

Trzeci ?wiadek—Anna Koleniak?wna Pilipowa Lebediukowa, wprz?d wykonawszy jurament, w te s?owa zezna?a: i? jake?my siedzieli pod chat? Semena Tracza i rozmawiali?my r??nie mi?dzy sobie, i spominali, ?e co? za cz?owiek lepi? z ciasta dzieci?,—w tym razie przyszedszy burmistrzowa m?wi: „czy to wszystko prawda? albo jak i ty, kumo, powiadasz na mnie nies?uszne rseczy." M?wi na to Semenicha: „albo nie prawda? ja sama to widzia?a, i gotowam przysi?g? poprawi?, ?e ty syrwatk? zciedziwszy w garnek, r?k? obmoczywszy, mi?dzy nogami tar?a razy kilka." M?wi na to burmistrzowa: „tobie nie dana wiara, ?ydowski narodzie." A Semenicha m?wi: „chyba tobie, ?e ty jeste? Siennicka i siedzia?a? w turmie za siano." Burmistrzowa da?a razy dwa w i w g?ow? obier?cz. A zatym, jak si? stali wadzi?, posz?am do domu. nie s?ysza?a.

iwiadek—Juskowa Olifirczukowa ?ona, wykonawszy przysi?g?, w te s?owa zezna?a: i?, moi ?askawi panowie, jake?my zeszli si? do kupy pod chat? Semena Tracza, by?o tam nas kilka, i rozmawiali?my z sob? r??nie. A? burmistrzowa, przyszedszy, m?wi: „wszystko nie prawda, tak w?a?nie jak ty, kumo, powiadasz na mnie nies?uszne rzeczy." M?wi Semenicha: „abo? nie prawda? i teraz powiadam, ?e ty syrwatk? mi?dzy nogami my?a." M?wi burmistrzowa: „a c?? na tym? ludsie i g?owy myj? swoim dobrem." I za to, porwawszy si? burmistrzowa w g?b? da?a razy dwa i w g?ow?. Semenicha porwa?a si? by?a do burmistrzowej,—nie dopu?ci?a jej, odepchn??a od siebie, i jedna drug? zniewa?a?a, kurw? nazywa?a, Semenicha burmistrzow?—Siennick?, a burmistrzowa m?wi: „a ty kurwa Fa?kowskiego."  A dalej   odszed?am od nich.

?wiadek od Semenowej Traczowej—Uliana, poprzysi?gszy, zezna?a: i? jak przybieg?a do mnie Semenicha, powiada: „?e burmistrzowa obieca?a mi da? syrwatki i posz?a do komory, ja spojrza?am, k?dy ma mi poda?. A? ona, zciez gark?w w garnek syrwatk?, podkasawszy si?, r?k? obmoczywszy, r?k? mi?dzy nogami my?a; co mam czyni? z tym?" M?wi? ja: „je?eli przyniesie, to wylej ?winiom." I prawda, moi ?askawi panowie, razu jednego mnie zast?piwszy w domu swoim, powiedzia?a: „?e? ty mi pokarm odebra?a," i porwawszy pasa mi kawa?ek ur?n??a.

S?d niniejszy, wys?uchawszy obodw?ch stron kontrowersyej, przychylaj?c si? do samej s?uszno?ci prawa pospolitego, i oraz wys?uchawszy ?wiadk?w, do kt?rych najbarziej stosuj?c si?, poniewa? nie pokaza?o si? z ?wiadectwa, aby jaki by? s?uszny dokument zadania pozwanej strome, tylko szczeg?lnie sama jedna strona aktorowa twierdz?c i dowodz?c pozwanej stronie zadaje, nie maj?c na to ludzi, kt?rzy to widzie? mogli,—zaczym my, urz?d, zwa?ywszy wszelk? okoliczno?? prawa pospolitego, kt?re tak pisze: „?e ka?dy ma by? bez dowodu s?usnego pozwany albo raczej w czym kolwiek poklepany cz?owiek bli?szy do odwodu,"—do kt?rego tenoru prawa stosuj?c si?, nakazujemy: aby pozwana strona, poniewa? si? nie poczuwa w zadaniu, samowt?r poprzysi?g?a, to m?? z ?on?, dnia 3 po dacie dekretu naszego; wyk?ad za? prawny z stron wy?o?ony umarza si?; po przysi?dze powinna strona jedna drug? przeprosi?; po przeproszeniu mia?a kt?ra strona co zadawa?, na takowe win? zak?adamy na urz?d i na zwierzchno?? zamkow?, po kop Litewskich 5. Kontenci obie strony.

Книга магистрата города Быжвы, годъ 1710—1725, М 1294; листъ 209.

29.

1719, марта 21. Распоряжение старостинскаго Каменецкаго суда.

Этимъ распоряжетемъ   подвергнута  пытк-Ь попадья   Евфросинія,   подозреваемая   въ причиненій ціюй местности различныхъ бідствій посредствомъ чародійства.

Actum Cameneci Podoliae in iudiciis burgrabialibus capitanealibus, die Sabbatho ante Dominicam Palmarum, anno Domini millesimo septingentesimo decimo nono.

Kt?re libera confessata przeczytawszy i one matura deliberatione zwa?ywszy, a poniewa? tu w naszym kraju ustawiczne dziej? si§ z?odziejstwa, rozboje, tak te? i czary, s?d za? staro?ci?ski Kamieniecki Podolski poniewa? nie mo?e si? informari, pomienione Pry?ke, popadie U?cieczk?, corporalem inqui-sitionem uznaje id?ue instanti, aby przez mistrza publicznego by?a turturowana per omnes tractus etiam admoto igne et pro executione ad officium dviii ad-vocatiale odsy?a, co exequi powinno sub paena banitionis perpetuae sumptu partis actore^e, decreti praesenti vigore.

Книга Каменецъ-ПодоАъекаго магистрата, годъ 1719—1799, №4562, листъ 174,1720, марта 15. Показаній свидетелей, собранный  Дубенскимъ   магистратомъ  осожженіи жителями   мЄстечка   Красилова    тодвадцатилітней   старухи   Проськи

Каплунки, заподозренной въ томъ, что она распространила моровую язву.

Roku 1720, dnia pi?tnastego Marca. Inkwizycya wywiedziona z dziesi?tnika Krasi?owskiego, imieniem Chwe?ka Winnika, z drugiego—Chwedora Mielnika, zi?cia Kap?unki, o spalenie tej?e Troski Kap?anki, maj?cej lat sto dwadzie?cia, pom?wionej o upierstwo, od mieszczan Krasi?owskich. Kt?rej inkwizycyej tenor nast?puje taki: Na zaczynaniu si? w mie?cie Krasi?owie powietrza, jak ludzie pocz?li umiera?, wzi??a si? rada mi?dzy posp?lstwem, a?eby szukali znachora alias wr??bita, od kt?regoby si? dowiedzieli przyczyny umierania ludzkiego. O kt?rym dowiedziawszy si?, wys?ali z mi?dzy siebie ordynowanych. A uczyniwszy jakie? podejrzenie na Pro?k? Kap??nk?, one w sekwestr powk?adali jej k?ody na szyj?, r?ce i nogi, i tak trzymali pod wart? swoj? do pi?tego dnia. O czym wiedzia? pan administrator tamejszy Stetkiewicz. A po-tym, za p?aczem i usiln? pro?b? dzieci, wnucz?t i zi?ci?w, gdzie jeden z nich chodzi? do pana administratora, nazwiskiem Chwedor Miernik, prosz?c, a?eby j? kaza? wypu?ci?, deklaruj?c dotrzymanie i stawienie onej, wypuszczono j?, kt?r? dzieci prawie za wp??umar?? od posp?lstwa z sekwestru odebrali. Wtym Chwedor Mielnik, zi?? Kap??nczyn, wzi?wszy ?on? swoje, dzieci? i t?? Kap??nk? teszcz? swoje, uciekli z miasta nad S?ucz do ?ugu. Wtym gromada Krasi-?owska wys?ali do wr??bita wzwy?wspomnionego Chwe?ka Winnika i z drugim Chwe?kiem Wojtkiem. Kt?rzy pos?ani, powr?ciwszy od wr??bita, wzbudzili pos-przeciwko Kap??nce. I tak zgromadziwszy si? ludzi bardzo wiele, wy-do ?ugu po t?? bia?og?owe, ordynowawszy z mi?dzy siebie ludzi czterech. 1 tak ci ordynowani, gwa?townie Kap??nk? i zi?cia jej Mielnika wsadziwszy na powo?, pod Krasi??w przywie?li. Gdzie, pod miasto przyjachawszy, przy dro1 gach krzy?owych zastali ludzi wiele zgromadzonych, czekaj?c na tych przypro-e. A wtym wzi?li do? zaraz kopa?, i chr?stu gotowo?? do palenia by?a. Kt?r? to Kap??nk?, z wozu zsadziwszy, nie pytaj?c j? o naj-rzesz—je?eli si? ten pomorek z jej przyczyny dzia?, albo nie, ani jej dawszy czasu do ?a?owania za grzechy, ani jej popa dla ostatniej dyspo-zycyi przyprowadziwszy, — prosto w do? wewlekli tam?e po same ramiona zili, a potym ziemi? osypali i mocno woko?o niej ziemi? dr?giem obili, tylko z troch? ramion na wierzchu zoztawiwszy; a wtym chr?stem oko?o i na wierzch g?owy ob?o?yli, i on chr?st zapalili. Podczas kt?rego palenia tej Kap??nki, Chwesko Winnik, dziesi?tnik, przypadszy do Chwedora Mielnika, zi?cia nieboszczki, kijem oko?o niego wykr?caj?c i zbytecznie ?aj?c, wed?ug swego upodobania, koniecznie nast?powa? o kamie? na Chwedora. Kt?ry to mielnik przymuszony gwa?townie, gdy? pi?ciu ludzi z nim pos?ano do m?yna, musia? wyj?? kamie? m?y?ski, i tym kamieniem przywiezionym to samo miejsce, gdzie spalili Kap?unk?, przywalili (przez co i pa?ska intrata, ze m?yna nale??ca, do tego czasu wakuje). Kt?r? Kap?unk? psy z pod kamienia, ile si? w g??b mogli doby?, jedli.

i, 2.

Specyfikacya ludzi, podanych prze/ dziesi?tnika Chwe?ka Winnika, kt?rzy byli okazy? do spalenia wzwy?mianowanej Kap?unki, tak ?ywych jako i umar?ych. Regestr i teraz ?yj?cych: Chwedor Eysenko, Chwedor Szponka, Andrzej Demianenko, Jliasz Dziekciarz, Charko Rze?nik, Wasyl Juchnowski, Dani?o Owade?, Semko Bu?ka, Andrzej Berezowski, Petro Berdniczek, Pro?ko Petren-ko, Ostop Wandyn, Decyk Kozaczek. Regestr pomar?ych: Stefan Bu?ka, Mi-cha?o Kozaczek w?jt, Kondrat Kiwajczuk, Prokop Kiwajczuk, Iclmat ?ysen-ko, Iwan ?ysenko, Matwiej Antonenko, Iwa?ko Wawaczenko, Chwe?ko Dami-anenko.

Ta inkwizycya z piecz?ci? i podpisami urz?dowych wydan? jest.

Книга Дубенскаю магистрата, Ж: 1343, годъ 1719—1749; лпстъ 11 на, обороты.

31.

1720, мая 6. Показаній свидітелей по ділу о причиненій   выкидыша   мЪщанкЪ Поповичевой.

Между прочими обстоятельствами  указано  на  симпатическое  ліченіе   ненормальной беременности.

Inkwizycya wywiedziona se strony Jana Skorobohatego o napa??,   poturbo-

niewiasty Stefanowej Popowiczowej, w roku 1720 dnia 6 Maja. ?wiadek pierwszy, Maryauna Dyduszycha, wdowa, ju? stara niewiasta, wykonawszy jurament, sezna?a: ?em ja sta?a w rynku zdaleka i widzia?am, ?e Iwan Skorobohaty co? do niewiasty Stefanowej ?ony m?wi?, a ona go pot??nie ?aja?a plugawemi s?owami, siedz?c za m?ko tam?e w rynku. A gdy d?ugo zniewa?a?a, tedy dragan do niej rzuci? si?, m?wi?c: „a p?ki? tego b?dzie'?" wzi?? on? niewiast? za ramie, m?wi?c: „chod? za wart?." Ona siedzia?a a ?aja?a. A wtym Skorobohaty rzek? do dragana: „daj pok?j, si? od tej napa?nicy." I tak dragan zaraz i odst?pi?, a ona, jak siedzia?a nad m?ko, tak i nie ruszy?a si?. Tam j? i odeszli Skorobohaty, a wi?cej ?adnej turbacyej iej nie by?o. I to m?wi?a ta? wdowa Dyduszycha, ?e ona mia?a defekt sw?j przed tym, o czym Turczenicha ?yd?wka powie, bo lepi wie o tym.

2.         Hapka Dmitrycha  te   s?owa, poprzysi?gszy,   zezna?a:  ?em  ja   widzia?a, kiedy Iwan Skorobohaty upomina?  si?   o   pob?r   u   Stefanowej   Popowiczowej ?ony, kt?ra pocz??a go ?aja? stoj?c przy ?yd?wce w rynku.   A   gdy   to   pos?ysza? dragan, ?e go ?aje, rzek?: „co za szelma,   nic nie   daje   i   ?aje!"   Na to rzek? Skorobohaty: „at, we? j? za wart?."   I   tak dragan j?  za  ramie  tylko wzio?, ma?o co i trzyma?, bo ona rzek?a: „id? do domu do m??a, a ja tu nie

mam ci czego da?." Tedy dragan on? i opu?ci?,  i  nic wi?cej jej   nie  czynili wtenczas.

3.         Bazyli Kowalski, ?o?nierz, ten kt?ry wzio?   by?  za  ramie  t?  niewiast?, przysi?g nale?ycie i zezna? to: i? ja szed?em   z poborc?  Skorobohatym   przez rynek i, obaczywszy Skorobohaty t? niewiast? Stefanow?, upomina? si? o pob?r.

Ona go pocz??a zniewa?a?, beszta? brzydko. A tak poborca Skorobohaty kaza? mi: „je?eli ona nic nie daje i jeszcze ?aje, we? j?, za wart?." Tedy ja, wziowszy j? za r?k?, poci?gno?em, m?wi?c: „chod? za wart?." Go widz?c ?yd?wki i drugie niewiasty pocz?li m?wi? mnie: „daj jej pok?j, bo to niewiasta ci??arna." Na co i poborca rzek? do mnie: „daj jej pok?j." A tak ja zaraz i opu?ci?em on? i odst?pi?em si?.

4.         Semen Szlachtycz przysi?g nale?ycie   i   zezna?: ?e,   bywszy  w   domu  u siebie, s?ysza? od swojej komornicy, ?e m?wi?a te s?owa:   „i?  ja s?ysza?am od baby Iwanichy te s?owa, ?e jakoby w niedziele pierwszo   postu wst?piwszy  na tym tygodniu, pszenic? czyli m?k? wioz?c upad?a i dzieci? wtedy w sobie zat?uk?a." A gdy ta Iwanicha baba przysz?a z motkami tka? p?utna do nich, tedy sie skar?y?a Stefaniche tej babie, ?e nie czuje w sobie dzieci?cia od upadnienia. Na co ona rzek?a: „a czemu? nie kaza?a,  ?eby   ciebie mtrggsiono do g?ry nogami, toby? dzieci? w sobie poczuta.'1

5.         Urodzona Maryanna S?awucina, wdowa, poprzysi?gszy,   zezna?a:   ?em ja s?ysza?a z ust Iwanichi Szwydkiej, ?e ona m?wi?a mnie:   „i?   darmo turbuj?." Owo wnet zezna sama Iwanicha, ta kt?ra wie o wszystkim,   i ta stoi teraz  w sieniach tu u waszeci?w, kt?ra m?wi?a, ?e w pierwszy   tydzie?   zepsoivala   w sobie potomka.

6.         A tak stanowszy Iwanicha Szwidka, przysi?gszy, zezna?a te s?owa: i? ja, maj?c motk?w osnowy na trzy hubki, posz?am do Stefana Popowicza, ?eby mnie wyrobi?. Gdzie, gdy bywszy, oddawszy osnow?, odesz?am z domu. A gdym  wysz?a z cha?upy, wysz?a za mno i ?ona Stefanowa, kt?ra pocz??a skar?y? si? w swoim defekcie, m?wi?c: „nieszcz??cie moje, ?e ja, wioz?c pszenice  do m?yna, upad?a   ci??ko, gdzie b?d?c brzemienn? zepsowa?am w sobie, i s?ysz?,   ?e   co? dziwnego   ive   mnie   dzieje   si§,  ?e ju? i materya niewie?cia odchodzi ze mnie przez   te tak   ci??kie upadnienie;   zmi?uj si?, matko, ratuj mnie!" Tedym zapyta?a: „jak   dawno?   tak   si?   zt?uk?a?"   Odpowiedzia?a:    „w   pierwszy wst?pny tydzie? to mi si? sta?o,   po zapustach na pierwszym tygodniu." Tedym rsek?a na to: „moja kochana, trzeba by?o zapobiega?  zawczasu   takiemu  spadkowi, i ?eby ciebie   kto   by?  przeiw?til   wed?ug   niewie?cich  sposob?w,   a   teraz i ja tobie   rady   da?  nie mog?." O co ona, st?kaj?c, westchn??a,   i   odeszli?my od siebie.. Jednak  najwi?cej    Turczynicha   stara   o   wszytkim   wie lepi, bo si? to tkn??o   i  do niej w tym defekcie. Co pod sumieniem zezna?a.

7.         Juskowa ?ona, pierwszego ma??e?stwa Samujlicha, zezna?a pod przysi?g?:?em ja dowiedzia?a si? o tym defekcie Stepanichi od babki, kt?ra tam babi?a, co ona najlepi zezna.

Книш Дубенскаю магистрата, Л? 1343, юдь 1719—1749; листь 14 1729, ноябрь. Обвиненіе въ чародійстві черезъ обливаніе.

Amio Domini 1729, mens? Novembri.

Mi?dzy uczciwemi: Stefanem, aktorem, a pozwanym Jurkiem, Ochrymczu-kami, ma???kami i bracio rodzonemi, stawaj?cemi stronami do s?du w?jtowskiego majdeburskiego, ratione tak liajpierwej wydania si? o wykurzenie i wymiecenie z domu, i chwalenie si? na brata starszego, pozwanego, i zawdanie st?w czarodziejskich i innych jeden drugiemu, in praesentia ludzi godnych, przeciwnej stronie.

S?d tedy w?jtowski majdeburski, stron onych kontrowersyi wys?uchawszy i one dobrze wyrozumiawszy, a poniewa? sam aktor wydaje si? w tym, s?d tedy jednak?e nie mog?c wzi?? fundamentu, nie maj?c ?wiadk?w dokumentalnych, tedy nakazuje: aby aktor Stefan odprzysi?g? si? za ?on? i teszcz? swoje z godnym wiary cz?owiekiem, jako ?ona i teszcza nie znaj? si? do czarodziejstwa, ani kogo nie namawiali obliwa? pozwanych, ani czarodziejstwa ?adnego nie czynili; co strony maj?, strzyma? i zadosy? uczyni? dnia 11 ejusdem praesentis, to jest w poniedzia?ek; a po wykonanym juramencie pozwany b?dzie powinien aktora zgodzi? z lud?mi, dawszy         *), a w niewywiedzeniu si? tego pod t?? win? skassowawszy wyk?ady,—co nakazujemy i stwierdzamy  dekretem Книга Каменецъ-Подольскаю магистрата, годъ 1729—1734, Л? 1968, страница 13.

33.

1729, ноября 22. Приговоръ Каменецкаго   магистрата,  присуждающей   міщанку Феську Чумаковую подвергнуть за чародійство тілесному наказаній) ста ударами.

Actum in praetorio dviii Camenecensi Podoliae in judiciis proconsulariorum consiliorum, feria tertia in crastino festi Praesentationis Beatissimae Virginis Mariae, anno Domini 1729.

In continuatione sprawy mi?dzy s?awetnym ?ukaszem ?asinskim, bednarzem у mieszczaninem Kamienieckim, aktorem, a pracowit? Fe?k? Andrzeiow? Czuma-z Buskich Folwark?w, oskar?on?. Poniewa? Andrzeiow? Czumakowa s?-przyzna?a, i?, wzi?wszy u aktora p?lgarca piwa у n??, tam?e w sieni nad sklepem z iak?? bia?og?ow? szepty robi?a: n?? w piwo maczai?c po schodach kapa?a у przymawiata, powiadaj?c, ?e to od gnilcu у bol?czek dla m??a swego, z rad? wspomnioney bia?og?owy, czyni?a. A tey bia?og?owy do s?du ni-nieyszego (iako iey dekretem,   w   tych?e   s?dach,   sabbatho  in   crastino

*) Въ рукописи не проставлено количество штрафа.

sancti Martini episcopi, anno praesentis ferowanym,  nakazano)  nie   stawi?a   у owszem zatai?a, у ?e i? nie nie wie—-firmiter twierdzi.

Przeto s?d ninieyszy, burmistrzowski, radziecki, Kamieniecki Podolski, za-biegai?c takowym przeciwko prawa Boskiego у ludzkiego szeptom, winn?, pracowit? Andrzeiow? Czumakow? byd? wynayduie, y, lubo by na inne wi?ksze zas?u?y?a kary, iednak, ?e strona aktorowa non urget, przeto s?d ninieyszy, ad mitiores paenas descendendo, uznaie. aby ta? Andrzeiowa Czumakow?, za pomieniony sw?y wyst?pek, plag sto kanczukami natychmiast odnios?a, у wi?cey^ pod surowym karaniem, podobnych szept?w poprzesta?a—nakazuie.

Книга Еаменецъ-Подолъскаго магистрата, годъ 1729—1734, Л? 4454;   листъ 23 на оборотп.

и.

1730, іюня 10. Показаній свидітелей, уличающія   крестьянку  Марину   Перистую въ томъ, что она, посредствомъ чародЪйства желала снискать ce6t расположеніе господь своихъ.

Здісь также помещены: протоколъ показаній,   отобранныхъ  у   обвиненной   по   этому ділу подъ пыткою, и приговоръ Кременецкаго магистрата, осуждающій   Перистую   на

смертную казнь.

Dzia?o si? w mie?cie Werby wielmo?nego   jego  mo?ci  pana ?ukasza J??o Malinskiego    1730, die   10   Junii, przed   s?awetnymi:   Bazylim  Paw?owiczem, Teodorem Furakiewiczem, burmistrzem,   Kondratem   ?urkowskim, przysi??nymi.

Inkwizycya, wywiedziona przez ?wiadk?w ni?ej wyra?onych, przeciwko obwinionej roboczej Motrunie cognomine Perystej.

Juramentem potwierdziwszy, primus testis—roboczy Chwedko B?jko i zezna?: poswarka sta?a si? mi?dzy synami tej?e Motruny a synami togo? i pobili si?. O czym pozywaj?c si? z sobo, ze dworu od wielmo?nej jej mo?ci dobrodziejki id?c z Ja?kiem i z Bojkiem i Wasylem Pecelem, nagania Chwe-dorycha Maryna nas, w dzie? poniedzia?kowy, i pyta si?: „zk?d idziecie?" Rzekli?my: „ze dworu." I wybaduj?c si? nas: „czyli?cie sko?czyli mi?dzy sob??" odpowiedzieli tej?e Marynie: „czy to tak sk?czy?!"—„Powiadam wam—poled-wie co b?dzie z tego." Bo my pior?c chusta z Chwedczych?, powiada?a nam, chwal?c si?: „imo?? dobrodziejk? mam w r?kach, gdyby mi jeszcze samego jego mo?ci uchodsi??" Na kt?re s?owa bojaryn o?wiadczy? si? nami, i Marynie: „?eby? nie zatai?a si?!" Rzek?a: „nie zataj? si? nigdy."

2.         Chwe?ka wdowa Korniycha zezna?a: pior?c chusta  z   t??  Maryn? nion?, zezna?a nam tak wielom chwal?c si?: „?e mam dobrodziejk?   w  r?kach swoich, gdyby mnie jeszcze jegomo?ci samego!"

3.         Roboczy Ja?ko Osi?ski, poprzysi?gszy, zezna?: s?ysza?em s?owa od Chwedczychi, ?e Motruna obwiniona powiada?a, chwal?c si?: „?e imo??,   dobrodziejk? mam w r?kach swoich, gdyby mi jeszcze jego mo?ci samego!" (to jest wielmo? mo?ci Mali?skiego).

4.         Chwedor roboczy zezna?   przysi?gszy: s?ysz?c   od   ?ony  swojej,   a   ?ona Chwedorowa s?ysza?a od Motruny tej?e obwinionej   po   kilka razy:   „jak w?osy b?dziesz mia?a na d?oni, to ty w ten czas   b?dziesz si? dobrze   mia?a  i c?rki swojej rozporz?dzisz." I te s?owa o imo?ci od Korniychy,  jako   sama  s?ysza?a od Motruny:  „?e mam imo?e w gar?ci, gdyby jeszcze samego jegomo?ci!"

5.         Pece?o Wasyl ?wiadek, tak?e przysi?gszy,   zezna?:   szedszy   ze   dworu z tymi? lud?mi inkwizytorami wieczorem,  zezna?a przedemn?,  jako chwali?a si? Motruna Perysta:   „?e ju? imo?? w r?kack swoich,   gdyby mi jeszcze   samego jegomo?ci, tobym tylko samego Pana Boga ba?abym si?". A co na mnie chwali?a si? sama Motrunicha:   „jak go?a d?o? twoja,   tak go?o   i   czysto b?dziesz si? mia?". I po kilakro? razy chwali?a si? na mnie.

Konfessata dobrowolna tej?e obwinionej Motruny: Zezna?a: „dufam w Panu Bogu i w jegomo?ci i w imo??, byle na mi? miesi?c ?wieci?, a gwiazdy kotem ob?en?, to tym ?wiadkom m?wi?am: „posy?a?am syna do Ochmatkowa, zk?d jeste?my, o ludzi o wyw?d ten i zawdanie te, i boj? si?, ?eby tam syna nie zatrzymano". To jeszcze zezna?a: „cho? si? przyznam si?, cho? si? ni znam, jednakowo mnie zgin??".

A poniewa? ta? obwiniona Motruna Perysta nic na dobrowolnych konfessa-tach nie zezna?a, a dowodz?c ?wiadk?w pi?ciu juramentem   potwierdziwszy,   i dowodz?, nie z ankoru ?adnego, — przeto s?d majdeburyi Krzemienieckiej ska ?uje on? Motrun? na konfessata korporalne,   dla skuteczno?ci wi?kszej,   przez swego, Marcina Krzy?a?skiego, i z>

Konfessata   korporalne   tej?e   Motruny. Za pierwszym poci?gnieniem nic nie zezna?a,   tylko Panem Bogiem ?wis

si?: „czar?w ?adnych nie znam i nie m?wi?am o imo?ci, tylko plotki to wszystko z Korniychy". Za drugim — to? samo. Za trzecim poci?gnieniem to? samo. Za pierwszym przyci?nieniem ognia: „nic a nic nie wiem". Za drugim: „nie znam ?adnych czar?w"; i trzecim: „nic a nic do czar?w nie znam si?, cho? mie zpieczcie i zetnicie — nie przyznam si?.

B?d?c na konfessatach korporalnych obwiniona Matwiycha Motruna, Perysta przezwiskiem, wdowa, poddana wielmo?nego jego mo?ci pana ?ukasza J??o Mali?skiego, cze?nika Wiskiego, strony czarodziejstwa, o kt?rym sama zezna?a przed bia?og?owami tak wielu, jako przez inkwizycy? poprzysi??on? czterech gospodarz?w osiad?ych, s?dziwych i godnych, a pi?ta wdowa Chwedora Kor-niycha, Chwedko B?jko, Ja?ko Osinski, roboczy Chwedor, Wasyl Pece?o, zgadzaj?c si? s?owo w s?owo wed?ug inkwizycyej ni?ej opisanej, zeznawszy ta? obwiniona Motruna: „?e mam swoje imo?? dobrodziejk? w r?kach, jeszcze gdyby mnie samego jegomo?ci", a zeznawszy na dobrowolnych konfessatach przed nami urz?dem i ca?? gromad?: „cho? si? przyznam, cho? nie przyznam, to jednakowo mnie zgin??",— co my s?d majdeburyi Krzemienieckiej zwa?ywszy, opiniej Saxonu Majdeburskiego i inkwizycyej poprzysi??onej, przeto, za t? win? i gro?enie na wielmo?nych   ich mo?ci?w swoich  pan?w skazujemy gard?em kara?, to jest mieczem ?ci?? przez mistrza swego publicznego, Marcina Krzy?anskiego, dnia jedynastego tego? miesi?ca.

Книга Крсмснецкаю магистрата, N: 1968, юдъ 1739—1734, страница 56.

35.

1731, февраля 28. Приговоръ Барскаго замковаго суда  о взаимныхъ  оскорбле-шяхъ между дворянами Гальчинскимъ и Новосельскимъ.

Ноносельсігій подаль поводъ къ враждЬ, похваляясь,  что   оиъ   могъ бы  вступить   въ любовную еиязь съ женою Гальчиаскаго,  причемъ сьумііль   бы усыпить подозритель ность мужа посредством!, порошка чемерицы.

Anno 1731, die '28 Februarii.

Mi?dzy jm. р. Bazylim   Nowosielskim,   powodem,   z jednej,    a   urodzonym jm p. Hreliorym Halczy?skim,   pozwanym,   z drugiej strony,   sprawa do o to: i? jm. p. Halczy?ski,   pozwany,   szabl? wyci??   g?b?

a to z tej racyi, ?e pan Nowosielski pos?dzi? ?on? pozwanego, m?wi?c: „?e gdyby pani Halczy?ska tera?niejsza w Popowcach mieszka?a, pewniebym oszuka? jej m??a, i czyni?bym z ni? to, co mi si? podoba, a do tego da?bym mu czemierzycy e przyprawami, ?eby on o niczym nie wiedzia?". Jak si? tedy dowiedzia? p. Halczy?ski, poty szuka? sposobu do pomsty, p?ki nie por?ba? pana Nowosielskiego.

S?d tedy tera?niejszy kontrowersyi stron obydw?ch wys?uchawszy, jego mo?? pana Halczyuskiego winnym by? uznaje, i za takowy nienale?yty post?pek, za poranienie pana Nowosielskiego, cerulika zast?pi? i ugodzi? powinien, ?eby p. Nowosielski by? zagojony; za poczynione za? wiolencye i ha?asy nies?uszne, jego mo?? pan Halczynski na zamek, alias s?dowi swemu, grzywien Polskich 15 po przeczytanym dekrecie zap?aci? powinien, -moc? niniejszego dekretu.

Книга замковаю Барскаго суда, № 5684, юдъ 1731—1732, листь 36.

36.

1731,  апрЪля ЗО.   Обвиненіе въ чарод%йств% мЪщанъ Хилькевичей м%щаниномъ Леончикомъ, утверждавшим-ь,  что Хилькевичи подбрасывали соръ на его дворъ,

съ ц%лью причинить ему вредъ колдовствомъ.

Dzia?o si? na ratuszu miasta jego kr?lewskiej mo?ci Krzemie?ca, 1731, die 20 Aprilis, przed s?awetnymi: Bazylim Paw?owiczem, lentwojtem, Teodorem Jerozolimcem, bormistrzem. Semionem Jakielewiczem, bormistrzem, Janem Marczenkiem, Leontym, Mikito — rajcami, Marcinem Zacharczykiem, przy-si??nym.

W sprawie akcyej mi?dzy s?awetnymi: Janem, Leonczykiem, aktorami, ma??onkami personaliter, a pozwanymi: ucz?ciw? Trocych? Chilkiewiczow?, wdowa., Demianem, synem, personaliter, a to ratione porzucenia ?miecia з domu Chi?kiewicz?w przez c?rk? w leciech dwana?ci; a ?e dowiedziawszy si? matka Trocycha, tedy te ?miecie zabra?a z gruntu i podw?rka s?awetnych aktor?w, w czym strona pozwana submittuje si? ca?ym domem odwie?? si? juramen-tem — jako z swywoli porzucone by?o ?miecie, a nie ?adnej namowy a czaro-m ?adnego.

tedy majdeburski, kontrowersyej stron wys?uchawszy i one dobrze wyrozumiawszy, zezwala stronie pozwanej juramentem odwie?? si? po Przewodnej niedzieli we ?rod?,—jako nie z namowy ani dla ?adnych z?ych uczynk?w by?o porzucone; a za nachodzenie do domu Demiana s?awetnego aktor?w i za uie-ucz?ciwe poslikowanie ?ony aktora, — tedy teraz instanty przeprosi? i wyk?ady prawne nagrodzi? aktorowi; a ?e strona oboja nie maj?c przegrodzonego po-tedy powinni p?ot postanowi? sobie zobopolnie. Co wszystko strony uczyni? oboja, sprzeciwieniu si? dekretu niniejszego pod win?, grzywien czterech na urz?d ca?y majdeburski, — moco dekretu nakazujemy i my. Tedy strona pozwana, nie kontentuj?c si? dekretem, a to ?e nie wali tych s??w, od kt?rych juramentem tak?e chc?c odwie?? si?, i prosi?a o appellacy?, kt?rym s?d tej appellacyi zezwoli? do terminu naznaczonego i ze-J?zef Malinowski, w?jt dziedziczny Krzemieniecki.

Книга Кременецкаго магистрата, Ж" 1968, годъ 1729—1734, страница 103.

37.

1732,   Іюля 14.   Жалоба м%щанъ Етневичовъ на міщанку Анастасію Залісскую о томъ, что она, состоя съ ними въ тяжб*, публично похвалялась,  что иожетъ

посредствомъ чародійства лишить ихъ жизни   и здоровья.

Dzia?o si? na ratuszu miasta jego kr?lewskiej mo?ci Krzemie?ca, 1732, die 14 Julii, przed s?awetnemi: Teodorem Furakiewiczem bormistrzem, Teodorem, Jerozolimcem, Janem Marczenkiem, Leontym, Mikito—rajcami, Andrzejem Pa-w?owiczem przysi??nym.

Stanowszy oczewi?cie przed urz?dem i aktami magdeburskiemi Krzemie-nieckiemi s?awetna Ludwika Adamowa Jetkiewiczowa, nomine m??a swego protestuj?c si? solenniter naprzeciwko macochi swojej, zostaj?cej wdowie po swoim zmar?ym, Anastazyej Zaleskiej secundo voto, kt?ra, chwal?c si? i je gro??c, takim sposobem: miawszy zapis na grunt pewny od ojca sweg pami?ci w posagu, tedy ta? macocha upieraj?c si? w ten grunt i pozywaj?c do dworu, w czym chwal?c si? publice przed lud?mi na gospodzie u Srola: „?em pierwszy dawszy pozef Adamowi—zachorowa?, drugi dawszy — r?k? z?ama?, a jak trzeci dam pozef, tedy ju? szyj? z?amie11; i nie taj?c si? oczewi?cie, jako s?ysz?c ucz?ciwy Alexander Klimczuk zezna?, i posy?aj?c s?awetnego Andrzeja Paw?owicza pizysi??nego do Klimczuka i ?yd?wki Srolichi to? samo zezna?: „jeszcze same Adamowe b?dzie kr?ci?o i ?ama?o". Co protestanci ma??onkowie, przestrzegaj?c zdrowia et ulterioris vitae suae,   protestowali si? ite rum ataue iterum naprzeciw macochi swojej; co jest zapisano dla pami?ci i zdania dworskiego za dzier?awy wielmo?nego jego mo?ci pana Antoniego Krzu-ckiego, dzier?awcy Krzemienieckiego.

Книга Е^еменецкаю магистрата, № 1968; мдъ 1729—1/34, страница 186.

38.

1732,   октября 1.   Діло по обвиненію міщанки Анны Дембской солдатомъ Степаномъ Гембаржевснимъ въ томъ, что она причинила ему болізнь,   развішивая на его заборі каное-то истертое зілье.

Die I Octobris, 1732 anno.

Na urz?dzie majdeburyi Dubie?skiej, przede mn?, Piotrem Antonim Pi?t-kowskim, w?jtem majdeburyi, przy bytno?ci pana Franciszka Kruszwickiego, mi?dzy Stefanem G?barzowskim, regimentu zamkowego ?o?nierzem 3j, a Andrzejem D?mbskim i ?on? jego Ann?, z przedmie?cia Surmickie-go obywatelami, z drugiej strony, o podejrzenie i inwektyw? oczarowania domu Stefana G?barzowskiego i jego samego przez Ann? Andrzeja D?bski< zio?ami, agitowa?a si? sprawa tym sposobem: i? jakoby, ju? temu kilka, matka Andrzeja D?bskiego, a ?wiekrucha ?ony jego Anny, imieniem Tekla, zawo?awszy przez p?ot ?ony Stefana G?barzowskiego, te formalia wyrzek?a: „Hapko, nie wydaj mi? z tego sekretu, moja synowa Anna UuMa ziele i na plot poMadla od twego domu, a nie k?ad?a od kowalowego". Te Hapka ?ona G?barzowskiego pos?yszawszy, m??owi swemu Stefanowi ( skiemu opowiedzia?a, kt?ry widz?c ziele po p?ocie roz?o?one, lud?mi obwi?d?, o?wiadczaj?c si? niemi, a potym widz?c si? s?abym na ciele, a przez niedziel siedm, jako powiada, nie mog?c prey?? do siebie, suspikuje na Ann? Andrzeja D?bskiego ?on?, i? z okazyi tego ziela да p?ocie od domu jego pok?adzionego choruje; w czym, za zleceniem zwierzchno?ci zamkowej, przypozwa? Ann? Andrzeja D?bskiego ?on? wyra?ony Stefan G?barzowski do s?du majdeburyi Dubie?skiej.

S?d tedy miejski Dubie?ski majdeburski, przy stanowieniu si? stron obodw?ch, tak Stefana G?barzowskiego, aktorowej, jako Andrzeja D?bskiego i ?ony jego Anny, ob?a?owanej, zwa?aj?c kontrowersy? mi?dzy niemi, inkwizycyi z ludzi Stefana G?barzowskiego, kt?remi obwodzi? ziele po p?ocie roz?o?one przez ?on? D?bskiego od domu jego, wys?uclia?. Po wys?uchanej z tych ludzi inkwizycyi, nie mog?c mie? z nich dokument?w o suspicyi czarownictwa na ?on? Andrzeja D?bskiego przez Stefana G?barzowskiego, ?o?nierza, wzniesionej,—nakaza? stawi? tak ?wiekruch?, Anny Andrzeja D?bskiego ?ony, imieniem Tekl?, jako i ?on? G?barzowskiego aktora, imieniem Hapk?. Przy stanowieniu si? tych obodw?ch u s?du, Hapka ?ona Stefana G?barzowskiego naocznie ?wiekrze ?ony Andrzeja D?bskiego, imieniem Tekli, domawia?a formalibus: „?e ty mnie te s?owa m?wi?a: Hnpko, moja synowa pot?uk?a ziele, i nie po?o?y?a na

p?ocie od kowala, tylko od twego domu na p?ocie roz?o?y?a, nie wydaj mi?".

I, 2       26

Czemu Tekla, ?wiekra Anny, Andrzeja D?bskiego ?ony, neguj?c to, wyrzek?a: „?e ja nie m?wi?am tych s??w, ale tylko te jedynie: ?e moja synowa t?uk?a gorczyce dla dzieci?cia sivego chorego". Do czego i Anna Andrzeja D?bskiego ?ona ustawicznie przed s?dem allegowa?a si? i exkuzowa?a, i? gorczyc? dla chorego dzieci?cia pot?uk?szy, ?e suroiva by?a, roz?o?y?am po p?ocie dla wy-schnienia. Na co gorliwie pod sumieniem tak ona, jako i jej m?? Andrzej D?b-ski submittowali si?.

S?d tedy w tej sprawie wys?uchawszy kontrowersyi i ona dobrze wyrozumiawszy, poniewa? ?adnego dokumentu s?usznego Stefan G?barzowski, aktor, ku suspicyi oczarowania jego samego i domu jego naprzeciw Annie ?onie D?bskiego, ob?a?owanej, ani z ludzi ani z ?adnych przyczyn nie produkuje, i lubo ?wiadki stawi?, tedy ci tylko to przyznali, ?e widzieli jakie? ziele pot?uczone a po p?ocie roz?o?one, — tak decyduje: aby Anna, Andrzeja D?bskiego ?ona, od suspicyi czarownictwa juramentem si? odwiod?a w t? rot?: jako nie msze ziele tylko gorczyc? dla chorego dzieci?cia t?uk?a i nim smarowa?a;, nie na ?adne czary i z?e rzeczy na p?ocie od domu Stefana rozk?ada?a, tylko aby ta gorczyca wysch?a. Tudzie?, aby Tekla, ?wiekra Anny ?ony odprzysi?g?a w ten spos?b: jako nie m?wi?a tych s??w: ?e sy-moja ziele t?uk?a i nie k?ad?a od domu kowalowego tylko od twego, nie wydaj mi?,—ale te szczeg?lnie: ?e synowa moja gorczyc? t?uk?a dla dzieci?cia swego chorego. Te juramenta s?d na dzie? trzeci praesentis, to jest na pi?tek zachowuje. A po wykonanych juramentach Anna, ?ona D?bskiego, od suspicyi takowych wolna zostanie z ?wiekr? swoj? Tekl?; strona za? aktorowa, Stefan G?barzowski, za objekcy? tej suspicyi czarownictwa Ann? Andrzeja D?bskiego ?on? i Andrzeja D?bskiego samego przeprosi? powinna b?dzie, moc? dekretu. Wed?ug tego dekretu strona pozwana gotowa by?a do wype?nienia jurament?w na oznaczonym terminie, ale strona aktorowa te? juramenta

Книга Дубенскаю магистрата, № 1343, годъ 1719 — 1749, листъ 74

39.

1733, января 25.   Приговоръ каптуроваго суда Подольска™ воеводства,   осуж-дающій 12 ЧЄЛОВЬІГЬ крестьянъ   на смертную казнь  и   на   крЪпостныя   работы

за разбой.

Между прочимъ определено отдать подъ судъ ыать троихъ изъ приговоренныхъ  за то, что она оказала ПОМОІЦЕ> иреднріятію сыновей посредотвомъ какихъ-то заклинаній.

Actum feria 5 post fcstum sanctae Agnetis ргохіта, anno 1733.

Inter magnificum Stadnicki et statuendos comparitio ut supra. Judicium terrestre Podolise, post eductas ita?ue in?uisitiones supra iucorruptionem tes-tium per generosum Antonium Puchalski comprobatas, ad lectionem earundem condescendit, ?uibus lectis et per omnes circumstantias examinatis, quoniam tam ex confessatis libere depositis luculenter probantur laboriosi Jacko Trojan-czuk ex occasione ademptionis fundo rum  aratilium,   ad  casam  post  nobi?em Terlecki derelictorum, cum olim laborioso Ostap, advocato Ro?ycanensi, con tentiones fre?uentasse, laboriosus Fedor Trojan incarceratus mediationem prae-tensam filio suo interdixisse, imo saepe saepius eidem Ostap, advocato, inter-fectionem minasse; Fedor Ko?omyjec incarceratus, Miko?a Parobek, tum Wa?-ko, Mko?a gener pastoris, et Sawka, jam demortuus, Semen, Jwan et Miko?a tres germani, adhibita guadam incantationc a matrc ma, de bonis Hryniowce, amio immediate preterito 1732, die nona Aprilis, nocte profunda, casam labo-riosi Ostap, advocati Ro?ycensis et Anastasiae Ozochtorowna conjugum irruisse, eosdem?ue secure cubantes memoratus Fedor Ko?omyjec laboriosum Ostapa cuspide per varia corporis membra confodisse, caput ejusdem per repetitos ictus crudeliter amputasse, pectus, mamillas concussisse, laboriosae Anastasiae, ejusdem consortis, verticem capitis cum tractione ossium concussisse, in medio spinae dorsi vulnus inflixisse, latus inter costas cuspidis ali?uot visibus confodisse, et utros?ue conjuges crudelissime e vivis sustulisse, ad extremum cor-pus exsangue Anastasiae W?jtowa cinere et carbonibus conspersisse, post pa-tratum?ue scelus nefandum in domo Fedora Trojana crematum potasse et manus eodem cremato lavisse, res varias intercepisse et depraedasse, laborio-sos Lesko Stadnik, Luka, Michaj?o Trojanczuk et Jacko Trojanczuk licet in parte sciyerint, curiaj non detulisse, imo inter se celasse. Proinde punibiles omnes et ?uidem: laboriosos Fedora Trojana, capite plectendum, Fedora Ko?o-' myjca, Miko?e Parobka de bonis Ro?yczna, Wa?ka, Niko?? generum Pastucha Semena, Iwana et Niko?? tres germanos vivos dilaniandos, et per partes palis affigendos, per publicum?ue ministrum exequendos, et, ubicun?ue reperivi po-terint, captivandos declarat, et ad judicium civile pro attentandis praemissis remitt?t. Jam vero Leska Stadnika, Luk?, Micha j?a et Jacka Trojanczuka ad publicos carceres exercendosque labores circa fortalitium Camenecensium per spatium unius anni continuandos assignat, et tam circa ingressum, quam egres-sum, centum fustibus coram cancellaria castigando sententiat. Cuoniam vero mater Semena, Iwana et Nikoly in bonis Hryniowce commanens, fautoratum guoddam illicitwm flliis auis praebuisse deducitiir, proinde, suspensis et con-servatis in?uisitionibus, decernit. ?uatenus pars actorea pro statuitioue memo-ratae retulae ordinaria juris via agat et prose?uatur.

Книга каптуровыхъ судочъ Подольского воеводства,   М 3645,   годъ 1724 — 1737, листг 54 на оборотп.

40.

1733, мая 7. Жалоба дворянъ: Стефана и Эеофилы Верповскихъ на дворянъ Луку и Анастасію Ярмолинскихъ о тоиъ, что они причиняють истцамъ разныя обиды и,   между   прочимъ,   похваляются   причинить   имъ  смерть  посредствомъ

чародійства.

Boku tysi?c siedmset trzydziestego trzeciego, miesi?ca Maja si?dmego dnia.

Na urz?dzie grodzkim w zamku jego kr?lewskiej mo?ci Owruckim,   przede mn?,, Janem  Niewmirzyckim,   vicesregentem i namie?nikiem protunc grodzkim Owruckim, i xi?gami niniejszemi, grodzkiemi Owruckiemi, comp&rens persona-liter urodzony jego mo?? pan Stefan Zuszczenko Werpowski, swym i urodzonej jej mo?ci pani Teofili ?ukowskiego Werpowskiej, ma??onki swej, imieniem, przeciwko urodzonym ich mo?ciom panom: ?ukaszowi i Anastazji Kobylinskie-go Jarmoli?skim, ma??onkom, soleuniter ?wiadczy? i protestowa? si? w ten ni?ej opisany spos?b i o to: i? ich mo?? ob?a?owani, osobliwie sama pani Jar-molska, b?d?c do ustawicznych k??tni, niesnasek mi?dzy spokojnym s?siedztwem i wiolencyi przyzwyczajona, maj?c te? pob?a?anie od braci swoich, przed tym nefanda scelera pope?niaj?cych, niepojednokro? na wie? Werp?, domy ich pan?w Jannolskich i Werpowskich, cum vario armorum genere na-i dalej w swojej nie ustaj?c zawzi?to?ci, co raz na dom compa-rentes violenter nabiega, drzwi i okna w izbach wybija, protestant?w s?owami nieprzystojnemi, honorowi szlacheckiemu wielce, szkodz?eemi, taje, beszta, dyf-famuje, z?odziejstwa (czego nigdy dokaza? nie mo?e) zadaje, co mo?e mie? si? na ca?? wie? krzyczy, r??ne kalumnie, napa?ci wymy?la, przed r??nemi lud?mi honor szczypie, czarodziejstwem nieisywi? i wykorzeni? przechwala si§, nim za? to nast?pi? mo?e, sama osob? swoj? i braci swych, zabiciem gdziekolwiek spo-tkawszy odgra?a, owo zgo?a niezno?ne, czasu prawa inkwizycj? dowiedzione, pope?nia oppressye; nadto jeszcze, svum factum in alios retor?ueado, illicite przez pozwy swoje ich mo?? ob?a?owani protestant?w opisuj?, punkta nieprawdziwe dok?adaj?, do szk?d i koszt?w prawnych przyprowadzaj?. O co wszystko, ut praemissum est, idem «omparens suo et nomine ?uoruni supra iterum ite-rum?ue ?wiadcz?c i protestuj?c si?, salwam meliorationem zostawi?, i prawnie

0          to czyni? niezaniecha? deklarowawszy si?,   o przyj?cie jej do akt prosi?,   co

1          otrzyma?, f Stefan

Книга іродская Овруцэсня,   записовая и поточная,   М 3283,   годъ .1738 -1734, лигтъ 393.

41.

1733,   мая 17.   Жалоба міщанки Екатерины Гломбовичевой   на   міщанку Елану Козицкую о томъ,   что последняя,   въ досаді,   что ея женихъ  измЪнилъ ей и женился на Гломбсвской,   прокляла его   и тЬмъ причинила ему смертельную болізнь, похваляясь притомъ, что онъ скоро умретъ.

Actum Cameneci Podoliae in judiciis proconsulariorum consiliorum, sabbatho post domiuicam Exaudi ргохіюо, anuo Domini 1733,

Katarzyn? G?ombowiczow?, mieszczk? Kamienieck?, w. assystencyi pana Micha?a Gidla, aktork?, osobi?cie, a s?awetn? Helen? Kozic-k?, wdow?, mieszczk? Kamienieck?, pozwan?, itidem osobi?cie. Proponowa?a aktorka, i? pozwana z m??em jej, jeszcze jak by? m?odzianem, maj?c jak?? przyja?? czyli konkurrency?, ?e nie j? ale tera?niejsz? aktork? poj?? za ma??onk?, zaraz po szlubie przed r??nemi lud?mi ma??onka aktorki przeklina?a i i?e nied?ugo syc ma odkazywa?a; jako? teraz zostaje tej?e aktorki ma??onek na .?miertelnym ?o?u.   Pozwana odpowiada,   i? to prawda,   ?e  go  przeklina?a, bo jej s?owa nie dotrzyma?, przez kilka lat uwodz?c i chleb jej jedz?c, innych konkurrent?w z jego? okazyi upu?ci?a, ale s?abo?ci jego nie jest ?adn?, okazy?.

S?d niniejszy burmistrzowski, radziecki, Kamieniecki-Podolski, stron contro-wersyi wys?uchawszy, potrzebn?, byd? uznaje in?uizycy?, kt?r? obiedwie strony maj? wyprowadzi? na przysz?e s?dy, pod terminem zawitym.

Книга Еаменіщг-ТІодольскаї" магистрата, юдь 1729 — 1734, M' 4454, листь 264.

42.

1736, марта 2. Приговоръ Баренаго замковаго суда по ділу между дворянами Самуиломъ Галузинскимъ и Иваномъ Ннышемъ-Лопатинскимъ о  покражі вола и

о чародійстві.

Dzia?o si? w zamku Barskim, roku Pa?skiego 1736, miesi?ca Marca 2 dnia.

Miedzy szlachetnym Janem Knyszem-?jOpaty?skiin, aktorem, z jednej, osobi?cie, swoim i syn?w swoich imieniem, pracowitym Trochimem Jaikaszenkem, Kuyszowym zi?ciem, itidem aktorem, w dobrach Ha?uzi?cach mieszkaj?cenii, a urodzonym im. p. Samuelem Miko?ajenkem Ha?uziuskim, d?br wsi Ha?uziniec pewnej cz??ci dziedzicem, pozwanym, z drugiej strony, sprawa i akcya do s?du pu?kownikowskiego i ekonomskiego ordynacyi Barskiej, mi?dzy stronami zachodz?c?, w ni?ej opisany spos?b i o to: i? strony obedwie, tak aktorowa jako i pozwana, wzajemne pozadawa?y sobie kalumnie.

Zaczyni sad pu?kownikowski   i   ekonomski,   kontrowersyi   stron  obodw?ch wys?uchawszy, nakazuje stronie pozwanej,  to jest urodzonemu jm p. Samuelowi Miko?ajenkowi Ha?uzi?skiemu:   aby ?wiadk?w starych,   wiary   godnych,   na poniedzia?ek przysz?y,   to  jest na dzie? 5 miesi?ca  Marca   w  roku tera?niejszym, 1736. przypadaj?cy,   o zadanie Knyszowi, ?onie jego,   synom   i Trochimowi Knysza, i pierwszemu na imi? Wasylowi Herabos zi?ciowi, opisanych punkt?w do s?du reprodukowanych,   pod banicy? wieczn?   i grzy nami zamkowemi,   dowodzi? czary   dla lepszej   informacji   s?du   swego,   moc? niniejszego dekretu.   A ?e na terminie wy?ej wyra?onym strony   obedwie   stan?li, i ?wiadk?w pozwana strona, to jest urodzony jm. p. Samuel Miko?ajenko Ha?uzi?ski, pozwany, wed?ug dekretu stawi?, zaczyni zadosy? judicato uczyni?. ?e za? pomieniony urodzony jm p. Samuel Ha?uzi?ski,  wed?ug wydanego pozwu swego,   na s?dy pu?kownikowskie ordynacyi Barskiej,   na instancy? swoj?, urodzonym ich mo?ciom panom:   Wojciechowi Sieczy?skiemu,   d?br Ha?uziniec pewnej cz??ci dziedzicowi, Janowi Wasiuty?skiemu,   Samuelowi Janenkowi Ha?uzi?skiemu, J?zefowi Wojciechowskiemu,   de actu et data onej zeznanej rela-cyi w zamku Barskim,   roku 1736 miesi?ca Marca  5 dnia,   przez   opatrznego wo?nego Bazylego Chodzi?skiego, akt?w niniejszych apparytora, o zadane czary Jwana Knysza starego ?onie i synowi ich, na ?mie Romanowi,   w dobrach Ha-?uzi?cach mieszkaj?cym, za gubernii natenczas wielmo?nego jm. pana Skowronskiego, cze?nika Smole?skiego, jakowych ?wiadk?w godnej wiary stawi?, ?e natenczas byli i s?yszeli o wytrg?sienin czar?w u starej Knyszychi i syna jej Romana, i bicie ouego kauczukami, wed?ug opisanych punkt?w, przez jm. pana Samuela Miko?ajenka Ha?uzinskiego podanych, i r?k? jego w?asn? podpisanych, sprowadzi?; na kt?rym terminie, ?e Knysz stary — Jan ?opaty?ski, z synami swemi i zi?ciem, na imi? Trochimem. pomienionych ?wiadk?w in accessorio excypowali i na onych nie pozwolili, daj?c racy?, ?e ci ?wiadkowie ?wiadczy? nie mog?, poniewa? i oni wed?ug opisanych punkt?w, przez jego mo?ci pana Ha?uzi?skiego podanych, maj? jakowo? pretensj?.

Przeto s?d, non intrando in cognitionem w tej sprawie, salvam agendi viam z Janem Knyszem, ?on? jego, synami i zi?ciem Trochimem do rozs?dzenia si? mi?dzy sob? w s?dach tutejszych zamku Barskiego zostawuje; in negotio vero principali, stronom rospierac si? nakazuje; a w rospieraniu ten?e s?d pu?kow-ПІкошкі і ekonomski, uwa?aj?c de libera matura?ue deliberatione stron obo-dw?ch koiitrowersyi, tudzie? zapatrzywszy si? na ?wiadectwa dwojakie J?drzeja Sochackiego, et ?uidem pierwszego, de actu et data onego w zamku Barskim dnia 13 miesi?ca Decembris roku 1735, ?e Troehim na imi?, Knysz?w zi??, mia? ukra?? wo?u w?asnego urodzonego jego mo?ci pana Samuela Ha?uzinskie go, powt?rnego ?wiadectwa tego? J?drzeja Sochackiego cum proclamatione, de actu et data onego, dnia 30 miesi?ca Grudnia roku 1735, tu, w grodzie zamku Barskim zeznanego, i r?ko w?asn? obedwie ?wiadectwa znakiem krzy?a ?wi?tego podpisanych, reklamuj?c powt?rnym ?wiadectwem, ?e by? skorumpowany od urodzonego jm, pana. Samuela Ha?uzi?skiego; ?e tedy dekret pu?kow-nikowski ordynacji Barskiej eo nomine nast?pi? de actu et data ejus w zamku Barskim, roku 1736, miesi?ca Stycznia 30 dnia, zapatrzywszy si? na ?widectwa J?drzeja Sochackiego co raz to insze, i pomienionego Sochackiego na korpo-ralne konfessata destynowa?, a?eby od pomienionego dekretu za niedziel dwie przez mistrza publicznego by? ci?gniony, dla tego, ?eby zezna?, kt?re jest prawdziwe ?wiadectwo, dla lepszej informacyi s?du, je?eli by? na to korumpowany czyli nie; a ?e z tego? J?drzeja Sochackiego na korporalnych konfessa-tach, przy urz?dzie miejskim Barskim, de actu et data onych die 3 Februarii 1736 anno, pokaza?o si?, ?e by? nakorumpowany od jego mo?ci pana Samuela Ha?uzinskiego, pro ut fusius w sobie opiewaj? konfessata, strona za? pozwana, zadawszy punktami swemi, to jest jego mo?? pan Ha?uzi?ski, czary Knyszowej ?onie, synowi Romanowi Knyszowemu synowi (o co salva jest zostawiona) i ultza do odprzysi??enia samotrze? przed s?dem swym zabiera si?, daj?c racy?, ?e i ten ?wiadek musia? by? separowany od Knyszowej ?ony, i konfessat J?drzeja Sochackiego attentowa? nie chcia? i przy tym nie by?, pro ut eo nomine manifest de actu et data onego w zamku Barskim roku 1736 miesi?ca Lutego 10 dnia przez szlachetnego Jana Knysza Eopaty?skiego przeciwko urodzonemu jm panu Samuelowi Miko?ajenkowi Ha?uzinskiemu ratione contraventionionis pomienio-nemu dekretowi, tudzie? nieattentowania konfessat J?drzeia Sochackiego.

Przeto s?d pu?kownikowski i ekonomski nakazuje: aby urodzony jm. p. Samuel Miko?ajenko Ha?uzi?ski,  kl?knowszy na kolana pod ukrzy?owanym Chry-satnotrze? w t? rot? przysi?g?, jako J?drzeja Sochackiego nigdy przed nie zna?, ani pierwszy do niego respektem szkody mniejszego s?owa nie m?wi?, jako onego nie korumpowa?, nie namawia?, nie grozi?, i jako mu nic da? nie obiecywa?, ?eby ?wiadczy? na Trochima zi?cia Knyszowego o ukradzenie wo?u, a to natychmiast. A poniewa? szlachetny Knysz Eopaty?ski Jan ociec, z synami swemi i zi?ciem Trochimem, zi?ciem swoim, jego mo?ci panu Samuelowi Miko?ajenkowi Ha?uzi?skiemu przysi?g? judicialiter darowali, przeto s?d ekonomski ordynacyi Barskiej zadosy? w uczynieniu dekretowi wolnym byd? uznaje jegomo?ci pana Ha?uzi?skiego. ?e za? skuteczniej s?d informowa? si? w tej sprawie mi?dzy stronami nie mo?e, z r??nych kate-goryi mi?dzy stronami lubo zachodz?cych, li pokaza?o si? z konfessat korporalnych J?drzeje Sochackiego, ?e w tej sprawie by? korumpowany od jm. pana Samuela Ha?uzi?skiego w sprawie z Janem Knyszem i Trochimem zi?ciem jego,—zaczym ten?e s?d, stosuj?c si? do ?wi?tej snrawiedliwo?ei (wys?uchawszy stron obodw?ch kontrowersyi), winnego by? Trochima Knyszowego zi?cia uznaie, oraz nakazuje, aby do urz?du miejskiego Barskiego by? dla indagacyi na dobrowolne konfessata odes?any, je?eli wo?u im. pana Samuela Miko?ajenka Ha?uzi?skiego ukrad? czyli nie, gdzie si? natenczas bawi?, z kim nocowa?, gdzie mieszka? i o kt?rym czasie na majdan stano? do roboty, i jak d?ugo tu na majdanie bawi?, a to natychmiast. A poniewa? pracowity Trochim Knyszow zi??, wed?ug dekretu wy?ej wyra?onego ordynacyi Barskiej, by? na terminie do s?du miejskiego w?jtowskiego i burmistrzowskiego odes?any, i przez urz?d na dobrowolnych konfessatach wys?uchany, de actu et data tych konfessat 173G roku dnia 8 Marca, nic wi?cej nie zezna?, tylko to, ?e jako nigdy wo?u jego mo?ci pana Ha?uzi?skiego nie krad?, 0           nim nie wie, kto by go ukra?? mia?? — o tym ani s?ysza?, tylko od ?wiadka Sochackiego,   nies?usznie ?wiadcz?cego przed s?dem pu?kownikowskim,   to s?ysza?, i na korporalne konfessata zdawa? si?, m?wi?c: „?e cho?bym by? najbardziej m?czony, wi?cej nic nie powiem, tylko wed?ug dobrowolnych   konfessat".

Zaczym   s?d,   zwa?aj?c   r??ne   mi?dzy   stronami zachodz?ce kategorie,, mi?dzy sob? przeciwne,   stosuj?c si? jednak do ?wi?tej   sprawiedliwo?ci,   zwa?ywszy  z stron obodw?ch   kontrowersja,   do   skutecznego  rozs?dzenia   stron   obodw?ch przyst?pi?,   ?eby w dalsz? protellacy? ta sprawa nie uwodzi?a,   nakazuje:  aby urodzony jm. p. Samuel Miko?ajenko Ha?uzi?ski,   od aktu niniejszego   za nie dziel dwie,   naprz?d za wo?u z?otych 48,   za prawne expensa  przez Knysza   i zi?cia jego Trochima erogowane z?otych 54 — Knyszowi przez po?ow?   wr?ci?, pod banicy? wieczn? i grzywnami zamkowemi na terminie publikowan?,  odda?

1          zap?aci?, to jest z?otych sto dwana?cie;   po kt?rych wyp?aconych pieni?dzach Knyszowi, J?drzej Sochacki przez mistrza publicznego ma by? karany pod pr?gerzem, tu w mie?cie Barze,  po razy trzy, to jest podczas trzech targ?w,   za fa?szywe ?wiadectwa onego,   po plag 50 co raz to inaksze;   a  po wype?nionej karze, ten?e s?d pu?kownikowski i ekonomski J?drzeja Sochackiego urodzonemu jego mo?ci panu Samuelowi Miko?ajenkowi Ha?uzi?skiemu,   jako   k?utnika mi?dzy lud?mi, wydaje,—moco niniejszego dekretu.

Книга Барскаю замка, М 5686; годъ 1735—1737,  листь 36.

1738, марта 31. Рішеніе Барскаго замковаго суда по ділу о покражі лошади, возклкшзму между дворянами Скоржевснимъ и Василез^кимъ.

Гудъ ириговорилъ Оасплевскаго къ штрафу за то, что онъ взвелъ обввнеиіе на Скор-жеві'каго, основываясь исключительно на показаній ворожбита.

Dzia?o si? w zamku Barskim, roku 1738, miesi?ca Marca 31 dnia.

Mi?dzy ранет Samuelem Skorzewskim, aktorem, osobi?cie, z jednej, a panem Janem Wasilowskim, pozwanym, osobi?cie, z drugiej strony, sprawa i akcya do s?du pu?kownikowskiego zachodz?ca w ten ni?ej opisany spos?b i o to: i? pan aktor wydanym terminem swoim w zamku Barskim roku 1738 miesi?ca Marca 2

S?d niniejszy pu?kownikowa?a, stron obydw?ch kontrowersji i one nale?ycie zwa?ywszy, od impetycyi jego mo?ci pana Skorzewskiego mo?ci pana Wasilewskiego. pozwanego, wolnym by? uznaje; pana Wasilewskie-go za? i z Korodziejowsk?,, teszcz? jego, winnymi uznaje o to: i? si? wa?yli, przeciwko przykazaniu Boskiemu i prawom ko?cielnym, bog?w cudzych szuka? i do -wr??bit?w si? udawa?, s?d niniejszy nakazuje, aby za ten excess pan Wasilewski i teszcza jego dali po y??trzeci grzywny s?dowi swemu, nie wychodz?c z zamku; je?eliby wi?cej takowe excessa nachodzi?y si? na nich, tedy publicznie kar? odnie?? b?d? powinni,—moc? niniejszego dekretu.

Книга Барскою замка, № -r>685; год^  1731—1743, листь 89.

44.

1739, мая 22. Приговоръ Олыкскаго магистратская суда, о наказаній ста ударами міщанки Анны Шкопилихи за то,   что   она  бездоказательно  обвинила  въ чародійстві міщанку Анну Райскую,   утверждая,   будто  последняя   причинила смерть ея сыну, наваривъ ему какого-то ЗІЛЬЙ.

Feria secunda. die Ш Maii, anno 173!).

Na tym?e terminie, powstawszy z miejsca swego s?awetny pan Alexander Rayski, rajca, uproszony od pani Anny z -Katowskich Raysldej, szwagrowej alias bratowey, plenipotent, zanosi? skargo na Ami? Szkopilicha., mieszczank? O?yck?, o to: i? wsz?dy aktork?, os?awi?a przeklinaj?c, jakoby aktorka syna jej oczarowa? mia?a, у presse г jej przyczyny umar?. Aby tego dowodzi?a upraszam.

Pozwana, stanowszy, odpowiedzia?a: ?e ja nie m?wi?a; ale jednego czasu, sz?a do domu, Gabryel Lemkiewic/ z ?on? sw? przestrzega?, m?wi?c: syn tw?j nie chodzi do pani Rayskiej, bo dla syna twego czary na-(jotowa?a.

Przypozwany od stron Gabryel Lemkiewicz z ?on?, stanowszy  naocznie   pozwanej, powiadali, ?e nigdy tego nie m?wili, ani wiemy, ani znamy.

S?d, stron kontrowersye wys?uchawszy, kaza? ust?pi?, communicato inter se consilio Poniewa? przypozwany Gabryel Lemkiewicz na kilkakrotnym urz?-ехатіпіе, a?eby si? nie tai?, je?eli pozwanej z ?on? swoj? nie m?wi?, pozwana donosi, ?e od nich s?ysza?a, i ?eby dla boja?ni ludzkiej, nie za-sumienia, przyzna? si?, je?eli by mia? m?wi?. A ?e usilnie zapiera? si?, jako nigdy ani w pomy?leniu nie mieli o takich rzeczach m?wi? ani gada?, — a tak s?d, sk?oniwszy si? do s?usznej jego exkuzy, nakazuje tym dekretem, aby przysi?g? na tym, jako on sam, ani ?ona jego nie m?wi?a pozwanej w sekrecie i jawnie, ?eby syn nieboszczyk nie chodzi? do aktorki. Po wykonanym juramencie, pozwana, za nies?uszne zadanie aktorce у gadanie, oraz nies?uszne poci?ganie niewinnych ludzi, kt?re si? juramentem odwiedli, ma otrzyma? r?zeg 100. W przysz?ym za? czasie, in quam by wa?y?a si? takow? rzecz znowi? lub przed kim gada?, za s?usznym dowodem ma wzi?? pod gankiem plag 200. Co wszystko zapisano.

Книга магистратская юрода Олыки, годъ 1739 —1750,   № 3354, листь 5 на оборотп.

45.

1740,   іюля 9.   Допросъ,  снятый съ ворожеи членомъ Олыкскаго магистрата о причинахъ пожара, случившегося въ город% Олык%.

Actum in praetorio O?ycensi, sabbatho, die 9 Julii, 1740 anno.

Coram toto officio stanowszy s?awetny pan J?drzej Trochimowicz, rajca, z Miko?ajewiczem Demianem, b?d?c deputowany z przydania urz?du pana Miko?aja Nahajkiewicza, lentwojta miasta O?yki, na instancy? Piotrowej Szepiel-skiej, dla wys?uchania in?uizycyi baby woro?M, w Kotowie b?d?cej, ratione podpalenia od Icowal?w. Kt?ry zezna?: ?e gdy pyta?, czy przyje?d?a?a Piotrowa pyta?, odpowiedzia?a, ?e by?a ale w inszym interessie, i odpowiedzia?a, ?e samo zapali?o si? в islcry. I to donosi?, ?e by?o tu trzech ludzi z O?yki, z kt?rych tylko jeden Stelmach bardzo mi dokucza?, pytaj?c si? o czerwony z?oty, co zgino? u Piotrowej, kto by wzio?? Kt?ra przestrzega?a, aby si? mieli na Ostro?no?ci z ogniem w poniedzia?ek, to jest 11 Julii, a co kowale to nie byli u mnie. Ten?e pan J?drzej zezna?, i? od Demiana kowala s?ysza? w sekrecie, ?e Piotrowa przyje?d?a?a do woro?ki pyta?, czy nie kowale zapalili? Co jest zapisano.

Книга магистратская юрода Олыки, годъ 1739—1750, № 3354, листь 60.

46.

1741,   апріля 17.   Рішеніе Дубенскаго магистрата по ділу  между   міщанами

Михайлюкомъ и Халичевою.

Мужъ Халичевой обвинялся въ томъ, что, похвалившись способствовать таинствен иыып средствами беременности жены Михалюка, отравилъ ее, и зат^мъ біжалт изъ города. Судъ приговорилъ его жену къ уплат* 100 зютыхъ изъ его имущества на

пополненіе расходовъ Михалюка.

Anno Domini 1741, die 17 Aprilis.

Na urz?dzie majdeburyi Dubienskiej, przede mn?, Piotrem-Antonim Pi?tkow-skim, w?jtem, przy bytno?ci s?awetnych: Hrehorego Skorobohatego, Tymosza Denyszczuka, Andreja Parchomczuka i Kondrata Jarmo?owicza, burmistrz?w, stanowszy oczewi?cie Jan Michajluk, aktor, z Demkow? Chaliczow?, zapozwana, si? sprawa mi?dzy Janem Michajlukiem, aktorem, z jednej, a Dem-Chaliczow?, pozwank?, so?tysk?, z drugiej strony, w tym i o to:

I? Jan Michajluk ?ali? si? i uskar?a? na Demka Chaliczuka, so?tysa, kt?ry, uczyniwszy si? woro?bitem czyli doktorem, zniosszy si? z ?on? moj? Oryn? kt?ra ze mn? lat od trzydziestu mieszkaj?c, a ?adnego potomstwa nie mia?a ?mia? i wa?y? si? moje ?on? namawia?: ?e ja tobie uczyni?, ze ty b?dziesz mia?a dzieci?; jako? i uczyni?, ?e moja ?ona niby brzemienn? b?d?c, udawa?-chlubi? si? po wsi: „?e ja to uczyni? Oryni, a ?onie mojej"; kt?ra chodz?c niemal bez p??tora roku w ci??y zmy?lonej, i na krzemy mnie prosi?a, abym si? by? przygotowa?, m?wi?c, ?e na Mikole albo po Mikole b?dzie. Co ja zwa?ywszy i z lud?mi wyrozumiawszy, uda?em si? do doMora i bab bieg?ych, kt?re powiada?y, ?e nic z tego nie b?dzie, a widz?c, ?e si? zle ma ?ona moja, pos?a?em do doktora do Ostroga, i tam by?a u niego przez dwie niedzieli z kosztem moim niema?ym, jako te? i po babach je?d??c, prosz?c, niema?om straci?, gdy? wyda?em na z?otych 500, i z fortuny zsiad?em, a do ub?stwa przyszed?em, i ?ony nie wykurowa?em, bo musia?a umrze?, a wszystko z okazyi Demka Chaliczuka so?tysa wr??bit?, z kt?rego sprawiedliwo?ci upraszam. A poniewa? on sam uciek?, ale jego chudoba tu si? zosta?a, prosz? mnie z chudoby jego to nagrodzi?.

Na co stoj?ca Demkowa Chaliczow? so?tyska odpowiedzia?a: „wszak?e wiesz, ?e gdybym wiedzia?a, to bym go tobie wyda?a, ale nie wiem gdzie si? obraca, ale miej baczenie na moje sieroctwo, zk?d ja tobie tak wielk? summ? mog? wystarczy?? b?d? ?askaw, wszak wiesz, ?em ja wdow? za niego sz?a, a, teraz chyba dzieci wniwecz obr?c?, bo na t? summ? nie wystarcz?. Na kt?r? Demkow? Chaliczow? Jan Michajluk patrz?c i niechc?cy jej i dzieci do sie-przyprowadza?, maj^c mi?osierdzie, rzek?: „mam na trzysta z?otych szkody, ale to dla ciebie czyni?, ?e daj mi 100 z?otych, a ja te 100 z?otych oddam za dusz? jej, niech Pan B?g obr?ci czy za jej dusz?, czy za wasze, a gotowem ciebie kwitowa? ze wszystkiej pretensyi i twego m??a, niech si? nawr?ci do ciebie i dzieci S?d majdeburyi, zwa?ywszy t§ spraw? i dobrze ztrutynowawszy, mi?dzy Janem Michajlukiem, aktorem, a Demkow? Chaliczow? so?tysk?, pozwan?, po niewa? ta Demkowa nie stawi?a m??a swego do usprawiedliwienia si?, nie mog?c go znale??, ani dopyta? si?,—zaczyni godz?c Jana Michajluka za koszta ie, kt?re ?o?y? ko?o starania nieboszczki ?ony swojej Oryny, aby by?a kt?r? zbawi? zdrowia i ?ycia Demko, powinna da? ta? Demkowa Jano-Michajlukowi z?otych 100 na Zielone ?wi?tki przysz?e, a Jan Michajluk ;witowa? z odebrania pieni?dzy i ze wszystkich pretensyi tak do m??a jej, jako i dzieci mianych,—moc? niniejszego dekretu.

Книга Дубенскаго магистрата, Л? 1343, годъ 1719 —1749, листь 118 на обороты.

47.

1741, іюля 24. Приговоръ Дубенскаго магистрата по ділу объ обвиненіи дьячка Григорія Комарницкаго въ томъ, что онъ соблазнилъ дЪвицу Екатерину Сахню-

ковую.

Комарпицкш доказалъ   alibi,   высказавъ  предпоіоженіе, что преступаете   могъ совершить зжой духъ, принявъ на себя его образъ. Судъ призеалъ обвиненіе несправедливым?..

Roku Pa?skiego tysi?c siedmset czterdziestego pierwszego, miesi?ca dnia dwudziestego czwartego.

Na urz?dzie majdeburyi Dubie?skiej, przede mn?, Piotrem Antonim Pi?tkow-skim, w?jtem, przy bytno?ci s?awetnych: Alexandra Romanowicza, Hrehorego Skorobohatego, Micha?a Jankowskiego, Jerzego Synicy, burmistrz?w, agitowa?a si? sprawa mi?dzy Hrehorym Sachniukiem i Ka?ko, c?rko jego, aktorami, obywatelami Ptyckiemi, z jednej, a Hrehorym Komarnickim, inkarcerowanym, w tym i o to:

I? Hrehory Komamicki, przest?piwszy przykazanie Boskie, ?mia? i wa?y? si?, przyszedezy do Ptyczy roku przesz?ego w dzie? ?. Piotra Ruskiego, do domu Hrehorego Saclmiuka, gdzie nie zastawszy samego ojca, jeno tylko Ka?k?, c?r k? jego, ani matki, gdy? sam by? w Winnicy, a matka w Dubnie, a przyszed?szy drugim razem w nocy, gdy spa?a Ka?ka, otworzy? sie? i izb? i, wszed?szy, po?o?y? si? na ?u?lcu z ni?, i tam jej z rozumu zwodzi? namowami swemi, z kt?rej namowy i dziewczyna urodzi?a si?. Z kt?rego s?du o sprawiedliwo?? upraszam.

Naprzeciwko stoj?c Hrehory Komarnicki odpowiada?: i? ja, id?c z Ostroga do Korszowa przez Dubno na Ptycz?, i na go?ci?cu spotka? si? z Harasym-czukiem, z kt?rym przywitawszy si? wsiad? do niego na woz i do Ptyczy zajecha?; wieczerz? u tego Harasymczuka zjad?szy, poszed? od niego ku miastu i cerkwi Jurowickiej; a id?c mimo cha?up? Sachniukow?, a? widz? Bednarzowe Pacho?czyche z c?rko Sachniuka i inne dziewcz?ta stoj?ce przed domem. A obaczywszy mnie, pocz??y wita? i prosi? na wst?p, co si? dzia?o w dzie? ?. Piotra przesz?ego roku. A? wtym id? tamtejsi diacy i witaj? si? ze   mn?.,   potym    poszed?em do izby,    tam,    zjadszy   chleba kawa?ek,   podzi?kowa?em, i wtym wychodz? od Sac?miuczki, a? m?wi do mnie Pacholczycha: „prosz§ waszeci do siebie." Jam si? deklarowa?, a potym poszed?em do dawnej gospody swojej, gdzie b?d?c za dziaka w Ptyczy w niej mia?em mieszkanie, to jest u Antonichy. I zjadszy wieczerz? u Antonichy, poszed?em do Pacholczychy, kt?ra mnie prosi?a. A obaczywszy, ?e si? nie ?wieci, tak ja bez okno „dobry wiecz?r" da?em jej. A ona mnie odpowiedzia?a m?wi?c: „przepraszam, ?e ju? spa? k?adziemy si?." I poszed?em do swojej spa? do Antoniuczki, kt?ra mnie w komorze zamkn??a i klucz do siebie wzi??a, a nazajutrz, przyszedszy, ?y?a mi i wypu?ci?a. A ja nie posta?em u Ka?ki w domu Sac?miukowym, w nocy ani jej gwa?tu nie czyni?em anim otwiera? do niej, chyba bies w postaci i osobie byl u niej i grzech z ni?, pe?ni?, nie ja. Na co gotowem po-przysi?dz. Ale ja, jak za dziaka s?u?y?em w Ptyczy, to do mnie do komory Antoniuczki Ka?ka Sahniuczk?wna chodzi?a mi gorza?k? i nosi?a, kt?r? pijali?my, a ?adnego grzechu z ni? nie pe?ni?em.

majdeburyi Dubie?skiej; zwa?ywszy t? spraw? mi?dzy Hrehorym Sach-niuczkiem i Ka?ko, c?rko jego, aktorami, a Hrehorym Komarnickim, pozwanym, niby o gwa?t uczyniony Ka?ce, c?rce Sachniuka, przez Hrehorego Komarnickiego, kt?rego gwa?tu ani dobrowolnego zezwolenia strona aktorowa tak ?wiadkami, jako i lud?mi wiarygodnymi nie wypr?bowa?a, ani dowiod?a Hrehoremu Komar-nickiemu, tylko presse, napa?ci? id?c, zadawa?a, jako te? i Hrehory Komarnicki, siedz?c w wi?zieniu, nie m?g? mie? ?adnego ?wiadka do oczyszczenia si?; tylko Pana Boga wzywaj?c na pomoc, jako te? i ludzi niekt?rych mia? zalecenie o poczciwym zachowaniu i na us?ugach cerkiewnych wstrzemi??liwo?ci, tak w Ptyczy, jako i w Smordwie i po innych miejscach, ?e nic o nim z?ego s?ycha? nie by?o ani jest;—zaczyni s?d majdeburyi Dubie?skiej, zwa?ywszy wszelkie cyrkumstancye Hrehorego Komarnickiego, nakazuje mu, aby si?, wed?ug prawa Majdeburskiego, xi?gi pierwszej, artyku?u o?mnastego, odprzysi?g? w te ni?ej s?owa: „jako b?d?c w Ptyczy podczas s. Piotra Ruskiego, przesz?ego roku, u Sachniuczki Ka?ki, z ni? konwersowa? poczciwie przy ludziach, a potym poszed? do Antoniuczki i tam nocowa? w spiklerzu u niej, kt?ra go zamkn??a kluczem, i nie wychodzi?a, a? mu znowu zrana otworzy?a, i nie by? w nocy w domu Sachniuka i Ka?ki, nie nocowa? z ni? i gwa?tu jej nie czyni?, ani namowy, ani dobrowolnego zezwolenia mi?dzy nie by?o na cielesny grzech, zk?d ta dziewczyna urodzi?a si?". Po kt?rym juramencie wykonanym wolnym Hrehory Komarnicki od sprawy zostanie Sachniuka; a za? Ka?ka Sachniuczka powinna odebra? kar? pi??dziesi?t barbar za to, ?e powo?a?a napa?? na Hrehorego Komarnickiego, a nie dowiod?a zrobienia sobie dziewczyny, a potym stronom obodwom wieczne milczenie wk?ada si?, moc? niniejszego dekretu.

Книга Дубенскаю магистрата, № 1343; годъ 1719—1749, листъ 124.

48.

1742,   апрйля 16.   Р-Ьшеніе  Олыкскаго магистрата  по  ділу   объ  отьискиваніи міщаниномг Павломъ Савоновичемъ виновника   случившейся   въ  его  домі покражи, посредствомъ колдовства.

Actum in praetorio O?ycensi, feria secunda, die 16 Aprilis, 1742 anno.

Hryhory Czaykowski. Pawe? Sawonowicz.

Ad continuationem sprawy zacz?tey in ргохіте praeterito termino o zadanie z?odziejstwa  i przewodni, Hrehory Czaykowski uprasza? sprawiedliwo?ci.

Czeladnik stawi? ?wiadka, Hryhorego Sawonowicza, kt?ry zezna?, i? s?ysza? to od matki swojej, ?e Kasanicha m?wi?a, ?e dwoje ich, ?ona jego i brat jej, temu przyczyn?: ona wzi??a, a on przewi?d?; 2-do"Sawonicha to? samo zezna?a.

S?d, po wys?uchanych kontrowersyach i ?wiadectwie, kaza? stronom na dekret ust?pi?, communicato inter se consilio. Poniewa? z ?wiadectwa pokaza?o si?, ?e Pawe? Sawonowicz, maj?c szkod?, wa?y? si?, nie prosz?c Pana Boga o wyjawienie, udawa? si§ do szeptunki, co i sam twierdzi, kt?ra, przy-szedszy w dom Sawonichi, opowiedzia?a fa?szywe inwektyw?, ci?gn?c na ?on? i szwagra Paw?e Sawonowicza. Kt?ra przed s?dem stanowszy, gdy jej naocznie ?wiadczyli jej woro?bistwo, zapiera?a si?; a oni do juramentu zabierali si?.

Wi?c s?d, nie zawodz?c sumienia, tak decyduje: Pawe? Sawonowicz, ?e si? wa?y? za?ywa? gust?w, ma wysiedzie? wie?y ratuszney tydzie?. Hry?ko za?, ?e, us?yszawszy od matki zeznanie woro?M, ?mia? oznajmi? czeladnikowi, a czeladnik in publicum wynie??, tedy ma aktora z Paw?em, zszedszy w dom z godnemi lud?mi, przeprosi? i wyk?ady wr?ci?; a teraz, nie schodz?c z ratusza, ma po?o?y? winy grzywien trzy, czeladnik za? ma otrzyma? plag dwa-dzie?cie, a Kasanicha, ?e si? wa?y?a fa?szywe inwektyw? zada? nigdy nie notowanym w takim excessie osobom, za to ma wzi?? r?zgami plag pi aktor za? z siostr?, jako nigdy nie notowany, ma przy wszelkiej uczciwo?ci. Co zapisano.

Книга магистратская города Олыки, годъ 1739—1750, N; 3354, листъ 158.

49.

1742, мая 28.   Показания дворянки Варвары Костецкой о томъ, какія мірьі она предпринимала   по   порученію   дворянки   Викторіи   Рабчинской,   для   наведеш злыхъ духовъ на мужа последней—Роха Рабчинскаго.

Roku tysi?c siedmset czterdziestego wt?rego,  miesi?ca ?smego dnia.

Przed urz?dem i aktami niniejszemi,   grodzkiemi,   Winnickiemi,   i przede-mn?,   Antonim Mierzwinskim, namie?nikiem burgrabstwa   i regencyi grodzkim

— 414 —

comparens personaliter opatrzny Jak?b Makowski,   wo?ny genera? Brac?awskiego,   te konfessata przez siebie   wys?uchane per obla-tam poda?, tenoris se?uentis.

Konfessata dobrowolne, przez urodzon? jej mo?? pani? Barbar? Kosteck?, u dworu wielmo?nej jej mo?ci pani Teofili Czosnowskiej, chor??yny s?u??c?, a potym przez jejmo?? pani? Wiktory? z Czosnowskich, primo Modelsk?, secundo yoto Rabczynsk?, na otrucie lub separowanie albo z?ych duch?w nas?anie do siebie przem?wion?, in praesentia nobilium, vi-delicet generosorum: Michaelis K?osowski, Michaelis Je?owski, Josephi Ce-tys et aliorum adstantum, tum ministerialis providi Jacobi Makowski, anno millesimo septingentesimo ?uadragesimo secundo, die decima octava Mai, zeznane. Primo: zezna?a, ?e, s?u??c u jej mo?ci pani Czosnowskiej chor??yny Bilskiej, matki jej mo?ci Rabczynskiej, zosta?a przez t? jej mo?? pani? Rabczynsk? odm?wiona do siebie na s?u?b?; kt?ra gdy, pojachawszy od dworu jej mo?ci pani Czosnowskiej, bawi?a przez niedziel dwana?cie u ciotki swojej, pani Kami?skiej, we wsi Berezowej; a potym kiedy cz?ste do jej pani Rabczynskiej nast?pi?y na cz?ste przesiadywanie do siebie namowy, w czym akkomoduj?c si? c?rce przysz?ej swojej pani. gdy zjacha?a, rozumiej?c, ?e na us?ugi inne by?a tentowana, aby sprowadzi?a lub nam?wi?a kobit?, z kt?raby mog?a stru? albo zczarowa? jego mo?ci pana Rocha Rabczynskiego, m??a tej?e jej mo?ci. Kt?ra kobita ju? by?a nam?wiona przez pani? Krzyszkowsk?, mieszkaj?c? na wsi jej mo?ci pani Czosnowskiej. Gdzie jej mo?? pani Kosteck? pojachawszy wraz z jej mo?ci? pani? Rabczynsk? do Czerniechowa w nocy do tej kobity, i te czary czyli trucizn? zastali gotowe. W czym pani Kosteck?, widz?c niewinnego cz?owieka, na zgub? ?ycia przychodz?cego, swojemi sposobami sekretnemi wywo?awszy do sieni i tynfa jej dawszy, od z?ego uczynku odwr?ci?a. Kt?ra baba, b?d?c odwr?cona persw?zy? pani Kosteckiej, da?a takow? racy?: „?e ja go nie mog? stru? ani oczarowa?, gdy? on ma u siebie starszego diab?a jak m?j, Moren mu co noc nosi ziemie 0 granicy11. Secundo: gdy ta? jej mo?? pani Rabczynska, poalterowawszy si? zawodem tej kobity, inszych sposob?w do zgubienia m??a swego szuka? pocz??a, i prosi?a, aby jej insz? jak? kobit? albo cz?eka znaj?cego si? do tego narai?a. I tak ta? kobita narai?a we wsi Dobrywodach cz?eka takiego, kt?ren by? zczarowany, i kaza?a si? go pyta?, kto go wylieczy? z tego paroxyzmu? to ten mo?e potrafi? w to. I tak pani? Kosteck? jej mo?? pani Rabczynsk? pos?a?a do Dobrywod do tego cz?eka, aby si? wywiedzia?a, kto go z czar?w wylieczy?? Gdzie przyjachawszy, powzi??a od tego cz?eka relacy?: „?e takowy cz?ek znajduje si? w ?winiuchach, ale ten mie cz?ek nie lieczy?, tylko matka jego, jednak on od matki swojej wszystko umie, kt?ra ju? umar?a, a ten cz?owiek zowie si? Liekarczuk". Tertio: zezna?a ta? pani Kosteck?, ?e jej pani Rabczynsk?, nie maj?c subtelniejszago sposobu widzie? si? z tym cz?ekiem, wymy?li?a dr??k? na miejsce ?wi?te do Podkamienia, na Naj?wi?tsz? Pann? Zieln?, tysi?c siedmset czterdziestego pierwszego, i wzi?wszy z sob? w kompani?, na odpust id?c, jej mo?? pann? Zofi? Lubiszewsk?, siestrzenic? swoje rodzone,   jej mo?? pann? Dobrza?sk?,   J?drzejowsk?,   s?u??c?  jej mo?ci  pani Czosnowskiej, i pani? Kosteck?, gdzie umy?lnie trakt obr?cili na ?winiuchy, i, przyszedszy do ?winiuch,   stan??a sama w karczmie na odpocznenie,   i   pani?, Kosteck? pos?a?a do tego cz?eka z informacy? takow?, ?e je?eli jest w domu, to sama do niego p?jdzie za daniem zna?,   niby daj?c racye,   ?e   cz?eka   ma zczarowanego,   aby   go wyleczy?,   a w tym si§ interessie  rozm?wi? mia?a.  

A kiedy pani Kosteck?,   powr?ciwszy,   uczyni?a relacy?,   ?e tego cz?eka niemasz w domu, ale poszed? do Olexi?ca,   zaczyni   pani Rabczy?ska znowu posz?a do Оіехіпса dla tego interessu i widzenia si?   z tym cz?ekiem.   Gdzie   bywszy  i tego cz?eka do siebie zwabiwszy, prosi?a go, aby nas?a? z?ych duch?w na m??a jej, obiecuj?c mu za to da? wo??w par?, z?otych dwie?cie i krow?.   A ten za? cz?ek tym si? wyexkuzowa?   (miawszy przestrog? od pani Kosteckiej):    „?e  ja tego czyni? nie chce,   bo moja matka, pami?tam, ?e jednej   dziewce   to   by?a uczyni?a, to i t? dziwk? ssly duch zamordowa?y i moje matk?, to i ja si? boje' bo mam ?on? i dzieci". I tak, nie skurawszy nie, prosi?a pani Kosteckiej, a?eby na spowiadzi tego przed xi?dzem nie powiada?a,   i,   przyszedszy do Podka-mienia, wszyscy spowiadali i pani Kosteck? z tego si? spowieda?a. Quarto: zezna?a, ?e jej mo?? pani Rabczy?ska wyprawi?a szlachcica, pana Nahaczewskie-go,   do Juskowiec pod Jampol,   dowiaduj?c si?   o chor?gwi jego mo?ci   pana wojewody Rawskiego,   i   gdzie stoi.    Et?ren   pan   Nahaczewski,   powr?ciwszy, uczyni? relacy?, ?e nie zasta? nikogo w Juskowcach we dworze i nie wie nikt gdzie ta chor?giew stoi.   Potym zaraz  na ?wi?te Wiktory? pojacha?a jej mo?? pani Rabczy?ska do Zbara?a na spowied?,   powiadaj?c,   ?e tam si? dowiem o wszystkim od wielebnego jego mo?ci xi?dza Struty?skiego, kanonika Euckiego, proboszcza Zbarazkiego. I tak, powr?ciwszy z Zbara?a,   zaraz pos?a?a wo?nice do Berezowicy do pani Kosteckiej,   opowiadaj?c,   ?e ta chor?giew stoi   o  mil dwie za Pohrebiszczami,   i karteczk? w tym interessie pos?a?a do niej,   a?eby czeka?a czasu wyjazdu do Pohrebiszcz,   gdzie ta chor?giew mia?a   si? znajdowa?, i potym w czasie upewnionym,   aby jacha?a  stru? jego mo?ci pana Rabczy?skiego,   m??a jej mo?ci.   Kt?ra pani Kosteck?, maj?c obowi?zek sumienia, sekretnie przechowuj?c si? u ciotki swojej w Berezowicy,   odg?os da?a,   ?e do Pohrebyszcz pojacha?a,   in spatio   tygodnia   wed?ug   umowy   opowiedzia?a  jej mo?ci pani Rabczy?skiej, ?e by?a w Pohrebyszczach, ale chor?gwi tej tam nie zasta?a.   Quinto:   zezna?a, ?e potym w kilka niedziel przys?a?a znowu do pani Kosteckiej jej mo?? pani Rabczy?ska z t? propozycj?, ?e ju? wiem doskonale, gdzie m?? m?j stoi z chor?gwi?,   jest zapewni?   w Winnicy.   1 tak gdy pojacha?a jej mo?? pani, za kilkakrotnym posy?aniem,   do jej mo?ci pani Rabczynskiej, tentowana by?a od niej, ?eby jego mo?ci pana Rabczy?skiego koniecznie, pojachawszy do Winnicy, otru?a.   Kt?ra  pani   Kosteck?,   widziawszy oczewisto niewinno?? zgub? ?ycia jego mo?ci pana Rabczy?skiego, podj??a si? niby otru?, i kiedy m?wi?a do pani Kosteckiej   jej   mo??   pani Rabczy?ska:   „czym ?e go otrujesz?",—tedy odpowiedzia?a pani Kosteck?, ?e mam arszenik, ?e go zapoje-niem otruj?". A potym jej mo?? pani Rabczy?ska prosi?a pani Kosteckiej, ?eby jej te trucizn? pokaza?a. Tedy pani Kosteck?,   nie miawszy ?adnego arszenika ani trucizny, nie mog?a si? ?adnym innym sposobem wyexkuzowa?,   tylko,  po-szedszy,   wzi??a chleba mi?tkiego   i ukrenci?a   z niego ga?k? du??,   i,   troch? f, przynios?a do pani Rabczynskiej, m?wi?c, ?e te ga?k? troch? rozpieszcz?, i nale?ycie wysusz?, a potym utre na proszek, i dam jego mo?ci panu Rabczynskiemu w trunku lub wlej? w potraw?. Na co powiedzia?a jej pani Rabczy?ska: „?e ja ci poradz?, jakim sposobem dasz mu t? trucizn?: jak przyjedziesz do Winnicy, szukaj sposobu, ?eby? mog?a by? u tej chor?gwi, m?? m?j ma kommend?, i zabierz z nim znajomo??, je?eli ci? b?dzie gorza?ko — to nie pij, je?eli za? miodem — to powiedz, ?e chyba z imbirem, a ten proszek miej gotowy utarty; to jak dadz? iniodu z imbirem — pij do mego m??a, a potym, wypiwszy, wsyp z imbirem ten placuszek utarty, to on b?dzie rozumia?, ?e to imbir, i wypije." Sexto: zezna?a, ?e po tej poradzie, dawszy pani Rabczy?ska pani Kosteckiej koni par? z wo?eni i cz?eka, dwa czerwone z?ote na drog?, chleba, omasty i inne yictualia, wyprawi?a do Winnicy. Kt?ra, przyjachawszy, najpierwiej o p??mili od Winnicy spotka?a si? z doboszem tej chor?gwi, i, rozm?wiwszy si? z nim na drodze, powiedzia?a: „?e mam interess do jego mo?ci pana Rabczy?skiego od ?ony jego w z?y spos?b, ?eby go otru?, ale ja mam sumienie, nie chc? tego czyni?". Co jake?my z ust naszych dobrowolnych konfessatach pani Knsteckiej s?yszeli, tak r?kami naszemi podpisujemy. U tych konfessat, per oblatam podanych, przy przyci?-nionych piecz?ciach podpisy r?ki temi s?owy: E. N. Moszczynski; Antoni W?,-sowski, S. B. mp. Szymon-Antoni Mierzwi?ski, N. B. i R. G. W.; Franciszek Kropiwnicki. Locus sigilli.

Kt?re?e to konfessata, za podaniem i pro?b? podawaj?cego, a za moim urz?dowym przyj?ciem, wszystkie z pocz?tku a? do ko?ca do xi?g s? ingros-sowane.

Книга іродская Винницкая, „записовая" и „поточная," № 4627, годъ 1742, листъ 129 на оборотгь.

50.

1742, іюля 12. Приговоръ Дубенскаго магистрата.

Этимъ приговоромъ постановлено подвергнуть судебной ответственности,   въ случай поимки, міщанку Параску Янушевскую за то,   что она пыталась освятить въ церкви,для чародійства, веретено, повязанное красною лентою.

Anno Domini 1742, die 19

Na urz?dzie majdeburyi Dubie?skiej, przede mn?, Piotrem-Antonim Pi?t-i, w?jtem, przy bytno?ci s?awetnych: Alexandra Romanowicza, Hreho-rego Skorobohatego, Romana Bi?ousa, burmistrz?w, agitowa?a si? sprawa mi?dzy uczciwym Jankiem Staszowiczem, instygatorem s?dowym, i jego delato-rem, aktorami, a s?awetn? Odark? Micha?ow? Mielnikow? i Parask? Janu-szewsk? babk?, pozwanemi, w tym i o to:

I? jakoby przypozwana Odarka Micha?ow? Mielnikow?, pod czas blizko przesz?ego ?wi?ta, wed?ug kalendarza Ruskiego, na Makaweja, wed?ug zwyczaju hazala przygotowane o?wieci? ziele, mi?dzy ltt?rym zielem znajdowa?o si? wrzeciono, czerwon? st?sk? obwi?zane. Kt?re wrzeciono postrzegszy ludzie na cmentarzu,   z zielami  d?a po?wi?cenia  b?d?cemi, u Paraski Januszewskiej babki, obwie?cili do urz?du, i? ta babka ?wi?ci?a mi?dzy zielem wrzeciono nie na co inszego tylko na czary, przydaj?c, i? to Odarka Micha?owa ?wi?ci? kaza?a.

Urz?d za? w tym punkcie, destinuj?c Janka Staszowicza, to ziele z wrzecionem kaza? do urz?du przynie??, kt?re obaczywszy, i? si? znajdowa?o wrzeciono, czerwon? wst??k? obwi?zane, kaza? przypozwanym stan?? na zarzut dla odpowiedzi.

stanowszy oczewi?cie Odarka Micha?owa, takow? dawa?a exkuz?: „i? ja, prawda, nagotowa?a ziela do ?wi?cenia, ale w nie ?adnego wrzeciona nie k?ad?a, anim k?a?? rozkazowa?a. Poniewa? to ziele jeszcze nie by?o czasu ?wi?ci?, zostawiwszy w domu, sama posz?am do miasta dla sprawunku, ocze-kiwaj?c jak pr?dko zadzwoni? do cerkwi. A tak, zdybawszy si? z swojemi s?siadami i kumami, poszli?my na gospod?. A tym czasem beze mnie przyszed?szy Paraska babka i wzi??a to ziele i posz?a z niem do cerkwi, ale tego nie wiem, dla czego ona wrzeciono mi?dzy te ziele w?o?y?a? Na co gotowa z ca?ym domem sumieniem poprawi?."

niniejszy, chc?c powzi?? doskonalszej wiadomo?ci, kaza? stan?? Parasce babce: dla czego wrzeciono mi?dzy zielem ?wi?ci?a, i kto jej to rozkaza?? Lecz ona, nie czekaj?c na odpowied? w urz?dzie, najpierwiej w mie?cie schroni?a si?, kt?r? gdy kazano szuka?, nareszcie i z miasta usz?a.

S?d majdeburyi Dubie?skiej, zwa?ywszy t? spraw?, pomienion? Odark? Micha?owa niewinn? by? uznaje, wed?ug ?wiadectwa najpierwiej domowych — i? w tym zielu ?adne nie znajdowa?o si? wrzeciono, potym z ludzi wiary godnych: Piotra Dani?owicza, Maryanny Ferensowej i innych, z kt?remi w mie?cie zabawi?a si?—i? Odarka Micha?owa natenczas w domu nie by?a, kiedy ta Paraska baba to ziele do ?wi?cenia wzi??a,—wi?c wspomnion? Micha?owa od wszelkich dyskwizycyi prawnych woln? czyni, gdy? si? cale nie pokazuje, a?eby z jej instynktu albo rozkazu to wrzeciono by?o po?wi?cone. A co si? za? tycz? zbieg?ej Paraski Januszewskiej, baby, kt?ra tym wy?ciem da?a podobie?stwo, i? to sama uczyni?a i to wrzeciono na jakie? gus?a ?wi?ci?a mi?dzy zielem, wi?c on? ka?dego czasu ten?e s?d majdeburyi Dubienskiej za aktualn? guslark?, wed?ug prawa majdeburskiego i artyku??w jego, s?dzi? deklaruje i naznacza,— moc? niniejszego dekretu.

Книга Дубенскаю магистрата, Ns 1343, годъ 1719—1749; листь 112 на обороты.

51.

1743, октября 30. Протоколъ засЬданія магистратская суда города Слыки   съ участіевп. депутатовъ отъ духовнаго вЪдомства.

Въ засідати выслушаны были взаимныя жалобы:  м-Ьщанина Ереміи Максимовича  и президента города Олыки Петра Шенельскаго. Максимовичъ,   между  прочимъ,   обвинялъ Шепельскаго въ многократныхъ нопыткахъ околдовать его доиъ.

Actum in praetorio O?ycensi, feria ?uarta, die 30 Octobris, 1743 anno.

Coram officio nobilis ac generosi domini Constantini  Antonii Prokopowicz,

1,2.

advocati O?ycensis, nobilium?ue dominorum: Antonii Dominici Bayski, Martini Maxymowicz, Nicolai Nahaykiewicz, praesidentium, et famatorum dominorum: Stephani Alexandrowicz, Alexandri Rayski, Andreae Trochimowicz, consulum, nec non honestorum: Marci Czuchelewicz, Nicolai Pilkiewicz, Francisci Zab?oc-ki, Stephani Bernacki, scabinorum juratorum, civium O?ycensium, in assistentia perillustrium ac reverendissimorum dominorum: Sebastiani Koziorowski, custo-dis, Joarmis Cantii Kaydankowski, cancellarii praelatorum insignis collegiatae O?ycensis, uti ad ?mnc actum et causam praesentem, ad obligationem celsis-simi Michaelis Casimiri Radziwi??, ducis in O?yka et Nie?wie?, Bir?e, Dubinki, Kleck, sacri Romani imperii principis, comitis in Mir, Szyd?owce, Kro?e et Bia?a, haereditarii domini in ???kiew, Z?oczow et Pomorzany, castellani Vil-nensis, campiductoris magni ducatus Litvaniae, Cz?uchoviensis, Krzyczewiensis, Camenecensis, Cremenecensis, etc. etc. capitanei, domini nostri clementissimi, ab illustrissimo ac reverendissimo domino Georgio comite de Lascaris, Dei et apostolicae sedis gratia episcopo Zenopolitano, sacrae congregationis indulgen-tiarum consultore, praeposito infulato insignis collegiatae O?ycensis, uti ab illustrissimo, excellentissimo ac reverendissimo domino bci ordinario delegato, subdelegatorum judicum, comparens personaliter s?awetny Jeremiasz Махуніо-wicz, mieszczanin O?ycki, uskar?a? si? na szlachetnego pana Piotra Szepiel-skiego, prezydenta i obywatela miasta O?yki, i ?on?, jego, o to: i?, co maj?c przez r??ny czas dom sw?j czarowany, to jest przez podlanie, rog?w z ko?tu-nami, lamp gaszonych, pieczyny i zi?? podrzucenie, dla czego, strzeg?c si? i л, ?eby nie szwankowa? na zdrowiu i fortunie, a chc?c si? dowiedzie? od kogo i przez kogo takowe ponosi?, co by by?o cum detrimento zdrowia i substancyi, persekucye, — na wschodzie miesi?ca, o kt?rym czasie nieraz znajdowali si? takowe przez podlanie domu, podrzucenie pieczyn, absurda, zasiad?szy, pilnowa?em z ?on?. Gdzie niema?y czas w noc zostaj?c, poszed?em pi? do izby, a ?on? zostawi?em. Kt?ra w tym czasie, kuchark? czaruj?c? dom m?j, na imi? Marynk?, z?apa?a. I gdy by?a (za uczynieniem gwa?tu przez ?on? nwj?, nie mog?c jej dotrzyma?, a? musia?em sam wybie?e?) do izby i pytana, od kogo by, po co i z czym by?a przys?ana, — dobro-odpowiedzia?a i zezna?a, i? od swego pana i pani, to jest Piotra i Pio-ej, co kilka razy twierdzi?a. A w tym punkcie sama pani Piotrowa z przy-branemi lud?mi nadbiegszy, okna powybijali, drzwi w sieniach i w izbie wybiwszy, z t?umem i ha?asem wielkim wpadszy, mnie, ?on?, czelad? i brata bili i zabijali obuchami, kijami i inn? armatur?, jako si? obszerniej poka?e w inkwizycyach, juridice wyprowadzonych, sub actu feria secunda, die 16 Sep-tembris, anno nunc currenti. W czym wszystkim pars actorea uprasza?a spra strona, pan Piotr Szepelski, prezydent miasta O?yki, stanowszy reposuit: ?e wtenczas ch?opiec mi uciek?, o kt?rym ludzie powiedzieli, ?e jest w mie?cie, kt?rego ja wieczorem pos?a?em szuka? kuchark? sw? Marynk?, kazawszy si? jej przestroi?, ?eby nie poznano. A tak szukaj?c i nie nalazszy, gdzie? o godzinie ?smej w noc z czeladnikiem moim do domu powraca?a, kt?r? strona aktorowa,   na dobrowolnej drodze porwawszy   i   do domu swego

             4.1 Q

jako fusius et clariur- obductio testatur,   sub   actu   die   16   Septembris, eodem anno, uczyniona.

A zatym by?a pytana actorea pars, je?eli by stronie pozwanej mia?a czar?w dowodzi?? Instabat coram supra scripto officio, ?e chce dowodzi?. Citata za? pars zabiera?a si? na odw?d. A poniewa? strona powodowa zabiera?a si? na dow?d, a pozwana na odw?d, — zaczym s?d ante omnia necessariam nem decrevit   utri?ue   parti,   naznaczaj?c   czas,   aby   ze   wszelk?   ;

na przysz?? ?rod?,   to jest pro die G Novembris, bez przypozw?w

Книга магистратская города Олши, годъ 1739—1750, № 3354, листь 270 на оборотгъ.

52.

1743,   ноября б.   Продолженіе діла между   Олыкскими   мещанами:   Максимови-чеиъ и Шепельскимъ   о   взаииныхъ   оскорбленіяхь.   въ токъ чкслЪ  и   о   чародійстві.

Actum in praetorio O?ycensi, feria ?uarta, die 6 ]STovembris, 1743 anno.

Coram eodem officio supra nominato et subdelegatis, in termiuo ргаепхо, dekretu nakazanego eadem in causa, ad continuationem onej, stanow-szy od stron uproszeni urodzeni ich mo?? panowie procuratores ad hanc cau-sam, wnie?li illacye in eum tenorem:

Mi?dzy s?awetnemi Jarmo?em i Maryann? Maxymowiczami, ma??onkami, tudzie? s?awetnym Demianem Maxymowiczem, powodami oczewistemi, mieszczanami i obywatelami O?yckiemi, a szlachetnemi Piotrem i Ann? z Zaruszkiewi-Szepelskiemi, ma??onkami, obywatelami i prezydentami miasta O?yki, po-personaliter. Poniewa? strony powodowe naprz?d o gwa?t domowy to jest o naj?cie w nocy i tam?e w domu swoim o zranienie i pobicie siebie, aktor?w, i czelad? swoje, jako te? o poczynienie szkody, ad contenta uczynionej obdukcyi una cum manifestatione przeciwko stronie ob?a?owanej wnosz? i domawiaj? si?, a przeto s?du pars actorea postulavit, a?eby iii instanti pars parti interrogatoria spisane kommunikowa?a, i regestr ?wiadk?w spisawszy, strona stronie odda?a i spisanych stawi?a, i w tej?e sprawie directe respondere sol? in causa facti domawia?a si?.

Conclusio ex parte citata: poniewa? sprawa o zarzut czarodziejstwa nie tylko aktor?w, ale i samego ja?nie o?wieconego хіесіа jego mo?ci dobrodzieja przez stron? aktorow? stronie pozwanej attentowana, do s?du swego decidenda przychodzi, lubo strona aktorow? causam facti obsanguinolationis et invasionis domus, segregando a causa objecti o czarodziejstwo, decidendam wnosi; jednak poniewa? causa objecti o czarodziejstwo et causa facti inwisionis acsi domus, ex uno fonte videntur emanasse moti?is et mutamentis, antecedenter od lat kilku przez stron? aktorow? stronie pozwanej imprimowane by?y i zadane, jako to: przez odm?wienia czeladzi, przez strzelania do niekt?rych, przez zast?powania na dobrowolnej drodze czeladzi strony pozwanej, onych bicia i kaleczenia, jako o tym ca?y intentowany process in se enarrat, kt?ra bez inkwizycyi si?, nie mo?e,—przeto s?d nasz, computata affectata segregatione causae facti a causa objecti, necessariam esse in?uisitionem super utram?ue causam per testes fide dignos, rei gestae bene gnaros, in processum non intrantos, nec notatos, nec consanguineos, juxta contente proteslationum et obductio-num, instantanee uzna? i nakaza?, tudzie? interrogatoria i regestr ?wiadk?w spisa? et ad invicem sobie kommunikowa? i pokaza? injunxit. Ex parte actorea in oppositum: lubo strona pozwana affectat et judicialiter domawia si?, aby inter partes utras?ue, tam ratione objecti czarodziejstwa, jako te? ratione facti et violentiarura procedatur, jednak?e, ?e causa irwasionis causam objecti o czary perimere nie powinna, quod maximum, ?e o inwazyach prawo Majdebur-skie i Koronne praescripsit, aby inwazora, rani?cego gospodarza w domu, gard?em karano, a za? objecti z?oczy?stwa i czarodziejstwa wi?ksze w prawie dla siebie ma kary, ?e spaleniem w ogniu, ci?gnieniem szczepcami, kr?ceniem w ko?o, biciem u pr?gierza publice w rynku sobie dla winowajc?w ostrzeg?o,— a zatym, ?e causa objecti wielkich dowod?w, czasu, miejsca,od kogo i przez kogo, kiedy i gdzie, jakim sposobem i dla jakich przyczyn, wraz cum causa violentiarum et invasionis decidi nie powinna, lecz swoim traktem obserwowane, distinctim et non junctim, drosim, pars actorea s?dzenia expostulat; simi-liter in causa objecti o czary ta? strona aktorowa suo loco, post finitam causam facti, dowodzi? chce.

Adjunctum ad conclusionem partis citatae: poniewa? actori nulla datur ex-ceptio juxta mentem legis, i owszem, vir bonae famae in primo term ino emun-si? powinien, przeto tak sprawy o zarzut czarodziejstwa, tudzie? uczyn-

3j ratione obsessae stratae publicae, nihilominius incarcerationis indebitae strony pozwanej, szlachetnych Szepelskich, ma??onk?w, prezydent?w miasta O?yki, jako te? i .s?u??cej Marynki, bez przewodu prawnego, i s?u??cego Ga-bryela Iowchimowicza, mieszczanina Kowelskiego, kt?re sprawy, uti praemis-sum, bez inkwizycyi obej?? si? nie mog?, ex uno motivo pullulantes, — przeto circa praemissam conclusionem partem citatam conservari uprasza?.

A tak s?d, communicato consilio, stosuj?c si? do dekretu, sub actu feria quarta, die 30 Octobris, anno currenti ferowanego, lubo actorea pars expostu-lat, a?eby causa facti pierwiej s?dzona by?a, a potym causa objecti, citata za? uprasza, ?eby insimul tam facti quam et objecti, ?e jednak te sprawy s? con-junctae i jedna z drugiej pullulavit, - przeto s?d decernit, aby strony ?wiadk?w pro suo parte indukowali, interrogatoria et regestrum testium communicent, s?d za? ?wiadk?w z obydw?ch stron na obiedwie kategorye zo-sobna examinowa? b?dzie. Protestatur pars actorea ex ratione junctim, non distinctim, nakazania causam prose?ui, et salvam jus, ubi de jur? yenerit, cavet dla siebie in judicio. Reprotestatur cum parte citata judicium contra partem actoream, ex ratione praetensae distinctim disjudicandae causae objecti cum causa facti, ex iisdem motivis pullulantis, i? tak z prawa у s?uszno?ci by? w tej sprawie decisum zrozumia?. Citata pars poniewa? uprasza?a dylacyi na przygotowanie si? na jutro na godzin? dziewi?t?, wi?c s?d, non praecipi-tando causam, pozwala, sub rigore centum marcarum pro utra?ue parte con-traveniente.

Книга магистратская юрода Олыки, годъ 1739—1750, № 3354, лиетъ на оборотгъ.

1743,   ноября 22.   PtmeHie духовнаго суда Олыкскаго   капитула,   по   которому мЪщаие Шепельскіе признаются невинными въ ВЗЕОДИМЫХЪ на кихъ сбвиненшъ въ napoAtficTBt.

Actum in praetorio O?ycensi, feria sexta,  die 22 Novembris, 1743 anno.

Coram eodem supranominato officio et delegatis, in termino praefixo, ante-rius supranominato, ferowanego, in causa objecti, in praesentia totius magi-stratus, wielmo?ni ich mo?? xi§?a komissarze, jako i w sprawie duchownej de imputato crimine yeneficii, sami dekret ferowali, ut se?uitur:

In causa et actione inter famatos Heremiam et Mariaimam Maximowiczo-wie, conjuges, cives O?ycenses, actores, ex una, et nobiles Petrum et Annam Szepelskie, praesidentes civitatis O?yceusis, citatos, partibus ex altera. occasi-one objecti criminis veneficii et incantationis. ac aliorum, in protestatione originali et in processu causae fusius specificatorum et in judicimn deducto-rum, licet: ?uidem famati Maxymowiczowie, actores, ad probaadum maleficium, per se nobilibus Szepelskie imputatum et objectum, inducebant faeminam ?uandam, nomine Hrypam, famulam suam ad praesens, in ante vero famulam nobilium Szepelskie; quae ?uidem, judicialiter interrogata, respondit. quod cum serviret nobilibus Szepelskie., absente ipso nobili Szepelski, jussa fuerit herbas ?uasdam m exitus viarum ferre et ехропеге, se vero ob timorem i» via exorta easdem herbas post portam eivitatis, mm in loco destinato. objecissc, et inde nescire se quid evenerit, boni ayt mali; deinde eadem Hrypa dixit, eodem vespere et nocte clictam dominani Szepelska herbas ?uasdam coxisse, et auum ?uandam, ab ea conductam, verba secreta insusurrasse, media nocte vero, alias herbas cremando, domum suam cum fumo ter circuisse. Quia tamen dicta Hrypa, ad praesens famula actorimt, in sua relatione variat, primo enim dixit, cum jussa esset in exitus тіагшп herbas ferre, protunc ipsum dominum Szepelski in Brody fuisse, dominam vero Szepelska eodem nocte et die subse-?uenti in arce O?ycensi detentam; ac deinde retulit, eadem aocte dominani Szepelska herbas cum anu coxisse et domum suffumigasse, — ut constat ex in?uisitione officiosa, die 24 Septembris anno currenti deducta. Item interrogata quo tempore et quot personis haec nunciasset, respondit se nonnisi se-mel et uni personae tunc mmciasse, cum verberata fuisset a nobilibus Szepelskie, in servitio existens, idque se fuisse ex condolio et rancore, cum tamen eadem Hrypa etiam alteri dixerit, id ipsum, idque ab iisdem Szepelskie cum esset incarcerata in praetorio, uti deposuit testis sextus partis actoreae, ad 11;—unde eidem Hrypae, uti varianti et instabili, et quod ex condolio et rancore se narrasse et revelasse asserit, et quod sit de domo actoris, quo.'lque non sit credibile, citatos Szepelskie mulierem, sibi ad tempus famulantem, tam grandium secretorum consciam esse voluisse, lidem dari non posse, cum sit singularis, et legitime testari non possit et nullum contestem habeat, quia licet testes sextus et septimus partis actoreae, ad 11 et ad 16, se de iis audisse deposuerunt, non ab alio,   tamen nisi ab eadem Hrypa,   cum incarcerata esset, ex occasione a nobilibus Szepelskie, proinde ex malicia sparsisse dictum rumorem praesumitur, licet vero ad praesens interrogata idem asserat, semper tamen ex rationibus allegatis contra ipsum maliciae erga citatos, aut favcris erga actores, ut dominos suos, stat praesumptio. Ulterius fundando suam intentionem pars actorea intulit judicio nostro: quod nobiles Szepelscy Mariannam, famulam suam, cum veneficiis in domuin actorum sera nocte sub-miseruut, eamque Mariannam pars actorea sub fenestris domus suae in actu veneficii deprehendisse et captivasse se asseruit, pro ut fusius manifestatio in actis praetorii O?ycensis, die 15 Septembris anno currenti. eo пошіпе facta oblo?uitur; quia tamen eadem pars actorea non probat se ali?ua signa male-ficii penes eandem Mariannam, famulam nobilium Szepelskie, invenisse, aut actum ali?uem, ad veneficium directe vel indirecte spectantem, exercuisse; licet testis tertius ad 14 deponat, quod sub fenestris dicta Marianna capta sit, non constat tainen, tam ex eodem teste, quam ex aliis, utrum dicta Marianna ali?uid gesserit, quod yeneficium arguat, an potius, transeundo per viam publicam, ad quam jacet domus actorum, sit deprehensa, praesertim cum non sol?, sed cum famulo eonmdem nobilium Szepelskie sit inventa; quod autem eadem manifestatio, de actu et data ut supra, innuit inventas in domo actorum et sub fenestris carbones sive lampades extinctas, cum non constet quando, a quo et in quem linem posita sint, — nihil contra citatos probare censentur. In subsidium probationis suae contra citatos, pars actorea reinon, strari petiit cornu ?uoddam, crinibus. carbonibus et terra adusta repletum-quod inventum erat sub domo actorum; quod qui-.>em cornu, ita ut praemis, sum est, judicio nostro remonstratum, criiies, carbones et alia id genus con-tinebat, sed a quo, quando et in quem linem sub domo actorum positum erat nec ex testibus, nec ex aliis conjecturis investigari potuit Ad extremum, parte actorea instante, ad revisionem citatorum judicialiter magistratus O?ycensis descendit, et herbas ali?uas, cum imagine in lamina depicta, in sacculo a collo dominae Szepelska, citatae pendente invenit, quas herbas pars actorea vene-ficiales esse inferebat, ex ea praesertim ratione, quod inter herbas praedictas fragmentum massae cujusdam apparuit, quam niassam de stercore bovino co-agulatam esse eadem pars actorea imagmabatur; cum tamen easdem herbas in judicio nostro totius magistratus O?ycensis revidisset et eam ad rem etiam artis medicae gnarum virum probum, verum catholicum, adhibuisset, comper-tum est herbam esse unius speciei scilicet Serpillum. vulgo macierzanka dictum, fragmentum vero aut ex iloribus et foiiis ejusdem lierbae concretum, aut, uti vm consulares ex magistratu censebant in colligendo praedictam herbam, massam de terra aut de alia materia ad mistam esse et simul eollec-tam; ex citata vero questione unde iiaberet, aut in quem finom portaret ci-tata praedictam herbam, maritus ejus a religiosis patribus Basilianis conventus ?o?koviensis, ibidem in ???kiew, in festo sancti Joannis anno praesenti, ob contactmn corporis venerabi!is Joannis Szoczawski, in ecclesia dictorum patro-rum Basilianorum jacentis, acsi yirtute quadam imbutam praedictam herbam cum aliis fidelibus distribuetur, sibi quoque (latam esse, et in ejus rei docu-mentum fidem totius militiae celsissimi priacipis campiductoris magni ducatus Litvaniae, tam praesidii ?o?koviensis, ?tiam O?ycensis, protunc ?o?kieviam con-duetae, se appellere respondit, se?ue similem lierbam ab tisdem patribus Ba-silianis et testimoniura prioris herbae sibi ab iisdem datae procuraturum sub-misit, uxori vero suae praegnanti eandem lierbam deferendam dedisse, persva-sum habens, quod ab abortu praeser?et, In contrarium vero, cum ex dictis et depositionibus duodecem testium juratorum, virorum honestorum et per partem actoream admissorum, constet et deducatur, nob?lem Szepelska, cita-tam, honeste natam et catholice educatam, ac post in matrimonium nobili Szepelski elocatam, ultra viginti annos laudabilem, sine nota, vitam duxisse, nec a quoquam similia sibi objecta fuisse, cum et ipse actor apud eosdem nobiles citatos artis suae. rudimentae exerceret, et per ali?uot annos in dorao eorimi moraretur, nec tamen un?uam ali?uid mali de iisdem citatis suspica-retur, et devulgaret, — constat. quod tota litium et mimiciciarum ac suspicio-num occasio ex emulatione utrius utrique artis et ex anilibus nugis et fabulis praesertim dictae Hrypae n antecessum nobilibus SzepelsMe, famulantis, et cum ingratiis de domo eorum expeditae, promanavit.

Proinde nos, infrascripti, ad causam praesentem ab illustrissimo ac reve-rendissimo domino Georgio, comite de Lascaris, Dei et apostolicae sedis gratia episcopo Zenopolitano, sacrae congregationis indulgentiarum consultore, prae-posito infukto insignis collegiatae O?ycensis, uti ab illustrissimo ac reverendis-simo domino loci ordinarii delegato subdelegati judices, ex praemissis et aliis rationibus, animum nostrum permoventibus, de inaleficio per partem actoream nobilibus Szepelskie, citatis, imputato et objecto, non constare concludimus et declaramus: quia tamen ex ejusmodi objectionibus, judicialiter ventilatis, licet non deductis et non probatis et ex anilibus nugis ac fabulis praesertim in delictis occultis et difficilis probationis suspicio imputati criminis oriatur et rudis plebs quinimo et prudentiores viri scandalisentur, etiam fabulis partim veri, quandoque inesse humano vitio alstumuantes, ut in casu praesenti, ne suspicioni de nobilibus Szepelskie sit locus, praesertim ex ratione inventarum herbarum, acsi sacrarum, penes citatam dominam Szepelska, quia vir bonus etiam suspicione carere debet, — ideo decernimus: quatenus dicti nobilis Szepelskie, citati, ambo, cum quinqiie testibus vicinis, bonae famae et conversa-tionis, in quos nulla criminis cujusvis cadat nota, juramento se purgent, citati quidem ambo, in eum sensum: quod objecti maleficii sive veneficii non sunt sibi conscii; quod famulas suas, tam priorem Hrypam, in exitus viarum cum herbis, ut imputatur, non miserint, nec modernam Mariannam in domum acto-rum, faraatorum Maxymowiczow, cum maleficiis, scilicet cornu, herbis. aut aliis hujusmodi, destinaverint, aut alter eorum destinaverit; quod nulli, tam celsis-simorum principum, dominorum suorum, quam aliis personis, concrabus suis, sive per se, siye per subordinatas personas, nocumentum aliquod intulerint, aut per artes maleficas inferre quaesiverint; quod herbas apud se inventas habeant a patribus Basilianis conventus ?o?koviensis, illis?ue nihil ma?o fine miscuerint et eas tamquam res benedictas, bona fide, sine admixtione alicujus maleficii aut superstitionis, deferat. Contestes vero seu compurgatores in eum sensum jurabunt: quod dictos citatos nobiles Szepelskie, uti vicinos suos, credant objecto maleficio operam non dedisse et crimini ejusmodi non esse obno-xios; quod juramentum eorum, hac de re praestitum, sit verum et Post?uam vero nobiJes Szepelskie, cum suis compurgatoribus, ejusmodi mentum praestiierint, eosdem ab objecto et imputato maleficio, uti immunos et innocuos, liberos pronunciamus, actus quosvis laesivos, hac in causa factos et subsecutos, ex actis ?uibus vis per partem actoream eliminari, nihilque bonae famae citatorum nocere debere declaramus, et perpetuum silentium in causa objecti maieficii partibus utriusque indicimus; Mariannam, famulam no-bilium Szepelskie, uti innocuam, e carceribus dimitti liberam?ue ab omni impe-titione fore et esse mandamus; causam vero facti et violentiarum, inter partes praedictas in judicio motam et vertentem disjudicandam, tum quoque Hrypam, famulam famatorum actorum, et alias mulieres, nugas spargentes, pacem civi-um et bonam famam laedentes, pro sumendis paenis plagarum, pro qualitate delicti unius cujus?ue personae afligendarum, ad judicium magdeburiense O?y-cense remittimus,—clecreto praeseati ad praemissa omnia mediante. Actum et datum in praetorio civitatis O?ycensis, die 23 Novembris, 1743 anno. Sebas-tianus Koziorowski, insignis collegiatae O?ycensis custos, ad praemissam causam judex subdelegatus, manu propria. Joannes Gantius Koydankowski, can-cellarius insignis collegiatae O?ycensis, ad praemissam causam subdelegatus, manu propria.

Книга магистратская юрода Олыки, годъ 1739—1750, М 3354, листь 2,75.

54.

1743, ноября 22. Приговоръ Олыкскаго магистрата по тому же д%лу.

Этимъ приговоиомъ мФ.щавинъ ШенельекШ лрисуждент, къ ушіаті штрафа и тюремному заключенію за обиды, нанесенныя міщанину   Максимовичу.  Притомъ   приговорены къ телесному наказание женщины, подавшія поводь распііостраненіемь   ложныхъ слу-ховъ   къ обьине.чію Шспельскаго т> чародійстві.

Actum in praetorio O?ycensi, feria sexta, die 22 Novembris, 1743 anno.

In continenti. po publikowanym dekrecie in causa objecti, s?d nasz may-deburski, in praesentia tych?e wielmo?nych ich mo?ciow xi??y komissarz?w, sol? in causa facti, po wyprowadzonych z obu stron inkwizycyach у po wys?uchanych kontrowersyach, communicato inter se consilio, tak decydowa?: luboby strona pozwana, za naj?cie domowe, a zw?aszcza nocne, у gwa?t uczyniony, powinna by? karana, iako sonat in „Speculo Saxono" libro 2, articulo 64, jur? municipali articulo 36, 37 et 3:^, glossa 22, a ?e sta? si? tumult z pop?dli-wo?ci bia?og?owskiey, tumult z racyi wzi?tey Maryny, s?u?ebki pozwanych, z suspicyi iakoby mia?a pod dom aktor?w z czarami podchodzi?, iednak, ?e nie rekwirowa?a sprawiedliwo?ci wzi?cia oney u ?adnego s?du у urz?du, — wi?c s?d, mitius post?puj?c w tey sprawie, pozwaney stronie, mianowicie panu Piotrowi Szepelskiemu, pro incontinentia uxoris, naznacza siedzenia wie? ?wier? roku, a za nay?cie domowe profunda nocte, cum tumultu, ma da?na zamek ja?nie o?wieconego хіесіа jego mo?ci dobrodzieja kop Litewskich sto, na reparacy? ratusza kop pi??dziesi?t, s?dowi i stronie kop tylo? pi??dziesi?t; za zadanie ran tak samemu aktorowi, jako i zbicie aktorki, ma z godnemi lud?mi i osiad?emi w dom aktor?w wej?? i deprekacy? uczyni?, wyk?ady na prawo spendowane wr?ci?; za boi aktor?w i strat? czasu w rzemiestwie ich oraz i za nak?ad na medyk?w lecz?c si?, za osobliwym pokazaniem a juramen-tem komprobowanym na regestrze, expensy i straty stronie aktorowey, sine ulla dillatione, wr?ci? ma i powinna b?dzie ta? strona pozwana. Hrypa za? у inne bia?og?owy, tak w inkwizycji wyra?one i dla informacji do sadu stawione, z kt?rych plotki same pokaza?y si?, i do k??tni strony oraz i niema?ego kosztu przyprowadzili,—za co ma wzi?? Hrypa, jako pryncyp?lna do zwady i obiekcyi, r?zgami publicznie plag sto i co instanti z miasta powinna b?dzie inne za?—za krat? po plag pi??dziesi?t. Kt?ren to dekret stronom szy, pod?ug ordynansu pa?skiego ja?nie o?wieconego хіесіа jego mo?ci, pana i dobrodzieja, ad approbanduni odsy?a si?. Z kt?rego strona aktorowa appellavit in toto, tam in causa facti quam et iu causa objecti, ex ratione, ?e non ad mentem legis et justitiae ferowano, et protestatur summo cum dolore contra eandem partem, nobiles Szepelskie, et ad id negotium regulantes. Similiter pars citata appellavit, una cum protestatione, ut in copia dabitur. Datum in curia O?ycensi, 1743 anno, die 22 Novembris.

Книга магистратская города Олыки, годъ 1739—1750, Л? 3354; лиспгъ 280-

55.

1746, апрЬля 10. Показаній свидітелей по ділу о сожженіи дворянина Михаила Матковскаго жителями села Гуменеаъ, полагавшими, что онъ есть упырь.

Interrogatoria ex parte actorea nimirum magnificorum Makowieckich, pin-cernidarum Podoliensium, et uobilis Matkowska. relictae viduae, ex vi decret-officii pleni castrensis, capitanealis, Camenecensis Podoliae, Mc, in castro Ca-menecensi Podoliae, feria secunda ante festum Sanctae Catherinae virginis et ^nartyris ргохіта, anno elapso, 1745, contra haeredes et possessores bonarum Huini?ce et totam communitatem Huminecensein, consciipta et ad indigationem porrecta.

Primo. Jako ?wiadek wi, widzia?, albo s?ysza?, i? w roku 1738 nieboszczy-Micha?owi Matkowskiemu koni

Secundo. Jako ?wiadek wi etc. I? pod czas powietrza, w tym?e roku grasi podczas ceremonii processyalney Ruskiey, ko?o wsi Huniiiiiec chodz?-cey, gromada Humiaiecka, w tej?e processyi assystuj?ca, nieboszczyka niegdy Micha?a Matkowskiego, z uzdeczk? koni swoich szukaj?cego, napad?a gromada Humieniecka у parobcy tameczui, tego? okrutnie bili, /krwawili, у wp?? umar?y na miejscu zostawiony zosta?.

Tertio. Jako ?wiadek wi etc. I? na dobra dziedziczne wie? Przewrocie ich-pan?w Makowieckich, na stancy? nieboszczyka Matkowskiego лоспуш sposobem gromada Huminiecka z r??nym or??em, jako to: e strzelbami, spisami, Jcosami, cepami, dr?gami dom tego? pana Matkowskiego do porwania strzeg?a, a nazajutrz w po?udnie tego? nieboszczyka pana Matkowskiego z domu jego gwa?townie to? podda?stwo  Humienieckie wyw?ek?o   i do Humieniec

Quarto. Jako ?wiadek wi etc. I? z poniedzia?ku na wtorek, w roku 1730, w tydzie?, po s. Michale, z d?br Przewrocia do d?br Humieniec, tego? niegdy pana Micha?a Matkowskiego do domu Andruszka Safranczuka, diaka, w dybach i zwi?zanego ta? gromada i szlachta Humieuieccy przynios?a. Ztamt?d do dworu im? pana Kaczkowskiego, tera?niejszego podw?jewodzego, ta? gromada z panom Eobudzkim i Woiciechem regentem, Dzikim nazwanym, okrutnie po?o?onego bi?a.

Quinto. Jako ?wiadek wi etc. J? po tak niewinnie zadanej karze, ten?e pan ?obudzki i Wojciech Dzikij, regent nazwany, pastwi?c si? nad stworzeniem Boskim, nieboszczykowi niegdy im? panu Matkowskiemu kamyki w uszy pchali i obr?cz rzemienny na g?ow? wcisn?li. Ten?e pas rzemienny, na g?owie pana Matkowskiego wcisniony, knyplami kr?cili i r??ne morderstwa wyrz?dzali.

Sexto. Jako ?wiadek wi etc. I? pan Skulsky s?otych sto pieni?dzy swoich przyk?adnym by?, aby co pr?dzey spalony byt.

Septimo. Jako ?wiadek wi etc. I? przed ?mierci?, niegdy imci pana Matkowskiego pracowity Andruszko Szafranczuk, dziak, szmat?, w dziegciu czyli w smole uwalan? i umoczon?, temu? imci panu Matkowskiemu, nie wiedzie? dla jakiej racyi. oczy zawi?zywa?.

Octavo. Jako ?wiadek wi etc. I? to? posp?lstwo i podda?stwo Humienieckie bez ?adney racyi, dokumentu, dekretu i prawa przewiedzenia, ?ywcem imci pana Matkowskiego na stos rospalony wrzucili i spalili.

Nono. Jako ?wiadek wi etc. I? po spaleniu nieboszczyka Matkowskiego Romana, mielnikowego syna, po odzienie nieboszczyka Matkowskiego przys?ali i t? odzienie na tym?e ogniu spalili. Wiktoryn Makowiecki, m. p. Jako nie umiej?ca pisa?, znakiem krzy?a ?wi?tego ?wiadcz?c, podpisuj? si? Katarzyna Matkowska.

In?uisitiones ex actoratu magnificorum Makowieckich, pincernidarum Podo-liensium, tum nobilis Catarinae Matkowska, olim nobilis Michaelis Matkowski consortis, derelictae viduae, matris, et Euphrosinae Matkowska, filiae, et ali-orum contra reatum relictae et successorum olim magnifici Constantum Je?o-wiski, dapiferi Pinscensis, magnifici Francisci Eaczkowski, vicepalatini Podo-liensis, et Constantiae Je?owicka conjugum, vigore decreti castrensis Camene-censis Podoliae, in judiciis terminorum tactoium sub celebratione terminorum ?uaerelarum, feria secunda ante festum sanctae Gatherinae virginis et martyris ргохіта, 1745 anno, inter partes supra scriptas prolati, et sub celebratione terminorum ?uaerelarum feria secunda post dominicam conductus Paschae, anuo Domini 1746 ex testibus infras scriptis eductae.

-  4:27  -

Primus testis nobilis Ioannes Brzozowski post praestitum juramentum re-cognowit. Ad primum: Wiem o tym, ?e nieboszczykowi Matkowskiemu para koni zgin??a. Ad secundum: S?yclia?em od Jendruszka Chycia, ?e Matkowski nieboszczyk, szukaj?c koni ko?o Humieniec, wtenczas kiedy processia chodzi?a ko?o wsi Humieniec, parobcy go z Humieniec napadli i pobili. Ad tertium; Wiem o tym, ?e gromada z Humieniec ?witaniem do Przewrocia przybieg?a na dom pana Matkowskiego, i chcieli go wzi??; a potym si? ich ja pyta?: „je?eli za pozwoleniem dworskim to wy robicie?" Powiedzili, ?e ni. Y pos?a? ia do imci pana Makowieckiego, i z ich gromady posz?o czterech. A d?ugo niemog?c si? wiadomo?ci doczeka?, pojecha?em sam i opowiedzia?em, co si? dzieje. A im? pan Makowiecki powiedzi?: „nie we?mie nikt z d?br moich." A ja, jak si? powr?ci?, ju? nie zasta?em: wzi??a gromada Humieniecka Matkowskiego i zaprowadzi?a do Humieniec. Ad ?uartum ignorat. Ad ?uintum: S?ysza?em od Gre-lowskiego, kt?ry tam by?, ?e jak przyprowadzono pana Matkowskiego do Humieniec, nasamprz?d zaprowadzili do Szafranczuka, diaka, i tam si? pytali: „co? ty sa cz?owiek?" A on odpowiodzia?, ?e koni szuka?. A potym w dyby go i zaprowadzili do dworu imci pana Kaczkowskiego i tam r??ne m?ki л pan Eobucki obr?cz na g?ow? wciska? i m?czy?. Ad sextum: S?ysza?em od Grelowskiego, ?e pan Skulski deklarowa? da? z?otych sto, z?by pr?dko spalili pana Matkowskiego. A;l septimum ignorat. Ad octavum: S?ysza?em od ludzi, ?e pana Matkowskiego podda?stwo z Humieniec bez ?adnego dekretu na stos drew wrzuci?o i spali?o. Ad nonum: S?ysza?em, ?e po spaleniu pana Matkowskiego pos?ali i po odzienie jego do dworu pana Kaczkowskiego, kt?re przyniosszy, spalili. Nobilis recognoscens, ignarus litterarum crucem, posuit f.

Secundus testis nobilis Georgius Komarnicki praestito juramento recognowit. Ad primum: S?ysza?em, ?e koni dwoje zgin??o panu Matkowskiemu, kt?rych szuka? blisko Humieniec, chodz?c z uzdeczkami podczas processyi w powietrze, kt?ra by?a w nocy, a parobki, postrzeg?szy go, z?apali у pobili. Ad secundum recognovit in primo puncto. Ad tertium: Wiem o tym, ?e na samym ?witaniu gromada z Humieniec z kosami, cepami i strzelb? naszli na Przewrocie i ob-skoczyli dom pana Matkowskiego i chcieli wzi??. A my?my pytali: „za czyim rozkazem?" A ?e swoi? wol? chcieli bra?. My nie chcieli wyda?, i posz?o kilku ich do imci pana Makowieckigo. Y szlachcic Brzozowski pojecha? (na ten czas mieszka? w Humiencach, a teraz w Letawie), kt?ry, pr?dko powr?ciwszy si?, m?wi? do gromady Humienieckiej: „teraz macie czas, bierzcie, ju? pozwoli? pan Makowiecki." Y tak, cha?up? roz?amawszy, w samo po?udnie wzi?li у mnie, ?em go brani?, pobili у rozkrwawili. Ad ?uartum: S?ysza?em, ?e do Humieniec jak pana Matkowskiego przyprowadzili, zaprowadzili do dworu imci pana Kaczkowskiego. Y tam s?ysza?em, ?e pan Lobucki, szlachcic, pasem rzemiennym g?ow? ?ciska? pana Matkowskiego. Ad ?uintum: S?ysza?em, ?e Lobucki, jak obr?cz rzemienny w?o?y? na g?ow? panu Matkowskiemu, to kamyki podk?ada? i gnyplem zakr?ca?. Ad sextum ignorat. Ad septimum: S?ysza?em, ?e diak Szafranczuk szmat, w dziegciu czyli smole zmaczawszy, oczy zawi?zywa? panu Matkowskiemu. Ad oct ivum: S?ysza?em, ?e, bez ?adnego dekretu, gromada Humieniecka ?ywcem na stos drew wrzuci?a i spali?a  pana Matkowskiego.

Ad nonum: S?ysza?em, ?e po spaleniu Matkowsldego wrzucili na ogie? serdak, pas i buty i spalili. Recognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Tertius testis nobilis Thomas Susa?ski praestito juramento recognovit. Ad primum: S?ysza?em, ?e, podczas powietrza, grassuj?cego ko?o Kamie?ca, zgin??o para koni panu Matkow?kieinu. Ad secimdum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Matkowski szuka? koni, a processya ko?o Rumieniec chodzi?a у obaczyli parobcy pana Matkowskiego z uzdeczk?, у z?apali у zbili. Ad tertium: S?ysza?em, ?e gromada z Humieniec do Przewrocia przysz?a przededniem y, oko?o budynek pana Matkowskiego, czekali do po?udnia, a w po?udnie wzi?li do Humieniec. Ad ?uartum: S?ysza?em od ludzi, ?e jak wzie skiego, zaprowadzili do Humieniec do diaka Szafranczuka у tam dyby na niege w?o?yli, a potem do dworu imci pana Kaczkowskiego zaprowadzili. Y tam pan ?obucki, ukroiwszy pasz surowcu, na g?ow? wk?ada? у gnyplem zakr?ca?. Ad ?uintum recognovit in ?uarto puncto. Ad sextum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Skulski do ludzi m?wi?: „palcie go pr?dko, ja dam sto z?otych! ma on nas i dzieci nasze pogubi?, wolimy my jego." Ad septimum: S?ysza?em, ?e, po spowiedzi przed ?mierci?, diak Andruszko Szafranczuk szmatek w dziegciu gmaczat у oczy zawi?za?, у potym wzi?li go na w?z у zawie?li do stosa drew у wrzucili у spalili. Ad octavum: Wiem o tym у sz?ysza?em, ?e bez ?adnego prawa у dekretu spalili pana Matkowskiego. Ad nonum: S?ysza?em, ?e i odzienie Matkowskiego spalili, jako to: pas, czapk?, serdalc i buty. Recognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Quar?us testis nobilis Antonius Grylowski praevio juramento recognovit. Ad primum: S?ysza?em od samego nieboszczyka pana Matkowskiego, jak go przyprowadzono z Przewrocia do Humieniec, ?e koni szuka?, ?e mu by?o dwoje zgin??o. Ad secundum: S?ysza?em od tych ludzi, co Matkowskiego, zdybawszy w polu, bili, ci powiedali ?e Matkowskiego od Przewrockiego pola podczas powietrza у processyi na polu, na ten czas chodz?cej/ po polu, zdybali Matkowskiego y, z?apawszy, zbili, zmordowali у na mieyscu porzucili. Y ja potym widzia?em, ?e tego Matkowsldego pobili. Ad tertium Ja by?em na tenczas na podstarostwie u pana Kaczkowskiego w Humiencach, у gromada bez woli dworskiey zm?wiwszy, mai?c porozumienie, ?e Matkowski upier, posz?y wraz, z czym kto mia?, do Przewrocia у ztarot?d wzi?li gwa?tem pana Matkowskiego у przyprowadzili do Humieniec. Ad ?uartum: Wiem o tym, ?e w samo po?udnie w poniedzia?ek, w roku 1738 przyprowadzi?a gromada Matkowskiego z Przewrocia do Humieniec, у przyprowadzili go przed diaka Andruszka Szafranczuka, gdzie dyby na nogi zabiwszy osikowe, odprowadzili do dworu imci pana Kaczkowskiego. Ja wyszed?em z gumna, m?wi?em: „co wy robicie?" A oni nie s?uchali, ale zaraz po?o?yli i bili; dali 50 albo sto plag. Bili jego: pan Lobucki i Wojciech Dziki, regent, a Michaylina ch?op trzyma? у ?ayniaki w дфе tka?. Ad ?uintum: Wiem o tym у widzia?em, ?e pan Lobucki pas z rzemienia na g?ow? Matkowskiemu w?o?ywszy, kamyki ko?o uszu zak?ada? у gnyplem kr?ci? z Wojciechem regentem Dzikim. Ad sextum: У*7іет о tym, ?e pan Skulski przyjecha? na koniu, wo?a?: „paicie go czym pr?dzej, ja dam sto z?otych." A pan d powiedzia?:  „jak to pali? szlachcica bez prawa?"   Y  ja  m?wi?em: wasze? na siebie cerograw." M?wi?: „zaraz! ja mam ka?amarz." A potym m?wi?: „nie mam czasu pisa?, palcie!" Gromada si? zosta?a у m?wi?a: „pali? trzeba!" Y pop m?wi? ?eby pali?, Ad septimum: Nie wiem, kto oczy zawi?zywa? w tumulcie, tylko widzia?em, ?e jakim? szmaciskiem mia? oczy zawi?zane, jak iu? by? na woz po?o?ony Matkowski. Ad octavum: Wiem o tym, ?e pop HumieniecM m?wi? do gromady: „nie by? areszt od pana Matkowskiego?* Odpowiedzieli: „nie by?." Powiedzia? pop: „ja do duszy, a wy do cia?a, palcie jak nayraniey." Y spalili, na stos drew wrzuciwszy, bez ?adnego prawa i dekretu. A do tego palenia by? motorem Deyneka Wasyl, Do?hy Wasyl, Mazur B?aszko, Wasyl Kr?cicha?upa у wszystka gromada. A.& octavum: Wiem o tym, ?e odzienie Matkowskiego zosta?o we dworze imci pana Kaczkowskiego, a jak spalili Matkowskiego, przys?ali у po odzienie, у spalili serdak nowy, buty, czapk? у pas. Recognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Quintus testis nobilis Michael Suranslci praevio juramento recognoyit. Ad primum: Wiem o tym, ?e podczas powietrza w roku 1738, panu Micha?owi Matkowskiemu koni dwoje zgin??o. Ad secundum: Wiem o tym, ?e Matkowski nieboszczyk koni szuka?, a gromada go obaczy?a z Humieniec w nocy, bo na ten czas po polu chodzili, у parobcy go zbili у r?ce mu pot?ukli у serdak mu przeci?li. Nazajutrz po pobiciu przyszed? Andruszko Chye у pyta? si?, czy ?yje Matkowski, co go parobki z Humieniec pobili pod Humiencami? A dowiedziawszy si?, ?e ?yje, nazad do Humieniec poszed?. Ad tertium: S?ysza?em od pana Brze?owskiego Jana, ?e gromada na godzin? przede dniem z Humieniec przysz?a у iu? s?once podesz?o by?o w g?r?, jak si? ja dowiedzia? o tym. Y ja poszed?em do pana Matkowskiego nieboszczyka, a pan Matkowski prosi?: „biegajcie do pana, niech mi? nie wyda, bom nic nie winien." Y my z panem Brze-?owskim pojechali у uczynili?my relati?. A jego mo?? powiedzia?: „nie mo?e nikt bra? bez mojej woli." My powr?cili, iu? nie zastali?my, bo iu? gromada Humieniecka zbrojnie, z czym kto mia?, wzi??a у zaprowadzi?a pana Matkowskiego do Humieniec przez gwa?t. Ad ?uartum: S?ysza?em od ludzi, ?e gromada do diaka Szafra?czuka pana Matkowskiego zaprowadzi?a у tara go okrutnie bili, a zbitego do dworu imci pana Kaczkowskiego zaprowadzili. Ad ?uintum: S?ysza?em od ludzi, ?e iak zaprowadzili Matkowskiego do dworu, to pan Lo-bucki rzemienny pas na g?ow? jego w?o?y? у kamyki pod pas na g?owie wk?ada? у gnyplem kr?ci?. Ad sextum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Skulski m?wi?: „palcie go, a ja dam sto z?otych." Ad septimum: S?ysza?em od ludzi, ?e Andruszko diak oczy у g?b? umaczan?, szmat? w dziegciu czyli smole zawi?zywa? panu Matkowskiemu. Ad octavum: S?ysza?em od ludzi, ?e gromada Huminiecka na stos drew b 5Z ?adnego dekretu pana Matkowskiego spali?a ?ywcem. Ad 110-num: S?ysza?em, ?e gromada Romana, mielnika Hrynka syna, pos?a?a po suknie Matkowskiego do dworu, у te suknie Roman iak przywi?z?, spalili. Recognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Sextus testis nobilis Ioannes Bere?nicki praevio juramento recognovit. Ad primum: Wiem o tym, ?e w roku 1738 koni pana Matkowskiego zgin??y, kt?rych szuka?. Ad secundum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Matkowski, iak mu konie zgin??y, szuka?, a na ten czas processia z Humieniec w nocy chodzi?a pod czas powietrza., у obaczyli parobcy z tey processyi cz?eka, to iest pana skiego, kt?rego z?apali у zbili. Ad tertium: S?ysza?em, ?e pod czas powietrza przysz?a у gwa?tem o samym po?udniu wziela p. Matkowskiego do Humieniec. Ad ?uartum: S?ysza?em od ludzi, ?e, iak wzi?to Matkowskiego, zaprowadzoHO do Humieniec nasamprz?d do Szafranczuka diaka. A potym gromada wzi??a go у zawiez?a do dworu imci pana Kaczkowskiego у tam go bila. Ad ?uintum: S?ysza?em, ?e we dworze pana Matkowskiego zaniesionego gromada m?czy?a, obr?cz rzemienny na g?ow? w?o?ywszy, kamyki ko?o uszu podk?adali у gnyplem kr?cili. Ad sextum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Skulski m?wi?: „spalcie go, ja za niego sam dam sto z?otych." Ad septimum: S?ysza?em od ludzi, ?e Szafran-czuk diak mokr? chust? zawi?za? oczy Matkowskiemu przed smerci?. Ad octa-vum: S?ysza?em, ?e bez s?du у prawa gromada Humieniecka pana Matkowskiego na stosie drew spali?a. Ad nonum: S?ysza?em, ?e у odzienie pana Matkowskiego na ogniu tym?e spalili. Recognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit f-

Septimus testis nobilis Jacenty MiMaszewicz-Matkowslci praevio juramento recognovit. Ad primum: Wiem o tym, ?e panu Matkowskiemu par? koni zgin??o у szuka? ich. Ad secundmn: S?ysza?em, ?e Matkowski szuka? koni у przyszed? pod Humie?ce, jak processya wychodzi?a pod czas powietrza w roku 1738, a potym wr?ci? si? nazad; parobcy obaczyli, rosumieli, ?e ucieka, dognali у zbili. Widzia?em sam palce pobite у serdak przeci?ty na Matkowskim. Ad tertium: Wiem o tym, ?e samym ?witem gromada z Humieniec przysz?a do Prze-wrocia у chcieli wzi??. My nie chcieli da?, ale udali?my si? do imci pana Ma-kowieckiego. Y Berezowski, co w ten czas w Humiencach mieszka?, a teraz w Letawie, poieclia?, zaraz si? powr?ci? у m?wi?: ?e pan cze?nik pozwoli? wzi??: „bierzcie?, macie czas"! Y zaraz go wzi?li, a my, powr?ciwszy, iu?e?my nie zastali. Ad ?uartum ignorat. Ad ?uintum: S?ysza?em od ludzi, co tam byli, ?e Wojciech Dziki regent i Lobucki obr?cz rzemienny zrobili, kamieni w ucha nak?adli у ten obr?cz na g?ow? wcisn?li panu Matkowskiemu y, dr?g za?o?ywszy, kr?cili. Ad sextum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Skulski m?wi? do gromady: „wolicie go spali?, ni?eli ?ywego pu?ci?, ja sam (je?eli przyjdzie za niego p?aci?) dam sto z?otych, ni?eli nasze dzieci у nas ma ie?c." Ad septimum: S?ysza?em, ?e diak Szafranczuk umacza? w co? chust? przed sam? ?mierci? у oczy zawi?za? Matkowskiemu. Ad octavum: Wiem o tym, ?e, bez ?adnego s?du, przywiozszy ze 40 fur drew у s?omy ze 20, у na stos wrzucili pana Matkowskiego у spalili. Ad nonum: S?ysza?em, ?e gromada kaza?a у to spali?, co przy nim by?o, у spalili. Recognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Octavus testis nobilis Pawlus Brzozowski praevio juramento recog-novit. Ad primum: Wiem o tym, ?e panu Matkowskiemu pod czas powietrza zaszli byli gdzie? konie, ktoryc'i, uzdeczk? wzi?wszy, szuka?. Ad secundum: Wiem o tym, ?e w samo po?udnie gromada z Humieniec wziela Matkowskiego, na ten czas mieszkaj?cego w Przewrociu. A by? na ten czas pryncypalem do tego wzi?cia p. Berezowski, co teraz mieszka w Letawie, pod Jezuitami kt?ren go kaza? bra?. Ad ?uartum: S?ysza?em, ?e jak go wzi?li, zapro-do    Humieniec   do    Szafranczuka,    a   od   Szafrauczuka   do   dworu imci pana Kaczkowskiego. Ad ?uiutum: S?ysza?em, ?e ?obucki у Wojciech Dziki regent obr?cz rzemienny w?o?yli na g?ow? Matkowskiego у kamyki wk?adali pod rzemie? у gnyplem kr?cili. Ad sextum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Skulski m?wi?: „palcie go, ja sam dam z?otych sto, je?eli przyidzie za niego p?aci?." Ad septimum: S?ysza?em, ?e diak Szafranczuk szmat? w dziekciu zma-cza? у oczy zawi?za? Matkowskiemu. Ad octavum: Wiem o tym, ?e bez ?adnego dekretu gromada Humienietka spali?a pana Matkowskiego. Ad nonum: S?ysza?em, ?e serdak, pas, czapk? у buty gromada kaza?a spali? iu? po spaleniu Matkowskiego, Recognoseens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Nonus testis nobilis Joannes Kropiwnicki praevio juramento recognovit. Ad primum ignorat. Ad secundum ignorat. Ad tertium: S?ysza?em, ?e w po?udnie samo z Przewrocia gromada Humieniecka pana Micha?a Matkowskiego wzi??a do Humieniec. Ad ?uartum ignorat, Ad ?uiutum ignorat. Ad sextum ignorat. Ad septimum ignorat. Ad octavum: Wiem o tym, ?e bez dekretu ьра-lili w Humiencach pana Matkowskiego gromada. Ad nonum ignorat. Recogno-scens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Decimus testis nobilis Micha? Jaworski praevio juramento recognovit. Ad primum ignorat. Acl secundum: S?ysza?em, ?e Matkowski za ko?mi, czyli za czym, czego? chodzi? ko?o Humieniec. A iak processia wysz?a, schowa? si?. Parobcy postrzegli, z?apali у zbili у serdak na niem przeci?li. Ad tertium: S?ysza?em od s?usznych ludzi ?e gromada Humieniecka przysz?a bardzo rano do Przewrocia y, drzwi wybiwszy, o po?udniu do Humieniec wzi??a gwa?tem. Ad ?uartum: S?ysza?em od Grelowskiego, co tam by?, ?e, wzi?wszy Matkowskiego z Przewrocia, zaprowadzili do Andruszka Szairanczuka, a od Szafranczuka do dworu imci pana Kaczkowskiego. Y tam Eobucki go bi?, у Berezowski, co teraz w Letawie, by? moterem. Ad ?uintum: S?ysza?em, ?e we dworze ?obucki у inni pas rzemienny na g?owie panu Matkowskiemu, pod?o?ywszy kamyki w ucha, zawi?zali у gnyplem kr?cili. Ad sextum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Skulski deklarowa? da? z?otych sto, ?eby Matkowskiego spali?. Ab septimum ignorat. Ad octavum: Wiem dobrze, ?e gromada Humieniecka bez ?adnego dekretu у s?du spali?a pana Matkowskiego. Ad nonum: S?ysza?em, ?e serdak, buty, czapk? у pas po ?mierci iu? spalili pana Matkowskiego. Kecognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit f.

Undecimus testis nobilis ?ukasz Jaworski praewio juramento recognowit. Ad primum. Wiem o tym, ?e pana Matkowskiego para koni pod czas powietrza zgin??a. Ad secundum: S?ysza?em, ?e pan Micha? Matkowski chodzi? za ko?mi z uzdeczk? ko?o Humieniec, a na tenczas gromada Huminiecka z processy? chodzi?a y, obaszywszy, parobcy go dogonili у pobili. Ad tertium: Wiem o tym, ?e gromada z Humieniec ze strzelb? у dr?gami nasz?a na Przewrocie y, tem drzwi wybiwszy, wzi?li pana Matkowskiego do Humieniec. Ad qi ignorat, Ad ?uintum: S?ysza?em, ?e we dworze imci pana Eaczkowskiego ?o-bucki, Woycieeh Dziki regent obr?cz rzemienny na g?ow? pana Matkowskiego w?o?yli i kamyk?w pod rzemie? nak?adli у gnyplem kr?cili. Ad sextum: S?ysza?em od ludzi, ?e pan Skulski m?wi?: „palcie nim areszt zajdzie, a ja dam na to sto z?otych." Ad septimum: S?ysza?em, ?e diak Szafraniuk oczy szmat?  zawi?za? panu Matkowskiemu przed ?mierci?. Ad octavum: S?ysza?em, ?e bez ?adnego dekretu gromada Huminiecka spali?a pana Matkowskiego. Ad nonum: S?ysza?em, ?e у suknie pana Matkowskiego spalili. ?ukasz Jaworski.

Duodecimus testis nobilis Micha? Unicki praevio juramento recognovit. Ad primuni ignorat. Ad secundum: S?ysza?em, ?e Matkowski chodzi? z uzdeczkami, szukai?c koni ko?o Humieniec, aprocessya na ten czas sz?a, Machowski si? czego? uehaldt. Parobcy postrzegli, z?apali у zbili. Ad tertium: S?ysza?em, ?e gromada Humieniecka nasz?a na Przewrocie у gwa?tem wzi??a pana Matkowskiego do Humieniec. Ad ?uartum ignorat. Ad ?uintum: S?ysza?em, ?e we dworze pan ?obucki rzemiennym pasem g?ow?, pana Matkowskiego zwi?zawszy у kamyk?w w uszy nak?adszy, gnyplem kr?ci?. Ad sextum: S?ysza?em, ?e mia? m?wi? pan Skulski: „palcie Matkowskiego pr?dko, ja dam z?otych sto". Ad septimum: S?ysza?em, ?e chusto zawi?zali oczy panu Matkowskiemu. Ad octavum: Wiem, ?e bez ?adnego prawa gromada Huminiecka Matkowskiego na stos drew rozpalony у ?ywcem spali?a. Ad nonum: S?ysza?em, ?e gromada przys?a?a do po odzienie Matkowskiego, kt?re mielnik?w Roman odebrawszy, zani?s?, у te wrzucili na ogie? i spalili. Recognoscens, ignarus litterarum, crucem posuit t.

Albertus de Zalesi? Bojkowski castrensis capitanealis Gamenecensis Podo-Hae subdelegatus juratus, manu propria. Jezephus Ostrowski, castrensis capitanealis Camenecensis Podoliae subdelegatus juratus, manu propria.

Инквизиціи Ламенецъ-Подольскаго гродскаго суда, Л? 4116, пакетъ Л? 1.

56.

1746, августа 8. Приговоръ Кременецкаго магистратская   суда по д%лу между міщанами: Ивакомъ Зеневичемъ и его тестемъ, Саввою Несторенкомъ.

Изъ діла видно, что дочь Нестеренка была насильпо выдана замужъ за Зеневича, в что потомъ, съ помощью матери, старалась возбудить отвращеніе къ себ-fe въ мужі, насыпая ему въ сапоги какой-то норошокъ.  Магистрата отказалъ судить діло и иере-

далъ его въ консисторскій судъ.

Actum in praetorio Cremenecensi, feria secunda, die 8 Augusti, 1746 anno.

A poniewa? sub actu die 5 Iulii 1746 anno, w sprawie zacz?tey i nakazanym dekretem ut?ciwy Jan Ziniewicz, aktor, z dokumentami na odpowied? przeciwko Sawce i ?onie iego Niestorenkom, tesczy swoiej, nie stan??, osobliwie dnia 29 Iulii roku tego? w tey?e sprawie na termin stan??, iednak bez ?adnego dokumentu, a ?e s?d, nie mog?c nisk?d wzi?? z strony aktorskiey ?adney informacyi, zk?d by si? s?d dostatecznie m?g? informowa?,—nakaza? die 5 Augusti anni praesentis, a?eby pomieniony Sawka Nesterenko sam swoi? osob? za ?on? swoi? iurament wykona?, ratione zadania niejald? luboszczy vel czar?w, o kt?rych gdy by? tak aktor, iako te? i ?ona inkwirowana,—nie znali si?. A ?e nakaza?, a?eby, pod?ug nakazanego sobie dekretu, ut supra specifi-kowanego, iurament wykona?, kt?ren pa?am, publice, in praesentia s?d?w woj towskich z bytno?ci? ca?ego magistratu, wy? na akcie wyra?onym, stan?wszy, kl?kn?? do wykonania iurameiitu. Tedy ten?e s?d zgodnym g?osem, naradziwszy si?, stali sumienie pomienionego aktora i ?ony iego r??nemi artyku?ami rozmawia?. Nie dopu?ci?a c?rka pomienionych pozwanych ojczyma swego do iura-mentu zupe?nego, nie chc?c sumienia swego ani duszy iego daley zawodzi?. S?d, stosui?c si§ do przyznania si? do takowych luboszczy vel czar?w у pod-sypania ію boty proszku pod u?ciiki m??a swego, pytali: iakimby sposobem? Odpowiedzia?a: „aby ju? ze mn? тф nie mieszka?, у niech mi da pok?y, bom w leciech 10 z nim ?lub si?owany przez matk? bra?a." A ?e s?d, communicato inter se consilio, a poniewa? mi§dzy ma??e?stwem takowe zbytne rzeczy znay-dui? si?, obra?a Pana Boga, osobliwie nienawi?? matki mi?dzy dzie?mi czynienie, — s?d, zwa?ywszy na prawo у artyku??w, w nim wyra?onych, odsy?a t? spraw? do s?d?w konsystorskich. W kt?rej sprawie wolno onym b?dzie tak sobie post?pi?, iak b?dzie nale?a?o. Jednak ie?eli s? iakie pieni?dze u ludzi, s?d nakaza?, a?eby Sawka wszystkie poaresztowa? a? do skuteczney mi?dzy ma??e?stwem rozprawy, у wszystkie ruchomo?ci, kt?re si? znaydowa? moc? s?du ninieyszego.

Книга Кременецкаго магистрата, годъ 1746—1759, № 1970; листъ 9.

57.

1746, сентября 5. Ptmenie Нремєнецкаго магистратская суда, по которому м-Ьщанинъ Стефанъ Полторацкій приговоренъ къ штрафу за распространен клеветы о солдатЬ Вержбицксмъ,  будто жена послЪдняго занимается чарод%й-

ствомъ.

Actum in praetorio Cremenecensi, feria secunda, die 5 Septembris, 1746 anno.

Na tym?e terminie, w sprawie pana Wierzbickiego, ?o?nierza nadwornego, aktora, a Stefanem P??torackim, mieszczaninem Krzemienieckim, skar?y? aktor na pozwanego, i? nibym go obla? niejaldemi? czarami, o czym wszystkim uprasza? s?du o sprawiedliwo??: „niech mi to doka?e, a?ebym go czarowa?, albo obliwa?." Pozwana strona, stawszy, odpowiedzia?: i? pomienionego ?o?nierza ?ona, wyszedszy w nocy, sta?a przed wrot«/ma, у widzia?a c?rka moia on? sto-i?c?. S?d, zwa?ywszy takowe mi?dzy stronami k??tnie, nakaza?: a?eby aktor, ulias Wierzbicki, na to iurament wykona?, w przysz?y termin, w te s?owa: iako ?ona iego nikogo nie czarowa?a, ani pozwanego nie podliwaia, ani ?adnych rudziak?w nie podsypoival.a, ani b?dzie nikomu szkodzi?o, ani szkodzi? b?dzie, tak w przysz?e czasy, iako te? у w teraznieysze czasy. A po wykonanym iuramencie ma by? od impetycyi wolnym zostawa?. Jednak za nies?uszne zadanie ma koszta stronie aktorskiej eo instanti zap?aci?, s?aw?, honor przywr?ci?; grzywien nasad woytowski ma da? 15, wosku na cerkwi trzy funt?w 3, na ko?ci?? Franciszka?ski funt 1, у publice na ratuszu przeprosi?.

Книга Кременецкаго магистрата, годъ 1746 —1751, Л? 1970, листъ 11,

I, 2.      28

58.

1746, сентября 18. Жалоба Прокопа Оедоровича на священника Матвія Подча-шинскаго о томъ,  что, по его наущенію, крестьянка Гапка Романиха приготовляла кзкой-то составь во вредъ истцу.

Actum dominica die 18 Septembris, anno 1746.

Przede mn?, Micha?em Wiszniowskim, namie?nikiem woytowstwa Krzemienieckiego, in praesentia s?awetnego Micha?a Jurkiewicza у kolleg?w iego, burmistrz?w, comparens personaliter ut?ciwy Prokop Fedorowicz, zi?? wielebnego xi?dza Mateusza Podczaszyftskiego, parocha Szpiku?cwskiego, solennie si? ma-' ?, ima cum remanifestatione, przeciwko nierz?d?w pomieoionych rodzi-?ony swey. tudzie? pokazanie czar?w przez Romanich? Apki?, kt?ra suszy?a na -piecu, przyzna?a, ?e czary ugotowa?a na m§ka swego, у barszcz kaza?a ugotowa?, tylko nie ze wszystkim z trucizn? zgotowany by?. Jeszcze na ratuszu publice pokazywa? czary:   legowiska   z w??a у inne iego pierza;   do   tego

nazywa?a z?odziejem        etc.   co do   g?by napad?o.   O co iterum at?ue iterum

manifestatur, meliorationem sobie zachowuj?c na ?wiadectwo.

Книга, Еременецкаго .магистрата, годъ 1746 —1751, №  1970, листь 11 на оборотп.

59.

1746, октября 14. Тяжба между Олыксиими міщанами: Андреевичемъ и Остаповичемъ о причиненій вреда посредством пролитія жидкости  на дворъ сосіда.

Actum in praetorio O?ycensi, feria sexta, die 14 Octobris, 1746 aimo.

Coram ofiicio nobilium dominorum: Antonii Dominici Rayski, Martini Ma-xymowicz, praesidentium, et famatorum dominorum: Stephani Alexaridrowicz Аіехажігі Rayski, Andreae Trochimcwicz, consulum, nec non honestorum: Igna-tii Obarowiec, Francisci Zab?ocki, Stephani Bernacki, Stephani Lemkiewicz, Laurentii Swi?cichowski, scabinorum juratorum.

JSTa tym to terminie stanowszy personaliter Omelian J?drzeiowicz, mieszczanin O?ycki, uskar?a? si? na Dmitra Ostapowicza, mieszczanina O?yckiego, o to: i? gdy dzieci? iego zachorowa?o, przelajcszy si?, radzili lak wyla?. Co ?ona iego uczyni?a, у za rad? ?udzi wyla?a na psa, le??cego na gruncie citati. Со у pozwanego ?ona widzia?a, a iego wtenczas w domu nie by?o. A potym pozwany przyszedszy pod okna, poczo? postponowa?, zadai?c z?odzieystwo, czarodzieystwo, wo?ku?actwo etc. Uprasza w tym sprawiedliwo?ci.

Pozwany, z ?on? swoi? stanowszy, reposueruiit: primario citata, ?e przed Przeczyst? aktorka w wiecz?r wyszedszy pod izb? swoj? wynios?a szklank? у postanowiwszy pod w?g?em, potym obszedszy, przynios?a pod dom nasz у wyla?a. Kt?rcy pyta?em sie: „co ty robisz?" Odpowiedzia?a, ?e „nic to nie szkodzi."   A gdy przysz?a Saga, iam to oznaymi?a,   boi?c si?   у dziwuj?c,   a ona, si?, napad?a aa mi?. Pozwany za? odpowiedzia?: i? gdym przyszed? z drogi, ?ona mi to powiedzia?a,. A gdym przyszed?, chc?c si? spyta?, oa napad? na mnie, nazywai?c zadrypancem. A iam odpowiedzia?, ?em ia ryby nie ?apa?, ?ebym si? mia? zadrypaC. A on konfundowa?, m?wi?c: „pobrata? si?, ot pies le?y, to tw?y brat." Manifestatur pars actorea contra citatam o nazwanie na ratuszu nieczystym, francowatym etc. Reprotestatur citata: plugawym, nieczystym. Pars actorea pok?ada?a relacy? urz?downii E converso ex parte citata testis: Eudokia Tarasiciia zezna?a, ?e pozwana do mnie m?wi?a, i? nie wiem co Omelczycha z szklanki pod dom m?y wyla?a, a nazajutrz, zobaczywszy si? w mie?cie, pocz??a mi m?wi? Omelczycha, ?e pozwana i? obnosi. Kt?rej gdym pocz??a perswadowa?, ?e pod cudzy dom wyla?a niewiedzie? co, a ona odpowiedzia?a, ?e wieprz dzieci? przestraszy?y у to psam wo?a?a, chc?c lak wyla?. A gdy nie poszed?, iam w oczy chlusn??a. A pozwana na to, s?ysz?c, powiedzia?a: patrzay, ?eby to nie szkodzi?o." Drugi ?wiadek nie stano?, a pozwany uprasza? dylacyi.

A tak s?d, communicato consilio, poniewa? pozwany, zabierai?c si? ieszcze nawi?cey ?wiadk?w, kt?rzy teraz do s?du nie stan?li, uprasza dylacyi, wi?c s?d t? spraw? odk?ada do przysz?ego terminu, na kt?rym strony obiedwie mai? stawa? z dokumentami, pod win? s?dow?. Co iest zapisano.

Книга магистратская юрода Олыки, юдъ 1739—1750, Ж? 3354, листь 460 на оборотгъ.

60.

І746,   октября 19.   Пригозоръ Олыкскаго магистрата,   присуждающій міщанина Остаповича къ уплати штрафа   въ пользу церкви,   за   вьілизаніе  жидкости   на

дворъ сосіда.

Actum in praetorio O?ycensi, feria ?uarta, die 19 Octobris, 1746 anno. Omelian J?drzeiowicz.  Dmitro Ostapowicz.

Stanowszy ad continuationem sprawy, zacz?tey in praeterito termino, Omelian J?drzeiowicz z Dmitrem Ostapowiczem, w kt?rey sprawie stawiony ?wiadek, Opanas Moysieiowicz, mieszczanin O?ycki, zezna?: i? gdy Fi?onczukowa ?ona sz?a z dzie?mi do Dmitra, aktorka, pod swoim domem siedz?c, powiedzia?a: „nie prowad? tam dzieci, bo ia tam wyla?a." Co us?yszawszy pozwana wyszedszy powiedzia?a: „albo? nie prawda?" Y wadzili si? ad invicem konfun-

A tak s?d, communicato inter se consilio, poniewa? actores benevole przy-si?, ?e postrzegaj?c zdrowia dzieci?cia swoi ego, za porad? ludzi lak wy-iako donosz?, in secretis, nie na mieisce, gdzie ludzie nie chodz?, ?ona actoris wyla?a, ale na gruncie pozwanych, exkuzui?c si?, ?e tam pies le?a? у na psa wyla?a, assekurui?c si?, ?e zdrowiu tak pozwanych iako у kogo inszego nie ma szkodzi?, — wi?c s?d nakazuie, aby aktores, z godnemi lud?mi wszedszy w dom pozwanych, przeprosili у nak?ad prawny wr?cili. A ?e ci? actores wa?yli si? do szept?w udawa? у zabobonom wierzy?,   co si? dzieie z obraz?. Pana Boga, przeto za win? mai? da? do ro?aftca Nay?wi?tszey Panny Maryi wosku funt?w dwa, a do cerkiew ob?cli po funtowi; s?dowi za? swemu, nie schodz?c z ratusza, grzywien sze?? po?o?y? powinni. Ratione za? dyffama-cyi, ad invicem iakoby si? mieli konfundowa? у nies?uszne rzeczy ieden drugiemu zadawa?, poniewa? z~ inkwizycji ?wiadk?w nic si? nie pokaza?o, przeto s?d przy wszelkiey uczciwo?ci strony zachowuie. Dekret stronom publikowany, kt?ry citata pars acceptavit, actores za? appellaverunt; kt?rym s?d wyniesienia pozwala ad triduum. Co iest zapisano.

Книга магистратская города Олыки, годъ 1739—1750, № 3354, листь 464.

61.

1747, мая 28. Допросъ, снятый въ Дубенскомъ магистрат^ съ крестьянки Ана-стасіи Ивановой изъ села Гурникъ, обвиненной въ чародШтв%.

Обвиненная показала, что она действительно занимается лічевіемь и знаетъ свойства разныхъ травъ; но чародМствоиъ вовсе не занимается. Одннъ только разъ ей случилось посоветовать средство какому-то Шшцу, для сннсканія расположения его господина;  но и это средство было основано не на чародійстві,  а на релипозныхъ віро-

вашяхъ обвиненной.

Anno 1747, die 28 Maii.

Na urz?dzie maydeburyi Dubienskiey, stanowszy oczywi?cie, za rozkazem urz?dowym, robocza Anastazya Iwanowa z Gurnik, dla wypr?bowania czaro-dzieystwa, kt?ra to Anastazya Iwanowa z Gurnik, takow? urz?dowi czyni?a replik?: i? b?d?c ia przy moiey swekrusie, iu? podesz?ey w latach, kt?ra si? zna?a na zielach r??nych, у bywa?o i% ludzie prosz?, kiedy kto na b?l g?owy chory, albo na go?ciec у tam inne choroby, to ta? swekrucha bywa?o mnie z sob? bierze kopa? r??ne ziela dla ludzi chorych. Y iak kopie, to mnie ukazu-ie, ?e to te ziele od g?owy bolenia, a te od go??cu, a te od suchot, у na r??ne choroby pomagai?ce. Y tak cz?sto bywa?o ia z ni? chodz? kopa? takie ziela, kt?re teraz wiem. Jak kto choruie na g?ow?, na JcolJci, na go?ciec у inne de-fekta, to ia tych ziel nakopi? у dai? chorym ludziom. Ale ?ebym mia?a wiedzie? ziela iakie na z?e uczynki, albo czary, albo ?eby kogo z tego ?wiata zg?adzi?, s?owem co z?ego zrobi?, — do tego si? nie znam, ani to umiem, ani te? wiem iakowy to by by? spos?b do czarowania; gotowam na to sumieniem poprawi?. Prawda, ?e teraz pierwszy raz trafi?o si?, i? przyszed? do mnie Niemiec m?ody, a nie tak do mnie, iak do tego Niemca, kt?ry si? u mnie kuruie na go?ciec. Y tak gada? to to, to owo a potym rzek? do mnie: „moia staruszko, ?eby? ty mi poradzi?a co, ?eby na mnie xi??e iego mo?? by? ?askaw у wszyscy ludzie, bo mnie teraz odprawili у nikt na mnie nie iest ?askaw." Ja tedy posz?a w las у ukopa?a trzy ?dziebe?ka ziela nazywai?cego si? ruceM Pre?wiatoy Bohorodycy, у da?am mu. у kaza?am mu, ?eby si? tym zielem umy?, a potym ?eby si? modli? do Pre?wiatoy Bohorodycy. Potym da?am mu ziemi z tego mieysca, z kt?regom te ziela kopa?a, m?wi?c mu: iak my wszyscy z tey ziemi lubiemy dar Bo?y, tak niechay ciebie wszystkie pa?stwo lubi у b?d? na ciebie ?askawi." Y t?? ziemi? kaza?am mu wraz z tym?e zielem, a?eby przy sobie nosi?, a nikomu nie pokazywa?, у da? mi za to trzy tynfy. Urz?d za? ninieyszy ieszcze wi?cey pretendowa? od niey, ie?eli ieszcze komu nie dawa?a iakich zi?? na r??ne rzeczy, to iest: albo dla ?aski, albo dla szcz??cia, albo dla oszukania iakiego? Na to pomieniona Anastazya negowa?a: „?em nikomu na z?e ?adnego ziela nie dawa?a, szczeg?lnie tylko temu Niemcowi pierwszy raz, tylko co wiem na choroby r??ne ziela, kt?re mog? pomodz czasem, albo od febry, albo od go??cu у tam daley, ale co czarodzieystwa—?adnego nie wiem у nie umiem, ani si? tym bawi?, у do ?adnych z?ych czarodzieystw nie poczu-m si?.

Книга Дубенскаго магистрата, годъ 1740—1750, № 1344, листъ 52.

62.

1747,   іюдя 16.   Жалоба  u   показаній евид%темй   передъ магметратомъ городаОлыки по д?лу объ обвиненіи міщанки Омельчихи   м%щаниномъ Опанасомъ Моисеевичемъ въ томъ,   что она причинила болЪзнь его «eHt и ребенку,   выливъ какую-то жидкость въ его дворъ.

Actum in praetorio O?ycensi, feria secunda, die 16 Julii,  1747 anno.

In eodem termino, stanowszy personaliter Opanas Moysieiowicz, nin O?ycld, uskar?a? si? na Omelczych?, mieszczk? O?yck?. o to: i? co? wyla?a na ich podw?rze, co za z?e mai?c, przem?wili, ?e nie godzi si? na cudzy grunt wylewa?, czy z?e, czy dobre. A ona, napadszy matk? у ?on? moi? l?y?a, konfundowa?a, przeklinai?c у nies?uszne rzeczy zadai?c. Na co pok?adai?c inkwizycy? urz?dow?, sub actu feria sexta, die 30 Junii, anno nunc currenti 1747, upraszali sprawiedliwo?ci.

Pozwana, z m??em stanowszy, zabierali si? do iuramentu na to: iako koszule wyie?d?ai?cemu w drog? Tatarowi wych?do?ywszy w wodzie z myd?em у dwa motki, wyla?a na ulic? nie na czary ?adne. A oni za to, napadszy, l?yli i czarodziejstwo zadawali, tudzie? francowat^mi у zara?onemi mieni?c, ludziom chodzi? zakazui?. Na co protestowali si?.

Ex parte actorea stawiony ?wiadek, Jan Szawa?kiewicz, zezna?: ?e gdy si? wadzili aktorowie z pozwanemi, pytali si?: „za co?", ludzie powiedzieli, ?e Omelczycha podla?a; a ?ona moia powiedzia?a, ?e ia przez t? ka?u?? przesz?a, у niewiedzie? czy z tego, czy nie z tego, pryszcze osypali sam? у dzieci?.

Ex parte citata Fedor J^skiewicz, mieszczanin O?ycki, zezna?: ?e o tym nie wiem у nie znam, у lat 30 mieszkai?c w iedney ulice, w niczym nie po-strzeg?em.  2) Tarasicha s?owo w s?owo zezna?a iak Fedor Jaskiewicz.

A tak s?d,   communicato consilio,   poniewa? strony obedwie  zabierai?  si? na wi?ksze dokumenta ?wiadk?w,   wi?c do przysz?ego  terminu  odk?adai?c   t? nakazuie:    aby   strony   obedwie,   na  tym?e   przysz?ym   terminie,   ze dokumentami,   w  tey sprawie s?u??cemi;   a  s?d  protunc,

Магистрата признаетъ ?обвиненіе недоказаннымъ   и   освобождаетъ  обвиненную отъ ответственности,  подъ угрозою наказанія ея 50 ударами,  въ слутай если впредь она будетъ проливать что бы то ни было на дворъ истца.

Actum in praeforio O?ycensi, feria ?uarta, die 18 Julii, 1747 anno.

Coram officio nobilis domini Antonii Dominici Rayski, praesidentis, etfama-torum dominorum: Stephani Alexandrowicz, Alexandri Rayski, Andreae Trochi-raowicz, Marci Czuclielewicz, consulum, nec non honestorum: Terentii Czuche-lewicz, Stephani Bernacki, Francisci Zab?ocki, Laurentii ?wi?cichowski, scabi-norum juratorum, w sprawie zacz?tey sub actu feria secunda, die 16 praesen-tis, anno currenti, ex actoratu Opanasa Moysieiowicza z Omelkiem Jendrzeio-y ?on?, iego, o podlanie., by?y strony pytane, czy mieli by wi?cey ?wiad-v. Reposuerunt, ?e nie, у zdawali si? na pierwszych ?wiadk?w.

A tak s?d, po przeczytaniu inkwizycyi у ?wiadk?w wys?uchaniu, communi-cato consilio, poniewa? strona powodowa donosi, ?e ?ona pozwanego iakoby na cmry podla?a pod chleiv, czego ?adnemi dokumentami nie probuie ?e czary, a pozwana exkuzuie si?, ?e nie czary ?adne, ale zo?a od chust, — wi?c s?d nakazuie, aby pozwana z m??em na przysz?ym terminie poprzysi?g?a na tym: iako wyla?a zo?? nie na czary ?adne, ale dla tego, iako donosi, aby nie by?o b?ota; a po wykonaney przysi?dze wolna zostanie od obiekciey zarzuconey; wyk?ady obydw?ch stron przepadai?; w zasz?ych za? dyffamacyach ad invicem, ?e strony obedwie bez rekwizycyi wa?yli si? spoinie diffamowa? у z?o?eczy? sobie, za to mai? s?dowi swemu po?o?y? po grzywnie iedney; pozwany za? Omelko Jendrzeiowicz, ?e, nie sko?czywszy sprawy, wa?y? si? oyca actoris konfundo-wa?, iako i sam nie neguie, wi?c za to ma przeprosi? у wyk?ad prawny wr?ci?; w przysz?y za? czas, m?uantum by pozwana wa?y?a si? ieszcze czy dobre, czy z?e na cudzy grunt wylewa?, tedy bez wszelkiey defalki otrzyma plag 50; odt?d za? strony obiedwie w zgodzie mieszka? mai?; a ie?eli by kt?ra strona drug? stron? wa?y?a si? postponowa? у napada?, tedy ma zap?aci? winy na zamek kop Litewskich 20, a na ratusz 10, a w niewystawieniu winy opisaney ma otrzyma? plag r?zgami 100. Dekret stronom publikowany; od stron za prawny przyi?ty. Co iest zapisano.

Книга Олыкскаго магистрата,   годъ 1739 — 1750, Л? 3354,   листъ 503 на оборотп.

64.

1749. Допросы, снятые съ двухъ крестьянъ изъ села Пудловещъ,   обвиненныхъ въ томъ, что они тайно отрыли кладъ на поміщичьей землі и,   при отыскиваніи его прибігали къ чародійству ворожки.

Puncta ad excipienda confessata libera ex incarceratis laboriosis Procko et ij?o, subditis Pud?oviecensis.

1.         Poddani Pud?owieccy Procko i Michaj?o,   poprzysi?g?szy   z sobo,   samo-

~kopali ziemie na gruncie Pud?owieckim przez niedziel Шїка noc?, i na-ЇЄ0ЇІ zban poliwany z czerwonemi z?otemi,   kt?ry st?uk?szy podrzucili  w   insze z tego zbana skorupy, a pieni?dze sobie wzi?li.

2.         Jako ich ch?opcy widzieli z Pud?owiec, kiedy ten zban

Confessata libera ex laboriosis Michaj?o et Procko incarceratis et adcitatis, vigore decreti castrensis Camenecensis Podoliae in judiciis termi-norum tactorum, gub celebratione terminorum ?uerelarum officii ejusdem, feria secunda pridie festi sanctae Mariae Magdalenae, anno Domini 1749, inter eosdem incarceratos et generosum Bartholomaeum Witte, artileriae regni prae-fectum, citatum et actoratum, ex verbalibus propositionibus partium praelati excerpta.

1. Laboriosus Michaj?o in haec yerba recognovit:   Ja,   Michaj?o,   poddany ze wsi Pud?owiec wielebnych panien Dominikanek,   oskar?ony jakoby o wykopane na gruncie Pud?owieckim pieni?dze,   zeznaj?:   i?   w roku  tera?niejszym 1749 na Wielkanoc,   id?c z cerkw   Pud?owieckiej   po jutrzni przede dniem z Petrem Bojcunem szwagrem Prockowym i Wasylem, pasirbem moim,   postrze-gli?my na trzy staje od cerkwi wybuchaj?cy ogie? nad skata  za  wsi? mi?dzy krzakami,   kt?ren trzy rasy da? si? widzie?:   raz niebo nad ziemi? b?ysn??o i zgas?o,   drugi ras w punkcie  b?ysn??o   i wy?ej podnios?o si?,   potym   zgas?o, trzeci ras jeszcze wy?ej wybuchne?o ?wiat?o  na tym?e samym miejscu i  zaraz zgas?o i wi?cej ju? nie pokazywa?o si?.   Rzekli?my tedy   mi?dzy  sob?,   ?e   to pieni?dze musz? si? pali?.  A ?e natenczas by? mro?,   take?my m?wili mi?dzy sob?, ?eby p?j?? na tamto miejsce i patrzy?,   je?eli tam odtaja?o.   I wyprawili?my Basila,   pasirba  mego.   Kt?ren poszed?szy tam nie znalaz? ?adnej przy-znaki,   tylko jak   by? mro?,   tak  jednako   wsz?dy  by?o,   i  powr?ciwszy  tak?, nam uczyni? relacy?.   Potym przyszed?   do   mnie   Petro  Bojcun  i   m?wi?   mi: „p?d?my na wol? Bo??,   kopajmy," Kt?remu ja zbrania?em si?, obawiaj?c si?, i te mu s?owa m?wi?: „ty, bracie, letki, uchowaj Bo?e czego—ucieczesz,  a ja w bid? wpadn?."   I nie poszed?em natenczas.   Potym gdy drugi raz  do mnie przyszed? i bawi? mi?, aby i?? kopa?, te s?owa m?wi?c:  „id?my na wol? Bo??, je?eli znajdziemy, b?dzie i dw?r o tym wiedzia?, bo srybro, z?oto nie utai si?." I tak poszli?my w nocy pobrawszy siekiry i rydl?w dwa. Gdzie przyszedszy w nocy r?bali?my najpierwiej siekierami, bo zamarz?o by?o, a potym rydlami kopali?my.   Po tym kopaniu znowu  ta? ziemia umarz?a,   i ja dla wielkiej pracy nie chcia?em i?? kopa?,   a ten Petro  rzek? te s?owa:   „we?my? kogo z s?siado siebie." I zawo?ali?my Proeka przysi??nego, m?wi?c mi?dzy nami: ?e to cz?ek przysi??ny. ma przyst?p do dworu, je?eli da Pan B?g co nale??, lub ni,—b?dzie mu dana wiara jako przysi??nemu." I kopa? z nami. I Icopali?my hryjomo przez niedziel cztery, jednak nie co nocy chodzili?my kopa?. Potym m?wili?my z sob?—jak to mamy obr?ci?, je?eli nam Pan B?g da. Procko tedy przysi??ny m?wi?, ?e trzeba, aby dw?r o tym wiedzia?. I zgodzili?my wrzyscy na to. Sami za? mi?dzy sob? przysi?gli?my, palce na Jerzy g sk?adaj?c i siemi? ca?uj?c, aby jeden bez drugiego kryjomo віє chodzi? kopa?, tylko aby wszyscy wraz. Kopali?my tedy i potym, ale?my nic nie nale?li. Pokaza?a si? by?a pod krzakiem (kt?ren wyr?bali?my i z korzeniem wykopali) p?yta i zdawa?a si? w nocy obszyrna, ale potym nie wiedzie? gdzie si? podzia?a. Chodzili?my i po ogie? dla roz?wiecenia i szukania tej p?yty, ale?my nie nale?li. Potym wzi?li?my rad? mi?dzy sob?, aby na msz? ?wi?t? da?, azali Bas Pan B?g pocieszy. I dali?my zloty i groszy sze?? na msz? ?wi?t? do cerkwi Pud?owieckiej. A gdy i potym kopaj?c nie nale?li?my, Procko przysi??ny m?wi?: „udajmy sie do ro-zumniejssycli ludzi, to jest do ivr??bit?iv.u I udali?my si? do bia?og?owy we wsi biskupiej, Poraj?wka nazwanej, mieszkaj?cej, kt?ra bia?og?owa nie wiem jak si? zowie, do kt?rej Procko chodzi? i tak? od niej odebra? wiadomo??, ?e te pieni?dze ivsuneli si? ku wschodo%vi s?o?ca; i pod?ug tej informacyi kopali?my przez noc jedne, czterech nas ch?op?w: ja jeden, drugi Petro, trzeci Procko przysi??ny, i brat przysi??nego Iwa?. Potym pastuszkowie, gdy w dzie? poszli?my na tamto miejsce, wydali nas, powiadaj?c ?e?my co? b?yszcz?cego nale?li i jakoby w ?cianie schowali. Na tym?e samym miejscu, ni?ej troch?, inni ch?opi, to jest: Darmorezow zi?? Andryj i Pa?ko syn Darmorezow i Wolanow-ski szlachcic, w Pud?owcacli mieszkaj?cy, kopali i jakie? p?yty i czerepy pona-chodzili, i na nas to porozumienie—jakoby my znale?li pieni?dze z zbanem i jakoby te czerepy z tego zbana mieli by?, za co nas wzi?to, i jego mo?? pan Witte porucznik wzi?? nas tu i pod wart? tu w Kamie?cu osadzi?, gdzie ju? niedziel siedm siedziemy.

2. Laboriosus Procko przysi??ny, de iisdem bonis villae Pud?owce subdi-tus, recognovit in haec verba: Ja, Procko, oskar?ony jakoby o wykopane na gruncie Pud?owieckim pieni?dze, zeznaj?: i? Petro Bojcun, szwagier m?j, przyszed? do mnie w poniedzia?ek wielkanocny po obiedzie i zasta? mi? ?pi?cego, gdzie ?ona moja obudzi?a mi? m?wi?c, i? ci? czego? Petro potrzebuje. Do kt?rego gdy wyszed?em do sieni, pyta?em go, coby za potrzeb? mia? do umie. On tedy u?miechno? si? tylko i nie powiada po co przyszed?. A mnie insza my?l przysz?a — ?e przed ?wi?tami wielkanocnemi zgino? wo? ar?darzowi ta-mecznemu, i rozumia?em, czy nie on tego wo?a zarzno? i przychowa?, bo rze?nictwem bawi si?, i czy nie w tym chce si? zwierzy?. Potym ja sam rzek?em do niego, uprzedzaj?c go, nim mi co powie, te s?owa: „je?eli co dobrego powiesz mi, to b?d? s?ucha?, a je?eli za? co z?ego, to i wiedzie? o tym nie chc?." A on na to odpowiedzia? mi: „nie ?le by to by?o, gdyby nam Pan B?g dopom?g?, co ci powiem." I tak ja m?wi?em: „powiedz, je?eli co dobrego." A wtym on poczo? powiada?, ?e dnia wczorajszego, to jest na Wielkanoc, id?c z cerkwi po jutrzni przede dniem,   widzieli?my z pasirbem Michaj?owym pieni?dze pal?ce si? za ogrodem Michaj?owym, w czahrach, za wsi?, od cha?upy Michaj?owej na dwoje stai. Jam mu na to odpowiedzia?: „nieprawd? powia dasz." A on si? zaldo? przede mn?. I gdym go pyta?, jak si? pokazywa?y, powiedzia?: „?e b?ysn??o nad ziemi? i rozszyrzy?o si? jak ko?o i przygas?o, potym drugi raz na tym?e samym miejscu b?ysn??o juk gwiazda i w g?r? polecia?o ku nieba, a trzeci raz tego? czasu ch?opiec pasierb Micliaj??w postrzeg?, ?e b?ysn??o; na tym?e samym miejscu od lat trzech Kozaczek, poddany Pud?owiecki, widzia? pal?ce si? pieni?dze, i pr?bowano ju? tara, tylko nie wiem kto."

Tak mi tedy pomieniony Petro powiada?, ?e i teraz na tyra miejscu to b?yskanie widziane by?o, i wabi? mi? do pomocy, prosz?c o sekret. Tego? dnia w ponie dzia?ek wielkonocny Ruski przed wieczorem przechadza?em po podw?rzu u siebie, pogl?daj?c na to miejsce, gdzie mi o pieni?dzach pal?cych si? powia da?. Gdzie postrzeg?szy tego? Petra z Michaj?em, pomy?li?em sobie, ?e prosi? mi? o sekret, a tu i drugi z nim chodzi na tym miejscu, i ju? umy?li?em nie chodzi? z nim tam, poniewa? ju? ten sekret drugi wie. Jednak nazajutrz po szed?em do tego Petra, gdzie zastawszy ?pi?cego, pyta?em: „gdzie Petro", a ?ona Petra powiedzia?a: „chodzili w nocy na zdobycz, i teraz ?pi?." Na kt?re porwa? si? ze snu z pieca Petro i poczo? na ?on? narzeka?: „co ty na jak? zdobycz chodzi?em?" Potym o czym innym zacz?li?my m?wi?. A dziewczyna Michaj?owa przysz?a po ogie?, i ojcu powiedzia?a, ?e ja jestem u Petra, gdzie i Michaj?o przyszed?, i tak gadali?my o r??nych rzeczach. Potym ja przytoczy?em mow? ?ony Petrowej, ?e mi powiada?a, jakoby Petro chodzi? tej nocy na zdobycz, i m?wi?em: „gdyby dobra zdobycz, to by?cie i mnie udzie lili". A Michaj?o u?mieclmo? si? i rzek?: „i ja tam z nim w kupie by?." I powiadali przede mn? ?e ju? tam zacz?li kopa?. Ja tedy m?wi?em do Michaj?a,

?e mi o tym Petro powiada? i prosi? o sekret, ale widz? i ty wiesz o tym se krecie. A Michaj?o na to mi odpowiedzia?: „?em to ja Petra pos?a? do ciebie, aby ci o tyra powiedzia?". Jam mu znowu na to rzek?: „na co? ty do mnie wszak ty masz ojca swego i braci swoich, to tobie podobnij z swojemi".

to odpowiedzia? mi Michaj?o: Ju?e?my si? radzili tu miedzy sob?—kogoby z sob?, i wszystkich przerzuciwszy, zda?o nam si? najlepiej ciebie wzi??, bo masz i brata do pomocy". Ja pozwoli?em na to, ty?kom to powiedzia?, ?e ja w nocy kopa? nie chc?, ale po dniu, ?eby to i dworowi by?o wiadomo. Na co Michaj?o odpowiedzia?, ?e i my inaczej nie chcemy, tylko ?eby o tym i dw?r wiedzia?, jak co Pan B?g da, i dla tego ciebie spoinie bierzemy z sob? tylko ?e za? w nocy a nie w dzie? kopa? chcemy, to dla tego aby potym gdyby?my w dzie? kopali a nie nale?li, t?by?my ?miech z siebie zrobili, bo to miejsce na widoku ca?ej wsi, a do tego takich rzeczy po dniu nigdy nie szu kaj?. I tak ja pos?a?em z niemi parobka, brata swego rodzonego Iwana, z poniedzia?ku na wtorek, z siekir? r?ba? ziemi?, bo by?a «marz?a. Potym na drug? noc z wtorka na ?rzod? i ja z tym?e parobkiem Iwanem, bratem moim, i tam tych dw?ch; Petro i Michaj?o — chodzili?my i ca?? noc kopali?my. Tej?e nocy r?baj?c siekir? po pod krzakiem trafili?my na co? twardego, ?e a? siekira ognia da?a. I gdy?my si? przypatrywali, coby takiego by?o pod tym krzakiem, zda?o nam si?, ?e kami?; i macali?my to, twardo by?o; potym rzucili?my wko?o z sicI kirami ko?o tego krzaku wycina? z korzeniem; jake?my tedy wydobyli z korzeniem te n krzak, nie znale?li?my ?adnego kamienia; to jednak pami?tam: jake?my macali przed wyci?ciem krzaku, to miejscami ziemia mokra i b?oto by?o. Potym gdy?my po wywaleniu tego krzaka z korzeniem kopaj?c i siekirami r?baj?c nie nalezli, rzek?em do nich: „porzu?my, obieca? Pan B?g, niema nic". I poszli?my z miejsca tamtego przed Micha?owe wrota. Ztamt?d rozchodz?c si? do dom?w naszych, ja rzek?em do nich: „przysi?gnimy jeden przed drugim, ?eby ?aden z nas jeden bez drugiego nie kopa?. I palec na palec jeden przed drugim z?o?ywszy przysi?gli?my i zakl?li?my si?. Po tym zakl?ciu ja m?wi?em do nich: „je?eli?cie prawdziwie w tym miejscu wydaj?cy si? ogie? widzieli, to nie ?a?ujcie tego, bo wara powiem: z???my si? i dajmy na msz?, na t? intency?, ?eby nas Fan B?g pocieszy?". Na co wszyscy zezwolili, i dali?my: ja groszy 18, a Michaj?o drugie 18 groszy, hospodynowi Pud?owieckiemu z?oty, a diakowi groszy sze?? z tych?e samych pieni?dzy. I tego? dnia, to jest we czwartek, kt?rego msza ?wi?ta by?a, poszli?my na noc wszyscy czterej kopa?, i nie nalazszy nic znowu kopali?my w pi?tek i sobot?. A gdy nie mogli?my nic nale??, zeszli?my si? w niedziel? Przewodni? u mnie w domu i wzi?li?my rad?, aby do wr??ki. Jako? ja pojecha?em do Poraj?wki (wsi), do biskupstwa na-gdzie si? znajduje kobieta wr??ka, nazwiskiem Popadiuczka. Do kt?rej gdym przyjecha?, nie wyjawia?em interessu, w jakowjm do niej przyjecha?em, a? ona sama rzek?a, wprz?dy pogu?liwszy wylaniem wosku, jakoby na moim domostwie ?le mi si? dzieje. Potym gdym ja nic na to nie m?wi?, zmiesza?a si? i drugi raz inszy wosk wzi??a i wyla?a, kt?ren po?o?ywszy na stole obrusem nakry?a, potym jak osecM wosk, wzi??a go i przypatrywa?a si? na nim, potym przypatrzywszy si? powiedzia?a mi. ?e? strony skarbu do mnie przyjecha?, s? pieni?dze w kotle miedzianym, na kt?rym z wierzchu duJia ?elazna le?y, ale te pieni?dze od tego miejsca, gdzie kopacie, na zach?d s?o?ca stoj? nie daleko, tylko jak raz st?pi? pod g?r?. Powiedzia?a ?e tam jest i przyznaka, kamie? w ziemi le??cy na po?udnie, a z po?udnia ku wieczorowi rum kamieni: i od tego rumu na jedno st?pienie skorupy czarne z gark?w. Odje?d?aj?c od niej, pyta?em si?, w jakowyby czas bra? si? do szukania. Powiedzia?a mi, ?e pod pe?ni?, jak drugie kury zapiej?, bo cho?by co z?ego mia?o byd? na przeszkodzie, to ju? natenczas szkodzi? nie b?dzie. I tak wed?ug jej informacyi czynili?my. Wlek?o to si? przez niema?y czas szukaj?c pieni?dzy, tylko nie mog? wiedzie? wiele niedziel. Przyznaki, kt?re mi opowiedzia?a, znale?li?my na tych miejscach, jak powiedzia?a, a pieni?dzy nie nale?ii; czerepy za? przy pannie przeoryszy, jak si? o tym donies?o, pod?ug informacyi wr??ki znale?li?my w ziemi na dwa sztychy rydlem wziowszy w calcu; potym i dalej przy tej?e pannie przeoryszy kopali?my, i ?widrem wielkim po?yczonym u jego mo?ci pana Oleckiego wiercieli?my w ziemie w r??ne miejsca, ale?my nic nie nale?ii. Tam?e, bez naszej wiadomo?ci, nie daleko tego miejsca, innych ludzi Pud?owieckich dw?ch, to jest Pa?ko Darmorezow syn i Wolanowski szlachcic, trzeci z Bi?a-n?wki J?drzy zi?? Darmorezow—kopali i ?widrem d?ugim raz ko?o razu wier-cieli, do czego si? przyznali, ale nie zaraz, gdzie w ich kopaniu skorupy polewane nale?ii si?. Przed tym gdy?my z Michaj?em w dzie? poszli na to miej sce przypatruj?c si?, wydobywa? Michaj?o po kawa?ku pecyny ko?o tego miejsca gdzie?my krzak wycieli, i m?wi? mi, ?e to wielkie podobie?stwo, — gdy nas pastuszkowie postrzegszy oskar?yli jakoby?my pieni?dze nale?li, kt?re niby Mi-chajlo ze mn?, id?c ni?s? przed sob? do ?cianki. Zaco?my w sekwestr wzi?ci i tu przez niedziel siedm siedziemy przez jego mo?ci pana Wita porucznika osadzeni.

Инквизиціи Каменецъ-Подолъскаю гродскаю суда, № 4118, Л? пакета 1.

65.

1749. Допросы, снятые съ шести другихъ жителей села Пудловецъ, обвинен-ныхъ въ тайномъ копаній клада на помещичьей землі.

Confessata libera ex nobili Antonio Wolanowski, Iwan Prockow brat, pasirb Michaj?a, Panko Darmorezow syn, subditis Pud?ovecensibus, Andrej Dar-morezow zi??, subdito de villa Bilanowka, vigore decreti castrensis Camene-censis Podoliae in judiciis terminorum tactorum, sub celebratione terminorum ?uerelarum officii ejusdem, feria secunda pridie festi sanctae Mariae Magdale-nae, anno Domini 1749, inter laboriosos Michaj?o etProcko przysi??ny, actora-tos et adcitatos ab una, et generosum Bartholomaeum Witte, artileriae regni praefectum, citatum et actoratum parte ab altera, praelati durantibus iisdem judiciis excerpta.

1. Laboriosus Iwan Prockow brat in haec verba recognovit: „Ja Iwan Procka przysi??nego Pud?owieckiego brat, oskar?ony o wykopanie pieni?dzy, zeznaj?: nie by?em przy pocz?tku, jak Procko, moj brat, z Michaj?em, atamanowym synem, i Petrem Bojcunem strony pieni?dzy pal?cych si? na gruncie Pud?o-wieckim zm?wili. A? potym przyszed? Petro do brata mego, i m?j brat Procko, nie wiem, czyli kopa?, albo ni, ale chodzi? na to miejsce, gdzie si? pieni?dze palili. Potym brat m?j Procko m?wi? do mnie: „co?bym ci powiedzia?, tylko si? nie pytaj co". I po wieczerzy brat m?j zawo?a? mi?, ?ebym z nim szed?. Ja widz?c ?e brat nic nie bierze, tylko fuzy? wzio?em i poszed?em za bratem zdaleka. Brat m?j poszed? do Michaj?a, gdzie i ja za bratem przyszed?em. Brat m?j u Michaj?a (gdzie by? natenczas i Petro) siad? na ?awie na ?r?d izby, a ja siad?em w k?cie. Oni o r??nych rzeczach gadali d?ugo w noc, a ja kurzy? tiutun, a dalej poczo?em drzyma?, i m?wi?em: „zarwani?cie (sic) bisowi czego ja mam czeka?"? Petro z Michaj?em pocz?li bratu m?wi?: „za co on ?aje? czyli on jeszcze nie wie, w jakim interesie przyszed?"? A brat m?j powiedzia?: „jeszcze nie wie". I dopiero mnie o pal?cych si? pieni?dzach powiadali, i mnie m?wili, ?ebym z niemi szed? szuka? (to si? dzia?o zaraz pierwszego tydnia po i elkiej nocy). I ja z niemi poszed?em. Petro i Michaj?o wzi?li rydle, a ja z bratem bez niczego; poszli?my na to miejsce w krzaki za Mi-chaj?owy ogr?d, na p?? gon?w nad ska?? b?d?ce. Gdzie przyszedszy Petro z Michaj?em kopali, a my stali. A ju? na tym miejscu we dw?ch miejscach pokopane by?y po trochu miejsca. A ?e nie rych?o w noc poszli?my kopa?, jak godzin dwie nie kopali?my, i poszli?my do domu, jak dzie? mia? byd?. A potym w domu zm?wili?my si? i chodzili?my przez trzy noce kopa? i kopali?my, ale?my nic nie nale?li. Po trzech nocach Michaj?o pojecha? po zbo?e , i wtenczas ju? brat m?j nie chodzi? kopa?, tylko ja, Petro i Mich?j?ow pasirb Masyl; ale?my w?a?nie jak nic nie kopali, bo nam dyszcz przeszkodzi? i nie chcia?o si? nam. Nim jeszcze Michaj?o jecha? w drog? po zbo?e, jednej nocy jake?my wszyscy kopali, zda?o si? co? jak p?yta pod krzakiem na tym miejscu, gdzie?my kopali. My ten krzak zkopali, a potym nic nie nale?li?my. Brat m?j prze?egna? si?, ?e p?yty niema, kt?r? namacywalL?my pierwiej i ryskalem oskroma-dzywali?my, i brat m?j m?wi?: „chod?my do dom?w naszych, nie nam Pan B?g obieca?". Poszedszy z tego miejsca poszli?my przed Michaj?a i tam przed Mi-chaj?em przysi?gli?my jeden przed drugim, ?eby jeden bez drugiego nie kopa?. Jak za? Michaj?o przyjecha?, zaraz panny dowiedzieli si? o szukaniu pieni?dzy, i Micha j?a wzi?li do dwora i Jcasali w пуЬу zabi?; a brat jeszcze z pannami na to miejsce, gdzie?my kopali, chodzi?, a potym i brata kazali panny zabi? w dyby i obydw?ch odwie?? do Kamie?ca.

2. Nobilis Antonius Wolanowski in haec verba recognovit: ja, Antoni Wo-lanowski, oskar?ony o wykopanie pieni?dzy, zeznaj?: ja zdyba?em Райка Darmo-rezowego syna z Cio?kowiee jad?cego, z kt?rym stoj%c widzieli?my dw?ch ?o?nierzy w dzie? pa?aszami kol?c ziemi? nad ska??, w krzakach za Michaj?owym ogrodem. Ja pyta?em si? Paftka, czego oni tam szukaj?, a Pa?ko powiedzia?: „albo wasze? nie wic? oto ja by?em na dole z ?o?nierzem, i widzieli?my pieni?dze pal?ce si? na tym miejscu, i dla tego ci ?o?nierze tam pa?aszami pie-ui?dzy szukaj?". Kt?rzy szukali a potym do Darmoreza przyszli i upominali si? o pieni?dze, m?wi?c: „wraz widzieli?my pieni?dze pal?ce si?, a wy?cie pierwiej poszli ziemi? pokopali i pieni?dze wyj?li, oddajcie pieni?dze, chciejcie si? niemi z nami podzieli?, bo jak si? nie podzielicie, to b?dzie o tym dw?r wiedzia?". Pa?ko si? exkuzowa?, ?e nie kopa?; jako? ni, bo to Procko, Michaj?o i Petro pierwiej kopali, i to miejsce pokopane ?o?nierze nale?li i na fundamencie tego pokopania upominali si? u Pa?ka o pieni?dze. Potym ja si? zdyba? z Pa?-kiem i m?wi?em: „chod?my szuka? pieni?dzy gdzie? widzia? pal?ce si?". A Pa?ko nie chcia?, m?wi?c: „i tak ?o?nierze k?ad? napa??, ?em szuka?". Jednak z soboty na niedziel? w tydzie? po Wielkiejnocy posz?o nas trzech szuka?: ja, Pa?ko i Darmorezow zi??, i oni kopali niedaleko od tej jamy, gdzie Pro?ko, Michaj?o, Petro i Iwan Pro?kow brat szukali; jam? wielk? wykopawszy, pecyn? i kamienie powyrzucawszy; a blizko tego wielkiego kopania ci? sami w drugim miejscu byli napocz?li, i my w tym miejscu szukali; ale ja tylko patrzy?em si? na nich, jak kopali ryskalem; ja mia?em ?wider wielki, kt?ry u mnie od dw?ch lat jest; natenczas wzio?em to i tym ?widrem wiereieli?my; ale?my nic nie nale?li, tylko w?gle i g??wnie w jednym miejscu, a w drugim p?yt? niewielk?, a pod p?yt? nie by?o nic. Dowiedziawszy si? panna przeorysza o kopaniu i szukaniu pieni?dzy, mia?a sama przyjecha?. A nim przyjecha?a, ja za wiadomo?ci? dworsk? ze szlacht? i lud?mi chodzili?my na to miejsce i widzieli?my wielk? jam?, gdzie Pro?ko, Michaj?o, Petro i Iwan szukali. Ja sam zaprowadzi?em   do tej jamy, gdzie my szukali, i w tej jamie ju? w poruszanej ziemi zakopa? Wojtek Byczek trzy razy i za trzecim razem, ale w poruszanej ziemi, wykopa? szkorupy zielone z jakiego? zbanka. A ?e tego czasu jeszcze panna przeorysza nie by?a, ja te skorupy do siebie wzi??em i nazajutrz odda?em pannie przeoryszy. Panna przeorysza kaza?a Pro?ka i Micliaj?a zawo?a?, pyta?a si? ich je?eli kopali; oni si? zapierali. I tak, ?e si? nie chcieli przyzna?, kaza?a Michaj?a w dyby zabi?. A potym Mich?j?o przyzna? si?, ?e szukali i kopali, tylko z boja?ni nie przyznawali si?, ?e ch?opcy na nich powiadali, jakoby co? ?wic?cego si? nie?li od tej jamy w dzie? i w krzaki zanie.??i, o co i inkwizycya przez jego mo?ci pana Mita by?a wyprowadzona. A nim inkwizycya wyprowadzona by?a, kaza?a panna przeorysza mnie, Michaj?a i Pro?ka zaprowadzi? do Kamie?ca. Po wys?uchanej za? inkwizycyi mnie wypuszczono, a Pro?ko i Mi, chaj?o siedz? do tychczas.

3. Laboriosus Petro de villa Pud?owce iu haec verba recognovit: Ja, Petro Bojcun, oskar?ony o wykopanie pieni?dzy na gruncie Pud?owieckim panien Do-minikanek, zeznaj?, ?e ja, id?c z cerkwi po jutrzni, jeszcze ciemno by?o, na Mielkanoc si? to dzia?o, a szed?em z Masylem Michaj?owym i widzia?em, ?e w krzakach nad.ska?? b?ysno? ogie? i rozszyrzy? si?, a potym w gore Icu niebu jak ?wica posz?o. Masyl za? powiada?, ?e trzy razy widzia? ?wiat?o, pokazuj?ce si? na tym miejscu; ale ja tylko raz widzia?em. I zaraz Mich?j?o przed msz? przys?a? do mnie Wasyla a?ebym poszed? szuka? przyzna?a. 1 ten Wasyl powiada?, ?e ju? chodzi? szuka? przyzraki, ale nie nalaz?, — i ja nie chodzi?em Potym Mich?j?o przyszed? do mnie i m?wi? mi, ?eby?my poszli szuka?, powiadaj?c: „?e i ja widzia?em z podw?rza mego, ?e si? pieni?dze palili" (bo ju? od lat dw?ch ten?e Mich?j?o szuka? tam pieni?dzy z komornikiem swoim Leskem dziadem). I my trzech, ja, Mich?j?o i "Wasyl, chodzili?my kopa? i nale?li?my jak?? p?yt?, kt?ra nam gdzie? szczez?a. Potym Mich?j?o m?wi? mnie, ?ebym poszed? do Pro?ka i jemu powiedzia? o pieni?dzach, ?e si? pali?y, i ?eby z nami szuka?; do kt?rego ja chodzi?em i opowiedzia?em mu, a Pro?ko powiedzia? „bywa to bida za takie rzeczy, czyli najdziemy, czyli ni, to w k?opocie b?dziemy". Jednak poj?? si? szuka? z nami, tylko m?wi?, ?eby?my na niego zaczekali i nazajutrz przyszed? do umie, a potym i Mich?j?o nadszed?, i um?wiwszy si? poszli?my w nocy szuka?. Gdzie szukaj?c ju? z Pro?kiem i bratem jego Iwanem, zaraz pierwszej nocy nale?li?my p?yt? pod krzakiem, kt?ren krzak zr?-bawszy i podkopawszy, ju?e?my p?yty nie nale?li, tylko pecyn?, i rozeszli?my si?. A potym um?wili si?, ?el)? da? na msz?, i Pro?ko z Michaj?em dali, a ja nie da?em, bom nie mia? pieni?dzy. Dawszy aa msz? popowi, nie szukaj?c ju? pojecha? Pro?ko do Poraj?wki do wr?iM, kt?remu powiada?a o przyznakach, o jakiej?cie p?ycie i innych przyznakach; jako? nie daleko, jak powiada?a, od tego miejsca nale?li?my p?yt?; szukali?my tych pieni?dzy z poltory niedzieli, ale?my nie iiale?li. Potym panna przeorysza dowiedzia?a si?, ?e ch?opcy podpatrzyli w dzie? Pro?ka i Michaj?a, ?e chodzili do tey jamy, gdzie?my kopali, i co? b?yszcz?cego si? pod po?? nie?li i do krzak?w zanie?li, — kaza?a podstaro?ciemu, ?eby ludzi zwo?a? i poszed? .szuka? przyzna?o, gdzie kopano, i podstaro?ci ze szlacht? i z lud?mi chodzi?, gdzie i ja by?em, i wtenczas szkorupy zielone na-lo?li, nie w tej jamie, gdzie my kopali, ale gdzie Wolauowski z Paftkiem i Darmozi?ciem kopali. Jednak ja sani widzia?em, ?e ju? nie w calcu, ale w ruszanej ziemi te szkorupy nalezione. I ja, spodziewaj?c, ?e ju? Pro?ko i Michaj?o nale?li, widz?c szkorupy i s?ysz?c, ?e ch?opcy na Pro?ka i Michaj?a powiadali, ?e co? nalezli,—chodzi?em do nich, upominaj?c o pieni?dze; ale dusz? i cia?o kl?li, ?e .nie nale?li. Potym panna przeorysza kaza?a wzi?? do dwora Michaj?a, Pro?ka i Wolanowskiego, i Michaj?a w dyby zabi? kaza?a, a potym kaza?a wypu?ci?. Powt?rnie za? zjecha?a i kaza?a nas wszystkich do dworu pobra?; Michaj?a, Pro?ka i Wolanowskiego do Kamie?ca do wi?zienia oddano, a nas puszczono. Potym Wolanowskiego  wypuszczono,  a Pro?ko i Michaj?o do  tychczas

4.         Laboriosus Wasyl Michaj?a pasirb in haec yerba recognovit: Ja. oskar?ony o wykopanie   pieni?dzy   na gruncie Pud?owieckim,   zeznaj?:   ja   na Wielkanoc  szed?em z cerkwi po jutrzni i widzia?em, ?e w krzakach, tam gdzie kopali, pieni?dze si? pality, szyroko sino trzy razy zapali?y sie, a ?e w tenczas jeszcze by?o zamarz?o — nie szukali?my;   jak si?   rozmarz?o, chodzi?  Pro?ko, Michaj?o,   Iwan   Pro?kow   brat  i ja szuka? pieni?dzy;   szukali?my, ale?my nie

nale?li.

5.         Laboriosus Panko Darmorezow syn in haec verba recognovit: Ja, Pa?ko, oskar?ony o wykopanie pieni?dzy na gruncie Pud?owieckim, zeznaj?: ja, stoj?c ko?o ogroda pana Wolanowskiego,   gada?em  z nim o r??nych   rzeczach,   gdzie stoj?c obaczy?  Wolanowski  ?o?nierz?w na g?rze w czachrach nad ska??, i pyta? si?, co to za ludzie. Jam mu powiedzia?, ?e to tam pieni?dzy szukaj?; a to tam by?o ?o?nierz?w dw?ch, kt?rzy   szpadami   szukali, z tey racyi, ?e ?o?nierz jeden, Antoni  Faudaszko   Cembalski, z pod kr?lowy regimentu, widzia?, ?e si? pieni?dze palili, i mnie o tym powiedzia?. Ale to nie pieni?dze si? pali?y, ale jak szukali Pro?ko, Michaj?o, Iwan i Petro pieni?dzy,   Tetro   Ъ-zesal  ogie?, a temu ko?nierzowi zda?o si?, ге sis pieni?dze pal?.   W dzie? ten?e ?o?nierz po szed? na to miejsce i uadyba?  jedne  jam?   wielk?,  a drug? tylko cztery razy ryskalem zakopan?.   Co widz?c, przyszed? do umie upominaj? o pieni?dze, rozumiej?c, ?em ja kopa? i nalaz?; a to insi, jakom powiedzia?, szukali. W wiecz?r za? przyszed? do mnie pan Wolanowski i wabi? mnie,   ?eby?my   poszli   szuka? pieni?dzy, a ja nie wiedz?c jeszcze, ?e to tam ogie? brzesano do lulki, poszed ?em z Wolanowskim i Andryjem   szwagrem moim; gdzie przyszed?szy, nadybali?my dwie jamy, jedne wielk?, a drugo ma?o  co napocz?to;   szukali?my i kopali tej jednej nocy, i nic nie nale?li;   tylko jedne niewielk? p?yt?, pod kt?r? p?yt? wiercieli?my ?widrem pana Wolanowskiego, i w r??nych miejscach wiercieli?my, ale?my nie nale?li nic.

6.         Laboriosus Andryj Darmorezow zi??, de villa Bilan?wka, oskar?ony o wy kopanie pieni?dzy na gruncie   Pud?owieckim, do wielebnych panien Dominikanek konventu Kamienieckiego nale??cym, recognovit in haec verba: Ja, J?drzy Darmorezow zi??, zeznaj?   i? ja, jad?c  do Makowa  na jarmark, wst?pi?em do Pud?owiec do ojca ?ony mojej; gdzie nadszed? pan Wolanowski szlachcic i d?ugo w noc siedzia?. Potym Pa?ko szwagier m?j, syn Darmoreza, i pan Wolanowski wabili mnie z sob?. Ja nie wiedz?c gilzie poszed?em z niemi i pyta?em si? ich:

„gdzie wy mnie wabicie"? Powiedzieli  mnie:   „chod?   z nami,   p?jdziemy pie ni?dzy szuka?, bo?my widzieli, ?e si? pieni?dze palili". Jam m?wi?: „a z czym idziemy, czym b?dziemy szuka?"? Pan Woianowski powiedzia?: „ja mam ?wider", i mia? go pod po??, d?ugi w?a?nie w pas, i ryskal mieli. I my poszli, nale?li?my ju? do?ki kopane, jeden w pas g??boki, a drugi ma?o co zacz?ty, i w tym ma?ym szukali?my i ko?o tego? wiercieli?my w r??nych miejscach i w jednym miejscu nadybali?my p?yt? ?adn?, wi?ksz? od sto?ka, kt?r? dobyli?my; ale pod p?yt? nic nie by?o. W drugim miejscu nadybali?my g?ownie i wegiie w calcu, i tam nic nie by?o; dalej wiercieli?my pod p?yt? kt?re?my wykopali, ale ?adnych pieni?dzy nie nale?li, a ni podobie?stwa, bo mi?tka ziemia by?a pod t? p?yt?; szukali?my i pod krzakiem, ale tam ziemia twarda by?a ; i przestali?my wiercie? i kopa?, poszli?my znowu do jamy, gdzie kto? kopa?, ta jama by?a du?a, w pas wykopana, i w tej jamie szukali?my, ale?my nic nie nale?li, w tej?e jamie by?a pecyna. Natenczas nie wiedzia?em, kto tam pieni?dzy szuka?; a? si? potym da?o mi si? s?ysze?, ?e Micliaj?o i Pro?ko szukali, kt?rzy siedz? teraz w Kamie?cu w wi?zienia. Kt?rego zaS czasu my chodzili z panem Wolanowskim szuka? pieni?dzy— nie pami?tam dobrze; ale mi si? widzi, ?e po Wielkiejnocy w tera?niejszym roku. I to s?ysza?em od mojej teszczy, ?e na tym miejscu, gdzie пі pieni?dzy, bywa?a  kiedy? cegielnia.

Инквизицш Каменецъ-Подолъскаю іродскаю суда, № 4118, паксть Л? 2.

66.

1749, іюля 21.   Показаній, снятыя   съ парубка   Андрея, по поводу обвинєкія его въ незаконной связи съ дворянкою Рошковскою.

Андрей, разскааывая  обстоятельства діжа,  перечисляегь  ті пріемн  чародійства, къ которылъ Рошковская прибігала для того, чтобы снискать его любовь.

Confessata libera ex laborioso J?drzy parobek, iacarcerato statuio vigore decreti castrensis Camenecensis Podoliae in judiciis terminorum tactorum, sub celebratione terminorum ?uerelarum officii ejusdem , fena secunda pridie festi sanctae Mariae Magdalenae, amio Domini 1749, intcr generosum Martinum Chojecki actoratum et suprascriptum incarceratum statutuin praelati duranti-ffaus iisdem judiciis excerpta.

Ja, J?drzy, rodzi?em si? we wsi Kowal?wce ko?o Ko?omyi. Ma?ym mi? wyj?li z ojcem do Berezowa Ni?nego ; jego mo?? pan Szodkowski, dziedziczny pan, wyjo? mi?. W Berezowy by?em z ojcem lat trzy i podczas drugiego roku ociec poszed? do Iwania Pustego, do biskupstwa Kamienieckiego nale??cego. W Iwaniu jak ociec m?j mieszka? przez lat dwana?cie, podczas tego czasu pas?em owce lat trzy. Ztamt?d, jak nast?pi?a pierwsza rewolucya kozacka, poszed?em z ojcem do Borszczewa nad Prut, pod wielmo?nego jego mo?ci pana Czosnowskiego starost? Wierzbowieckiego, i tam z ojcem by?em dwa roki: pierwszego roku chleba zarabia?, m z ojcem, a drugiego roku jego mo?? pan D?boAvski, marsza?ek wielmo?nego jego mo?ci pana starosty Wierzbowieckiego, wzio? mi? do koni; u kt?rego by?em wi?cej  jak p??roku.   Od jego mo?ci pana   D?bowskiego uciek?em do Iwania Pustego, w Iwaniu najo?em sio za parobka u Wasyla Pas-karaka, u kt?rego rok ca?y s?u?y?em. Wys?u?ywszy rok, poszed?em  do Pocza-piniec do Pa?ka mieluika, wuja mego rodzonego, u kt?rego przez lat tay uczy?em si? miernictwa.   Jak ten m?j   wuj umar?   w  Poczapi?cach,   poszed?em do Dunajowiec, do krewnego mielnika Ilry?ka, u kt?rego by?em przez ?wier? roku. Z Dunajowiec  poszedszy by?em w Dumanowie przy Iwasiu mie?niku przez p??-roku. Z Dumanowa poszed?em  do ojca swego   do Krzywczan,   gdzie by?em od Wiejkiejnocy do Pokrowy przy ojcu. Tam?e w Krzywczanach na burgu mieszka? jego mo??   pan   Ruszkowski,   do kt?rego od Pokrowy   przysta?em do jego mo?ci pana   Ruszkowskiego   z namowy   samej   pani   Ruszkowskiej,   bo jeszcze przed   Pokrow?,   nim przysta?em,   zgrzeszy?em   dwa razy cielesnym grzychem. Podczas tego czasu jego mo?? pan Euszkowski by? w Kamie?cu i Krzywczu i bawi? si? przez dwie   niedzieli,   a pani   Ruszkowska brata  mego, s?u??cego u nich, i kuchark?   wyprawi?a   do Mukarowa ze zbo?em do  matki   swojej,   ?eby nikogo nie by?o w domu, i tego czasu przys?a?a do ojca mego, aby kaza? mnie i?? dogl?da?, chudoby; i ja z rozkazu ojcowskiego musia?em p?j??; opatrzywszy chudob?, przyszed?em do cha?upy i po?o?y?em si? spa?, pani Ruszkowska przysz?a do mnie, pocz??a mi? namawia?, abym mia? spo?ecze?stwo z ni?; jam tej nocy uciek? ze dworku   jego  mo?ci   pana Ruszkowskiego   do domu nie zgrzeszywszy,—to by?o z soboty na niedziel?. Tegom nikomu nie powiada?, bom si? wstydzi?.   Z niedzieli  za? na poniedzia?ek   ta?  pani   Ruszkowska przys?a?a po mnie kuchark?, powiadaj?c,   ?e   byd?o   co? porozgania?o   z podw?rza,   a?ebym przyszed? pozagania? one; jam nie chcia? i??, a ociec mnie przysi?owa?, ?ebym szed?. I poszed?em na rozkaz ojcowski. Jakem przyszed?, byd?o pozaga,nia?, pani Ruszkowska zawo?a?a mi?   do izby i da?a mi porcy? gorza?ki  i   kaza?a mi w izbie spa?, ?ebym nigdzie nie szed?.   W nocy za? sama przysz?a do mnie, tak pocz??a mi? to ?askota?, to szoporta? ko?o mnie, ja m?ody b?d?c po niej takiej na ?awie gdziem spa?; drugi raz znowu drugiego dnia w dzie? w izbie. Potym przyjecha? jego mo?? pan Ruszkowski i przyjo? mnie na s?u?bo, i s?u?y?em rok i niedziel o?mna?cie.   Przez   ten   czas   grzeszy?em z ni?  to trzeci dzie?, to w tydzie?, to we dwie niedzieli albo i wi?cej niedziel. A jak postrzeg?a to matka nieboszczyka pana Ruszkowskiego i przyjecha? pan Pawe? Chojeeki, opowiedzia?a onemu o tym, i mia? mi? z Mironowiczem, s?ug? pa?skim, zabi?,   xl mnie So-rokowski ch?opiec  pa?ski przestrzeg?,   i jam  z bratem   ze wszystkim (bo brat mieszka? w ?eniszkowcach) uciek?em c?o Krzywczan do ojca, i przy ojcu by?em od zapust do Pokrowy.   Od Pokrowy   posziem   z   bratem   do   Wierzbowca na pra?nik. Po pra?niku poszli?my z bratem do ?eniszkow-iec, do bratniego te?cia, i tam pili?my przez noc. W dzie? jego mo?? pan Ruszkowski, dowiedziawszy si? o nas, przysy?a? po mnie. Jam   si? ba? po??, i nie chodzi?em; a brat m?j chodzi?, i pan Ruszkowski bratu m?wi?:   „niech nie boi si?, niech przyjdzie, a ja mu za przesz?y i za ten rok zap?ac?"; bo mi jeszcze by? winien i za pierwszy rok. Jam tego nie s?ucha?, i poszli?my nazad do Wierzbowca na popra?nicze-nie. Dowiedziawsvy si? o tym pani Ruszkowska, ?e my poszli c?o Wierzbowca, posy?a?a za nim  powiadaj?c,   ?e pan przys?a? po mnie.   I tak ja pi?tego dnia z cz?ekiem poszed?   do  ?eniszkowiec, i ju? nie zasta?em   w domu jego mo?ci pana Ruszkowskiego. Gdzie przyszedszy tak stara pani Ruszkowska, matka, jako te? i m?oda m?wili mi, ?ebym w domu stajenk? postawi? i wszystko posporz?d-za?. To pan obieca?, ci jak przyjedzie zap?aci?. Potym jak pan przyjecha?, ju? mi? nie pu?ci?. Jam jednak przez ten czas, nim pan nadjecha?, nie zgrzeszy?em z ni?, i by?em przez zim? w ?eniszkowcach, a po Wielkiejnocy zprowadzi? si? do Babiniec i znowu poczo?em grzeszy? г pani? Husskowsh?, jak si? trafi?o: to trzeciego dnia, to w tydzie?, albo i we dwie niedzieli, jak pana nie by?o; a jak pan by?, to grzechu mi?dzy nami nie bywa?o. W Babincach by?em od Wielkiejnocy do Piotr?wki. Po Piotr?wce, obawiaj?c si?, ?e z ni? grzeszy?em, uciek?em do Krzywczan znowu do ojca. Gdzie sama pani Ruszkowska przyjecha?a po mnie i pocz??a przed ojcem powiada?, ?e ja wiele rzeczy potraci?, i straszy?a ojca, ?e jak nie pojedzie, to i ty b?dziesz za niego odpowiada?. I ociec kaza? mi i??, m?wi?c: Jak piwa narobi?e?, tale go pij11. I ja musia?em po?? nazad do Babiniec. I w drodze, jad?c z ni?, m?wi?a mi: „czego si? ty obawiasz? p?ki ja ?y? b?d?, to tobie nic nie b?dzie, pan tobie nic nie b?dzie m?wi?". Jako? nigdy mi nic nie m?wi?, i ja, wtenczas powr?ciwszy do Babiniec, grzeszy?em s ni?, gdzie by?em dwa roki. A? trzeciego roku uciek?em na Wo?oszczyzn? do Zaleszczyk, do wuja, u wuja by?em trzy dni. Po trzech dniach dniach wuj m?j powiedzia? mi, ?e w Serafincach ko?o mielnika star?o, i kaza? mi i?? do niej; i poszed?em do wdowy i stano?em u niej na s?u?b? na ?wier? roku do m?yna za czeladnika. I by?em u niej niedziel dwie, i poszed?em do Senkowa na odpust. Tam pani Ruszkowska z matk? swoj? by?a, i znowu mi? wzi??a do Babiniec. Jak mi? przywioz?a, wzio?em koszul? i czapk?, w tym punkcie zaraz poszed?em nazad do Serafiniec i znowu w Serafincach by?em niedziel trzy. A jak si? dowiedzia?a o mnie pani Ruszkowska, pos?a?a do mnie z Chodyjowiec Jwana Wereszczaka, kt?ren m?wi? mi: „je?e?i nie p?jdziesz do Babiniec, to z ciebie ani Bogu ?wica, ani djaMu o??g nie b?dzie. Ja tego nie s?ucha?em i nie szed?em, alem poszed? do Winohradu na pa?szczyzn? karczm? p obija?, gdzie napad?o mi? co? jak frebra i ztr?ci?o mi? na do? na tarcice. Potym do wieczora nie robi?em nic, a? drugiego dnia ko?ki ciesa?em. I tego? dnia pojecha?em do Serafiniec, i drugiego dnia poszed?em do Babiniec, gdzie przyszed?szy nie pokazywa?em si? pani Ruszkowskiej, ale poszed?em do Krzyw -cza do Stefana Ja?owegi. A jak si? dowiedzia?a pani Ruszkowska, pos?a?a po Ja?oweg?, ?eby szed? do pana Ruszkowskiego i namawia?a Ja?oweg?, ?eby m?wi? nieboszczykowi panu, aby mi? przyj??. Ja?owega m?wi? z panem, a pan powiedzia?: „co si? mu nale?y, to mu zap?ac?, a ju? go nie chc?, bo wszystko ucieka, nie s?u?y tak, jak si? nale?y." Ja?owega powr?ciwszy powiedzia? mi, ?e ju? pan nie chce mi? trzyma?, i tak ja poszed?em z Wasylem cie?l? do Borszczewa i stawili?my w Borszczewie dom przez tydzie?. W tydzie? przys?a?a pani Ruszkowska pobere?nika Mykit? Ko?tiuka niby od pana, i ten pobe-re?nik m?wi? mi: „pan si? naradzi? i pos?a? mi?, ?eby? szed? dos?ugowa?." I ja tego dnia w wiecz?r poszed?em z pobere?nikiem do Babiniec i chcia?em p?j?? do pana, a pobere?nik m?wi?: „nie chod? jeszcze, bo pani m?wi?a, ?eby? si? pierwiej widzia? z mamk?." Potym przysz?a mamka i m?wi?a mi: япіе chod? jeszcze, a? jutro rano,   bo si? pan gniewa,   ale brat samej pani bardzo za tob? prosi, i jak przeprosi, to ja tobie dam zna?." Nazajutrz mamka przysz?a i powiedzia?a mi: „nie b?j si?, teraz id?, ju? si? pan nie gniewa." I ja poszed?em, zasta?em pana jeszcze na ???ku, i pan m?wi? do mnie: witaj?e, s?obodzianie," i m?wi? mi: „czego ty wszystko uciekasz?" Jam powiedzia?: „wszak wielmo?ny pan wie, ?e ja dawno nie chc? s?u?y?." A pan powiedzia?: „to si? porachujmy ze mn?." I poczo? si? rachowa?. A jak pani postrzeg?a, ?e ja ju? nie chc? s?u?y?, pocz??a pana namawia? i przem?wi?a pana, bo pan powiedzia?: „kiedy nie chcesz s?u?y?, to ja tobie odzie?y nie dam." I ja znowu przysta?em s?u?y? i tylko trzy dni by?em, a jak mi? przestrzeg? czeladnik, ?e pan m?wi? — jak cokolwiek jak? okazy? znajdzie pan na ciebie, to ci? zbije okrutnie. I ja us?yszawszy uciek?em do Wierzbowca do ojca. Do Wierzbowca znowu pani Euszkowska przysy?a?a do mnie Wasyla Czopyka, kt?ren Czopyk powiedzia?, ?e pa?stwo kaza?o, ?eby? przychodzi?; co ju? by?o, to by?o, a jeszcze pani obieca?a ci darowizny serdak i czapk?. Jako? serdak da?a, ja powr?ciwszy do Czopyka zaszed?em, gdzie mamka Jawdocha przysz?a i m?wi?a: „id? do pani, nie b?j si?." I ja poszed?em i zasta?em w ???ku pa?stwo, i pan mi m?wi?: „kiedy ty statkowa? b?dziesz? ju? dalej i stary b?dziesz, a statku nie masz." A wi?cej mi nic nie m?wi?, i ja s?u?y?em i grzeszy?em z pani?. Ale po ?mierci pa?skiej ju? nie grzeszy?em, bom w Chreplijowie by?. Przedtym ile razy uciek?em, zawsze ta? Jawdocha mamka з rozkazu pani gu?li?a: to p?otami trz?s?a, to ogie? ?ar pod pr?g sypa?a, to rozebrawszy si? go?a ko?o budynku biega?a; i jak nasypie ?aru na koszul? pod progiem i garkiem przy?o?y, to koszula nie zgorza?a; i to sobie га wr??b? mia?a: kiedy si§ koszula nie przepali, to si? nazad powr?c?, w czym nadziej? pani czyni?a. O tym powiadali mi parobcy, kt?rzy to widzieli, i w oczy to mamce przy mnie mawiali, ?e tak robi?a. A ja jej za to ?aja?em i z siekir? raz za to do niej rozp?dzi?em si?, za co mi? pani uderzy?a. By?em ju? potym a? do ?mierci pa?skiej. Po ?mierci pa?skiej, kt?ren tu umar? w Kamie?cu, pan gubernator Krzywiecki napisa? do podstaro?ciego do Babiniec, aby mi? kaza? wzi??. I ten podstaro?-ci, zwi?zawszy mi?, odes?a? mi? do Krzywcza, a z Krzywcza pan Marcin Cho-jecki wzio? mi? i zaprowadzi? tu do Kamie?ca, gdzie niedziel siedm siedz?.

Инквизиціи Каменецъ-Подольскаго гродскаго суда, Л? 4118, № пакета 3.

67.

1750, мая 2.   Жалоба дворянки Анны Лущевской на дворянина Поляковскаго и крестьянина села Пражова — Сусленка о томъ,   что   они  истязали Лущевскую, заподозривъ ее въ чародійстві,   всл'вдствіе   того, что  она   передала  своемуребенку цв-Ьтокъ, ноторый взяла изъ рукъ ребенка Сусленна.

Koku tysi?c siedmset pi?dziesi?tego, miesi?ca Maja drugiego dnia.

Na urz?dzie grodzkim, w mie?cie jego kr. mo?ci ?ytomierzu, przede mn?, Paw?em ?ytkiewiczem, namie?nikiem protunc grodzkim genera?u wojew?dztwa Kijowskiego, у xi?gami niniejszemi   grodzkiemi Kijowskiemi  comparens personaliter urodzona jey mo?? pani Anna Euszczewska, wdowa, windykuj?c niewin-ney krzywdy, tyranskiego zbicia i skaleczenia, przez ni?ey wyra?onych ob?a?o-wanych zadanego, solennie naprzeciwko wielmo?nemu jego mo?ci panu Pola-kowskiemu, gubernatorowi Pra?ewskiemu, nie mniey roboczemu Sus?enkowi i innym ludziom do tey nienale?ytey akcyi przybranym, magno animi cum dolore ?ali, skar?y у manifestuje si?, o to:

I? teraznieysza   komparentka,   przybywszy   na  odpust   do Pra?owa, stancyi dla spoczynku nogom zdro?onym szukaj?c, na niedyskretnego Sus?enka domowstwo natrafi?a. Tam bez czas kr?tki bawi?c si?, dzieci?ciu ma?emu, z sob? b?d?cemu,   kwiatek wsiowszy u dziewczyny tego? Sus?enka dala. Co obaczywszy zagniewany  gospodarz,   zaraz   bi?  horrendissime  komparentk? pocz??,   przek?adaj?c jej przed oczy,  ?e to na czary czyni? mia?a.   W czym nigdy notowana nie by?a, ani tego  z jego mo?ci obwinionym dowiod?.   Y tym kaliczeniem nie kontentuj?c si?, do dworu do urodzonego Polakowskiego obwiniony, z wielkim potr?caniem, szarpaniem, zaprowadzi?. Gdzie jego mo?? obwiniony, nulla habita ratione, inwestygacyi ?adney nie czyni?c, tirannissime r?zgami у nahajami bi? rozkaza?.   Ad extremum, na wi?ksz? oppressy? у zgub? sirocinsk?, widz?c podupad?? manifestantk?,  ?e ?adnego sposobu do upomnienia si? wynale?? nie mo?e  tak  znacznego  uciemi??enia,   ch?opstwu pijanemu pastwi? si? nade krwi? szlacheck? dopu?ci?. Kt?rzy horrendissime tak jey mo?? manifestantk?, jako i jej dzieci?,   w trzech leciech   b?d?ce,   bili,   kaliczyli  tak dalece,  ?e, przybywszy do ?ytomierza,   z wielk? trudno?ci? z stancyi do kan-cellaryi dla o?wiadczenia si? przy?? mog?a. O co iterum iterum?ue si?.  Et in continenti, stanowszy oczewi?cie wo?ny genera? wojewodi skiego i innych,   szlachetny Micha? Bijalski, in vim suae verae ac fidelis rela-tionis, pa?am,   pu lice litere?ue recognowit:   i? on, roku tera?niejszego,  tysi?c siedmset pi?dziesi?tego, die secunda Maii, na affektacy? i prawn? rekwizycy? jej   mo?ci pani Anny ?uszczewskiey,   maj?c przy sobie stron? szlachty,   ludzi wiary godnych, urodzonych ich mo?ci?w pan?w: Micha?a Kijowskiego i Micha?a Szymanskiego,   ob majus testimonium sibi adhibitos,   by? w kancellaryi grodz-kiey Kijowskiey, gdzie b?d?c, widzia? i urz?downie ogl?da?,   tak u urodzoney affektantki jako  i jej dzieci?cia,   na grzbiecie  rany  zbite,   spuch?e,   zsinia?e, piersi wpuch?e, zsinia?e, осзу popodbijane, w?osy z g?owy powyrywane, u dzieci?cia jagody i r?ce zsinia?e.   Co wszystko ta? affektantka mieni?a  sobie   by? zadane tak przez urodzonego Polakowskiego,   jako te? roboczych Sus?enk?w у innych ludzi Pra?ewskich. I prosili—komparentka swoi? manifestacy?,   a wo?ny—wizyi relacy? actis connotari; co i otrzymali,   f Anna ?uszczewska,   pisa? nieumiej?ca. f Wo?ny ut supra, ignarus scribendi.

Книш гродская Кіевская „записовая и поточная," годъ 1750, № 60, листь 692 на обороты.

68.

1750,   мая 18.   Ptmeme Кременецкаго магистрата   по   ділу между   міщанами: Павломъ Марченкомъ и Адамомъ Сендкевичемъ.

Первый обвинилъ дочь втораго въ чародійстві:   будто она распространяешь  богЬзнь, проливая   жидкость  на дорогі.   Магистрата,  прнзналъ  обвииеніе  пеоснователышмъ, такъ какъ изъ разсіідованія оказалось, что пролитая жидкость была нзъ вапиы, которую обвиненная припинала для собственнаго изліченія.

Roku 1750, miesi?ca maja 18 dnia.

S?d m?j namie?nictwa wojtowstwa Krzemienieckiego i ca?ego urz?du may-deburskiego, po wys?uchaniu skargi s?awetnego Adama S?dkiewisza i zi?cia Hrycka Marczenka a c?rki tego? Adama, a poniewa? tak si? pokaza?o, ?e c?rka Adama, maj?c na sobie chorob?, to jest gossczowe, a tak z porady ludzkiej powiedziano, aby si? od tej choroby zielem niejakim obmywa?a; wi?c ?e strona pozwana, to jest Pawe? Marczenko i z ?on? swoj?, nie wiedzi?c, ?e ta jest choroba gosczowa, zada? tey bia?yg?owie, ?e jest przy niej choroba sta, ale te? nie doprowadzi?. S?d, po wys?uchaniu oboch stron, a poniewa? ta bia-maj?c na sobie t? chorob? goszczow?, nie powinna tego czyni?, aby si?, te ziele wyliwa?, albo te? karpiel, kt?r?dy ludzie chodz? czyli te? byd?o; za? ten, je?eli zada? te nies?uszne s?owa, ?e jest przy niej choroba z?a, niegodziwie zada?;—tedy obydwie strony powinni by? obwinione i obop?lnie wyk?ad i przeproszenie uczyni?. A odt?d powinno by? wieczne milczenie, jako tej stronie у tey, jako za? m?szczyznom, tako i bia?og?owom. Je?eli by za? pokaza?o у znowi?o si?, tedy ta strona, kt?ra pocz?tkiem zwadki b?dzie, powinna da? grzywien 30 na wielmo?nego jego mo?ci pana w?jta, у na s?d radziecki grzywien 15,~-moc? s?du niniejszego.

Книга Еременецкаю магистрата, годъ 1746 —1751, № 1970, лиетъ 110.

69.

1767. Діло объ обвиненіи міщань: Анны Духинской и Тынки Середы въ томъ, что они занимаются чародійствомь  и причиняють болізни посредством изго-

товляемыхъ ими составовъ.

Vidua Petrycha niewiasta zezna?a to: jako widzia?a u Anny swekruchi swojej, dwoje ziela, jedne w flascce moczone, kolor czerwony, a drugie w przyslcrynlcu, jaJc imbier; naostatek nie przczcy, ?e m?wi?a, i? tym zielem mia?a podla? Karpa; ale tego nie wie doskonale i nie widzia?a, tylko s?ysza?a, ?e ludzie wiele o tym gadali, ?eswekrucha mia?a sczarowa? Karpa; i dla tego obawia?a si? kupi? m?yna i budowa? si? na granice, ?eby i jej tak nie by?o, lub iei m??u.

?wiadek Gabryel Szybunia zezna?: jako od samego Seredy s?ysza? te s?owa, kt?ren zdybawszy si? z nim i przywitawszy, prosi? tabaki,—a to na ?r?d miasta przeciwko Frejdy. Potym na gorza?k? poszli. I ten?e Sereda, jak si? zm?wili o Karpa,   kt?ren pod ten czas le?a?   u   Zakrzewskiego   na lraracyi, „nie we?mie go bis, tylko do po?owy pasa nogi mu odejmie, ho mie o to mielnik prosi?, aby nie chodzi?, ale on b?dzie chodzi?."   Na co przysi?c g(

?wiadek Jan ?aszkiewicz, ?o?nierz, zezna?: jako Tymko Sereda w jego cha?upie za ich uproszeniem, jak go sprowadzili do siebie, aby poradzi?, ?eby dzieci ro?li, gotowa? dwoje ziela, z tych jednego i sam napi? si?, i da? jemu i ?onie jego i przyrzek?, ?e si? dzieci chowa? b?d?; za? drugiego zostawi?szy jemu, alias przedzieliwszy, reszt? z flaszeczkem z sob? za pazuch? zabra?, i poszed? z tym zielem, powiadaj?c, ?e prosi? mie jeden cz?ek, obieca?em mu da?. S?u??ca za? baba z Ptyczy jak przysz?a do cha?upy, i gdy te ziela dwoje zoba-cze?a w flaszeczkach, kt?re sta?o na p??ce, powiedzia?a: ?e jedne ziele niczego, ale co tego drugiego i w cha?upie nie trzymajcie, bo si? nie godzi ziela w budynku trzyma?. I tak te ziele -Easzkiewicz wzio?szy z uderzy? o jab?o? i wyrzuci?.

Kmia Дубенскаю магистрата, годъ 1760—1772, Ж: 1352, листь 6.

70.

1768,   ноября 28.   Показаній евидЪтелей въ ділі по обвиненію міщань Тимка Середы и Анны Духинской въ чародійств* и из готовленій составові., вредныхъ

для здоровья.

Inkwizycje w sprawie Karpa mielnika, mi?dzy Jacych? Dzieli?sk?, wyprowadzone pod wykonanym juramentem, pod?ug prawa i ?wi?tej sprawiedliwo?ci, die 28 novembris, 1768.

1.         Bazyli Piero?y?ski, ?o?nierz,  zezna? to: ?e Jacycha by?a w domu i prosi?a o ziele; jakowe, na co,  i dla czego — nie wie,   tylko te s?owa s?ysza? od Seredy, aby ziela da?.

2.         Jego mo?? pan Jastrzebslri,   sier?ant garnizonu Dubienskicgo:   jako s?y sza? od Gabryela Szybuni,   syna starego Szybuni,   obywatela  Surmickiego,   i? ten?e na stacyi jego mo?ci pana Jastrz?bskiego   na podw?rzu  te s?owa m?wi? i?, przyszed?szy do domu tego? Szybuni, Tymko Sereda tak m?wi?: p?d?, Gabryelu, napijemy si? piwa lub miodu, da? mi Pan B?g z?otych 8, napijemy si?, sw?j na swego licha prosi?.11 Podtenczas za? b?d?cy Karp mielnik u jego mo?ci

pana Jastrz?bskiego   m?wi? do Szybuni:    „czy ne na mene?"   Za? on tylko na te s?owa tylko mrukn? mow?:  „urn, daj pok?j." Za? ?ona jego na drugi dzie? powiada?a, ?e na Karpa tego ziela (пробЬлъ въ подлинники);   dwoje ziele za? by?o gotowane przez Sered? u Easzkiewicza ?o?nierza,   ale nie wie,   na co   i dla  kogo,   tylko ten?e ?o?nierz t? czyni? relacy?;   z   tych za? zi?? jedne   da? pi? ka?demu, a drugie wzio? z sob?.

3.         ?wiadek Gabryel Szybunia,   szwiec,   zezna?,   jako od samego Seredy te s?ysza? s?owa: „?e si? z tym chwali? przed nim Sereda, i? zdyba?szy si? z nim na ?r?d miasta, przeciwko Frejdki, do niego m?wi?:   „prawda,  jam mu to na proszenie Jacka mielnika: ЫЬу mu nogi odje?em, potym w czasie p??niejszym."

 4. Chyma Semenicha zezna?a: jako jad?c z Arszyczyna dla kupienia pszenicy z wdow?, Petryeha, niewistk? Dzieli?skiej, a zdaleka zobaczywszy dw?ch ludzi, jad?cych na koniach i woz przodem, mniemaj?c ?e Moskale, na bok na pola ku gajowi Jwanskiemu dla schronienia si? zboczyli. I jad?c bokiem m?wi?a Chymka do Petrychy: „widzisz jaki to chleb, ?e i grosz mia?szy to ci??ko za niego kupi?, nie lepiej ?e mia?by ktokolwiek cudzy m?yn trzyma?, woleliby?cie wy sami, jako swoi." Na co niewistk? Dzielinskiej odpowiedzia?a: „ja bym rada, ale si? boj?, ?eby mnie tak nie oczarowa?a swekra, jak Karpa." Ta Chymie odpowiedzia?a: „ej, daj pok?j, to jego Pan B?g sam skara? za jego niestatek i nieszanowanie rodzic?w." Petrycha za? odpowiedzia?a: „wiem, bo ona, jak szed? z Szermicz pijany Karp, to go wtenczas w nocy podla?a zielem, jedno by?o czerwone w flaszeczce, a drugie jak imbier, a co wi?ksza i przed-tym jeszcze nim si? pobudowali, to te? same s?owa w cha?upie ich powiada?a, kt?re s?owa i m?? i dzieci jej s?yszeli, ?e si? boj? budowa?, ?eby mnie tak nie by?o, jak Karpo wi."

Кнша Дубенскаю магистрата,   годъ 1760 — 1772, № 1352;   листь  6 на оборотп.

Оглавленіе. Приложеніе. Документы: 

Стран.

1.         1700—1713. Показанія свидетелей по ділу о заподозрініи жены Каменецъ

Подольскаго цехмистра Петра Дерочевскаго вътомъ, что она, при посред

стві злаго духа, причинила болізнь міщанину Костю          363

2.         1700. Постановленіе Луцкаго гродскаго суда о производств* слідствія по

ділу между дворянами Костюшкевичами и Сенковскими о взаимныхъ

обидахъ и оскорблешяхъ          364

3.         1701, Февраля 12. Рішеніе КаменецъПодольскато магистрата, по которому

онъ признаетъ бездоказательною жалобу міщанина Судца на гречанку

Антоновую о томъ, что она посыпала порогъ въ домі истца какимъто

порошкомъ        370

4.         1702,   Февраля 24.   Жалоба міщанки Маріаннн Бахчинской на міщанипа

Северина Хржановскаго и жену его          .    371

5.         1704, Іюля  7.   Показанія свидітелей по ділу объ  обвиненіи цехмистра

Яна Затвардзевича въ употребленіи чародійственннхь средствъ для уси

ленія своихъ заработковъ         —

6.         1704, Іюля 14. Показанія подмастерья Василія Фіялковскаго объ употре

бленіи тремя мастерами ткацкаго цеха въ Каменці чародМственныхъ

средствъ для снисканія работы           372

7.         1704, іюля 21. Приговоръ Каменецкаго магистрата, опреділяющій наказаніе

тімь мастерамъ, которые прибігали къ употребленію чародійства для

снискавія себі работы               373

8.         1707, мая 19. Жалоба СвятоНикодьскаго братства на міщанку Гапку пзъ

Острога о томъ, что она приказала своему сыну, віроятно, съ цілью произвести колдовство, отрізать веревки отъ церковныхъ колоколовъ..    374

9.         1709, іюля 24. Жалоба міщанки Агнессы ПІагиновой на міщанку Клецкую

за клевету, будто Шагиновая занимается чародЬйствомъ п состоять въ

связи съ летавцемъ (передетнымъ злымъ духомъ)                —

Страті.

10.       1710, мая 27.   Рішеніе магистратского суда города Выжвы, по которому

определено, чтобы міщан инъ Данило Оллфировичъ испросил прощепіе

у міщанина Никиты Веревеіїчпка въ томъ, что онъ ГОЛОСЛОВНО заподо

зрилъ его жепу въ колдоветві, вслідствіе котораго будто капуста пе

рестала рости въ огороді Олифировіїча         375

11.       1710, іюпя 25. Жалоба священника Ивана Ставпцкаго на мЪщашша Гри

горія Бабижецка о нанесепіи ему различпыхъ оскорбленій, между прочпмъ,

о томъ, что ВабияпнЕО упрекалъ истца въ знакомстві со злнмъ духомъ

и нодсылалъ свою тещу производить чародійства копцоиъ веревк;т нро

тивъ дома  исіца.                      376

12.       1710, іюня 28. Приговорт. радецкаго   КаменецъПодольскаго суда по ділу

между свящепиикомъ 1оапномъ Ставпцкимъ и міщашшоит. Грпгоріемт.

Вабиженкомъ                             —

13.       1710, іюля 20. Жалоба міщагдша Григорія Бабиченка па міщанина ведора

Яцева о томъ,  что онъ   заподозрилъ   его въ   чародійстві и упесъ изт.

его дома лікарство, назначенное для  ребенка      ,               377

14.       1710,  ноября 16.  Жалоба старосты Дымпрскаго,   Петра Ласка,   на слугу

своего Франциска Рогозинскаго о томъ, что опъ, похитпвъ у истца зна

чительпую сумму депегъ, старался утаить спой поетунокъ иосредстномъ

чародійства и иотомъ, уличенный; въ кражі, оклеветалъ Трлпольскаго

передъ  судомъ               —

15.       1711, мая 29. Замітка изъ книга. Дуоенскаго магистрата о томъ,  что,   по

пастояпію управляющаго ішішіемь, дворянина Оедора Ковнацкаго. застав

ляли плавать женщинъ, ззподозрЬшшхъ въ проіізведеніи засухи, и послі

исіштапія  ихъ,  отпускали   на поруки к% мужьямъ             379

10. 1813 г. мая 18. Иршоворъ Еазіепецкаго магистрата, по которому опреде

лено, чтобы міщанка Марина Дубеняцкая приняла очистительную при

сягу въ томъ, что она не занимается колдовствомъ             —

17.       1714 г. декабря 11. Письмо крестьянина Ивана Боровскаго къ міщапипу

Михаилу Трублаенку                380

18.       1715 г. сентября 28. Показанія, отобранпые въ Камеиецкомъ магистрат!;

отъ міщанки Регины Рожицкой но ділу о поішткі міщапкн і.іасішской

околдовать  міщанина Андрея Гродзицкаго              381

19.       1715 г. сентября ЗО. Заявленіе міщанки Варвары Висннской о томъ, что

показанія Регины Рожицкой, будто Впсинская пыталась околдовать

Гродзицкаго,— ложны и вымышленны        382

20.       1715, Октября 2. Мировая сділка между міщанами: Гродзицкпмъ, Высип

скою и Рожицкою    • . .    383

21.       17І6, Іюля 2. Прпговоръ магистрата города Выжвы, нредписывающШ, чтобы

міщанка Суирунихапея діти извинились передъ міщанкою Ламазянкою

въ томъ, что публичпо ее обвинили въ причиненій смерти иосредстволъ

чародійства нісколькимт. лицамъ       384

22.       1716, іюля 23. Прнговоръ Еаиеяецкаго магіїстрата, которымъ опреділено

подвергнуть пьіткі нищую Марину за попытку очаровать домъ войта

Армянскаго— Павла Святовича    > . . .    385

23.       1716, Ноября 16. Жалоба міщанки Солтовской на міщанку Фурикевичеву

о томъ, что послідняя несправедливо оклеветала истицу въ чародійстві.   386

Стран.

24.       1717, іюія 5. Приговоръ Каменецкаго магистрата, предписывающШ ыиромъ

окончить тяжбу, возникшую по поводу обвиненія міщанкою Фурикеви

човою міщанки Фарановской въ колдовстиі        •   . .    387

25.       1717, іюля 7. Показанія, отобранныя въ Каменецкомъ магистрат* по ділу

объ обвиненіи міщанки Маньковской солдаткою Колецкою въ томъ, что

она успішно ведетъ торговлю въ литейномъ заведеній вслідствіе кол

довства              —

26.       1717, іюля 21. Приговоръ Каменецкаго магистрата, по которому назначены

штрафъ и тюремное заключение въ наказаніе за бездоказательное обви

нбпіс въ   колдовстві. •             388

27.       1718, іюня 17. Показапія, отобранныя въ Каменецкомъ  магистрат^ отъ

Евреекъ, заподозр'внныхъ въ колдоветві  • .  ,    389

28.       1718, іюня 27. Обвиненіе міщанки Потаповичевой міщанкою Деменичо

вою въ попьіткі принести ей вредъ, посредствомъ ненаддежащаго упот

ребленія сыворотки      —

29.       1719, марта 21. Распоряженіе старостинскаго Каменецкаго суда              392

30.       1720, марта 15.  Показаній свидетелей, собранный Дубенскимъ магистра

томъ о сохженіи жителями містечка Красилова стодвадцатилітней ста

рухи Дроськи Еаплунки, заподозренной въ томъ, что она распростра

нила моровую язву       393

31.       1720, мая 6. Показаній свидетелей по ділу о причиненій  выкидыша мі

щапкі  Поповичевой      394

32.       1729, ноябрь. Обвиненіе въ чародійстві черезъ обливаніе             396

33.       1729, ноября 22. Приговоръ Каменецкаго магистрата, присуждающей мі

щанку Феську Чумаковую подвергнуть за чародійство тілесному нака

занію ста ударами         —

34.       1730, іюня 10. Показанія свидітелей, уличающія крестьянку Марину Пе

ристую въ томъ, что она, посредствомъ чародійства желала снискать

себі расположеніе  господъ своихъ                397

35.       1731, февраля 28. Приговоръ Барскаго замковаго суда о взаимныхъ оскор

блешяхъ  между дворянами  Гальчинскимъ и Новосельскимъ       399

36.       1731, апріля ЗО. Обвиненіе въ чародійстві м^анъ Хилькевичей міща

виномъ Леончикомъ, утверждавшимъ, что Хилькевичи подбрасывали соръ

на его дворі,  съ цілью причинить ему вредъ колдовствомъ          —

37.       1732, Іюля 14. Жалоба міщань Еткевичовъ на міщанку Анастасію За

лісскую о томъ, что она, состоя съ ними въ тяжбі, публично похвалялась, что можетъ посредствомъ чародійства лишить ихъ жизни и здоровья.   400

38.       1732, октября 1. Діло по обвиненію міщанки Анны Дембской солдатомъ

Степапомъ Гембаржевскимъ въ томъ, что она причинила ему болізнь,

развішивая на его заборі какоето  истертое зілье      401

39.       1733,  января 25.  Приговоръ каптуроваго суда Подольскаго воеводства,

осуждающШ 12 человікь крестьянъ на смертную казнь и на кріпостньїя

работы за разбой          402

Стран.

40.       1733, мая 7.  Жалоба дворянъ:  Стефана и веофилы Верцовскихъ на дво

рянъ Луку и Анасхасію Ярмолинскихъ о томъ, что они причиняють ист

цамъ разныя обиды и, между прочимъ, похваляются причинить имъ смерть

носредствомъ  чародійства , . .  . •   .  .          403

41.       1733,  мая 17. Жалоба міщанки Екатерины Гломбовичевой на міщанку

Елену Козицкую о томъ, что последняя, въ досаді, что ея женихъ измінидъ ей и женился на Гломбовской, прокляла его и тімт> причинила ему смертельную болізнь, похваляясь притомъ,   что онъ скоро умретъ. .  .  .    404

42.       1736, марта 2. Притоворъ Барскаго замковаго суда по ділу между дворя

нами Самуиломъ Галузинскимъ и Иваномъ КнышемъЛопатинскпмъ о

покражі  вола и о   чародійстві        •               405

43.       1738, марта 31. Рішеніе Барскаго замковаго суда по ділу о покражі ло

шади,  возникшему между дворянами  Скоржевскпмъ и Василевскимъ .  .     408

44.       1739, мая 22. Приговоръ Олыкскаго магистратского суда, о наказаній ста

ударами міщанки Анны Шкопилихи за то, что она бездоказательно обви

нила въ чародійстві міщанку Анну Райскую, утверждая, будто послід

няя причинила смерть ея сыну,  наиаривъ ему какогото зілья        —

45.       1740, іюля 9. Допросъ, снятый съ ворожеи членомъ Олыкскаго магистрата

о причинахъ   пожара,  случившагося въ городі Ольші        409

46.       1741, апріля 17. Рішеніе Дубепскаго магистрата по ділу между міщанами:

Михайлюкомъ  и Халичевою              410

47.       1741,  іюля 24.  Приговоръ Дубепскаго магистрата по ділу объ обвиненіи

дьячка Григорія Комарницкаго вътомъ, что онъ соблазнилъ дівицу Ека

терину   Сахнюковую.             411

48.       1742, апріля 16. Рішеніе Олыкскаго магистрата по ділу объ отъискива

ніи міщаниномь Павломъ Савоновичемъ виновника случившейся въ его

домі  покражи,   посредствомъ колдовства               413

49.       1742, мая 28. Иоказанія дворянки Варвары Костецкой о томъ, какія міри

опа предпринимала по порученію дворянки Викторіи Рабчинской, для

наведенія  злыхъ  духовъ на мужа послідней—Роха Рабчинскаго             —

50.       1742, іюля 12. Приговоръ Дубенскаго магистрата               416

51.       1743, октября 30. Протоколъ засіданія магистратскаго суда города Олыки

съ учасмемъ  депутатовъ отъ духовнаго  відомства              417

52.       1743, ноября 6.  Продолженіе діла между Олыкскими міщанами:  Макси

мовичемъ и Шепельскимъ о взаимныхъ оскорбленіяхь, въ томъ числі и

о чародійстві      419

53.       1743, ноября 22. Рішеніе духовнаго суда Олыкскаго капитула,   по кото

рому міщане Шепельскіе признаются невинными въ взводимыхъ на нихъ

обвиненіяхь  въ  чародійстві               421

54.       1743, ноября 22.   Приговоръ Олыкскаго магистрата по тому же ділу.. •    424

55.       1746, ааріля 10. Показанія свидетелей по ділу о сожженіи дворянина Ми

хаила Матковскаго жителями села Гуменецъ, полагавшими, что онъ есть

упырь •               425

56.       1746, августа 8.  Приговоръ Кременецкаго магистратскаго  суда по ділу

Стран_

между міщанами: Иваномъ Зеневичемъ и его тестемъ, Саввою Несторен

комъ        432

57.       1746, сентября 5. Рішеніе Кременецкаго магистратскаго суда, по которому

м*щанинъ Стефанъ Полторацкій приговоренъ къ штрафу за распростра

неніе клеветы о солдаті Вержбицкомъ, будто жена послідняго зани

мается   чародійствомь            4 33

58.       1746, сентября 18.  Жалоба Прокопа бедоровича на священника Матвія

Подчашинскаго о томъ, что, по его напущеній, крестьянка Гайка Рома

ниха приготовляла  какойто  составь во вредъ   истцу   434

59.       1746, октября 14.  Тяжба между Олыкскими міщанами: Андреевичемъ и

Остаповичемъ о причиненій вреда посредствомъ пролитія жидкости на

дворъ  сосіда      —

60.       1746, октября 19. Приговоръ Олыкскаго магистрата, присуждающш міща

нина Остаповича къ уплаті штрафа въ пользу церкви, за выливаше

жидкости на дворъ сосіда        435

61.       1747, мая 28. Допросъ, снятый въ Дубенскомъ нашстраті съ крестьяпки

Авастасіи Ивановой изъ села  Гурникъ, обвиненвой въ чародійстві. .  .    436

62.       1747, іюля 16. Жалоба и показанія свидітелей передъ маги стратомъ города

Олыки по ділу объ обвпненіи міщанки Омельчихи міщаниномь Опана

сомъ Моисеевичемъ въ томъ, что она причинила болізнь его жені и

ребенку, выливъ какуюто жидкость на его дворъ                437

63.       1747, іюля 18.  Рішеніе магисгратскаго суда города  Олыки но обвиненію

міщанки Омельчихи, міщаниномь Моисеевичемъ въ иричиненіи болізни

его семейству пролитіемь  жидкости въ его дворъ              438

64.       1749. Допросы, снятые съ двухъ крестьянъ изъ села Пудловецъ, обвинен

ныхъ въ томъ, что они тайно  открыли кладъ па поміщичьей землі и,

при отыскиванш его прибігали къ чародійству ворожки            439

65.       1749. Допросы, снятые съ шести другихъ  жителей села Пудловецъ, обви

пенныхъ въ тайномъ копаній клада на помьщичьей землі             443

66.       1549, іюля 21. Показанія, снятая съ парубка Андея, по поводу обвиоенія

его въ незаконной связи съ дворянкою Рошковскою          447

67.       1750, мая 2. Жалоба дворянки   Анны Лущевской   на дворянина Подкков

скаго и крестьянина села Пражова—Сусленка о томъ, что они истязали

Лущевскую, заподозривъ ее въ чародійстві, вслідствіе того, что она

передала своему ребенку цвітокь, который взяла изъ рукъ ребенка

Сусленка        ,               450

68.       1750, мая 13. Рішеніе Кременецкаго магистрата по ділу между міщанами:

Павломъ Марченкомъ и Адамомъ Сендкевичемъ                452

69.       1767. Діло объ обвиненіи міщань: Анны Духинской  и Тымки Середы въ

томъ, что ови занимаются чародійствомь и причиняють болізни посред

ствомъ изготовляемыхъ ими составовъ        —

70.       1768, ноября 28.   Показанія  свидітелей  въ ділі  по обвиненію  міщань

Тимка Середы и Анны Духинской въ чародійстві и изготовленіи соста

вовъ, вредныхъ для здоровья,               455

Указатель лица

В

 Агриппина, служанка президента г. Олыки—Жепельскаго, 344, 345.

Андреевичъ, міщанинь, 341, 434.

Андрей, парубокъ, 343, 344.

Андріевичь, веодоръ, міщанинь, 331.

Акдріевскій, учитель Більскихь тюдагогическихъ курсовъ Сідлецкой г., прислалъ сборникъ этнографическихъ матеріалові,, записанныхъ учениками этихъ курсовъ, XVI.

Антоновая, Гречанка,  .432, 370.

Антоновичъ, В. Б., сдЬлалъ и;івлеченіе изъ процессовъ прошіаго віка о колдовстві, XV, 321.

Артемьевъ, А. И,, V.

 Залуевъ, П. А., министръ внутреннихъ діль статсъсекретарь, V.

Василевичева, міщанка, 339.

Ваоилевскій, дворянинъ, 354, 408.

Зеремейчикъ, Никита, мЬщапинъ 348, 375.

Верещатьінскій, ломіщикь, 355.

Вержбицкій, солдатъ, 433.

Верповокая, Феофиля, дворянка, 403.

Верповсніе, дворяне, 331, 348.

Верповскій, Сгефаиъ, дворлнинъ, 403.

Висинская, міщанка, 381.

Зоронецкій, учитель Тывровскаго народнаго училища, Вииницкаго у., Подольской г., составилъ обширный сборяикъ народныхъ вірованій, обрядовъ и прочим эткографическихъ матеріаловъ, XVI.

Вьіпришинсній, дворянинъ. 338.

 Бабиженко, Григорій, міщанинь, 329, 333, 377, 376.

Бахчинская, Маріанна, міщанка, 371.

Бахчинскіе, міщан є, 342.

Березницкіе, дворяне, 348.

Бернацкій, міщанинь, 342.

Бжозовсній, дворяншгь, 338.

Благочинный 6го благочинія Ушидкаго у., Подольской г., доставилъ сборникь шиірій и суевірій, XVI.

Бобровскій, П. О., У, VII.

Божневичъ, Александр;., міщанинь, 348.

Боровскій, Иванъ,   крестьянину 346, 380.

Бутовскій, А. И., III.

фоньБушенъ, А. Б., IV, V.

БЬляевъ, Г. II., мировой посредника, 3го уч. Луцкаго у., XVII.

і, а

 Г

Галузинокій, Самуилъ, дворянииъ, 355, 405.

ГальчикзкШ, дворянинъ, 343, 3)9.

Гапка, міщанка г. Острога, вдова, 350, 374.

Гембаржевсній. Степан*, солдатъ, 334, 335, 401.

Гильтебрандтъ, П. А., VI, VIII, IX.

Гильфердингъ, А. в., IV, V, IX.

Гирсъ, А. К., III.

ГловачевснШ, В. Г., мировой посредник, 2го уч.

Житомірскаго у., XVII.

Гломбовичева, Екатерина, піщанка, 335, 404. Головнииъ, А. В., статсъсекретарь, III. Грембергъ, О. П., мировой досредникъ   1го уч,

Литинскаго у., XVI, ХТП. Гржибсвскій, войтъ, 339.

30

Григорьевичи, Трофинъ, мїщанип'ь, 333. Григорьевъ, В. В., V. Гродзицкій, Андрей, міщанин*, 381. Гуцулъ, Васидій, крестьянинъ, 355.

 Іосева, еврейка, 340.

 д

 Дабижиха, міщанка, 333. Дембгкая, Анна, міщанка, 334, 4ГЧ. Деменичова, міщанка, 333, 334, 389. Дерочевскіго,   Петра,   Камепедъ  Подольскаго

цехмистра, жена, 328, 363. Дикій, Войтіхг, 338. Домашевскіе, дворяне, 380. ДондукозьКорсаковъ, княаь Александръ Михай

ловичъ,    Кіевскій,   Подольскій   и    Волвщскій

генералъгубернаторъ, XVII. Дружковскіе, дворяне, 347 Дубенсній, Н. Я, VI, VII. Дубеняцкая, Марина, міщанка, 312. 379. Духинсная, міщанка, 336. Духовскій, Илья, дворяпинъ, 847. Дьіминскій. XV, XV!, 227

Е

Евдоха, мамка   дворянки Ружиовской, 344. Евфрооинія, попадья, 392. Еткевичи, міщапе, 400. Еткевичъ, Адамъ, иЬщапинъ, 334.

Ждановъ, И". С, студентъ университета Св. Владиміра, ианисалъ сватьбу, вміси съ мотивами положенными имъ на ноты, и до ста обрядовыхъ п'Ьсенъ, XVI.

Желкхоаскій, мястеръ   ткацкаго цеха, 349, 350.

Жульниченко, Стефанъ, мііцаншгь, 318.

Залюбозскій, сообщай сборникъ сказовъ, игръ и другихъ этнографических!, матеріаловь, XVI.

Заліесная, Анастасіл, міщанка, 400.

Затвардзсвичъ, Янн, дехмистръ ткацкато цеха, 349, 350, 371.

Зелинская, 332

Зеневичъ, Иваяъ, міщаішнь, 344, 432.

к.

Иванова, Анастасія, крестьянка, 341, 351, 436. Ильницкій, Л. В.,   оообщшъ  разные   этиографи

ческіе матеріали, XVII. Ильяшевичъ, В. И., XV. Иршовичъ, Авраамъ, еврей, 331, 332. Иршовичъ, Пейся, еврейка, 331, 332.

 Казаниха, міщанка, ворожея, 354.

Каплунка, Пр(>ська, стодваддатилітняя старуха, 336, 393.

Кардашъ, К. П., XV.

Каіьяненко, И. Н., житель с. Иванькова, Переяславскаго у., Полтавской г., доставилъ подробные отвїтн по программ^ о говорахъ и нікоторыя повірья, относящіяся къ праздникамъ, XVII.

Катакази, Михаилъ Константиновичъ, начальникъ Кіевской г., XVII.

Кауфманъ, К. П., генералъадъютантъ, главный началыгакъ СівероЗападнаго края, V.

Качковскій, дворянинъ, 338.

Кизтяковскій, А, Ф., разработалъ уголовныя рішенія волостныхъ судовъ и сообщшгь историчесын очеркъ этого суда, XV.

Клецкая, міщанка, 328, 37 і.

КнышъЛ:пати!1ск1й, Иванъ, дворянинъ, 405

Новаленковъ, Иванъ бедоеіевичль, житедъ Шендеровской Гуты, 69.

Ковнацкій, ведоръ, дворянииъ, 346, 379.

Козицкая, Елена, міщанка, 335, 404.

Козловскій, Григорій, міщаяпн'ь, 340.

Колецкэя, солдатка, 387.

Колецкій, шинкарь, 850.

КомарницнШ, Григорій; дъячекъ, 328, 411.

Корсвашъ, Иванъ, крестьянинъ, 348.

Коотецкая, Варвара, дворянка, 329, 413.

Костецкая, жіщанка, 353.

Коотоиаровъ, Н. И., VI, VIII, IX.

Костюшкевичи  дворяне, 36 і.

Костя, міщанинь, 328, 363.

Нояловичт», М. О., IV, V, VI, IX.

Кравцовъ, В. X., XIV, XV.

Красиловъ, містечко, 393.

Кузнецовъ, Ю. П., VII.

Ламазянка, міщанка, 330, 38 і.

ЛаманскШ, В. И., VI.

Ламанскій, Е. И., VI.

Ласкъ, Петръ, Дьширскій староста, 354, 377.

Лашкевичъ, солдата., 335, 336.

Левшинъ, В. Д., VI.

ЛеонтШ, преосвященный Подольсый, XVII.

Леоичикъ, міщанин*, 334, 399.

Лисенко, Н. В., положилъ на ноты мотивы сватьбы и другихъ обрядовыхъ пігень м. Борисполя, XV.

Литке, Е. 0., графъ, VI.

Лобуцкій, дворянипъ, 338.

Локучевскіе, дворяне, 347.

Лукашевичъ, Богданъ, армянпнъ, 332. 333.

Лукашенко, Трофим*, крестьянин*, 356,

м

Майновъ, І. Н., VI, IX.

Маковецкій, вдаділець села Пр;кевратья, 338.

Максимовичу Ереиія, міщанинь, 344, 345, 417,

Максимовичі., Михаилъ, 333. Максимовичі,, М. А., XII. ПЛаксимовъ, С. В., ТІ. Малинсній, Лука, поміщикь, 351. Манышвская, міщанка, 350, 387. Маньковсній, шинкарь, 350. Марина, нищая, 343, 385.

Маронитъ, Ьсифъ, захожій изъ Турціи, 338, 339. Марченко, Грицко, м&щанинъ, 335. Марченко, Павелъ, міщаншга, 335. Матковскій, Михаилъ, дворянинъ, 837, 338, 357,

425.

Мельникъ, Яцко, 336. Мельникъ, ведоръ, 337. Мельничка, Гапка, 339. Мещерокій,  князь  Иванъ Васильевичу   началь

пикъ Подольской губ., ХТП. Микитиха, старуха, 349, 350. Миллеръ, О. 9., VI. Михаилъ,    преосвященный,    епиекопъ    Холыской

грекоупіатской єпархій, XVII. Михайлюкъ, мъчцанипъ, 341, 342, 410. Моисеевичъ, Опанасъ, иЬщанинъ, 335, 437, 438. Морская, міщанка, 332. Мошковская, Анастаеія, дворянка, 347. Мошковская, Люба, дворянка, 347, 348.

Нагурскіе, дворяне, 347. Нестеренко, Савва, міщаниш,, 344, 432, Новицкій, И. П., XIII, XV. Новосельскій, дворянинъ, 343, 399.

О

Олифировичъ, Данило, м'вщанинъ, 348, 375. Омельчиха, міщанка, 335. 437.  438. Остаповичъ, ліщанинь, 341, 434, 435. ОстенъСакенъ, 6. Р., баронъ,  VI. Охримчуки, Степанъ и Юрко, братья, 334

п

Пенскій, К. М., секретарь Подольскаго статистическаго комитета, XVII.

Перистая, Марина, крестьянка, 351. 397.

Петровъ, Н.. профессоръ Еіевской духовной академій,  доставилъ   весьма   обширный   сборпикъ повірій и обрядовъ, собранныхъ по его указанію учениками Кременедкой сєминаріи, XVI.

Іодчашянсній, Матвій, свящекшшъ, 335,  134.

Іолен овскій, Мордохай Іоніевичь, доставилъ обширное и весьма интересное собрате этнографическихъ матеріалові,, касающееся обрядовъ, новірій, праздниковъ, занятій и юридическаго быта Евреевъ, XVII.

"іолторацкій, Стефанъ, мйщашшъ, 433.

Іоповичева, міщанка, 39 .

Іорванецкіе, дворяне   348.

"іотаповичева, міщанка, 333; 334, 389.

Іотаповичь, бурмистръ, 333.

Іошилен о, О. И., мировой носредникъ 4го уч. Лугскаго уізда, XVIII,

'абчинская, Вцкторія, дворянка, 329, 413.

Рабчинокій, Рохъ, дворянинъ, 329, 413.

Раевскій, М. Н., VI.

Раевсній, II. И., XV.

Райская, Анна, міщанка, 331, 408.

Рогозинскій, Франдискъ, слуга, 351, 377.

Роншцкая, Регина, міщанка. 381.

Романиха, Гапка, крестьянка, 335, 434.

Рушовсная, дворянка, 343, 344.

Руцанскіе, дворяне,  347.

Рьїковскій, Матвій, солдатъ, 342, 343.

С

Савоновичъ, Павелъ, міщаниігь, 413.

Савченко, крестьянинъ Радомысльскаго уізда, сообщплъ разные матеріали, XVII.

Сахнюковая, Екатерина, дівяца, 328. 329, 411.

Святовичъ, Павелъ, армянскій войтъ, 343, 385.

Святовичъ, Станиславъ, райца магистрата, 353.

СвятоНикольское братство, 374.

Семеновъ, П. П., III, VI, IX.

Семерикъ, Бонифатъ бедоровить, крестьянинъ містечка Шендеровки, 69.

Сенковокіе, дворяне, 364.

Середа, Тимко, міщанинь, 335.

Симиренко, 13. Ф., обогатилъ труды эвепедицш для изслідованія югозападиаго края въ этнографическомъ и статисіиїесюм'ь отношен1яхъ альбомомъ фотографиїескихь снимковъ іиповь и бытовой обстановки, XV.

Симиренко, Г. М., 227.

Скоржевскій, дворянинъ, 354, 408.

Солтовская, міщанка, 333, 386.

Софончукъ, Андрей, дьякъ, 338.

Сохацкій, Андрей, дворянинъ, 355.

Ставицкїй, Иванъ, священникъ, 329, 359, 376.

Стеблевокая, дворянка, 833.

Стеблезокіе, дворяне, 348.

Столбинъ, учитель народнаго училища Іанецкоії слободы, Харьковской губ., доставилъ обстоятельные отв'Ьты по всім'ь программамъ эвенедидіи дія изслідованія гогозападнаго края въ этнографическомъ и статистическомъ отношеншхъ, XVI.

Струцинскій, о. Димитрій, священникъ с. Браилова, Ушидкаго уізда, Подольской губ., доставилъ весьма обширный сборникъ варованій, суевірій и легепдъ, XVI.

Судецъ. міщанинь, 332, 370.

Супруниха, міщанка, 384.

Супрунюкъ, Лука, міщаншгь, 331.

Телицкій, мастеръ ткацкаго цеха, 319, 350. Темненко, Я. К., фотографъ, XV. Токарикъ, 331. Трублаенко, Михаилъ, міщанинь, 380.

Ф

Фарановская, міщанка, 364, 387.

Фіялковскій,   Василій,   ткацкій подмастерье, 349,

372.

Фурикевичева, міщанка, 333, 354, 386, 387. Фурикевичъ, міщаншгь, 354.

X

Халичева, міщанка, 410.

Халичукъ, Демка   солтысъ, 341.

Хзедониха, крестьянка, 318, 364.

Хилькевичи, піщане, 334, 399.

Хильчукъ, 331.

Ходаковская, Елена, дворянка, 330.

Ходаковскіе, дворяне, 330.

Хойнацкій,   профессоръ   Кременедкой   сеиинаріи,

XVII.

Хржановсніе, м'Ьщане, 342. Хржановскій, Северинъ, міщаншгь, 371.

Чайковскій, Григорій, міщанинь, 354.

Чередниченко, 1Г. А., XIII, XIV.

Чернецній, о. Даміань, священний, с, Якутинедъ, Винницкаго уізда, доставить весьма обстоятельный сборникъ вірованій и легендъ, XVI.

Чубинскій, П. П., VII, VIII, IX, X. | Чумаковая, Феська, міщанка, 340, 396.

ш

Шагиновая, Агнесса, міщанка, 328, 374. Шепельскій,   Петръ,   президента   города  Олыки,

344, 345, 417, 419. Шкопилиха, Анна, міщанка, 331, 408. Шкулиха, Хайка, еврейка, 340. Шульгинъ, В. Я., редакторі, газеты „Шевлянинъ",

XVII.

щ

! Щепкинъ, С. П., VI.

Я

Яворская, дворянка, 347.

Якоонъ, Ю. Э., VI.

Янушевсная, Параска, міщанка, 359, 416.

Ярмолинская, Анастасія, дворянка, 403.

Ярмолинскіе, дворяне, 331, 348.

Ярмолин~кШ, Лука, дворянинъ, 403.

Яцевъ, ведоръ, міщанинь, 333, 377.

Ящинскій, воспитаннпкъ Кременедкой  семинаріи,

записалъ   свадьбу   и   игры  въ м. Полонномъ,

Новоградволынскаго уізда, XVII.

і бедоренко, учитель въ м. Городлі, Грубешовскаго уізда, Люблипской губ.,   доставплъ  отвітьі на программу о вірованіях'ь, XVI. ведоровичъ, Проконъ, 335, 434.

 М 5 С Т А.

 Батуринъ.

Ключи, 102. Ложка и ножъ, 108.

Борисполь. „Гостіванье", 88. Ложка и ножъ, 108.

Борки. Сова, 64.

Будаевка.

ІЗ СПОГАДІВ АРТИСТКИ М. МАЛИШ-ФЕДОРЕЦЬ (М. МАРТИНЮК — 1885 - 1860)

У 1951-му році стало відомо, що до Австралії приїхали київські артисти, Марія та Іван Мартинюки. А незаба­ром хтось уже доповнив, що Марія Мартинюк — це Малиш-Федорець, відома артистка ще з часів театру Садовського. Вони оселилися десь на передмісті Мельборну, а через який­сь час на сцені нашого Народнього дому вони вже брали уча­сть в «Наталці-Полтавці» та в «Чорноморцях».

Познайомившися ближче, я кілька разів відвідав їхнє мешкання, розпитував про минуле українського театру, про що Марія Євгенівна багато знала. Вона працювала ще з Ма­рією Заньковецькою, Садовським, Саксаганським та багать­ма іншими, що започаткували український професійний те­атр, здобувши в Україні та й поза нею величезну славу.

Я намовляв артистку написати спогади про пройдений театральний шлях, а вона все вагалась. Зрештою, я обіцяв їй допомогти в редаґуванні та виданні таких спогадів, але й це не помогло.

Марія Євгенівна була огрядна, висока жінка, з міцним характером і на наших, навіть відомих теперішніх артистів, дивилася трохи звисока. Іноді вона була гнівна й ганьбила тих, хто недооцінював нашого клясичного репертуару, зок­рема побутового, а шукав задоволення в різних веселих опе­ретках та комедіях, перекладених з інших мов.

Якось у липні 1952 року, коли вони жили поблизу Ме-льборну, в Кауфілді, я завітав до них, з надією знову почути щось цікаве про наш театр. Цього разу, видно, артистка, ко­рифей українського театру, була в доброму настрої. Спочатку вона вгостила мене добрим борщем, а потім ми почали розмо­ву. Я вийняв з течки зошит і попросив дозволу записати де­що з її розповіді. Вона на цей раз не заперечувала. З попере­дніх зустрічів я вже знав, що серед небагатьох визначних артистів старшої Генерації, які потрапили під час Другої сві­тової війни на чужину, Марія Євгенівна Малиш-Федорець належала до того покоління, що його виховали ще основопо­ложники нашого славного професійного театру.

Протягом 45 років своєї сценічної діяльности Марія Єв­генівна виступала на сцені переважно в головних ролях у ба­гатьох операх, оперетах, драмах і комедіях, здобуваючи при­хильні відгуки глядачів і рецензентів.

Народилась вона 20-го січня 1885 року в Ніжині, на Чер­нігівщині, в родині мирового судді, Євгена П. Малиш-Федор-ця. їхня родина була досить велика з чотири хлопці і троє дівчат. Марія була найменшою й не пам'ятає своєї матері, бо мати померла, коли її народила.

Батько лишився вдівцем з сімома дітьми, але подбав, щоб всі дістали середню освіту, закінчивши Ніжинську гім­назію. По закінченні середньої освіти Марія брала участь у місцевому аматорському драматичному гуртку, яким керува­ла тоді Марія Заньковецька. Якось на одну з цих вистав за­вітав з Києва сам Микола Садовський, після чого запросив її до свого театру до Києва на ролі молодих героїнь.

Почавши від 1907-го року, Марія Євгенівна виступала в цьому театрі, а, одночасно, маючи гарний голос, меццо-соп-рано, закінчила в 1912 році драматичну вокальну школу ім. Миколи Лисенка. За цей час своєї праці в театрі, Марія Ма­лиш-Федорець створила багато мистецьких образів, граючи переважно героїчні та характерні ролі. В опері «Майська ніч» вона грала ролю Зовиці, в «Запорожці за Дунаєм» — Одарку, в «Катерині» Аркаса — ролю матері, в «Марусі Бо-гуславці» — Марусю, в «Енеїді» — Юнону, в драмі «Гетьман Дорошенко» — ролю Прісі, в «Саві Чалому» — ролю панни Зосі, а в драмі «Про що тирса шелестіла» — Оксану, в «Су­єті» — Наталку, в «Казці старого млина» — Сусану, в «Гандзі» — Гандзю, в «Бондарівні» — Тетяну, у п'єсі Винниченка «Гріх» — Наташу та інші.

Багато разів виступала на сцені Малиш-Федорець уже опинившись в Німеччині, на тодішній англійській зоні. Ба­чили ми майстерну гру нашої артистки поруч свого чоловіка, артиста-співака І. Мартинюка (Миколаєнка). Вона не тільки грала на сцені, а й поставила в Австралії «Наталку-Полтав-ку», «Майську ніч», «Сватання на Гончарівці», «Чорноморці», давши разом 14 вистав, дарма, що мала вже 70 років.

Померла Марія Євгенівна 5-го квітня 1960-го року, на 75-му році життя в наслідок важкої операції нирок, лишив­ши хворого напівспаралізованого чоловіка, який незабаром теж помер.

Про початки своєї праці з М. Заньковецькою і М. Са-довським Марія Євгенівна уміла цікаво й захоплено розпові­дати, і той факт, що вона не лишила по собі писаних спога­дів, дуже болючий. Мала добру пам'ять і могла б написати добру книжку, що було б ще однією сторінкою до історії ук­раїнського театру. Вона могла цитувати, що й коли сказав поет Олесь, що говорили студенти про книжку Тичини «Пар­тія веде», розповідала як ховали академіка Грушевського, як у 1936-му р^ці вперше було дозволено українському те­атрові зробити турне на північ, де було повно засланців з Ук­раїни, що бачила в Архангельську, як випадково зустрічала­сь з дружиною Остапа Вишні та багато інших епізодів.

Розповідаючи про свої молоді роки, Марія Євгенівна зга­дала про Марію Заньковецьку:

—   Марія Заньковецька, — казала вона, — була нашою доброю знайомою. Вона мене й намовила брати участь на сцені. Мені було тоді ще без двох місяців 17 років, як я вперше грала. Але я дуже боялася. Марія Костянтинівна якось прийшла і сказала, що хоче ставити «Суєту» Карпенка-Карого, що скоро приїде Микола Карпович (Садовський), він хоче бачити нашу виставу.

—   І я, — розповідає Марія Євгенівна, — з тремтінням серця згодилася грати Наташу, бо. мені таки дуже хотілося грати. Але коли була призначена перша репетиція, я побоялась грати таку відповідальну ролю. Мене охопив жах. Тоді до мене прибігла Ліза Хуторна і сказала, що вже всі чекають. «Боюся», — сказала я, але таки пішла.

Марія Заньковецька тоді сиділа в коричневій сукні. Була проста й ласкава. Вона відразу сказала: «Маруню, не бійся, не святі горшки ліплять!» І я тремтячими руками взяла ро­лю. Вона попередила, що треба мати аристократичні рухи, бо ця пані, яку я гратиму, з високого коліна, що вона скінчи­ла Смольний інститут у Петербурзі. І почалися репетиції, які відбувалися в її будинку, а ставити мали в клюбі — в На-р од ньому домі в Ніжині.

Одного разу під час репетиції нам сказала Заньковецька, що в четвер (це було 15-го липня 1906 року) приїде Садовсь­кий. За кілька днів, коли ми були в Заньковецької на репети­ції у вітальні, задзвонив дзвінок. Марія Костянтинівна за­хвилювалась і, біжачи відчиняти, гукнула до нас: «Підтяг­ніться ж, чортенята, глядіть мені».

Аж ось входить Микола Карпович. Красень, високого росту, років 50, кремезний, пишні козацькі вуси, типове ра-соес обличчя, щоки рожеві. Глянув на всіх нас. А на ньому світлссірий костюм, фетровий капелюх. Він недавно приїхав з Парижу й виглядав дуже елеґантно. Марія Заньковецька й каже: «Що це в тебе за капелюх такий великий?» — «Це паризький», — відповів Садовський.

Правда, до української постаті цей капелюх не пасував. І Садовський розповів, як у Парижі діти бігли за ним і кри­чали: «А ля бур! А ля бур!» — бо тоді саме була бурська вій­на.

Потім Марія Костянтинівна попросила всіх до столу, до чаю. Я з переляку сіла за самовар, щоб за нього сховатися й крадькома поглядала на Садовського. Я боялася стрінутися поглядом, але що я не гляну, то й він усе на мене дивиться. «А який голос паниа має?» — запитав мене Садовський. Але Марія Костянтинівна відразу взяла над нами шефство, від­повівши: «Я ще не пробувала голосів, але в драмі йдуть ду­же добре. Заваджае їм тільки страх появитися перед публі­кою».

Після чаю повернулися до вітальні, де Марія Занькове­цька сіла до роялю й почала грати й співати циганську піс­ню з « Циганки Ази»: «Даремно я по цілім світі тебе шу­каю, друже мій». Потім, на пропозицію Заньковецької, ми за­співали народню хорову пісню «Ой, що ж то за ворон». Во­на теж підтягувала, а Микола Карпович заспівував, прислу­хаючись до наших голосів, а потім вибрав з усіх нас Івана Ковалевського, мене, Галю Ніжинську, Лізу Хуторну і Юхи­ма Миловича.

Днів за 10 ішла наша вистава, на якій був і сам Садовсь­кий. Ця вистава була великою новиною для Ніжина, бо ніхто з нас досі не грав на сцені. Звичайно, ми грали, як аматори, бо в передньому ряді сидів Садовський, а між глядачами си­діли наші батьки й родичі.

На другий день після вистави всі зібралися в Занькове­цької, і Садовський відібрав згаданих вище до свого театру, який відкривався в Полтаві. Батьки багатьох з нас не пуска­ли, були плачі і сцени. Нас боялися пустити з дому.

«А цю чорнушку, — сказав Садовський жартома, пока­завши на мене, — щоб привезли у запльомбованому вагоні, бо вона найбільше боїться».

Коли приїхали до Полтави, почали готувати «Суєту», де я мала знову грати Наташу. Сюди був запрошений і відомий актор (герой-любовник) Іван Мар'яненко, а також: Борисо-глібська, Ф. Левицький, дружина Карпенка-Карого — Со­фія, М. Заньковецька, Березовський, Олександра Герцик — дружина відомого співака І. Козловського та інші. Ми тут поставили також п'єси «Житейське море», «Не так сталось, як бажалось» та інші.

У 1907 році театр Садовського переїхав до Києва. Садовський найняв Троїцький театр, що звався «Чайная трез-вость». Микола Карпович платив за це приміщення чи театр 12 тисяч на рік. Конкурувати тоді з російськими театрами спершу було тяжко. Соловцов, відомий обруситель України, насаджував скрізь російські театри й дістав тоді від російсь­кого уряду нагороду — медаль Анни 1-го ступеня.

Спершу Садовському було скрутно, був навіть дефіцит, але потім публіка стала ходити більше. Про це кореспондент Сергій Яблоновський писав в «Киевской мьісле», що Троїць­кий театр для Садовського, як «золоте яєчко».

До нас для участи в масових сценах ішли студенти уні­верситету, за що їм платили по 50 копійок за кожну участь. Щоразу наш театр мав більший успіх тому, що він був наці­ональний, ставили лише українські п'єси. А коли в 1910 році ми вперше поставили в перекладі українською мовою «Реві­зора» Гоголя, то відомий театральний критик Кугель у мос­ковськім журналі «Театр и искусство» кричав: «Вот так но­мер! Наши малороси ставят «Ревизора»!

Того ж 1910-го року приїхали ми до Петербурґу і грали в театрі «Пассаж». Всього приїхало нас 140 осіб, разом з ор-кестрою. Традиційно Садовський завжди починав з «Натал-ки-Полтавки». А коли поставили «Ревізора», то в пресі заго­ворили, що найкращий був Садовський у ролі городничого. А театрал Керель писав у пресі: «С каким удовольствием я слушал зтот певучий язьік в прекрасном переводе Садовско-го, где чувствовался весь аромат Гоголя».

Всі українські громади міста (тепер таких немає, їх лік­відували за «націоналізм» — Дм. Ч.), земляцтво, студенти ві­тали наших артистів. Там же поставили оперу «Енеїда» (ліб-ретто Садовського, музика М. Лисенка). Енея грав Микола Аркас (син історика), Зевса — Карлашов, бас. Зевса іноді грав сам Садовський, Юнону грала Малиш-Федорець, Дідо-ну — Литвиненко або Петляш, Латина — І. І. Ковалевський, Меркурія — Северин Паньківський.

Далі Марія Євгенівна розповідала про окремі епізоди та вдачу Марії Заньковецької. Коли одного разу дали їй грати ролю в казках Шніцлера і вона вдягнулась в європейський костюм, то не могла увійти в образ. «Зніміть з мене оцю пан­ську одежу, — казала Марія Костянтинівна, — бо я не можу втілитися в цю паню. Я не хочу грати цих панів: мені дайте плахту, запаску, дайте ролю Софії, наймичку».

Коли у 1923-му році відзначали 40-річний ювілей Зань­ковецької, поставили 2-гу дію «Чорноморців» і «Дві сім'ї» — останню дію, де вона грала Зіньку. Було безліч привітань. Прийшли також чотири дівчини в українських одягах.   Ці сільські дівчата принесли вінок з жита, пшениці й калини, а на вишитому рушнику піднесли хліб і сіль. Вони низько вклонились і сказали: «Дорога Матусю, спасибі вам за те, що ви з нас ніколи не сміялись».

А коли Олександер Певний, вітаючи від службовиків банку та установ Києва, дав їй 20 золотих десяток, то чекіс­ти захвилювались, бо то ж було справжнє золото, яке вони забирали примусово в населення, коли дізнавались, що хто­сь має.

Марія Костянтинівна якось сказала Марії Євгенівні: «Марусечко! Як я умру, то щоб не показували мене людям, бо в смерті немає краси, а як уже показуватимете, то хоч трішки заґримуйте, підведіть трішки губи. На тім світі може зустрінуся з кращими акторами й письменниками, то ство­римо там кращу трупу».

Розповідаючи далі про колишнє українське театральне життя, Марія Малиш-Федорець казала:

— Театр Садовського — це був чисто національно-вихов­ний театр. І коли прийшла революція, я й зараз точно пам'я­таю, що прибіг Садовський до театру, до жіночої половини, і сказав: «Цар відмовився від престола! Україна повстане!» Це всіх відразу піднесло на дусі. В усіх на устах і на серці були лише слова Україна та її самостійність. Все населення висипало на вулиці. Перша демонстрація була загальна, а на другий день була українська. Радісне хвилювання охопило весь Київ. І Садовський, якому було вже понад 60 років, при­йшов на сцену і сказав:

—   Хлопці! Збирайтесь!

—   Куди? — питають.

—   їдемо на майдан Богдана Хмельницького. Нехай він нас зустріне. Підемо в українському одязі.

Потім покликав костюмера, Колю Колесникова:

—  Давай костюми з «Богдана Хмельницького», а мені з самого Богдана.

Одягшися в історичні костюми, по телефону попросили з артилерійських казарм троє коней. Сіли на коней Садовсь­кий, Петлященко, якого в 1921 році було розстріляно, і Ко-рольчук. Поїхали по Васильківській вулиці. На Хрещати­ку їх зустріло море жовто-блакитних прапорів і людей. А перед цим боялися, що ніхто не вийде. Тоді ще був тимчасо­вий уряд. Наших вершників люди зустрічали урочисто, під­кидаючи шапки. А за людьми не видно було й пам'ятника Богданові Хмельницькому, його обсіли студенти. А з Софії тільки бов, бов, бов...

Заґримований Винииченко на виставі «Брехня»

Одного разу під час відвідин Марія Євгенівна розповіла окремі епізоди з театрального життя, а зокрема про Володи­мира Винниченка та його таємний приїзд на виставу його ж драми «Брехня». Це було в 1910-му році, коли театр Садов-ського вперше ставив у Києві в Троїцькому театрі п'єсу Вин­ниченка. Винниченко тоді був на еміграції, в Парижі, куди виїхав, рятуючись від переслідування царської поліції й арешту. Почувши про виставу, Винниченко нелеґально пере­брався через кордон й опинився в Києві. Садовський, який мешкав тоді при театрі, загримував його в своїм мешканні. Наділи йому сині окуляри і післали його під час вистави на ґальорку. Ніхто ні з глядачів, ні з акторів не знав про це. Ли­ше на другий день Микола Карпович Садовський сказав по секрету окремим соліднішим акторам.

Винниченкові надзвичайно сподобалась вистава. Його драми йшли тоді в театрі Садовського протягом чотирьох років.

Далі Марія Євгенівна розповіла, як Винниченко ще в 1908-му чи 1909-му роках, будучи в Києві, хотів відвідати професора Володимира Антоновича, щоб дістати якісь мате-ріяли з історії України. Він взяв у місті візника й приїхав на ріг Желенської й Кузнечної вулиць, де жили Антоновичі. В тому ж будинку мешкала й Малиш-Федорець і була в прия­тельських взаєминах з родиною Антоновичів. Винниченко мав з собою чималеньку валізку. Побачивши, що за парка­нчиком якийсь старичок копає грядку, Винниченко запитав:

—  Слухайте, скажіть, будь ласка, чи дома професор Антонович?

—  Дома, дома, заходьте, — відповів старичок.

—  Візьміть валізку, — сказав Винниченко старичкові.
Старичок бере валізку і несе до хати за Винниченком.

Принісши, поставив. Потім Винниченко вийняв 20 копійок, сунув йому в руку. Старий подякував, сховавши гроші до кишені. Тоді Винниченко просить покликати професора.

— Професор перед вами, — почув відповідь і трохи не провалився крізь землю від несподіванки, просячи вибачення. А Антонович, усміхаючись, додав:

— Але грошей не віддам, бо праця мусить бути оплачена.

Несподівана зустріч з дружиною Остапа Вишні

Остап Вишня одружився з Варею Маслюченко десь при­близно в 1925-му році. Після арешту Остапа Вишні в 1934-му році заарештували й вислали і його дружину Варю з малень­кою дочкою до Архангельська. А в 1936-му році Московсь­кий військовий округ запросив наш театр поїхати з вистава­ми на північ. Незабаром група театру опери при Домі Черво­ної армії вирушила в дорогу. Під час цієї подорожі дістава­ли потрійну платню. Серед репертуару були «Запорожець за Дунаєм», «Наталка-Полтавка», «Сорочинський ярмарок», «Майська ніч», «Катерина», «Сватання на Гончарівці» та ін.

Від часів революції туди не запрошували ще жодного українського театру. Коли приїхали, на вулицях уже були розліплені афіші з усіми прізвищами артистів. Я пішла ку­пити в місті хутро з чорно-бурої лисиці.

Вийшовши з крамниці, я побачила поблизу велику афі­шу, біля якої стояла якась змарніла обшарпана жінка. Лед­ве я наблизилась до неї, як вона озвалась до мене, називаю­чи мене по імені.

—        Хто ви будете? Я вас не пізнаю, — сказала я.
Взявши обома руками за лице й відгорнувши трохи звисле волосся, вона сказала тремтячим голосом:

—   Може, по очах пізнаєте? —  А потім майже відразу сказала: «Я — Варя Маслюченко», — і гірко розплакалась, викликавши сльози і в мене. Це була артистка, дружина Остапа Вишні.

—   Як я прочитала на афіші ваше прізвище, — казала вона, — очам не повірила, що десь на півночі, в далекому Архангельську, зустріну Наталку Полтавку...

—   Де ти живеш, Варю?

—   Я живу на острові, ходжу до праці за сім кілометрів
по льоду. Працюю прибиральницею.

Варю Маслюченко я добре знала. Була шатенка, мала гарний характер, чудову розмовну мову, грала різні ролі в театрі Курбаса, також в театрі Гната Юри. Я мусила поспі­шати, бо о четвертій годині там уже смеркало. «Приходь на виставу, — сказалая, — будемо чекати».

Варя була на всіх виставах. Вона спершу прийшла до мене в ґардеробу з дочкою, якій було 12 років. Одягнена во­на була в якийсь, як вона казала «шухав», ніби брудне по­шарпане пальто, а на ногах обмотки. Коли роздяглась, то не хотіла вішати, а скрутила в сувій свій одяг і поклала додолу між калоші, бо там, казала, є досить вошей.

ді вже ґримувалась, бо подали перший дзвінок. Да­ла їм квитки й післала в залю. Я тоді грала Терпелиху. З нами скрізь їздили три енкаведисти. Один з них був контро-

Коли заграли увертюру до «Наталки-Полтавки», по залі покотився стогін. Адже в залі більшість глядачів були зас­ланці з України, вислані на поселення. Коли була сцена роз­мови Терпелихи з Наталкою і я сказала «Убожество і ста­рість моя силкують мене скоріше віддати тебе заміні...», я побачила, як багато навіть чоловіків залилися слізьми. В залі зривалися ридання. На сцені артисти не могли грати, мо­ва переривалась, а з залі далі чути було схлипування. А ко­ли Петро заспівав «Ой, умру ж я мила, а ти будеш жива, чи згадаєш мила, де моя могила», стогін ще більше сколихнув залю: поруч стогонів і плачів зірвалися оплески. Адже тут, на засланні, щодня вмирали сотні наших людей від голоду й непосильної примусової праці та знущання. Я не знаю, як я сама не розплакалась і не зіпсувала своєї ролі.

Після третьої дії, коли весь ансамбль співав: «Начинай-мо веселиться...», всі встали з місць і кричали: «Слава! Слава українським артистам!»...

Потім возили нас по різних «точках» по архангельсь­ких лісах, де розкидані селища висланих. Але тих, що були за дротами, на наші вистави не пускали. Бачили багато на­ших людей в українських свитках, кобеняках. Возили нас кіньми на возах, а охороняли червоноармійці, бо там на людей часто нападають вовки. Через те, що це було на межі 1936 - 37 років, були великі морози, то нам видали кожухи.

На вистави приходили люди цілими родинами, переваж­но наші переселенці, часто приходили жінки з дітьми, хва­лили за наші концерти, шкодували, що скоро від'їжджаємо.

В одному селищі раптом приходить гарна здорова жін-ка-вчителька, веде і свого присадкуватого чоловіка й при­казує:

— Іди, іди, проклятий кацапуро, подивись. Це наші ук­раїнські артисти! Ти ще не чув таких голосів і на платівках!

А в коридорах, біля заль, де ми виступали, лежали сотні лижв, бо там люди на лижвах приїздили з далеких око­лиць. Все вкрили глибокі сніги. Та ось їдемо до пункту № 3. Там побудовані підземні заводи. А мороз 50 ст. Жінки поро­били собі з панчіх маски, а в них дірочки для очей. Біля те­атру   тисячі людей, а квитки вже всі продані.

Після концерту виходимо з театру. Надворі місячна ніч. На вулиці бачимо одноповерхові будиночки, крамниці. При­ходить до нас директор театру Волчіні. Він єврей — вихрест, прекрасна людина з Харкова. Розподіляє нас, де кому ночу­вати, а була вже 12-та година ночі.

Нарешті, заходимо у призначену кватиру невідомої людини. В хаті тепло. Господаря не було дома, зустріла господи­ня. А ми такі стомлені, що попадали на ліжка в кожухах, так і поснули.

Вранці прокидаємось, світить полярне сонце. Чути тріск дров у печі. Розкриваю очі і бачу на стіні портрет зверхника НКВД Дзержинського. Нижче фото, на якому група військс-вих у формі НКВД. Бачу, що це мешкання військової лю­дини. Снідаємо й ідемо оглянути місто. Увечорі ставимо «За­порожця за Дунаєм». Люди дивляться і плачуть. Одна жін­ка каже:

— Боже, і хатка на сцені така, як наша, - а з очей сльози.

Розгримувавшись, повертаємося до свого мешкання. Две­рі відчиняє господар. Це низька корениста постать у військо­вій формі. Відразу він каже:

—  Милости прошу, заходите.   Русское вам спасибо за ваш спектакль. Вьі всю нашу душу встревожили своими песнями. Так могут петь только украинцьі...

Запрошує до столу. Переодягтися, сідаємо. Тут нас зу­стріла прекрасна жінка. На ній усе не таке, як у нас. Сукня з закордонного матеріялу. Приносить карафку (графінчик), з горілкою. Ми відразу побачили, що господар великий «му-хобой» (випиванка — Д. Ч.). Він хильнув відразу не одну чарку, і незабаром у нього починає заплітатися язик. А я тим часом кажу про свої враження, що в них у місті все добре: і церекопи (крамни(цї — Д. Ч.), і їдальні ітеерівські, тобто для спеціялістів, інженерів... А він якось подивився в одну точку, як це роблять п'яні, а потім каже до мене, звертаю­чись по-московському на «ти» російською мовою:

__ ГОді агітувати! Я без тебе загітований... Коли б вам не півфунта хліба і не наган, то ви б' нас з'їли... — А через хвильку знову: — Але все ж таки ти чудесно співаєш, чудо­во граєте ви,' хахли. — А після павзи переходить на попе­редній тон:

__ Ти знаєш... — тут він уже кинув непристойну московську лайку, — за півфунта хліба ваші хахли вирили все метро в Москві. Я сам з ними копав. Ґрунт під Москвою паршивий, мокрий, сирий. Наприклад, копаємо радіюс номер 3, да. Копає якихнебудь 800 чоловік, і раптом в один момент — шарах — все валиться. Засипало тоннами землі. Відкопуємо. З півтора тижні тягнуть трупи, а в цей час у журналі «Огоньок» — тут він знову кидає брудну лайку, — з являється фото жида Кагановича з лопатою, як він з лопатою в руках допомагає копати метро... Дурка ти в квадраті! А ти ще агітуєш! Ось які суки! Мене тоді привезли туди на прорив також Але мене везли не так, як ти приїхала... Пий! — сказав він підкреслено, показавши пальцем на чарку з горілкою, що стояла переді мною...

—   Після його такої страшної тиради, — розказувала артистка, — я не знала що сказати, була приголомшена таким цинічним відкриттям і непристойною грубістю й лайкою.
І моя душа полетіла тоді до Києва. Але його дружина, щоб ніби згладити брутальну мову чоловіка, до чого вона, певно, давно звикла, сказала:

—   Він у мене любить випити і трохи поляпати язиком...

—   Та цей жахливий випадок, — казала Марія Євгенівна, — мене так зворушив, що я й досі пам'ятаю кожне його слово і бачу вираз його п'яного обличчя, хоч з того часу минуло майже тридцять років.

НА ЖИТТЄВОМУ І ТВОРЧОМУ ШЛЯХУ ВОЛОДИМИРА ҐЖИЦЬКОГО

Відтоді як у 1929 р. в журналі «Літературний ярмарок» уперше був надрукований роман Володимира Ґжицького «Чорне озеро», минуло 50 років, а цей твір і досі не втратив своєї літературної і пізнавальної вартости. Більше того, він відразу придбав авторові ім'я талановитого творця літерату­ри, ніби в тінь відсунувши його досі написані збірку поезій, повісті, оповідання й п'єси.

Роман «Чорне озеро» одночасно' був надрукований тира­жем 7 тисяч примірників і окремим виданням. Наступного року його вже було перекладено й видано російською мовою в Москві з передмовою літературознавця О. Лейтеса, а в 1932 р. вже — четвертим виданням, хоч він був уже дещо пе­рероблений- А досі цей твір, разом із закордонними — мав уже 10 видань.

З того часу минуло багато років. Письменник відбув 21 рік безпідставного заслання, хоч засуджений був на 10 років. Повернувшися на рідну землю, він написав ще кілька рома­нів, повістей та оповідань. Але 19 грудня 1973 р. несподівано надійшла сумна вістка, що на 79 році життя автор «Чорного озера» помер у Львові.

Володимир Зенонович Ґжицький належить до тих неба­гатьох письменників, яких я згадую з найбільшою пошаною. Ті перші симпатії якраз і викликав у мене його екзотичний роман. Відтоді я став не тільки прихильником його автора, а й добрим приятелем. Він був вищесереднього росту, міцної будови, мав кармелюківський ніс (трохи зігнутий), приємну усмішку, русявий.

Народився Володимир Ґжицький 15 жовтня 1895 року в Західній Україні, в селі Острівець Теребовельського повіту Тернопільської области, у родині сільського вчителя. Почат­кову школу закінчив у с. Довгім, де вчителював його батько. А в 1906 р. вступає до гімназії в Станиславові (тепер Івано-Франківське), а потім переходить щ гімназії в Тернополі, яку й закінчив у 1917 р.

Як згадує кузинка В. Ґжицького, Анна Байрак, «він ще з дитячих років був закоханий в природу: любив блукати по лісах, прислухався до кожного шелесту, стежив за життям кожного створіння, заслухувався у співи пташок. Влітку до­помагав у лісництві своєму дідусеві інженерові Осипові Ро-шоковському, що працював у лісництві. А вже від 5 кл. гім-назіяльної писав оповідання про природу — про звірів і пта­шок. Хоч його оповідання були гарні, він нікому не показуав їх, тільки мати мала в нього довір'я».

Коли Володимир був ще у четвертій клясі, то українську мову викладав у них відомий поет Василь Пачовськпй. В ті часи (1910 р.), як згадує сам В. Ґжицький, завітав до Терно­поля славний каменяр Іван Франко, щоб прочитати для ба­жаючих свою поему «Мойсей». Вся гімназія тоді вирушила на станцію, щоб зустріти свого геніяльного письменника. «Учні ламали ряди, бігли за фіякром, — згадус В. Ґ. — За ними прибіг і я до клюбу. Народу було багато, в основному вчителі й гімназисти. На сцену вийшов невеличкого росту ді­дусь, ведений під руку професором Яремою... Почалось чи­тання. Читав проте свою поему тихо... Закінчив прологом до «Мойсея». Тут його голос звучав трохи сильніше, але без на­тяку на художнє читання... Таким чином він і зостався в мо­їй пам'яті, і за це я влячний долі», — так згадує Володимир Зенонович про І. Франка.

У 1918 році Ґжицький був мобілізований до австрійської армії, а по розвалі Австро-Угорщини бачимо його вже в Ук­раїнській ґалицькій Армії, де по закінченні офіцерської школи він був у чині підстаршини. Після одного нещасливо­го бою проти леґіонерів Ю. ґаллера, коли з його сотні лиши­лось сім стрільців і його самого чекав розстріл, він перехо­дить Збруч і через якийсь час опиняється в Харкові. Це було в 1919 році.

Перші роки перебування в столиці України нашому май­бутньому письменникові доводилося працювати на різних роботах: від кур'єра, продавця газет до звичайного робітни­ка в млині. У 1922 р. він вступає до Харківського інституту сільського господарства й лісництва, закінчивши його в 1926 році. Але за фахом так і не довелося працювати, хоч ліс ду­же любив. Про це він сам казав, що «лісником не став прак­тично, але в душі залишився ним і нічого так не люблю, як ліс».

По закінченні вищої освіти Ґжицький дістав призначення на посаду інспектора в системі Наркомпрому УРСР. Та на цій праці довго не затримався, бо його вабило літературне життя, і він відвідує літературні понеділки в Селянському будинкові, куди приходили письменники, поети, критики, а разом і сотні слухачів. Керував тими літературними вечо­рами відомий Сергій Пилипенко, голова «Плугу», якого в лі­тературних колах називали «папаша».

Свої літературні спроби він почав писати ще з гімназій­них років, але перша його книжка поезій «Трембітні тони» вийшла з друку в 1923 р. У ній звеличав революцію, в чому відчувалися впливи Павла Тичини, а також красу природи, якою захоплювався ще змалку:

О, лісе мій!

Кому ти грав цю пісню мирну?...

І того ж 1923 р. В. Ґжицький стає членом Спілки селянсь­ких письменників «Плуг» і навіть бере участь у з'їзді селян­ських письменників у Москві. Приятелями Ґжицького з тих часів були Остап Вишня, сам голова «Плугу» Сергій Пили­пенко та Олександер Довженко, відомий пізніше режисер, письменник і автор низки сценаріїв та фільмів. О. Довженко навіть намалював дружній шарж; «Ґжицький грає на трембі­ті».

У перші революційні та пореволюційні роки багато захід-ньоукраїнських письменників переїхало до Харкова та Киє­ва. Вони там словом і ділом виступали проти польонізації, проти польської окупації. Опинившися в Україні, створю­ють літературну організацію «Західня Україна». Це було в 1927 р. Ґжицький відразу стає членом і співтворцем цієї літ-організації. До неї ще належали Дмитро Загул, Агата Тур-чинська, Мелетій Кічура, Михайло Козоріс, Федір Малиць-кий, Іван Ткачук, Василь Бобинський, В. Березинський, Лю-бомир Дмитерко та інші. Разом 57 осіб, але після масових арештів 1933 - 37 років залишилося з них тільки 7 осіб. Реш­та або розстріляні, або заслані до концтаборів. Відомий Антін Крушельницький, що редаґував у Львові журнал «Нові Шляхи»,, де так вихваляв і симпатизував радянській вла­ді, приїхав до Харкова з родиною (дочка і два сини) уже в 1932 р. Але їх теж не минула хвиля арештів та розстрілів. Сини були розстріляні, а батько, Антін Крушельницький, з дружиною і дочкою були вислані на загибель.

У 1928 р. з України до Алтайського краю вирушала кі-ноеспедиція на чолі з відомим кінорежисером О. Довженком. Тоді ж, разом з двома іншими письменниками (один з них Іван Багмут), поїхав і наш В. Ґжицький. Члени цієї турис­тичної експедиції, до якої належали також; кілька спеціяліс-тів-інженерів, мали завдання зробити різні геологічні від­криття, зафіксувати все те на плівку та змалювати в літе­ратурних творах.

Ці далекі околиці країни багатьох притягали до себе сво­єю чарівною природою, самобутнім життям людей, які ще не знали слова «злодій» і не мали замків на дверях. Це бу­ла територія Ойротської Автономної Области, де жило на той час всього лише понад 100 тисяч майже самого тубіль­ного населення, тобто ойротів. До речі, пізніше цю область перейменовано на Горно-Алтайську Автономну Область. Те­пер її населення становить близько 200 тисяч, в тому тіль­ки 25 відсотків ойротів, а решта — росіяни, які фактично ке­рують всім життям цього народу..

Від останньої залізничної станції Бійськ до невеличко­го села Чемал, яке вони вибрали за об'єкт кінцевої зупинки, було понад 200 кілометрів. Далі не було ні залізниці, ні шля­хів, і наші мандрівники мусили їхати понад річкою Катунь кілька днів верхи на конях.

Поживши там більше місяця в тих мальовничих околи­цях Чемалу, познайомившись з родиною місцевого вчителя, що складалась з дружини та двох дочок, а також з місцеви­ми людьми та численними прибулими дачниками, Вол. Ґжи-цький вирішив писати роман «Чорне озеро». Це назва там-тешного озера, що по-ойротському зветься Кара-Кол. Одна з дочок згаданого вчителя Бобрана, Людмила, і стала прооб­разом головної героїні твору, Тані. Навколо неї фактично й розгортається основна дія роману. В Таню закоханий міс­цевий лікар, доктор Темір, що збирається одружитися з цією чарівною дівчиною-вчителькою. Але на цьому терені серед курортників з'являється москвич — спритний молодий ху­дожник Ломов. Цей підступний ловелас і шовініст, що нена­видить все неросійське і звисока дивиться на «відсталих» ойротів, швидко знайомиться й привертає до себе красиву душею й тілом Таню, обіцяючи одружитися з нею й забрати її до Москви. Але, обдуривши її, їде до Росії й присилає лис­та, в якому пише, що він помилився, що його кохання вияви­лось нестійким, що він передумав. Вагітна Таня впадає в розпач і напівбожевільна йде під час повіді до бурхливої Ка­туні на пагорок і, оточена виром річки, більше не повертає­ться додому.

Д-р Темір їде до Москви. Випадково зайшовши там на виставку картин, він був вражений одним малярським поло­тном: це була праця художника Ломова, на якій зображена гола Таня, а за нею тягнуться різні духи з Чорного озера. З болем і глибокою образою він побачив надзвичайну схо­жість обличчя Тані. Значить вона гола позувала Ломову, ко­ли той малював. Темір цілими днями проводить час біля кар­тини. Та ось одного разу він побачив біля картини самого Ло­мова, що прийшов із своєю коханкою. У гніві Темір спершу кидається на картину, рве її на шматки, а потім б'є в облич­чя огидного ловеласа Ломова. Навколо збирається натовп, не розуміючи причини бійки. Лише міліція вирятовує Ломова й заарештовує Теміра.

Весь роман Володимира Ґжицького читається1 з надзви­чайною цікавістю. Автор зумів змалювати в своєму творі ці­лу низку цікавих типів, своєрідну природу Ойротії і справед­ливу ненависть ойротів до росіян типу Ломова. Поруч само­го романтичного сюжету автор показав життя ойротів, їхній побут, вірування й самобутність, не займану чужими впли­вами.

В образі д-ра Теміра автор показав доброго патріота-ой-рота, що безмежно любить свій край, свій нарід- Він свого ча­су закінчив медичну освіту в Москві, вірив у майбутнє сво­го краю, боровся проти власних шаманів, темряви. Та ось він, розбитий і зневірений, їде до Москви, щоб помститись на Ломову за Таню.

Хоч минуло багато років, але дорогою він бачить навко­ло обідрані російські села, брудні, гірші алтайських. Хати, мов купи гнилої соломи, порозкидані по полю, ніде ні однієї деревини, ні одного кущика! Над селами звивається чорне вороння і хмарами падає на село, як на падло. А він же те­пер сподівався побачити його інакшим, оновленим, електри­фікованим. І Ґжицький висловлює своє невдоволення сло­вами доктора Теміра:

«Скільки наговорено, скільки написано про електрифі­кацію, а де вона? Ті люди, певно, і лямпочок електричних не бачили і, певно, скіпками світять і досі». І д-р Темір ствер­джує, що в ойротів краще. А далі думає: «І виходці з цих сіл хочуть учити нас, «диких алтайців». Вони приходять роз­казувати чудеса про свої досягнення. Вони не можуть зрек­тися думки й охоти панувати над меншими націями. Творча нація! Оце називається здобутки творчої нації».

Поруч Теміра у вагоні їдуть дві крамарки чи міщанки, що прийняли його за калмика. З їхньої розмови поміж собою та частково і з ним, він бачить, як ці росіяни ненавидять лю­дей іншої національности. Довідавшись, що він ойрот, одна з них говорить з досадою:

— Раніше того не було. Раніше була одна Росія. Вели­ка, могутня Росія. Куди б ти не поїхала, ти чула, що ти в се­бе, дома. А тепер... повидумували якихось ойротів, і вони те­пер, як рівні, ще й задаються. І певна я, що не православний.

Ці слова обурили д-ра Теміра, він весь кипів. Ця карти­на потвердила, що не тільки люди інтелігентні типу Ломова, а й рядові росіяни ненавидять інші народи, що живуть в Ра­дянському Союзі.

Цей епізод з жінками, як із самим Ломовим, був дуже типовим для більшосте росіян. І автор устами Теміра підкре­слив: «Усі одним духом дишуть. І прості перекупки, і інте­лігенти, і комуністи. «Єдіна нєдєліма» — ось квінтесенція всіх думок і бажань їхніх. Чи біла, чи червона — все одно, аби «єдіна нєдєліма». Вони всюди хочуть бути дома. Як же вони б могли відмовитись від Кавказу, від Криму, від Ал­таю? їхні споконвічні! —- І тут же «право нації на самовизна­чення, аж до відділення».

В образі Тані та її батька (за твором його прізвище Ток-пак) автор показав нову модерну родину культурних ойротів, патріотичних людей, що шанують свою мову, люблять над усе свій нарід. їхні погляди яскраво окреслюються, ко­ли читаємо розмови й дискусії на національну тему поміж ними і Ломовим. Патріотична родина Токпаків (справжнє їх­нє прізвище Бобрак) чекала революції, сподівалася, що її нарід стане господарем у своїй країні, але скоро побачила, що скрізь у них керують росіяни, що їх щоразу більшає, а до того ці зайди дивляться на них звисока, вважають їх нижчою расою.

Ломов же поводився з Танею, як представник вищої ра­си, що бачимо хоч би з такої розмови:

—   Ви ж росіянка, — сказав художник, не то поважно, е то дражнячи дівчину.

—   З вашої мови таке виходить. Ви завжди вмовляєте  мене, що я росіянка, і ображаєте мене. Хіба вам мало своїх? Захланний ви чоловік. Я ненавиджу таких, як ненавиджу переможців і насильників.

—   Це ж ненависть раба?!

—   Може?! А що ж робити? Мій нарід замалий, щоб порівнятися з вами. Я ненавиджу його іноді за його рабську аскавість, але сподіваюсь й чую, що він, нарешті, прокинеться. Ще трохи і він не пустить вас більше на свою землю, о ви його витіснили з неї. Він поверне її назад, вирізуючи ас поодинці.

—   Кого? Кого? — перепитав художник.

—   Таких, як ви! — крикнула Таня-

—   Що за погромні віщування? Що за погромні ідеї? Тут же пахне впливами камів...

Поведінка Ломова щоразу дужче дратувала душу Тані. Він на кожному кроці підкреслював, що тільки Росія й росі­яни врятують малу націю, інакше вона виродиться й загине.

З цієї розмови бачимо добре й переконання молодої ой­ротської патріотки вчительки Тані. Постава російського шо­вініста Ломова дуже типова для поглядів більшости росіян. Таку розмову можна було почути в кожній неросійській рес­публіці Радянського Союзу. Ґжицький, на прикладах і роз­мовах, показав великодержавні погляди росіян. Ці погляди, до речі, свого часу висловив сам міністр радянського уряду, грузин Орджонікідзе, у реченні: «Пошкребіть ви кожного ро­сійського комуніста і знайдете в ньому російського шовініс­та».

Але в творі є й інша сюжетна лінія. Це романс між ін­женером Марченком та розпутною «тьотею Грушею».

Красиво зображені любовні сцени, чарівні краєвидии Алтайського краю з його буйною рослинністю, людьми, ав­тор відтворив образною барвистою мовою. Ось кілька прик-

В образі д-ра Теміра автор показав доброго патріота-ой-рота, що безмежно любить свій край, свій нарід- Він свого ча­су закінчив медичну освіту в Москві, вірив у майбутнє сво­го краю, боровся проти власних шаманів, темряви. Та ось він, розбитий і зневірений, їде до Москви, щоб помститись на Ломову за Таню.

Хоч минуло багато років, але дорогою він бачить навко­ло обідрані російські села, брудні, гірші алтайських. Хати, мов купи гнилої соломи, порозкидані по полю, ніде ні однієї деревини, ні одного кущика! Над селами звивається чорне вороння і хмарами падає на село, як на падло. А він же те­пер сподівався побачити його інакшим, оновленим, електри­фікованим. І Ґжицький висловлює своє невдоволення сло­вами доктора Теміра:

«Скільки наговорено, скільки написано про електрифі­кацію, а де вона? Ті люди, певно, і лямпочок електричних не бачили і, певно, скіпками світять і досі». І д-р Темір ствер­джує, що в ойротів краще. А далі думає: «І виходці з цих сіл хочуть учити нас, «диких алтайців». Вони приходять роз­казувати чудеса про свої досягнення. Вони не можуть зрек­тися думки й охоти панувати над меншими націями. Творча нація! Оце називається здобутки творчої нації».

Поруч Теміра у вагоні їдуть дві крамарки чи міщанки, що прийняли його за калмика. З їхньої розмови поміж собою та частково і з ним, він бачить, як ці росіяни ненавидять лю­дей іншої національности. Довідавшись, що він ойрот, одна з них говорить з досадою:

— Раніше того не було. Раніше була одна Росія. Вели­ка, могутня Росія. Куди б ти не поїхала, ти чула, що ти в се­бе, дома. А тепер... повидумували якихось ойротів, і вони те­пер, як рівні, ще й задаються. І певна я, що не православний.

Ці слова обурили д-ра Теміра, він весь кипів. Ця карти­на потвердила, що не тільки люди інтелігентні типу Ломова, а й рядові росіяни ненавидять інші народи, що живуть в Ра­дянському Союзі.

Цей епізод з жінками, як із самим Ломовим, був дуже типовим для більшости росіян. І автор устами Теміра підкре­слив: «Усі одним духом дишуть. І прості перекупки, і інте-ліґенти, і комуністи. «Єдіна нєдєліма» — ось квінтесенція всіх думок і бажань їхніх. Чи біла, чи червона — все одно, аби «єдіна нєдєліма». Вони всюди хочуть бути дома. Як же вони б могли відмовитись від Кавказу, від Криму, від Ал­таю? їхні споконвічні! — І тут же «право нації на самовизна­чення, аж до відділення».

В образі Тані та її батька (за твором його прізвище Ток-пак) автор показав нову модерну родину культурних ойротів, патріотичних людей, що шанують свою мову, люблять над усе свій нарід. їхні погляди яскраво окреслюються, ко­ли читаємо розмови й дискусії на національну тему поміж ними і Ломовим. Патріотична родина Токпаків (справжнє їх­нє прізвище Бобрак) чекала революції, сподівалася, що її нарід стане господарем у своїй країні, але скоро побачила, що скрізь у них керують росіяни, що їх щоразу більшає, а до того ці зайди дивляться на них звисока, вважають їх нижчою расою.

Ломов же поводився з Танею, як представник вищої ра­си, що бачимо хоч би з такої розмови:

—   Ви ж росіянка, — сказав художник, не то поважно, е то дражнячи дівчину.

—   З вашої мови таке виходить. Ви завжди вмовляєте в мене, що я росіянка, і ображаєте мене. Хіба вам мало своїх? Захланний ви чоловік. Я ненавиджу таких, як ненавиджу переможців і насильників.

—   Це ж ненависть раба?!

—   Може?! А що лі робити? Мій нарід замалий, щоб порівнятися з вами. Я ненавиджу його іноді за його рабську ласкавість, але сподіваюсь й чую, що він, нарешті, прокинеться. Ще трохи і він не пустить вас більше на свою землю, що ви його витіснили з неї. Він поверне її назад, вирізуючи вас поодинці.

—  Кого? Кого? — перепитав художник.

—  Таких, як ви! — крикнула Таня-

—  Що за погромні віщування? Що за погромні ідеї? Тут
уже пахне впливами камів...

Поведінка Ломова щоразу дужче дратувала душу Тані. Він на кожному кроці підкреслював, що тільки Росія й росі­яни врятують малу націю, інакше вона виродиться й загине.

З цієї розмови бачимо добре й переконання молодої ой­ротської патріотки вчительки Тані. Постава російського шо­вініста Ломова дуже типова для поглядів більшости росіян. Таку розмову можна було почути в кожній неросійській рес­публіці Радянського Союзу. Ґжицький, на прикладах і роз­мовах, показав великодержавні погляди росіян. Ці погляди, до речі, свого часу висловив сам міністр радянського уряду, грузин Орджонікідзе, у реченні: «Пошкребіть ви кожного ро­сійського комуніста і знайдете в ньому російського шовініс­та».

Але в творі є й інша сюжетна лінія. Це романс між ін­женером Марченком та розпутною «тьотею Грушею».

Красиво зображені любовні сцени, чарівні краєвидии Алтайського краю з його буйною рослинністю, людьми, ав­тор відтворив образною барвистою мовою. Ось кілька прик-

Його заарештували в 1934 р. За вироком суду, він діс тав 10 років заслання. Як писала в 50-их роках польська варшавська преса, В. Ґжицького та ще двох письменників було обвинувачено в готуванні замаху на першого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева, що, зрозуміло, було цілковитою вигадкою каґебівських людоловів, таке вони робили і з тися інших заарештованих.     

Спершу наш талановитий письменник потрапляє на ка­нал Волга - Москва, де, як розповідав один знайомий, Ґжиць­кий деякий час працював навіть в редакції газетки для ув'я­знених, яких там були великі тисячі, зокрема українців. Там же з ним працював арештований і засланий інший західньо-український письменник, Іван Ткачук. Вони без дозволу на­чальства нібито випустили при російськомовній газеті укра­їнський додаток, за що відразу були післані на тяжку роботу до республіки Комі, на далеку північ. Там Ґжицький працю­вав у вугільних шахтах і ледве лишився живим. Тільки кі­лька жінок, що були там уже на вільному поселенні, допо­могли йому вижити в тих обставинах повної безнадії. Війна також трохи послабила суворий режим, і він починає працю­вати на іншій роботі поза концентраційним табором.

Лише у 1956 р., після 21-річного заслання (хоч був засуд­жений на 10 років), повертається наш автор до рідного Льво­ва і за договором з Державним в-вом художньої літератури, починає переробляти своє «Чорне озеро», згідно з новим по­літичним курсом. Він вводить у роман нові дійові особи, зок­рема росіянина Дмитра Івановича Смірнова, як протистав­лення неґативному росіянинові — розбещеному русотяпові Ломову. Та й саму постать Ломова «обчухрує» так, що вже ніякої ненависти до ойротів він не має, всі його недоліки в розбещеності та тому, що обдурив і привів до загибелі Таню. Зникло з твору й багато розмов про великодержавне погірд­ливе ставлення росіян до ойротів, зникли й розмови Тані з Ломовим на цю тему. Натомість введено багато суто пропа-ґандивних моментів, яких не було в перших виданнях. На­віть роман закінчується тим, що д-р Темір пошматував кар­тину і кричав, мов божевільний. Це зразок того, як можна ці­кавий роман, що вніс в українську літературу нову темати­ку, нове тло, нові персонажі, звести на рівень пропаґандив-ного видання, яких так багато появляється друком в Україні. Не даром це нове, перероблене видання, що вийшло в 1957 р., вже мало тираж; ЗО тисяч, як і новий російський переклад цього твору (1960 р.). За приблизним підрахунком усі видан­ня «Чорного озера» мали разом 174,000 примірників.

Ніби щоб надолужити втрачений 21 рік заслання, Воло­димир Ґжицький наполегливо працює протягом усіх подальших років над новими творами. Так у 1958 р. виходить збір­ник його оповідань та одна повість під загальною назвою «Повернення». У цій збірці, що має 230 стор. і видана 15,000 тиражем, надруковано 7 оповідань і повість «Самшитовий гай». Чотири оповідання змальовують життя далекої півно­чі, певно про місцевості й життя людей, де автор був на зас­ланні. Це оповідання: «Помста», «Лось», «Вибори» та «Гармо­нія». Тут і будні селян Республіки Комі, і полювання на ди­ких звіріь, зокрема на ведмедів, і боротьба з лісними поже­жами. Інші три, написані більше в соцреалістичному пляні з часів війни проти німців, з подій у Західній Україні.

Повість «Самшитовий гай» починається з розв'язки од­нієї любовної історії, коли письменник Антін Доленко після суду й вироку за вбивство, якого він не вчинив, повертаєть­ся додому. Згідно вироку, він мусить лишати все й виїжджа­ти на 5 років на північ. А потім автор розповідає любовну іс­торію Доленка, в якого закохалась дружина одного банково­го службовця і, покинувши свого чоловіка, перейшла жити до нового чоловіка. Пізніше бачимо Доленка на Кавказі, де починається в нього новий романс з харківською артист­кою Ніною, яку він знав зі сцени давніше.

Ґжицький майстер малювати романтичні сцени, має в цьому легкість і витончену форму:

«її мініятурні загорілі руки і прекрасно відточені ноги були пружні і сильні від гімнастичних і акробатичних вправ. Від усієї цієї зґрабної фігурки віяло молодістю, здоров'ям, і радістю життя. Вона якраз намагалась зірвати з дерева сли­ву, але не могла дістати; коли тягнулась рукою да того со­лодкого фрукта, ставши навшпиньки, то її зґрабна красива ніжка оголилась вище коліна. Доленко мимоволі здригнув­ся... За кілька хвилин Ніна вже поклала йому в рот стиглу, очищену від кісточки сливу, і він встиг, при цій операції, по­цілувати кінчики її солодких від слив'яного соку пальчиків».

Хоч в романі є трохи й пропаґандивних моментів, він чи­тається з цікавістю. В ньому є, як видно, й автобіографічні риси. З життя автора відомо, що він «відбив» в одного дирек­тора харківського банку дружину, також читаємо, що пока­раний Доленко відбував заслання в Республіці Комі, працю­ючи в шахті, що було з самим автором цього роману під час його «ходіння по муках».

До великих і майстерних творів В. Ґжицького також на­лежать два романи — «Опришки», про відомого народнього героя Олексу Довбуша, та «Кармелюк» — про іншого народ­нього героя, Устима Кармелюка, що оперував на Поділлі.

Історія роману «Опришки» досить довга. Уривки з ньо­го (початки) були надруковані ще в 1932 р. в журналі «Західня Україна», який був ліквідований у 1934 р. в зв'язку з сірештом майже всіх членів спілки письменників «Західня Україна». Але вперше цей роман вийшов друком аж у 1962 р. Як Довбуш, так і Кармелюк — це українські Робіни Гуди Про них написано безліч творів, створені фільми, вийшло кі лька драматичних творів про їхнє життя й боротьбу. Зокре­ма про Довбуша писав славний Гнат Хоткевич, що присвя­тив цій темі не один свій твір. Писали про нього ще Устіяно вич, Іван Франко, Ю. Федькович, Л. Первомайський; у музи­ці — балет Кос-Анатольського «Хустка Довбуша»; в образо­творчому мистецтві — гравюра О. Кульчицької «Довбуш»; е скульптурі — «Олекса Довбуш» І. Сколоздри та М. Рябініи~

Отже опришківство, боротьба селянства проти кріпос­ництва і кріпосників, виникло ще в 16 столітті в Галичині Буковині й на Закарпатті і тривало але до першої половини 18 століття. Ця боротьба була спрямована в основному проти чужих зайд, що жорстоко гнітили український нарід. Цей рух висунув на чоло десятки провідників в різні періоди. Найбільше він розгорнувся в ЗО - 40 роках 18-го століття під проводом Олекси Довбуша. Не всі вони були однаково ідейні: одні мріяли і боролися за покращання життя для всіх закрі-пачених і гноблених; другі пішли в опришки лише для осо­бистої помсти, а часом і наживи; треті наближались до зви­чайних розбійників.

У «Камінній душі» Гната Хоткевича провідник загону — надзвичайно жорстокий, мало ідейний, як і вся його ва­тага, крім хіба гуманного і своєрідного Юрчика. До того цей твір побудований більше на лірично-романтичній основі, то­ді як в інших авторів більше уваги зосереджено навколо іде­йної боротьби опришків.

Таким ідейним і цілеспрямованим, може дещо ідеалізо­ваним, виглядає Олекса Довбуш у Володимира Гжицького. Він ніби занадто осучаснений у своїх діях. Проте, як відомо з преси, цей історичний роман опертий на документах історії життя й боротьби Довбуша. Автор ґрунтовно студіював цю тему, працював над архівними матеріялами, відвідав усі мі­сцевості й місця, де Олекса Довбуш мав свої схованки по лі­сах і горах, на верхів'ях Карпат.

Довбуш у цьому романі змальований привабливими фа­рбами: він міцний будовою, типове лице гуцула, ніби витеса­не з каменю. Він ідейний, він хоче «рівняти світ», щоб не бу­ло більше знущання панів над кріпаками, щоб усі мали людське життя. Довбуш добрий отаман, мудрий організатор: він не радиться з іншими, а сам обмірковує весь плян дії, і його напади на панські маєтки проходять блискуче. До того ж він досить гуманний. Якщо в романі Гната Хоткевича «Камінна душа» отаман Марусяк знаджує молоду попадю Мару­сю, забирає її в гори як «любаску» і що далі, то брутальніше поводиться, навіть готовий відпродати її на тиждень іншому опришкові, то Довбуш у Ґжицького зовсім інший- Захопив­ши молоду дружину воєводи князя Яблонського під час на­паду на палац в Космачі, він забирає її в гори не для любов­них розваг, а щоб змусити пана розкріпачити людей, дати їм волю. До того ж княгиня Єва жила там в окремій будівлі, нею опікувалась дівчина, а поблизу ходила опришківська ва­рта, щоб княгиня не втекла й мала спокій. Опришки Довбу­ша — це вірні й стійкі борці, які знають свою мету — це оборонці народу, що карають різних його п'явок типу Санґу-шків, Каліновських, Яблонських, Вижлінських, забираючи в них гроші та добро і віддаючи його бідним.

Така ідеалізація часто нагадує нам твори письменників в Україні, в яких вони пишуть про сучасне життя, часто за­надто причісуючи позитивних героїв і, навпаки, неґативним дійовим особам надають забагато чорних фарб.

У своєму творі «Опришки» В. Гжицький змальовує чис­ленні напади на палаци й маєтки великих маґнатів і жми­крутів, даючи яскраві портрети тих визискувачів та їхніх помічників. Привабливими фарбами зображує автор інтимне життя самого Довбуша та кохання з Дзвінкою. її постать — це портрет, зроблений досвідченим майстром:

«У неї очі, як дві зірки на небі, принадні... У неї брови тонкі, рівненькі, чорні, як ластівчині крильця. її зуби білі, блискучі, мов перли, що їх має від нього цілі намиста. А ру­м'янці! А груди, маленькі й тугі! А витончені руки й ноги! Ні одна дівчина на Гуцульщині, ні одна панна не має таких ніг».

Щирими й невгнутими виглядають у романі найближчі побратими Довбуша, як Павло Орфенюк, Фока, Пугач та ін­ші, які разом з своїм отаманом протягом 8-ох років провади­ли свої рейди проти найлютіших кріпосників, сіячів страш­ної жорстокости й безоглядного гноблення. Довбушева пов­станська ватага сягала часом до 50 леґінів, які змушували тремтіти багатьох гнобителів, а іноді вони зводили бої з ці­лими загонами війська чи поліції, здобуваючи перемогу.

Автор також показав, що боротьба спиралась на всебіч­ну підтримку народу, який бачив в особі Довбуша й оприш-кш своїх оборонців, героїв. Недаром ця боротьба, а особливо її провідник Олекса Довбуш, лишились у пам'яті народу, увічнені в піснях, леґендах, переказах, казках, а також у лі­тературних творах та інших видах мистецтва. Таким чином Володимир Ґжицький і в цьому творі показав себе досвідче­ним творцем великих історичних полотен, з живими ідейни­ми постатями на тлі мальовничої природи, із знанням істо­ричної дійсности.

Перед тим, як розглянути другий великий історичний роман «Кармелюк», варто згадати ще проміжний твір Ґжи-цького «Слово чести», що вийшов з друку у в-ві «Каменяр» у Львові в 1968 р. накладом ЗО тисяч. У цьому романі, що має 247 сторінок, автор змальовує дореволюційне життя двох сі­льських інтелігентів — сина директора школи Юрка Горсь­кого і сина форналя Антося Прокіпчука. На тлі сільської дійсности й політичних обставин в Західній Україні автор показує дружбу цих молодих людей, їхні мрії, ідеали перші знайомства з дівчатами, одруження Антося з дочкою свяще­ника, що, зрештою, й ламає їхню приязнь. З того часу їхні шляхи йдуть різно: вони лише зрідка зустрічаються, але без тої теплоти, що була колись. Антось, кінець-кінцєм, дістає парафію і стає священиком, а Юрко запалюється революцій­ними Ідеями, покладаючи надії на російську армію.

У цьому творі бачимо більше тенденційности, як в попе­редньому. Автор в рожевих тонах малює майбутній прихід царської армії, забувши про те, як ця армія під час Першої світової війни грабувала й арештовувала українську інтелі-ґенцію, як у галицьких українських письменників нищила літературні архіви, як ешельони арештованих ішли на да­леку північ Росії.

Роман закінчується тим, що Юрко спершу потрапляє на службу до Української Галицької Армії, а з приходом ре­волюції, разом з ешельоном поранених, полонених російсь­кої армії, вирушає на схід аж до Харкова, де й лишається. В цьому творі знову знаходимо автобіографічні моменти з життя самого автора.

У романі «Слово чести» зрідка трапляються русизми, як «поляна» замість галявина, «поштова відкритка» замість листівка, «вогнестрільний», замість вогнепальний. Те саме трапляється і в романі «Чорне озеро», де знаходимо слова суслики (ховрашки), туловища (тулуби), окружали (оточу­вали), розсіяно слухала (розгублено.-.), трусість (боягузтво), кнут (батіг), блистять (блищать), устьє (гирло), каблук (під­бор) та інші. Менше таких недоліків можна зустріти в ро­мані «Опришки». Ці русизми, зокрема можна пояснити лише тривалим перебуванням автора по російських в'язницях, на засланні та недоглядом мовного редактора видавництва.

Поруч роману «Опришки» визначається своєю якістю й майстерністю роман «Кармелюк», що вийшов у в-ві «Каме­няр» у Львові в 1971 році.

Говорити про Кармелюка — це означає знову говори-про нашого другого українського Робіна Гуда. Усі вони, як наші Олекса Довбуш та Кармелюк, так і англійський Робін Гуд, уславились своєю боротьбою проти гніту й сваволі. Різ­ниця тільки та, що Робін Гуд — легендарний герой часів се-редновіччя в Англії, борець проти февдалізму 12-го століт­тя, а наш Кармелюк — жива постать народнього героя кінця 18-го і початку 19-го століття. Є ще відмінність між; ними і в тому, що Робін Гуд не має дати народження, ні смерти, як і реальної біографії, бо він більше вимріяна постать борця. змальованого народніми творцями казок та леґенд таким, яким хотів його бачити сам нарід, як свого оборонця проти гноблення. А хто був його прототипом — і досі не з'ясовано.

Обидва наші народні герої фіґурують також не тільки в усній народній творчості, а і в так званій писаній літературі. Робіна Гуда згадується навіть і в творах Шекспіра, та найбільше його спопуляризував, мабуть, автор 29 романів — шотландський письменник Вальтер Скотт у своєму романі «Робін Гуд». Бачимо ще й сьогодні Робіна Гуда на екранах телевізорів.

Десятки пісень, переказів, леґенд, казок вийшли з на-родніх уст про Кармелюка. Згадаймо хоч би пісню «За Сибі­ром сонце сходить». Та найширше відображений Кармелюк в нашій класичній і сучасній літературі. Написали поважні твори про нього Михайло Старицький, Марко Вовчок, Сухо-дольський (драматичний твір), Василь Кучер, Степан Васи-льченко, Василь Костенко (в музиці), в малярстві — О. Си-ротенко, режисер Г. Тасін створив фільм «Кармелюк». На­писано про Кармелюка також і кілька публіцистичних пра­ць, що вийшли окремими виданнями, та видано збірник різ­них авторів. Не даром і Тарас Шевченко називав його «слав­ним лицарем».

Тож наш сучасник Володимир Ґжицький мав нелегке за­вдання написати роман, не потрапивши під вплив відомих уже літературних творів: дати нове трактування, знайти но­ві риси й відтінки в житті й діяльності завзятого бунтаря проти кріпосництва і кріпосників. І Володимир Ґжицький знайшов свій шлях у творенні нового історичного полотна. У противагу романтичним принципам Вальтера Скотта та Ми­хайла Старицького, де зустрінемо майстерного, але вигадано­го, домальованого власною уявою й фантазією, далекого іно­ді від історичної правди героя. Вол. ґжицький написав ціл­ком реалістичний твір, ніби роман-хроніку, поклавши в осно­ву справжні біографічні відомості про славного Кармелюка.

У Вальтера Скотта твір «Робін Гуд» сповнений різного штукарства, пригод, історій, якими легко можна було оперу­вати, оо сам герой твору легендарна фолкльорна постать. У Мих. Старицького Кармелюк олижчии до історичної дійсно-сти, але автор наділив його романтичними ознаками, «обла­городив» до тої міри, що Кармелюк бував у Франції з своїм паном, знав добре французьку мову, мав любовні пригоди з дружиною пана Пігловського, Розалією, де він був кріпаком, мав шляхетний вигляд і поводження.

іжицький ґрунтовно простудіював численні історичні архівні матеріали, документи, спогади сучасників Кармелю­ка, матеріали судових процесів, донесення ісправників її, скарги потерпілих панів, що переважно були поляками. То­му перед читачем стає на повний зріст живий образ борця проти жорстокости й визиску та знущання з боку кріпосни­ків. Більше того, автор згадує багато автентичних прізвищ справників, генералів, панів, селян-спільників Кармелюка і назов місцевостей.

Народився Кармелюк 1787 р. в селі Головчинцях, Літинського повіту ка Поділлі, в кріпацькій родині. Коли йому бу­ло 24 роки, пан Піґловський віддає свого кріпака Устима на вимогу своєї дружини, Розалії, за непослух «у москалі». Тер­мін військової служби тоді був 25 років. В дорозі до Ка-м'янця-ГТодільського Кармелюк вибиває собі два передні зу­би з надією, що його згідно закону, не візьмуть через це до війська. Але й це не допомогло, і він рятується втечею. Його згодом знаходять, заарештовують, карають биттям та кида­ють до в'язниці. Він знову тікає та організовує групи спіль­ників, нападаючи на маєтки найжорстокіших панів. Найпер­ше напав на маєток пана Піґловського, покаравши биттям жорстоку Розалію так, як вона карала своїх кріпаків.

Проти Кармелюка об'єднуються всі навколишні польсь­кі пани: Янчевський, Орловський, Хойнацький та сам Піґ­ловський. Крім цього, на боротьбу проти Кармелюка викли­кають загони війська, а навколо маєтків будують високі му­ри, створюють навіть комісію у справі боротьби проти Кар­мелюка та цілої мережі повстанців чи бунтарів, що почали діяти в трьох повітах.

З допомогою зрадників та шпигунів, влада шість разів арештовує Кармелюка і жорстоко карає биттям та заслан­ням на Сибір. З того чотири рази Кармелюк був засуджений на заслання, тричі — на Сибір, до Тобольська, і один раз до Архангельська. Чотири рази він втікає з заслання, вириваю­чись з найтяжчих і найнебезпечніших обставин. Підрахова­но, що, тікаючи з чужини, Кармелюк пройшов 15.000 кіло­метрів, що в наслідок присудів він дістав 4.000 шпіцруте­нів та 220 канчуків. Іноді за один раз йому давали 400 шпіц­рутенів або 100 канчуків, від чого інші засуджені гинули на місці, а Кармелюк мовчки витримував катування і при пер­шій нагоді знову тікав.

Спритність Кармелюка можна бачити з багатьох його ка­рколомних втеч і нападів. Сидячи одного разу в казематі Ка-м'янець-Подільської в'язниці, він дістав від канцеляриста в'язниці Барабаша пряжу і свердло. Пізніми ночами він плете мотуз або розбирає кахляну піч, складає в стовпчик, стає на нього і густо свердлить у квадраті стелі дірки, заліп­люючи хлібом. А на день ховає свердло й мотуз під дошки, а кахляні плити знову повертаються до печі на своє місце, ніби їх ніхто й не відлуплював. Коли все було готове, а під високими мурами в'язниці стояли три його спільники з кінь­ми, Устим виштовхує обсвердлений квадрат стелі й опиняє­ться на горищі, а вилізши через душник, спускається додо­лу. Та виявилось, що мотуз на кілька метрів закороткий, і він стрибає на руки спільникам. Потім сідає на приготовано­го коня і всі разом зникають у темряві. Отже він знову з'явллється серед ватаги бунтарів і месників, карає й палить панські маєтки, сподіваючись, що за ним піде весь нарід і таким чином повалить кріпацьку систему.

Понад 20 років гуляв Кармелюк, караючи жорстоких кріпосників, аж поки в наслідок зради жінки свого спільни­ка, Оляни, був забитий у засідці 1835 року.

Тож роман Ґжицького, що правдиво змальовує все жит­тя й боротьбу Устима Кармелюка, справляє сильне вражен­ня і читається, як документальний твір. Автор провів укра­їнського Робіна Гуда — Кармелюка, від народження до смерти через безліч його злигоднів, втеч, боротьби, мандрів, показавши всі жахи кріпацької дійсности й безправ'я царсь­кого ладу. Дарма, що тема попереднього історичного роману про опришка Олексу Довбуша дуже подібна, автор зумів знайти нові фарби й майстерність відобразити цю дійсність інакше, і в цьому його заслуга.

В цьому романі знову трапляються русизми, які, певно, автор «придбав» на далекій півночі в холодній Республіці Комі, де він поневірявся багато років, хоч він ніколи не був опришком, але засуджений був жорстокіше, як за царського ладу.

Тож «ріжуть вуха» такі русизми або кальки з російсь­кої мови, як «захищать» (боронити), «голодовка», «не здоб-рувати», «посилає за допомогою», «поляна», «людей ганяли за грибами» (по гриби). Також; автор зловживає словами чо­ловічого роду в давальному відмінкові, даючи закінчення у, а не -ові, як «командиру» замість «командирові», «хаму» за­мість «хамові» тощо.

Володимир Ґжицький, який належить до старшої ґене-рації письменників, пройшов великий і складний творчий і життєвий шлях, зазнав багато і незаслуженого горя, лишив нам, крім власних творів, багато перекладів з польських пи­сьменників, як клясиків, так і сучасних. Серед них окремі твори Адама Міцкевича, Юліяна Словацького, Болеслава Пруса, Казімєжа Тетмаєра, Ґабрієлі Запольської та інших, хорон, ні співчуття родині не висловила навіть Спілка пись-

У 1973 р. наш автор написав спогади під назвою «Вели­кий сонях». Видавництво «Радянський письменник» прий­няло їх до друку. Наприкінці того ж року вони мали вийти з друку: автор зробив уже коректу, з дня на день чекав, що одержить свою книжку спогадів, назву яких в-во змінило на «Мої побратими». Але несподівано «Літературна Україна» принесла сумну вістку, що Володимир Ґжицький помер 19 грудня 1973 р., на 79-му році життя. Відомо, що ще за тиж­день до смерти автор почував себе добре, писав про це й ав­торові цієї розвідки — і враз серце спинилось.  Можна припускати, що після численних арештів серед письменників та діячів української культури, що відбулися в 1973 р., коли В. Ґжицький зробив уже коректу своїх спогадів і вони мали вийти, дехто з репресованих був у числі згаданих у спога­дах, а тому й книжку було заборонено. А для слабого здо­ров'я автора спогадів це могло бути великим ударом, що й спричинило несподівану смерть. Це припущення підтверджу­ють ще й ті факти, що по смерті В. Ґжицького у пресі було тільки коротке повідомлення письменника Романа Лубківсь-кого про життєвий і творчий шлях покійного, але ні про по­хорон, ні співчуття родині не вислсовила навіть Спілка пись­менників.

Лише недавно1 київська «Літературна Україна» між ін­шим згадала, що серед літературної спадщини Володимира Ґжицького ще зберігаються недруковані твори, а серед них і спогади про письменників «Мої побратими». Але не згадано, чому їх зняли з друку в момент виходу книжки, коли помер автор.

Подаючи цей огляд життя і творчости Володимира Зе-ноновича Ґжицького, цього щирого патріотичного письмен­ника, необхідно підкреслити, що в його особі наша літерату­ра мала талановитого творця великих епічних полотен, опові­дань і п'єс, але, на жаль, безпідставне 21-річне заслання та подальші обставини не дали йому можливости віддати всю євою енерґію й майстерність рідній літературі й народові.